12.03.2024ЦікавинкиПереглядів: 2 007

Карпатський вечір

Ходи сюди, сідай ближче до багаття. Падає дощ, але ми у лісі. Краплі зачепляться за ялиці. Я розповім тобі про карпатські вечори. Це ж твій перший? Я збираю їх намистинами. Колись зроблю з них коралі та буду носити з вишиванкою.
Уяви, що ти вільна, наче вітер. Міцна, наче скеля. Смілива, наче смерека, що росте над урвищем. Саме так почуваєшся у Карпатах за обрієм довгого дня.

Ти побачиш, що гори парують. Дим зливається із хмарами. Буде дощ. Буде сонце Зав’ється волосся від живої води гірської річки, ляжуть веснянки на плечі. Натруть зав’язки від купальника, у якому піднімешся високо в гори зустрічати захід сонця. Туристичний гід Тарас Пасимок проведе тебе. Стане холодним недоїджений шматок чебурека у кишені. Але ви все одно його з’їсте. Вночі. Під рожеве молоде вино і шум маленьких водоспадів. Ще раз піднімаєшся високо в гори, але уже в штанах. Будеш дихати багаттям і спрагло вбирати у себе його силу

Все це буде, не переживай. Світ подарує тобі трохи казки. Не бійся, виходь з таксі і біжи. Твоя платформа номер 8. Поїзд Київ-Чернівці, 15-й вагон. Не забудь вийти в горах…

Вечір у поході

Гори люблять сильних, і ти встала дуже рано. У холодній туманній димці зашнуровала високі кросівки, випила гарячу каву, змішану з росою, і вирушила назустріч дню. Вершини покликали тебе, і важкий рюкзак стає на кілька днів твоїм домом. У горах темніє різко і літня спека змінюється майже осінньою прохолодою за півгодини. Стаємо тут? Давайте тут, бо полого і джерело неподалік. Повільно зніми рюкзак. А тепер стрибни. Ти наче на Місяці, правда? Така легкість! Тепер набрати води, поставити намети, приготувати вечерю – встигнути до темряви.
Вечорів у поході чекають з особливим трепетом: може, хмар та вітру сьогодні не буде? Тоді ми посидимо всі разом коло вогню. Подивимось, як сонце сідає десь у Румунії. Розповземось по наметах. А через кілька годин я розбуджу тебе і покажу величезні зорі і небо, яке обіймає нас куполом.

Вечір екскурсійного туру

Коли прийде осінь і сонце стане жовтогарячим, а ночі глибокими, подаруй собі інші Карпати. Сідай у Києві ввечері у великий автобус до нових людей. Питай, як їх звати і не запам’ятовуй імен. Ділися з ними бутерами. Ви точно не виспитесь наступні дні, але вечори з великою компанією – це окремий вид кайфу. Хтось насмажить шашликів. Хтось цьому комусь під руку постійно казатиме, аби перевертав м’ясо чи полив водичкою.
Ваші ноги будуть дрижати від кілометрів екскурсій, ви будете брудні, розпатлані, з червоними обличчями. Ти забудеш про косметику та незручний одяг, бо нема перед ким створювати образ. На ці три дні ви – одна сім’я. Можна просто бути собою. Ви співатимете пісень, ви танцюватимете у дворі садиби у підкатаних штанах і домашніх капцях. Ти будеш спостерігати зародження дружби і стосунків під сутінковим небом і питимеш із чашки “найкращий тато” домашнє вино.

Гірськолижний вечір

Ти відчуєш наближення зими, і гори покличуть тебе знову. Ти купиш скіпас і у центрі прокату спорядження візьмеш сноуборд. Або лижі. Ти будеш вриватися у сніг, кантуватися на поворотах і підстрибувати на трамплінах. Буде складно. Одночасно спекотно і холодно. Сніг заліпить твою маску. Та попереду вечір після катання, і ти мріятимеш набутися у ньому.
Після важких ботів твої ноги стануть легкими як пір’їнки. Ти знімеш баф і термобілизну, одягнеш купальник і ляжеш на дерев’яну полицю у сауні. Повільно вдихнеш краплинки евкаліптової олії, що піднімуться з гарячих каменів. Втома піде з твого тіла, лишаючи фізичне відчуття оздоровлення. Три, два, один – так! Ти з розгону стрибнула у басейн із крижаною водою. Очі на півобличчя і переможний сміх. Ти зробила це.

Вечір карпатського усамітнення

Навесні тебе чекатимуть крокуси. Вони виринатимуть фіолетовими головами з-під снігу і закликатимуть тепло. Іди до них. Дивись на повноводні гірські ріки та шумні водоспади, лови тепло маленьких потічків. Зайди на Говерлу – там ще зима. І як у дитинстві спустись з неї, сівши на дощовик, у весну.

Тільки не кажи нікому, що порадила такий екстрим – це небезпечно. Але так круто! Дивись, уже парує твій чан. У ньому висушені лікувальні квіти, гілки смерек. Ти так чекала цього: лежати у гарячій ароматній воді і дивитися, як зимовий сніг стає весняним дощем. Далі поїсти у колибі гострий бограч з салом і чорним хлібом, запити літром карпатського чаю і піти у будиночок, де нікого, крім тебе, нема.

Є фарби, полотна і музика. Забудь, що ти не вмієш малювати. І пиши гори, які відчуєш серцем. А потім винось картину в холод весняної ночі. Якщо вона сподобається Карпатам – вони покажуть тобі величезні зорі і небо, яке обійме тебе своїм куполом.
…Вуглики нашого багаття уже не дають світла. Вони переливаються багряно-помаранчевим вогнем і от-от згаснуть. Ми у Карпатах. Настав вечір. Яким сьогодні буде твій?

Автор тексту і фото Ольга Бродська