Топ-10 джерел на Гуцульщині
Часто мене, як туристичного гіда та журналіста, запитують, — що варто побачити на Косівщині та Гуцульщині, тому я і вирішив в кількох статтях зібрати цікаві принади нашого краю.
В даній статті мова піде про цілющі джерела на Косівщині, які так до вподоби туристам та місцевим мешканцям. Особливо, роль цих джерел зростає в часи глобального потепління, коли в косівських криницях часто пропадає вода і десятки людей щодня йдуть на джерело за такою важливою гірською водою.
Ще одна причина популярності — це м’якість води з джерел, на фоні води з криниць, адже на Косівщині вода дуже жорстка (тобто має крейдяний осад), що шкідливо для організму (утворюється каміння в нирках).
Особисто я досліджував воду з джерел для проекту «Косівська Підпільна Чайна», тому цікавлюсь даною темою вже дуже давно!
1. Кринчиста (м. Косів, вул. Дружби)
Найвідомішим та найбільш популярним джерелом в Косові є «Чиста Криниця», або скорочено «Кринчиста». Кажуть, що в її цілющій воді є навіть золото! Мандрівка до унікального джерела є легкою і доступною для всіх, під хребтом Голиця, на висоті приблизно 500 метрів над рівнем моря. Біля джерела місцеві жителі за власний кошт збудували красиву капличку, а також на маршруті нещодавно встановили лавочки для відпочинку.
2. Сірководневе джерело (м. Косів, вул. над Гуком)
Цілюще джерело майже на вершині гори Зіняків верх (Стіжки) має вміст сірководню і є лікувальним. Ця мандрівка вже є складнішою і більш тривалою. До води веде біло-зелене маркування. Підніматись потрібно буде весь час в гору, проте будуть доступні чудові краєвиди на навколишні села та гори Острий і Михалкову. Біля джерела в лісі є стіл та лавки, де можна зробити привал та відпочити! Над криничкою поставили хрест, а потім і капличу. Воду, а також капличку освятив восени 1996 року тепер уже покійний священик Дмитро Близнюк. Упорядкували місце довкола пам’ятки природи, офіційно взятої під охорону держави, перекинули через стрімке урвище місток працівники косівського санаторію «Карпатські зорі».
3. Срібне джерело «Попід камінь» (м. Косів, вул. Лісна)
Цікаве джерело, про яке знають не всі косівчани, розташоване під Чемплашем в затишній місцині. Холодна, смачна вода не замерзає навіть у люті морози. Кажуть, що у воді є вміст срібла, того джерело ще називають «Срібним». Розташоване воно в красивому високому кам’яному каньйоні, оточене буковим лісом, під горою Сопка, а поряд також є стіл та місце для вогню.
4. Джерело «Під Голицею» або «Чуркало» (м. Косів, вул. Дружби)
«Чуркало», як і «Кринчиста», теж розташоване під хребтом Голиця, підйом також починається від вулиці Дружби у Косові. Орієнтиром служить новозбудована багатоповерхівка помаранчевого кольору. Поруч також знаходяться косівські стави, які є туристичним об’єктом — тут можна сфотографуватися. Також з цікавинок по дорозі до джерела є унікальна «лісова церква» із дзвоном. За маршрутом відкривається чудовий краєвид на Косів та сусідні села — Смодну та Старий Косів. Добре видно також Міську (Замкову Гору). Безпосередньо біля джерела є новозбудована капличка зеленого кольору, яка служить орієнтиром.
5. Сірководневе джерело на присілку Волійці (с. Черганівка)
Там протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. І саме там знаходиться сірководневе джерело, заряд води якого коливається від –170 до –202 мв! Таку воду називають цілющою або «живою» — це ідеальний антиоксидант. Вживання такої води оздоровлює організм і продовжує життя. Тут збудована дерев’яна альтанка, кілька містків до води. Джерело знаходиться безпосередньо на березі річки Волійці, біля лісової дороги. Неподалік, вздовж цієї ж дороги в сторону Хоминського хребта є ще одне джерело із вмістом заліза — «Ружене».
6. «Ружене» джерело на присілку Волійці (с. Черганівка)
Мандрівка до Руженого джерела — це чудовий похід вихідного дня. Вода справді жовтувата і має сильний осад заліза, але дуже смачна. Місцеві жителі та косівчани збирають в тому районі гриби і, звісно, смакують джерельною водою. Раніше це джерело було дуже популярне і планувалось на його місці зробити мінізавод по випуску лікувальної води, проте зараз місце занепадає через постійні зсуви грунту.
7. Іванова криничка біля церкви (с. Пістинь)
Джерело знаходиться біля легендарної пістинської церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці — найстарішої церкви Гуцульщини, зведеної у 1600 році. Ця церква є пам’ятником дерев’яної архітектури і відомим туристичним об’єктом. Краєвиди звідси й справді райські: гори, пахучі ялиці, смереки, цілюще повітря, пташки співають, тиша, унизу річка, навіть небо тут здається ближчим. Сама криничка — на підвищенні, над водоймою щось схоже на церковний кивот, унизу три дерев’яні сходинки та дашок із шиферу. Сьогодні цю воду паломники розвозять в усі куточки України. Кажуть, що водою з Іванової кринички омиваються та зцілюються й ті, у кого є шкірні хвороби, її дають пити неспокійним дітям та людям, у яких було велике нервове потрясіння.
8. Соляна криниця (с. Пістинь)
Пістинська соляна криниця — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Цікавим феноменом в кулінарії на Гуцульщині є сало в ропі! Таке можна купити лише на Косівському базарі! Сало дуже м’яке і смачне! Його заливають в банках саме водою з таких соляних криниць, яких на території Косівського району дуже багато, але найвідомішою є криниця в селі Пістинь. Пити таку воду не варто, будьмо уважні!)
Село Соколівка — перша письмова згадка 1630 р. Межує з селами Город, Бабин, Яворів, Річка. Відстань від Косова 8 км, висота над рівнем моря — 450 м.
Цілющі джерела на Косівщині цікавлять туристів та місцевих мешканців. Особливо, роль цих джерел зростає в часи глобального потепління, коли в косівських криницях часто пропадає вода і десятки людей щодня йдуть на джерело за такою важливою гірською водою. Ще одна причина популярності — це м’якість води з джерел, на фоні води з криниць, адже на Косівщині вода дуже жорстка (тобто має крейдяний осад), що шкідливо для організму (утворюється каміння в нирках).
Знайти Соколівське джерело не так легко, хоч воно і розташоване практично на трасі Косів-Верховина, проте заховане в гущі дерев. Потрібно рухатись з Сококолівки та в сторону села Яворів і навпроти дерев’яного мосту повернути ліворуч та пройти лісовою дорогою 30 метрів вверх. Джерело буде з правої сторони лісової дороги, що веде на легендарний Сокільський хребет. Вода там дуже смачна та прохолодна, завжди втамовує спрагу мандрівників та місцевих гуцулів.
Висота джерела — 462 метри над рівнем моря, відстань від Косова 9 км, орієнтиром вам буде дерев’яний міст з правої сторони дороги (на фото).
Однією з історичних цікавинок села Космач на Івано-Франківщині є соляне джерело «Стара солеварня».
Розташоване воно в присілку Медвежий, де солевидобуток почав розвиватися ще в епоху бронзи. Навколишня територія загалом багата різними природними покладами: золота, гончарних глин, джерелами ропи кухонної солі, нафти. І якщо в давнину чумаки їздили по сіль у Крим, то в цьому куточку Галичини добували сіль власну, більше того, ще й підтримували, як би сказали зараз, бартерні відносини з металургами Трансільванії!
У давні часи сіль цінували дуже високо, вона була стратегічним продуктом, предметом багатства та торгівлі, а іноді й причиною виникнення воєн. Довкола соляних джерел, солеварень (бань) селилися люди, які їх обслуговували і охороняли.
Гальштатський солеварний центр (11 – 9 століття до нашої ери) на присілку Медвежий відкрили 1994 року відомі українські фахівці Микола Бандрівський та Петро Сіреджук, вони ж знайшли в урочищі Бідунка поблизу соляного джерела сліди діяльності людей епохи неоліту. На території медвежанської солеварні археологи виявили долото – один із мідних виробів трансільванського походження.
Солеварний промисел існував у Космачі до 1786 року, тоді австрійський уряд закрив сільську солеварню. Соляним джерелом космачани користувалися ще й у 20 столітті: з ропи вони шляхом кип’ятіння варили сіль.
1992 року одна з археологічних експедицій вела розкопки довкола соляного джерела в Космачі, намагаючись відшукати місце, де стояла раніше гута-солеварня. Гути знайти не вдалося, зате викопали велику амфору чорно-лущеної кераміки, а слідом за нею виявили частину хати гончаря, його знаряддя праці та вироби з глини.
.
Як відомо, найкращий спосіб мандрувати до озер Косівщини – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів до майстрів та gps-треки описані мною на сайті «ВелоКосів»