На гору Ротило — найвищу вершину Покутсько-Буковинських Карпат

На гору Ротило — найвищу вершину Покутсько-Буковинських Карпат

с.Стаїще — г. Ротило — г. Ґреґіт — пр. Буковець
Довжина — близько 30км.
Перепад висот — 650м

Вибираючи даний маршрут, в першу чергу, на нас тиснув час. У нас було два не повні дні — субота і неділя. Тож ми вибрали маршрут на гору Ротило.

Ротило — назва утворена від румунського апелятива rotilã «колісце», що є демінутивом від roаtã «колесо, круг». Вона вказує на форму гори. (Габорак М. Назви гір Івано-Франківщини. Словник-довідник. — Івано-Франківськ: Місто НВ,2005. — 352с.)

Іван Юрійович виїхав зі Снятина в суботу о 06.20 автобусом Стецева — Ворохта, а я мав підсісти в Косові о 8.10. Але з моєю любов’ю до сну я цей автобус проспав. Тож в телефонному режимі було вирішено, що я доганяю. Першим, що їхало до Верховини, був комфортабельний Mercedes-benz з Києва о 10.00. Тож через 40 хвилин приємної дрімоти я був на гамірному вокзалі Верховини. Іван Юрійович же в цей час підходив до полонини Германівна.

Одразу ж з Верховини Івано-Франківським бусом я вирушаю до Стаїща і о 11.10 поринаю в прохолодний затишний ліс. Поворот праворуч за генделиком «Лісовичок» і на мене чекає 5 км захоплюючої погоні за другом. Але вже після другого км неприємно дають про себе знати ноги, які від незвички наполегливо рекомендують зупинитись. Але я не здаюся і ноги швидко входять в ритм. Під самою полониною Германівна на мене вже чекає Іван Юрійович і чудовий мішечок грибів?. Вийшовши вже разом на полонину, напившись холодної води ми смачно обідаємо, і вже не ноги, а голова потребує відпочинку (температура повітря близько 30 градусів). Але гордість бере своє і ми швиденько виходимо в сторону полонини Ротило. О 14.00 ми на полонині і одразу ж виходимо на «штурм» найвищої вершини Покутсько-Буковинських Карпат — г.Ротило (1483м). Це займає 40 хвилин включаючи фото сесію на вершині і спуск.

Внизу на полонині нас чекає неприємний сюрприз — погода починає різко мінятись. І Українські Карпати вже не такі привітні. Стягуються хмари і звівається різкий вітер. Наше спорядження в тій мандрівці відповідало виходу на пікнік — намет від сонця, я без спальника, зате всі з килимками. До такої халатності мене спонукав той факт, що тиждень до мандрівки погода була штильова з температурою +30?С, і я просто не хотів нічого лишнього нести. Тож під г.Ротило ми вирішуємо перечекати можливу грозу. Ситно пообідавши, ми розкладаємо намет, щоб вкритися від дощу, що починається. І з почуттям самовдоволення поринаємо в легку дрімоту.

О пів на п’яту знову виглядає яскраве сонечко, дощ нас майже не захопив і ми швиденько зібравшись вирушаємо надолужувати втрачене. Наступна ціль – г.Ґреґіт.

Перетнувши полонину Ротило, занурюємося в досить прохолодний, після дощу, ліс і через 20 хвилин виходимо на полонину Крами. В кошарі просимо набрати води і на додачу нам дають напитись «жевниці» – полонинського аналогу квасу на молоці. Я пропозицію одразу відхиляю, а Іван Юрійович з радістю втамовує спрагу. Далі стежина досить полога, тримається хороший темп, і ще через півгодини ми на вершині г.Ґреґіт. Точніше, вершини, як такої тут немає, така собі невеличка галявина, щоправда грибів — дуже багато. Ще одним сюрпризом став п’ятисантиметровий шар, досить крупного, граду на землі, який ми мали відчути на собі, якби не перечекали під г.Ротило. Інтуїція — велика справа.

Довго не затримуючись різко падаємо на полонину Веснарка. Йдемо вздовж лівої сторони через всю полонину десь півгодини, поки не доходимо до кінця. Далі повертаємо ліворуч, залишивши попереду вершини Габорянська Гига і Бубенська, і виходимо на урочище Бубки. Сонце починає сідати і вирішуємо тут зупинитись на ночівлю. Спустившись трішки нижче перед нами розкидається панорама с.Бережниця, а ми стоїмо на класній галявині чудово закритій від вітру. Далі пішли найприємніші моменти — ватра, смачна вечеря, приємні балачки і міцний сон.

Новий день зустрів нас яскравим сонячним промінням. Погода була з нами. Тож не гаючи ні хвилини, швидко поснідавши та зібравшись ми вирішуємо далі. Але через 15 хвилин ходу ми попали на галявину з афинами, і година часу залишилась тут. Абсолютно фіолетові та задоволені о 10.00 піднімаємось на г. Каменистий. Де трішки перепочивши швидко переходимо на Чорний Грунь. Ці дві вершини долаються на одному подиху хвилин за сорок. Далі майже по самому хребту Ігрець ми підходимо до г. Ігрець, але вирішуємо не підніматися і швидко спускаємося до перевалу Буковець. Тож о першій годині дня ми вже чекаємо на автобус до Косова, задоволені тим, що вдалося класно провести вихідні.

Олег