08.08.2014Мандри далекі і близькіПереглядів: 7 471

Грузія 2014 — 2000 км в снігах, вині та морі

Після минулорічної поїздки в Приельбусся, ми з моїм добрим другом Славіком вирішили поїхати в Грузію. Спочатку суто для сходження на Казбек, а згодом, коли додавалися нові люди, маршрут змінювався і розширився до подорожі цілою країною. Орієнтиром була поїздка Славіка в 2012 році, центральним моментом якої повинно було стати сходження на найбільш східний п’ятитисячник Кавказу – гору Казбек. Половину часу повинні були зайняти мандри горами, половину – рівнинна частина країни. Плани подорожі постійно змінювалися в результаті тих складних подій, які пережила наша країна; спочатку відмінили рейси зі Львова, ми перереєструвалися на Київ, потім всі жили в очікуванні війни. До цього додалося ще й те, що Славік, через особисті причини змушений був відмовитися від поїздки, про яку так мріяв. Ми були на грані скасування подорожі, проте вирішили не здаватися. Юля вмовила поїхати свою подругу Дарину, а Дарина свого друга Михайла та чоловіка Максима (читайте «Арша з пивом»). Таким чином четверо авантюристів відправилися в сонячну Грузію наприкінці червня, а згодом до них приєднався ще один. Авантюрист. Ну що ж, в дорогу, друзі!

21.06 СБ
В дорогу, друже
Сьогодні, в 13:00, вирушив з Косова до Франика. Тривалі проводи: вдома, на пероні. У Львові зібралася вся команда авантюристів. Ми з Михайлом вирішили трохи пожартувати над дівчатами, проте вони не оцінили наших намірів. В потязі жарти під чай з бутербродами гарно йдуть. Завтра літак і Грузія!

22.06 НД
Цей довгий, довгий день
Прибули в Київ. Погуляли по Майдану. Неоднозначне враження. Далі пройшли увесь процес оформлення паперів та погрузилися на літак. Близько 13:00 ми піднялися в повітря, а близько 17:00 по місцевому часу ми були на місці, в Кутаїсі. Далі за 35 ларі (1 ларі – 6,62 грн) ми добрались до Местії довгою серпантиновою дорогою за 5 год. Прибули вже затемно, дізналися про місце для стоянки і неподалік аеропорту на галявині розбили табір. Поряд з нами ще одна група з України, що додає якоїсь душевності. Завтра 36 кг на плечі і вгору!

Фото: Сашко

23.06 ПН
З рюкзаком в 36 кг крила не виростуть…
Прокинулися близько 7ї. я пішов включати мультитоп, а з пального в нас був тільки спирт (на якому, як виявилося, пальник не горить), адже бензин ми забули в маршрутці. Отож, розпалити мультитоп так і не вдалося, тому готували на дровах, благо вони були в достатній кількості. Далі рушили в центр, купили паливо, лаваш, зайшли в інфоцентр уточнити маршрут і вгору, до озер Корульді. Тут хотілося б згадати про вагу рюкзака, а точніше не хотілося б і згадувати (мій рюкзак важив близько 36 кг), одним словом було важко. Заплановано було піднятись до висоти 2700 м.н.р.м., що ми з Божою поміччю і виконали. Далі вечеря неподалік неперевершеної Ушби. І в палатки – топити втому у сні. Бідна моя спина… І не тільки моя.

24.06 ВТ
Майже каменем по голові
Сьогоднішній день був повністю присвячений підйому на гору Корульді (3398 м.н.р.м.), яка розташована понад одноіменними озерами. Підйом був дуже складним. Спочатку декілька снігових ділянок, далі – підйом до хребта, бл. 50 м під кутом десь 70 ° сипухою, було реально страшно (згадав минулорічний підйом на Андирчі, ха-ха), після цього вихід на гребінь і вершина. Фантастичний вид на Сванські гори, на Ушбу, невеликий фото сет і вниз. По дорозі назад зустріли поляків, які повернулися з Казбека. Ми допомогли їм піднятися по мотузці на хребет, а вони нам – спуститися вниз. Нехай живе дружба і взаємодопомога між сусідами! Спустилися дуже швидко до наметів, скупалися – хто в озері, а хто (я) в джерелі, і наступив довгоочікуваний відпочинок. Завтра довга дорога до Тбілісі. Сванетія радує.

Грузія 2014 — 2000 км в снігах, вині та морі

Фото: Дарина

25.06 СР
Вниз і вперед!
Цього дня ми встали в 6й ранку. Ніяк не можу звикнути до грузинського часу. Далі за 3 години збігли в Местію. Напевно, на все життя запам’ятаю, як біля хреста над Местією дивився на Ушбу під пісню «Мєльніци». По дорозі вниз Юля троха блуданула, але все ж в местійському парку ми знайшлися. Там же зустрілися з нашими, вже знайомими поляками – вони нас пригостили пивом. Поспілкувалися, обмінялись контактами. Далі сіли в бусик і за 20 ларі (3 год) доїхали до Зугдіді, а в 9й – рушили потягом до Тбілісі (18 ларі). Ще один день в прекрасній Грузії.

26.06 ЧТ
Довга дорога на Північний-Схід
Сьогодні був дуже довгий переїзд. Спочатку ми в 6й ранку прибули до Тбілісі, залишили всі речі в камері схову і пішли скуповуватися. В цей час Михайло поїхав на вокзал Дідубі і домовився про машину до Степанцмінди (Казбегі). Слід сказати, що таксисти в Грузії – дуже оригінальна каста. Спочатку нас переконували, що дешевше ніж за 150 ларі до Казбегі ми не доїдемо, згодом, проте, вдалося сторгуватися за 90 ларі за машину. Водій провів нам міні екскурсію по маршруту, зупинявся на оглядових майданчиках, а також домовився за гестхаус в Казбегі за 10 доларів, де ми, нарешті, змогли помитися і відчути себе людьми. Отакий от комплексний сервіс. До речі помітив, що грузини не люблять Саакашвілі. Цікаво…

27.06 ПТ
Під Казбеком
Сьогодні зранку ми стартували з Казбегі. До церкви Цмінда Самеба нас підкинули на джипі (50 ларі за машину), далі ми рушили до метеостанції під горою. Було дуже тяжко, рюкзак з кожним кроком ставав все важчим, а сил все менше. Слава Богу, погода була пречудова. Перед льодовиком Гергеті повдягали кішки, зв’язалися, і йшли через нього 2 години! Далі підйомник на 150 м, і ми біля метео. Заплатили по 10 ларі за намет, попоїли і спати! Всього ми витратили 8 год на підйом (від 10ї до 18-10) і набрали по висоті бл. 2 тис метрів. Вважаю, було пророблено хорошу роботу. До завтра.

Фото: Макс

28.06 СБ
Траверс Казбека
Сьогодні ми з метео піднялися до плато – понад 4 тис метрів. Відчуття не з кращих. Згадую минулий рік. Зробили місце для 2-ох наметів у снігу, поїли і спати. В 3й ночі встаємо і в бій!

29.06 НД
На плато
Тиждень, як ми в Грузії… Вночі так і не змогли вийти на штурм вершини через погодні умови: сильний вітер та снігопад, а тому цілий день провели на плато в очікуванні погоди. Зранку з Михайлом спробували знайти стежку – нічого не вийшло (видимість 10-20 метрів). Взагалі, так сидіти і нічого не робити просто жахливо. А ще була гроза. Ніколи не думав, що на такій висоті це можливо… Тяжко. Сподіваюсь, що мої молитви про погоду дійдуть до Господа.

30.06 ПН
Невдала спроба
Сьогодні ми в черговий раз прокинулися з наміром штурмувати вершину. Проте, коли побачили, що надворі, просто пофігіли – за ніч випало 50 см снігу – довелося викопувати намети. Далі ми кілька раз вирішували, що робити, вкінці кінців залишили рюкзаки на плато і пішли вгору. Видимість – метрів 15, сніг мете. Йшли наосліп і десь на висоті 4500 м змушені були повернути – почало замітати сліди. Спустилися на метео, а рятувальники на нас там вже чекали і хвилювалися. Вночі чергова спроба штурму. В яку я вже мало вірю, чесно кажучи…

01.07 ВТ
І знову метео
Прокинулися о 1й ночі – зірки на небі, видимість хороша. Зібралися, зварили чай і тут… пішов сніг, погода різко погіршилась і ми відмовилися від штурму. Складається враження, що гора з нами грається. Михайло до 5ї ранку чекав на погоду, а потім зловтішався з поляків, які повернулися без вершини. Але та зловтіха зіграла для нас згодом позитивну роль. Зранку ми вирішили залишитися ще на один день. Ще одна спроба… Ще один шанс… Тепер точно останній. Під вечір погода покращилася, ми в їдальні на метео познаходили різні ласощі і гарно повечеряли. Вночі останній бій.

02.07 СР
Трофейний супер контік або Арша з пивом
Встали в 1й ночі. Небо зоряне – все супер. Зібрались і о 2:00 вгору. Слід зазначити, що Казбек технічно набагато складніша вершина ніж Ельбрус (по класичному маршруту, звичайно), подекуди кут схилу сягав 70 º, але ми непогано працювали у зв’язці і вже в 8:50 були на вершині. Відчуття просто нереальні, краса космічна, погода супер. Невеличкий фото сет і спуск до метео, куди ми прийшли о 12:30.

Втома просто пекельна, сонце вже в зеніті і на плато нас просто смажило. Але біля метео було прийнято рішення спускатися в Казбегі. Півгодинки поспали, попили чайку з «супер контіком», переданим «хорошими людьми» (який же він був смачний!) і в 4й почали збігати. Погода на той момент різко погіршилась і на льодовику нас застав дощ. Плюс декілька раз ми ледь не провалились в тріщини (на замітку – льодовик Гергеті, в принципі, можна проходити без кішок, але тільки у зв’язці!!!!). За годинку вийшли на морену де нас застав град. Холод нереальний, ми всі промокли до нитки, в мене пальці на руках не згинаються, а тут ми ще й блуданули добряче, потім ніяк не могли перейти річку. Чесно кажучи, я думав, що тут і лишусь, почались елементи паніки, але, як це часто буває в горах, в одну секунду все різко змінилося – дощ раптово зупинився, виглянуло сонечко, а метрів за 30 від нас виросла райдуга. Краса неймовірна. Переодягнувшись в сухий одяг, ми продовжили наш спуск. Рюкзаки від мокрих речей стали вдвічі важчими, а сили майже на нулі. І тут сталося справжнє чудо: виходимо ми на перевал Арша, а там… стоїть чоловік Дарини Максим, який мав приєднатися до нас після спуску з Казбека, 4 пляшки пива і вино, сонечко світить, пташки співають, і ніби ніяких критичних ситуацій і не було.

Після того, як ми підкріпилися, поговорили, спуск продовжився. Ще засвітло ми дійшли до церкви над Степанцміндою, але до села залишалося ще 7 км серпантинів. Казбегі вночі, до речі, дуже красиво підсвічується, майже як Лас Вегас. О 22-00 спустилися в село. Душ, вино, чача, хачапурі і сон. Лягли десь о 12й ночі, коли йшла 24-та година, як ми на ногах. Ось такий контрастний і насичений був цей найдовший день в моєму житті

Фото: Михайло

03.07 ЧТ
День святкування і сушіння одягу
Сьогодні ми ще на день залишилися в нашому гестхаусі – посушити одяг, який після вчорашньої зливи був мокрий, та розслабитися. Сходили в ресторанчик до Рудіка, випили пиво, з’їли шашлик і повернулися на квартиру. Завтра курс на Тбілісі. До речі, контакти власниці гестхауса – Марина – 599-47-17-63. Можливо, комусь знадобиться.

04.07 Пт
Прогулянка по Тбілісі: з користю і не без моралі
Зранку зібрали рюкзаки і поїхали до Тбілісі. Віз нас старий знайомий – Заза (вже за 100 ларі). По дорозі його штрафанула поліція на 40 ларі, так що він, певно, вийшов в мінус. Заїхали в давню столицю – Мцхету. Близько 16:00 приїхали в Тбілісі, поселилися на Баку 1 (неподалік вокзалу, 10 доларів за ніч. Контакти власниці — Монана з Тбілісі +995599117775 або +995555427092, або ж manana.gigava@mail.ru). Далі пішли гуляти нічним містом – було дуже красиво. Запам’ятався міст Миру, який надзвичайно цікаво підсвічується, музичні фонтани, вул.. Руставелі і метро, яким ми поверталися після 12ї ночі. Стомлені, але щасливі. Завтра Кахетія.

05.07 СБ
Алазанська долина: вина, вина, вина…
Сьогодні мандрували Кахетією: монастир Бобе, місто-фортеця і одночасно місто кохання Сігнахі, виноробня Халеба в Кварелі, де за 12 ларі нам провели екскурсію з дегустацією вин. Далі ми побували в монастирях Некрісі та Гремі. Всі ці об’єкти знаходяться вздовж Алазанської долини, тому зрозуміло що було багато вина. До речі, більшість давніх монастирів та фортець, а в Сванетії і веж, в Грузії вночі підсвічуються прожекторами, що створює просто фантастичну картинку. Чому б і Україні не взяти це на озброєння… Всього ми проїхали близько 450 км за 160 ларі на всіх. Дякуємо нашому водію Зазі за хороший настрій та інформативну насиченість. Колоритний водій з Тбілісі, який відносно недорого бере — Заза +995 593243347, можливо вам знадобиться. Передавайте великий Український привіт!

06.07 НД
Прогулянка по Тбілісі 2
Сьогодні наш завершальний день в Тбілісі. Зранку виспалися, поснідали і пішли гуляти – Адміністрація президента, міністерство юстиції, фунікулер, фортеця, сірчані бані. Правда, не вдалося зайти в Scarlet sails rock bar, який нам порадили наші друзі з Польщі – заклад був закритий. А його власник виявився патріотом України, і над всіма своїми закладами встановлював жовто-блакитний прапор. Було дуже приємну за таку підтримку. До речі більшість мешканців Грузії, з якими ми спілкувалися, виражали підтримку Україні, навіть інколи намагалися спілкуватися українською, адже вони в 2008 році пережили ідентичну російську агресію. Ввечері нас трішки помочив дощик, тому програму довелося змінювати. Завтра курс на Батумі.

07.07 ПН
Батумі. День 1
Зранку о 8:45 погрузилися в потяг до Батумі (коштує 18 ларі) і поїхали до нашої останньої точки відвідин. Місця сидячі, комфортабельні досить, якби не рюкзаки і шум у вагоні… Є wi-fi, до якого зміг приєднатися тільки наприкінці маршруту. О 14-30 були в Махінджаурі, де нас зустріла власниця квартири, яку ми орендували (10 доларів за ніч з кожного). До речі, господарі квартири виявилися дуже привітними, а умови просто чудовими. Раджу Батумі, вул. Ген. Аслан-Абашидзе 17 (біля Кобаладзе). Конктакти: +995 599 209 006 Інеса, inesa.khozrevanidze@mail.ru.
Потім було море і пляж без піску… А в Косові в цей час святкували Івана…

08.07 ВТ
Батумі. День 2
Поспали годинки до 10ї, поснідали, потім пішли на море. Я повернувся на квартиру найшвидше, переконавшись, що відпочинок на морі не для мене. Ввечері прогулялися нічним Батумі, а повернувшись, дивилися півфінал ЧС, де німці знущалися над всією Бразилією.

09.07 СР
Махінджаурі, або захід сонця
Зранку з’їздили в ботанічний сад, погуляли там, покупалися в Махінджаурі. Повернулися… І знову море… Спостерігали, як воно з’їдає сонце на заході. Достатньо красиво.

10.07 ЧТ
Штиль
Нічого не робимо. Море і спека. Знову проводжали сонце.

11.07 ПТ
Штиль 2
Сьогодні наші їздили на водоспад. Я вирішив залишитися на квартирі. Вже готуюся до від’їзду. Ввечері знову прогулялися по Батумі.

Фото: Юля

12.07 СБ
Перед збори
Останній день… Зранку пішов на море, скупався, дочитав «Серця трьох» (непогане чтиво для моря). На пляжі не особливо і хочеться залишатися… Пакуюся потрохи.

13.07 НД
Наш корабель відчалює з порту Батумі
Повставали раненько і одразу ж на море. Далі останні збори, перевірка квитків (зранку виявили, що в нас не ті роздруковані) і гоу. В 10:50 виїхали з Батумі і вже в 13-10 були в Кутаїсі в аеропорту (маршрутка коштує 12 ларі). Пройшли всі процедури оформлення (в Грузії, до речі, все простіше ніж в нас, на мою думку) і полетіли. Ельбрус я так і не побачив. О 17:50 під вигуки «Слава Україні!» та «Героям слава!» наш літак приземлився на рідній землі. Залишили речі в камері схову і вперед, гуляти вечірньою столицею. Потяг в 23:52. О, як я тебе люблю, верхня бокова полиця…

14.07 ПН
Причал посеред гір
О 13:10 ми з Михайлом були у Франику (частина команди зійшла у Львові близько 10ї), а вже в 16:20 я був вдома. І хоча мені й довелося їхати найдовше, та все ж смак повернення додому я відчув останнім, тобто в мене він був найсолодшим. Найсолодший причал – в Косові.

Підсумок: прекрасна країна, особливо її гірська частина, куди б я точно повернувся. Практично всі товари, окрім персиків, дорожчі ніж у нас. Привітні люди, з якими можна спілкуватися російською або англійською мовами. Люблять українців, не люблять Росію та Саакашвілі. Грузинське вино та сири не вразили, натомість лаваш та чурчхела – просто космос. За житло по 10 доларів за ніч можна домовитися в будь-якій частині Грузії. З таксистами слід бути обережним, і торгуватися (вивчіть слова «Ара» – грузинською «ні»)

Гроші