Гора-красуня — Карпатська Сивуля

Гора-красуня — Карпатська Сивуля

І ось я знову їду в гори. Цієї мандрівки я чекав дуже довго. Гора Сивуля. Дуже довго вона випадала з навіть найближчих маршрутів. І ось ми зібрались.

Назва вершини вказує на колір гори, вкритої камінням, посивілим від лишайників. За легендою, назва гори пішла від того, що тут знайшли посивілу від страху й неволі дівчину-королівну незвичайної вроди, яку схопили татарські ординці і довго тримали у неволі високо в горах і яка, гарячим молитвам до Бога, зуміла вирватися з лабет смерті й вижити на схилах Сивулі. (Габорак М. Назви гір Івано-Франківщини. Словник-довідник. — Івано-Франківськ: Місто НВ,2005. — 352с.)

Субота, шосте серпня, 6:00, автостанція міста Косів, автобус до Коломиї. Ми їдемо.

З Коломиї до Надвірної їхати немає чим, і ми їдемо Ланчина, де нас обіцяють пересадити до Надвірної. Обіцянка справджується і о дев’ятій годині ми на автостанції чекаємо автобуса до Бистриці.

9:40 ми вирушаємо, майже півтори години душної їзди, і ми в Бистриці — стартовому пункті нашої мандрівки.

Дорога досить класна, щоправда жарко і нестерпно хочеться пити. Десь через три кілометри робимо привал на перекус. І знов рушаємо далі.

Ліворуч проходимо повз дуже красивий водоспад, який впадає в чисте, велике плесо, чомусь зеленого кольору.

Далі трохи путаємося по карті, де як мені здалося допущена невелика помилка, але завдяки класному маркуванню йдемо правильним шляхом далі.


Щодо маркування: хочеться подякувати людям, які його робили. Воно просто шикарне і збитися з шляху шансів майже не має. Окреме спасибі людям, які по всьому шляху розклали вказівники і в ключових місцях поставили дуже класні, інформативні карти.
Згодом підйом крутішає, але не критично, і біля четвертої години ми дістаємося урочища Пекло.

Перед нами відкриваються обидві красуні-Сивулі. Відслонення гірських порід в цьому місці — вражаючі, небачені досі. Хоча сама назва не дає спокою. Тут робимо привал і готуємось до сходження.

Десь о пів на п’яту починаємо сходження. Минаємо витік Бистриці-Надвірнянської, і майже одразу стежка стає дуже крутою. З усього, що бачив дотепер в Карпатах, це мабуть найкрутіший підйом. На підйомі зустрічаємо багато щасливих людей, які спускаються, і десь після середини дороги починаємо їм щиро заздрити. Перед самою вершиною Малої Сивулі заводимо бесіду з групою туристів. За їхніми словами до полонини Погар (з іншої сторони Сивулі) нам вже не встигнути і радять вернутися назад і підніматися зранку. Але вони не знають нас. О пів на восьму ми на Малій Сивулі. Краєвиди супер. Захоплює подих. Дуже вразив флешмоб на схилах Великої Сивулі — імена величезних розмірів викладені з каменю. Захотілося й про себе залишити схожу згадку, але часу немає совсім. Майже не затримуючись на вершині ледве не біжучи перекидаємось на Сивулю Велику. Це займає близько півгодини.

Але знову ж, лише закадрувавши визначний момент вирушаємо далі.

Згідно карти десь має бути стежка вправо, яка б тікаючи від маршруту вивела б нас швиденько до полонини.

Але її не має і ми змушені робити пристойний гак по маркованому маршруту. На полонину збігаємо вже затемна. Біля поодинокої палатки розкладаємо свій намет. Добрі хлопці діляться з нами дровами і показують навпомацки дорогу до води. Смачно повечерявши, вкладаємося спати.

Зранку о восьмій годині, повні сил і енергії вирушаємо до села Стара Гута. Дорога спочатку доволі стрімка і від того незручна, але через дві години вона переходить в рівну ґрунтовку і об одинадцятій годині ми вже на зупинці чекаємо автобуса.

Що можна сказати про цей маршрут: він дійсно цікавий, при великому бажанні і певній готовності його можна пройти і за один день. Краєвиди незрівнянні. Одні з кращих в Карпатах. Тож зі сміливістю можна сказати, що мандрівка вдалася.

Олег