Мій репортаж почався з того, що я… заснула. Поїзд Київ-гори привіз мене рано. Я зайшла в орендований будинок, почула ні з чим незрівняну карпатську тишу і проспала до вечора. 

Йдемо гуляти в ліс з легендарним косівським гідом Тарасом Пасимком. У центрі Прикарпатського міста Косів пахне смачнючими чебуреками, але ми йдемо по сардельки у м’ясний магазин. Який називається «Рибак»:

–  Дайте нам свіжих

–  Свіжих трохи є, інші вам не дам, –  продавчиня важить десь півкіло сардельок.

Докуповуємо ще овочі у менш колоритному магазині і вирушаємо у ліс. Піти підсмажити собі вечерю у дворі на мангалі з родиною чи у лісі з друзями – звична справа. А ще місцеві вечорами тут ходять по воду до джерела. Набирають у баклаги, як у Києві з бюветів.

Також у місті живе багато майстрів: косівська кераміка взагалі занесена до спадщини Юнеско. Вечорами вони розписують тарілки чи глечики.

Коли робота готова, фотографують та заливають світлини в інтернет на міжнародні сайти: іноземці високо цінують роботи гуцульських майстрів і купують за хороші гроші. 

Карпати схожі на мурашник

Йдемо широкою дорогою. Тут до війни почали будувати лижну трасу: раніше була стара радянська. Тепер її хочуть розширити і зробити недорогою ламповою альтернативою Буковелю. Проте поки все на паузі.

Та оскільки море зараз недоступне для українців, сюди їдуть незалежно від наявності лижних трас у всі сезони. Косів входить у четвірку найпопулярніших міст для відпочинку у Прикарпатті крім Ворохти, Яремче і того ж Буковелю.

Проте якщо у Буковелі ціна за номер стартує від 1300 грн за добу, а у Яремче від 700 грн, то у Косові можна зняти хороший номер з видом на гори уже за 400 гривень.

І це при тому, що Карпати зараз більше схожі на мурашник: туристів багато, і вони всюди.

Минулий рік приніс Франківщині 18 мільйонів гривень туристичного збору – що стало абсолютним рекордом. Але 2023-й точно його поб’є.

Звісно, не всі місцеві жителі та туристи люблять тихі вечори. Карпати – це перш за все піші походи у гори: як на день, так і на кілька. Звідси і до Говерлі недалеко, якщо що. Проте на її вершині зараз тісно, а екологи б’ють на сполох через витоптані рослини і велику кількість сміття.

Хоча, порівняно з джиперами, піші туристи – це квіточки. Розпіарені прогулянки на цих автівках буквально знищують екосистему гір. На жаль, це досі пропонується туристам. Хороша альтернатива – велосипеди і коні. А якщо хочеться ближче до води – сплави гірськими річками.

Овочі з водоспаду

Наш підйом недовгий: неподалік дороги кострище та великі камені–лавочки навколо. Вдалині чути шум водоспаду – їх тут кілька. Багаття вдається розвести не одразу: вологі дрова.

І дощ таки пішов. Проте високі дерева захистили нас від нього. У горах дощі майже щодня, тож з часом ти просто звикаєш до них і береш на кожну прогулянку вітровку з капюшоном.

–  Піду помию овочі

–  Ееее… Де?

–  Так у водоспаді!

Особливі карпатські сардельки

Тим часом багаття уже готове нам смажити сардельки. Правда, вони фарбують вогонь у зелений колір.

Сардельки на диво смачні. Обпікаючи пальці їмо з хлібом, водоспадними овочами і запиваємо томатним соком. Багаття догорає і стає прохолодно. Похитуються від вітру крони дерев.

Ми збираємо речі і виходимо на недороблену трасу. Всередині мене особливі карпатські сардельки і особлива карпатська гармонія. Здається, що всесвіт належить тільки тобі.

Автор: Ольга Бродська

Також читайте:

Топ-10 маршрутів у Карпатах без заборони Похід у Карпати з гідом Послуги гіда в Карпатах Хребет Ігрець