03.02.2014Архів сайту «Хочу в гори»Переглядів: 2 001

МАЙДАН 2013-2014

Новий альбомчик, чи альбом – його розмір залежить не від мене, а від можливого розвитку подій. Присвячується Тайожнаму Саюзу, Вовє, Вітє с Сашей, політичним лядям всіх кольорів, а також нормальним людям, себто громадянам, яким цей мікс борделю з концтабором вже нетрохи обрид.

Можливо, стрілки годинника на дзвінниці Михаловского Золотоверхого монастиря рахують останні години царювання Хама на київськім престолі- а, можливо, останні години мирного часу для країни. Окупанту, під ногами якого горить земля столиці- потрібний надзвичайний стан, щоб продовжити свій строк. Може, прокурор добавить?

2 грудня 2013 р

Здоровенні, як шкафи- поліціянти оточили мертвого ідола… видно, комуністи налякалися народу і настучали братам ригіаналам- “рятуйте, друзі!!” Щоб міліція так живих студентів берегла, як оте одоробло, що прикрашає Мавзолей на головній площі сусідньої демократичної держави

Про знесення пам”ятника терориста, провокатора, масового вбивці людей- Ульянова-Леніна.

2 грудня 2013 р

Так все починалося… перший день після розгону студентів. Михайлівський Золотоверхий собор Києва повний пораненими, що шукали притулку. На Михайлівський площі формується одна часточка народу, яка утворить людське море, від “Червоного Універу” до Європейскої площі… Людский Океан, протестуючий, тоді ще мирно- проти свавілля влади.. Але це знято за дві години до того… міліцейский автобус пробивається до Майдану, де сумнозвісну Йолку оточено підрозділом ВВ. Автобус був атакований кількома молодими людьми в масках- я був певний, що це провокатори влади… тепер я так не думаю. Полетіло каміння, уламки дощок… Я добіг до водія і встиг зробити кілька фото, одне із яких вийшло ось так… деталей я не бачив, там була колотнеча. Вийшло- ніби сльоза, на передньому плані – символ “V”- перемога. Чия? Побачив це аж вдома, перебираючи матеріал. Дивно все змішалося тут… (Водій атакованого провокаторами міліцейского автобуса. Міліціонер, правоохоронець… З ким він- чи не його черевики ламали ребра студентам на Майдані? Чи навпаки- його дитина, з мітінгуючого КПІ чи Могилянки, прийшла додому скривавлена чи в синцях… знак “V”- символ перемоги, перемоги влади над здоровим глуздом, над власним народом… Ні “Вікторі”, ні сльози, що котиться по лобовому склі- я не бачив, клацнув на бігу… так ся стало.)

За непідтвердженими даними, Єнакієвська Йолка знову збирається в Москву- ще не всі срібнячки отримані, мабуть… чи ще не всю Україну продав. Окрім того, Йолка не просто лягає під Пу, він наплодив в столицю свою гопоту в масках, які бьють автомобілі, людей, провокують МВД- і явно чекає, коли ці янучари відроблять своє…. а коли зроблять чергову замовлену зачистку- з дебільною либою буде “осуждать дєйствія міліціі” і обіцять покарать лєтьоху чи генерала Васю Пупкіна, в якого в кишені все одно індульгенція.

1 грудня 2013 р.

На останнє Віче цифру не брав, чогось набридли репортажі. Думав, раз все скисло, то хоч людей познімаю, бо нічого нема, крім клоунів в шапіто (на сцені). Мітінгуючі пішли колонною навколо урядового кварталу (уряд думає, що це його квартал, кияни- що він належить Києву) і були зупинені кордоном з автобусів і вантажних машин поперек дороги (то після довгих плачів, як Майдан заважає транспорту) Спершу покричали “Панду геть”… і може б і пішли, якби Правий Сектор не плюнув на яценюків і не взявся до роботи) Коктейлів не було, нещасний пазік (люблю цей автобус)- закидали фаєрами… А тут бац і маєш, і крутися без штатива з Суперією 200, як хочеш. От кілька кадрів в колажі, про папіроску і ПАЗік.

ВіФЯ. Він сильно зайнятий, на телефоні сидить- срочно переводить бакси і Євро в русскіє рублі. Кажуть, що переживає сильно… ні, не за обманутий народ і побитих студентів- а що рахунки по цих ваших Європах-Америках заблокують. Столько нажитого нєпосільним трудом, вай.

30 листопада 2013 р

Після розгону Майдану. На Хрещатику – біля мільйона киян і гостей міста, тут – біля сотні, і стільки ж міліціі.

7 грудня 2013 р

Невідомий відчайдух заліз по стрілі крана, яким монтували Йолку Йануковича, і закріпив на ній Державний Прапор. Вся площа затамувала подих, а потім аплодувала сміливцю.

2 грудня 2013 р

Мені перепекло легені газом і димом, і я два дні провалявся вдома, а коли добрався сюди- то ходив німий і з круглими очима… По площі, де беркута гасали як на стометрівці, намагаючися розігнати повсталих, попутно “гасячи” всіх журналістів, куди кийок дотягувався (місцями кров досі на снігу)- зведена оборона, яку може прорвати тільки армія. Зведена народним ополченням- від дівчат, що прийшли на віче в шубках ціною в півквартири, а стали колупати бруківку, до пенсіонерів, які віничками змітали зніг з усіх закапелків, саме він і є основою (лежить в мішках). Ну і хлопці наші, хлопці-герої…І генерал Мороз знову проти окупантів) Народ, це неймовірно. Під вибухами захарченківських гранат, під стріляниною- буквально з нічого створити ТАКІ мури! Києвське ополчення, низький уклін йому… І це тільки перша лінія, далі ше одна і одна, і укріплювався проти окупантської навали не тільки цей район… Зараз затишшя, народ спочиває, захарченковці непорушно стоять одалік. Мирні жителі і преса, куди ж без неї)

Тиха година. Добродушно потріскує автомобільний скат в багатті (майже й не коптить), страви з дому, тільки що від плити- розносять дівчата і домогосподарки. Лозунг Французької революціі на стіні, лад і спокій.

Це якраз перші години вогняної завіси. Обстріл гумовими кулями зійшов нанівець, бо супротивники стали невидимі, зате розриви гранат ставали з біса неприємним сюрпризом… раніше ти бачив політ гранати чи її падіння, а тепер тільки шарарах справа і зліва.. і особливо небезпечна ракурсна з”йомка з нижніх точок, коли бахнути може просто коло обличчя або взагалі по баняку попасти). Справа білий щит- то зародок оборонного валу, що виросте тут через пару годин. Горить земля, в снігу повно гумових куль, гільз від рушниць… димова завіса прикриває фронтальний напрямок від снайперського вогню, зате крізь неї непомітно пролітають гранати… раніше ти бачив гранатометників, чути хоч було, як гранати стукали об асфальт, тепер бумбах раптовий. Барабанний гуркіт надає сил, але розумієш- ця позиція безнадійна, в разі серйозного штурму. Пробачте, хлопці… Якщо у вас є командири- пора міняти тактику. Позиційна боротьба ополченців проти регулярного війска, коли снайпери на дахах (чиї?)- самогубство…

Коли поруч, з легким стуком в загальному гуркоті приземляється видовжене тіло газової чи шокової гранати і починає крутитися на місці… то треба , як мінімум, відвернутися, і, якщо дистанція менше п”яти метрів- збільшити її, по можливості. І параллельно кричати- “Грана-ата!!!”, щоб попередити людей. Перше виконується елементарно, друге- на ковзанці в натовпі не сильно побігаєш, третє чогось в мене не получалося… таке просте слово, а забувається. Може, завдякі рідній Партіі Районів з часом трошки звикну.

Бруківка плавно переїзжає до стін Верховної Зради. Те, про що так довго говорили більшовики- відбулося. В школі, пригадую, вчителька нам казали, з сльозами на очах буквально- про “булижнік- оружіе пролетариата”, про “восстаніє угнєтьонного народа протів міроєдов” Так чого комуністи носом крутять? тоді їм платили німецькими марками, тепер руськімі рублями… фіг поймеш тих сіманєнкав. “страшно далєкі оні от народа”, як казали та сама вчителька.