Як відомо, Косівщина славиться не лише талановитими майстрами, але і їхніми приватними музеями. Адже сьогодні добре малювати чи різьбити – це мало. Митець має бути творчим у сучасному розумінні, щоб відчував свою добу, йшов паралельно з її темпом. В цій статті також зібрані молоді, талановиті й відомі майстри Косівщини, які належать до нової генерації українського мистецтва.

Музей історії міста Косів

У неділю, 8 червня 2025 року, відбулося відкриття Музею історії міста — ще однієї туристично-пізнавальної локації, яка буде однаково цікавою як містянам, так і гостям нашого міста. Музею історії міста Косова – це простір, що об’єднує у собі артефакти, спогади і культурну спадщину кількох поколінь косівчан.

Це приватна ініціатива волонтера, керівника ГО «Косів Гуцульський», громадського активіста Романа Хромейчука.  Так, саме він, — волонтер і вправний чоботар з Косова з великим бажанням розвивати місто започаткував цей проект і спільно із своєю родиною та командою ГО «Косів Гуцульський» втілив його в реальність.

Косів — це місто з 600-літньою історією, багатим колоритом і священними традиціями. Саме тому Роман Хромейчук має на меті популяризувати його історію серед молоді. Це місце — не лише скарбниця пам’яті, а й живий культурний центр, який сприяє збереженню та популяризації гуцульської ідентичності. Він має на меті надихати нові покоління українців пам’ятати своє коріння та пишатися неповторною спадщиною Карпатського краю.

У музеї зібрано різні експонати часів розвитку Косова — від житла косів’ян до традиційних ремесел (кераміка, вишивка, ткацтво, солеваріння, столярство). Кожен куточок наповнений предметами того чи іншого виду діяльності. Наприклад, Косівська кераміка – невіддільна частина нашої історії, яка внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Садиба-музей «Дєдик» на Москалівці в Косові

Музей трьох поколінь «Дєдик» — таку поважну назву дала своєму музею родина Радишів , а в ширшому розумінні це — «Садиба родини Радишів».

Саме такий висновок вимальовується, коли залишаєш цей гостинний двір. Музей унікальний, це триптих родини, поштовхом до створення якого став Мирослав Радиш, майстер унікального поєднання традицій гуцульського різьблення і новітніх технологій сучасного світу. Три зали поєднані під одним дахом: етнографія, література і прикладне мистецтво. Всі вони цікаві поокремо, та поєднання їх разом дає можливість відвідувачу побачити Гуцульщину очима родини Радишів.

Тут, крім затишних кімнат майстерень, можна поринути у світ творчої фантазії ландшафтної дизайнерки Марії Радиш, яка у звичайному Москалівському саду з багаторічними фруктовими деревами майстерно вписала на невеликій площі різноманітні будівлі та атракції. Марія вдало поєднує свої композиції з природою, тому її роботи відомі не тільки на Гуцульщині та Галичині, а й по цілій Україні .Будівля музею створена руками газдів – Богдана та Євдокії, добудована зрілими поколінням їх дітей та оновлена молодими ентузіастами – внуками. Залишаємо внутрішній побут родини в повній владі сім’ї, і прямуємо до «світочної хати», тріо-світлиці.

Тут буде розповідь власника колекції Едуарда Радиша ( чоловіка Олени, внучки Богдана Ілліча) про кожну річ, її етнографічне значення, доповнене цікавими краєзнавчими розвідками. Зараз Едуард, разом з дружиною Оленою та небайдужими до народного мистецтва людьми, розробляє електронний каталог своєї колекції, тому в недалекому майбутньому цей музей можна буде відвідати віртуально. Тут можна провести невелику фотосесію, етнічна фотозона на фоні народних промислів робить світлицю привабливою для молоді і фанатів соціальних мереж.

Підходимо до наступних прочинених дверей і перед нами відкривається мистецька панорама третьої кімнати-майстерні сина Богдана — Мирослава Радиша, відомого майстра гуцульської різьби по дереву. Митець детально опише повний процес створення мистецьких дерев`яних виробів від їх задуму, осмислення, ескізування, підбирання матеріалу до точного виконання всіх конструктивних етапів, а опісля — опоряджувальних робіт, які формують довершеність твору.

На стінах світлиці можна побачити методичні матеріали, які розповідають про етапи роботи, зображають інструменти для виконання технологічних процесів, демонструють різноплановість виробів. В усьому видно руку майстра, який з натхненням до того приклався. Але на особливу увагу заслуговує його мистецький доробок виробів з дерева. Здається, що уже нічого нового неможливо створити в різних жанрах мистецтва, уже все спробували, проекспериментували, переосмислили. Та Мирослав руйнує цю думку, створюючи свій світ кодованого орнаменту в дереві. Засобами орнаменту він розповідає про ті чи інші події зі свого життя. Це своєрідна історія особи, вирізьблена в матеріалі «дерево», бо дерево — це саме той матеріал, який супроводжує нас від народження і до смерті.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини

Інтерактивний музей косівської кераміки  –  незвичайний  простір, присвячений історії косівської кераміки, діє в музеї з 2021 року. Сучасний стриманий дизайн з яскравими акцентами та продумана система освітлення створює незабутнє враження. У вітринах представлені вироби місцевих гончарів різних періодів: від 18 століття до сучасності.

Головною родзинкою цього залу є можливість взаємодіяти з окремими елементами експозиції та бути в ролі дослідника. Тут є сенсорний кіоск та плазмовий телевізор з якісним цікавим контентом. Крім світлин експонатів, є розділи про керамічні музичні інструменти, гончарну технологію, використання сюжетів косівської кераміки в дизайні та ін.

До уваги відвідувачів представлені також ігрові немультимедійні модулі: висувні шухляди з цікавим вмістом; панелі, що обертаються; комірки, що висуваються; магнітні пазли на стіні; фотозона. За допомогою сенсорної панелі можна пройти квест із ігровими завданнями.

Відкриття інтерактивного залу в Косівському музеї Гуцульщини викликало неабиякий позитивний резонанс. Про нього писали українські видання та туристичні сайти. У Косівській громаді з’явився ще один привабливий туристичний об’єкт.

Інноваційний простір вдалося створити завдяки співпраці музею з Косівською міською радою.  Спільний проєкт «Інтерактивний музей» отримав перемогу у щорічному конкурсі грантів Асоціації Єврорегіон -Карпати-Україна та був профінансований за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Концепцію та дизайн новітнього простору розробила Вікторія Яремин – завідувачка Косівського музею Гуцульщини. Керівниця закладу запроєктувала реновацію усіх музейних залів. Вікторія мріє реалізувати цей задум шляхом подальшої участі у грантових конкурсах.

Садиба-музей родини Корпанюків — майстрів художнього різьблення і ткацтва

Родинний музей родини Корпанюків — це місце де ви можете відчути мистецтво на дотик. Багатовікові традиції художнього різблення живуть тут і досі, тому що передавалися із покоління до покоління ще з діда-прадіда.

У нас ви можете побачити творчі роботи заслуженого майстра народної творчості Петра Корпанюка та його дружини Світлани Корпанюк . Також в експозиції музею представлені цікаві автентичні старожитності, старовинні прикраси, аксесуари, вишиванки.

У супроводі цікавої та захоплюючої екскурсії, ви будете мати можливість відвідати творчу майстерню і на власні очі побачити як у руках майстра шматок дерева оживає і красується дивовижними орнаментами та вишуканими композиціями.

На вас чекають:

  • майстер-клас з різьби по дереву «Традиційна гуцульська різьба»;
  • майстер-клас «Лялька-мотанка»;
  • майстер-клас «Іграшка з сіна»;
  • майстер-клас «Виготовлення сувеніру в етнічному стилі».

Музей Родини Стринадюк «KOKA»

Безперечно, найвідомішим музеєм Косова і Гуцульщини є приватний музей родини Стринадюків, практично в центрі міста. Орнаментальні ікони, тарілки, картини, копії гуцульських ручних хрестів, традиційні зґарди та сучасні прикраси виготовляє родина косівських різьбярів Стринадюків. Творчу майтерню назвали «Кока». Враження відвідувачів з різних країн та континентів надзвичайні від живого спілкування з паном Миколою, від знайомства з творчістю його синів Богдана та Захара. Синтез різних видів мистецтва і нестандартний підхід до традиційної гуцульської різьби по дереву вражають туристів. Обов’язково рекомендуємо при можливості потрапити до цієї незвичайної оселі!

«Музей сакрального мистецтва» в Косові

В музеї можна побачити старовинні гуцульські дерев’яні хрести, ікони, декоративні тарілки, давні різьблені скрині, глечики та дзбанки. В колекції майстра є не лише старожитності, які він збирає і колекціонує протягом життя, але і відреставровані ним дерев’яні сакральні предмети. Тарас Стринадюк вже давно відомий серед українських туристів та косівчан не лише як майстер по дереву, але і завдяки своєму хобі — виготовленню якісного домашнього вина різноманітних видів, а також унікального гуцульського абсенту, медовухи та інших смаколиків!

Музей-майстерня ліжникарства та старожитностей сім’ї Кіщуків в селі Яворів

Туристи часто відвідують музей Кіщуків для проведення майстер-класу із ткання ліжника, проте тут також можна познайомитись із красивими довгошерстими вівцями і зробити яскравий фотосет. В самому музеї можна зробити оригінальне селфі і познайомитись з справжньою культурою горян. Сім’я Кіщуків виробляє гуні, вовняні шапки, безрукавки, теплі капці, різноманітні килими та ліжники. Тут знаходиться старовинний ткацький верстат, раритетна прялка, якою користувалася ще Наталина бабуся. Стильний етнічний одяг гуцульської майстрині Наталії придбала навіть переможниця «Євробачення» співачка Джамала.

Музей гуцульських старожитностей Богдана Петричука в селі Бабин

Приватний музей гуцульського мистецтва Богдана Петричука знайти дуже легко, адже він розташований в центрі села Бабин, за церквою та пам’ятником Тарасу Шевченку, одразу біля центральної дороги. Петричука часто запрошують на виставки, майстер-класи, адже у нього велика і самодостатня колекція. Більшість предметів колекції з Косівського та Верховинського районів. Є ще велика збірка фотографій. Попід стінами — лави та скрині, на стінах — посуд, ікони, на сволоках (балках) під стелею поскладані капелюхи. Уздовж однієї зі стін тісняться вішаки з вишиванками та іншим гуцульським одягом. Окрім сорочок, є ще хустки, пояси, сердаки, кептарі, ґуґлі, прикраси, кераміка, книжки та все, що відноситься до теми галицької Гуцульщини.

Музей-садиба Патріарха Володимира (Романюка) у селі Хімчин

Меморіальний музей-садиба Патріарха УПЦ КП Володимира (Василя Романюка) знаходиться в присілку Гвізд села Хімчин Косівського району. То нова споруда, адже хата, в якій мешкав майбутній патріарх, розвалилася від старості. Окрім речей самого Патріарха Володимира, які збирали по цілому світу, місцеві мешканці також принесли старі гуцульські побутові речі: тарелі, кухонне дерев’яне приладдя, меблі, щоб якось урізноманітнити і прикрасити садибу. Загалом йти до музею десь 20 хв. від центру села, а місцеві мешканці допоможуть дістатись туди без проблем.

Криївка-музей УПА в селі Пістинь

«Криївку-музей УПА» урочисто відкрили і освятили в лісі на участку Підбагна у Пістині. Його збудували на місці сенсаційного віднайдення бідона з добре збереженими документами збройного підпілля Коломийської округи початку 50-х років минулого століття. Ентузіасти під керівництвом лісничого Петра Пліхтяка вирішили не лише відновити повстанський схрон, а й створити тут цілий комплекс, як просвітній осередок для проведення уроків з історії, пластових таборів, екскурсій і просто місця відпочинку гостей Гуцульщини, котрі мали б змогу докладно ознайомитися з суворим побутом воїнів УПА.

Як відомо, найкращий спосіб мандрувати до озер Косівщини – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів до майстрів та gps-треки описані мною на сайті «ВелоКосів»

Автор тексту, фото і треків — Тарас ПАСИМОК