Гуцулка, вітер і пісня

В одному гуцульському селі жила маленька дівчинка Софійка, яка понад усе любила дуже співати. Мала вона такий гарний голос, що коли співала, то навіть птахи замовкали та бджоли радісно піднімалися з квіток і махали своїми крильцями у такт мелодії.

А ще Софійка полюбляла бавитися із своїм другом песиком Сірком на схилі гори, неподалік хати. На цій царинці сусідські хлопчики і дівчатка випасали худобу, тому там завжди було гамірно та цікаво: гуцулята ганяли м’яча, ховались, бігали наввипередки.

Коли хлопці втомлювались, то всідалися на траву, виймали свої сопілки і так на них грали, що, здавалось, усе навкруги починало їм підспівувати. Що вже тоді казати про Софійку!
Того дня все було, як завше. Гарний, сонячний, весняний ранок і якби не засніжені вершини навколишніх гір, здавалось, що прийшло довгождане літо. Однак це не завадило Софійці досхочу набігатися босоніж по м’якому зеленому моріжку.

Весело забавляючись, гуцулята не помітили, як насунулись сірі хмари і подув дужий вітер Буревій. В горах такими примхами погоди нікого не здивуєш. Цим разом старі гуцули казали, що такого Буревію вони не пам’ятають. Всі були впевнені, що то нечисті сили вирішили настрахати людей.

Вітер ставав все сильніший і Софійка не на жарт злякалась. Сірко присів і жалібно заскавулів, ніби просячи про допомогу. Хлопці, ж бачачи, що вітруган не жартує, забули про дівчинку і стрімголов кинулися рятувати товар.

Ліс страхітливо гудів, стало темно, небо безперестанку сікли блискавиці і якщо б не Сірко, Софійка заплакала б зі страху. Вона тихенько стала просити Буревія, щоб той нарешті змилосердився і перестав буянити. Але він так сильно завивав і шумів по лісу, що не чув голосу Софійки. Тоді вона почала співати, та так гарно і голосно, що вітер пожалів її:

— Дівчинко, не бійся мене, я тобі допоможу добратися додому. Тільки треба квапитися, бо невдовзі сюди прийдуть мої брати Смерч-Вирвидуб та Дощ-Всюдимокро, які, як і я, також хочуть повеселитися.
Він взяв її разом з песиком Сірком на свої міцні плечі і відніс додому.

Все закінчилось щасливо, та навіть зараз, коли Софійка вже виросла і стала популярною співачкою, вона не може без захоплення і подиву розповідати пригоду з дитинства, як колись гуцульська пісня допомогла їй у негоду врятуватися.

Автор тексту Тарас Пасимок

Також читайте:

Про вовків Сироварня під Писаним Каменем (gps-трек) ТОП-10 місць Косівщини Похід у Карпати з гідом