Відпочинок, мандрівки та маршрути в селі Прокурава

Відпочинок, мандрівки та маршрути в селі Прокурава

Прокурава (Пекурава, Прокурява, Пекурява) — село колись належало до Косівського повіту, сьогодні Косівського району. Село лежить 500 м над рівнем моря. Воно віддалене на 23 км на захід від м. Косова, 15 км на полудневий-захід від с. Пістиня. Село межує від сходу — із селом Шешори, від півдня — із с. Брустурами, від заходу — із с. Космачем та від півночі — із с. Акрешори. Село Прокурава розкинене серед гір Карпат, простягаючись між численними гірськими потоками, яких води впливають до річки Пістиньки, допливу Пруту. Точніше, село Прокурава розкинене на головній частині скелі Вірщини (розгалуження Карматури), на її полудневих узбіччях, заслонене від заходу Сигленим, а від північної сторони — Тарницею. Така саме льокація села Прокурави є знаменитою для курортів.

У 80-их роках XIX ст. с. Прокурава мало державної власности 430 мрґ, а гуцули із села мали 1409 мрґ. В 1857-му ро ці тут було 786 мешканців, а в 1870-му році с. Прокурава начислювало 715 мешканців. У 1880-му році в громаді було 874 гре ко-католиків, тобто гуцулів, а в 1887-му році було тут 949 мешканців. Отже із повищих статистичних даних бачимо, що село Прокурава збільшилося в кількості свого населеня й то на про тязі досить короткого часу.

Опираючися на дещо пізніших статистичних даних, загальний простір села виносив 10.90 км2. З того простір рільних вжитків виносив 4.88 км2, а орної землі було 1.16 км2. Мешканевих домів на день 30. IX. 1921 р. було 211, в яких замешкувало па той час 1042 осіб, а через десять років пізніше, тобто на день 9. XII. 1931 р., вже тут було 254 домів, в яких замешкувало 1198 осіб.

Як подають джерела з 1888-го року, у с. Прокурава була церква Непорочної Діви Марії. Була ця церква дерев’яною та в тому вже часі дуже старою. Само вже село Прокурава в тому часі належало до парафії в с. Шешори, віддалених на 12 км.

За шематизмом з 1935-го року, в селі Прокурава була церква Собор Пречистої Діви Марії, побудована в 1889 р., в якій було 1267 парафіян. Душпастирем був для прокуравців о. Николай Кеван, народжений у 1864-му році, рукоположений 1897-му році. Був одружений. При церкві діяло церковне братство без статутів та Товариство Апостольства Молитви, які у досить великій мірі причинилися до піднесення громадсько-церковної свідомости серед мешканців села.

Молодь села за часів австро-угорської окупації горнулася до спортової організації “Січ”, а за польської окупації до таких спортових організацій як “Луг” і “Каменярі”. В цих спортових організаціях якраз і проходило організоване життя місцевої молоді.

В першій декаді XX ст. тут був один водяний млин. В селі Прокурава також знаходилися свердлини нафтової ропи.

При кінці XIX ст. в селі була одна філіяльиа школа. А в половині 30-их років нашого століття, тут уже була 2-клясова утраквістична школа, в якій навчало двох учителів.
Побіч церковних братств в селі існували й світські організа ції, як для прикладу, читальня “Просвіти”. Із її звіту з 1. 1. 1906 р. можна довідатися, що читальня мала 31 членів, в її бібліотеці було 72 книжки. Головою читальні “Просвіти” був о. Іван Рогужинський. А через два роки пізніше, тобто на день 31-го грудня 1909 року, читальня “Просвіти” начислювала 32 члени. У бібліотеці читальні була 81 книжка та головою читальні був далі о. І. Рогужинський.

В 30-их роках XX ст., с. Прокураву обслуговував поштовий уряд у Пістині.

Село Прокурава розташоване серед прекрасних природних гірських верхів. Тут дуже привабливі краєвиди для прогульківців. Коли йдеться на такі верхи, як Віпчина, Геґа, Скилич, а також долиною Пістинки та впадаючої до неї Брустурки, то перед зором мандрівника відкриваються прекрасні краєвиди. Найкраще з села йти на Тарницю і Сигленин. Коли йдеться на Сигленин (858 м), то від сільської церкви туди буде приблизно три км віддалі. Покривається ця віддаль за яких — одну з чвертю години. Ця дорога провадить через полонину тієї самої назви. Звідси відкривається чудовий краєвид долинки Пістинки і її допливів: Ставника, який випливає з-під Грагіту; і Брустурки, з розташованими в їх долинах селами і присілками, як Космачем, Завоєлом під Ґрагітом і Ставником, а понижче — у Брустуровах. Цей чудовий краєвид замикає на західній-півночі пасмо Гордийське, що від високої Лисини Космацької по Велику Рокиту.

Між Лисиною і Ґрагітом видніє Гордя, а наліво від Ґрагіту тягнуться Шендрівка з Каменистим, Чорний Ґрунь і Грець. На схід цю чудову панораму замикають зліва доправа: Тарниця — продовження Карматури, Брусний. Звідси бачиться в попереч ному перекрою безлісний, покритий хатами Річківський Буковець. Між Карматурою і Брусним в долині показується село Прокурава, яка знаходиться на рівнині, як на долоні, а також видно верхню частину села Шешор.

Далі прямуємо на Тарновицю (887 р). Від церкви вона лежить на віддалі 3 км, що покривається приблизно за півтори години. Ця дорога провадить через Гиґу.
Потім ідеться на Брусний (965 м), який є віддалений на 4 км, і покривається цю віддаль приблизно за дві години.

Також приємно мандрувати до села Річки, що віддалена на 9 км. Тут треба йти приблизно три і півгодини (від церкви з Прокурави до церкви в Річці). Найкраще йти через гору Брусний.

І, нарешті, йдемо до Яблунова. Туди треба йти через сідло на Карматурі. Дорога ця триває орієнтовно чотири години, бо віддаль нараховує одинадцять з половиною км.

У старовину село Прокурава належало до Руси-України. Під XV століття воно належало до Польщі, від половини XVII і століття — до Австро-Угорщини, в 1918-му році — до ЗУНР, під 1920-го року — до Польщі (аж до 1939-го року), відколи включене воно до УРСР.

За радянськими даними з 1971-го року, село Прокурава є підпорядковане сільраді села Шешори.

21 травня 1990року утворено Прокуравську сільську раду.

Олег