Ознаки справжнього мандрівника
- Приходиш на автостанцію, а тобі касири кажуть «Донесете 25 копійок іншим разом, я вас знаю, ви часто їздите»;
- По хаті, в гаманці, у всіх кишенях знаходиш скручені білетики;
- Маєш файні «мешти» (туфлі), але жодного разу їх не взув за 3 роки;
- Маєш 5 пар кросівок і всі вони порвані від частих мандрів;
- Друзі з рідного міста дзвонять і питають: «Ти на ці вихідні в Косові лишаєшся чи далі десь їдеш?»;
- Всю зарплату вкладаєш в туристичне спорядження та обладнання і, відповідно, сидиш без копійки і не можеш мандрувати;
- Дзвонить невідомий номер і ти думаєш, що це туристи, бо ти ж туристичний гід;
- Рюкзак стоїть в кутку і в шафу не ховається, бо все одно витягувати;
- Позичений казанок не віддаєш, бо з людьми в яких позичив все одно в похід підеш;
- Одяг для походів і обладнання зберігаються в спеціально відведеному в квартирі місці;
- В тебе є ще якесь (крім тобі необхідного) обладнаня, щоб позичити ще комусь;
- На вулиці оглядаєшся на людей з рюкзаками, щоб оцінити що за модель;
- В тебе формується окрема категорія знайомих «в гори разом ходили»;
- При слові «колиба» випливають асоціації затишної хатинки в горах, а не шашликів і забави;
- Знайомі дуже дивуються, побачивши тебе на вихідні в місті;
- Майже все спорядження продубльоване: потужний і слабший пальник, 450 і 220 грамовий балон, великий і менший наплечник, великий і малий казанок, зимовий та літній спальник… ;
- Ти не пам’ятаєш кому «стрілив» один з своїх карематів, і коли тобі повертають скоріше всього не твій каремат;
- Пакуєш рюкзак, наперед кладеш в купку ще один каремат для того, хто свій позичив;
- З кожного походу привозиш нову ложку — твоя ж так само «поселяється» в когось з групи. А через пару років впізнаєш у знайомого свою, рідну ложку з набору, подарованого тобі на якесь новосілля чи ювілей;
- На вихідні дзвонять знайомі чи родичі і питають: «Ти на якій горі?»;
- Вийшов за хлібом і вернувся за тиждень;
- Твої черевики з «Гортексом» коштують в пару разів дорожче, ніж все твоє взуття, а совість тебе навіть не думає мучити;
- Тобі вже навіть на роботі на день народження дарують сертифікат не з якогось там бутіка, а з магазину туристичного спорядження;
- Ти щодня дивишся погоду — не в рідному місті, а там де дідько каже «надобраніч», — навіть якщо на вихідні нікуди не плануєш іти;
- Ти несеш з кав’ярні додому пакетики цукру, а вдома ховаєш їх одразу у рюкзак, причому всі напої ЗАВЖДИ п’єш несолодкі;
- В тебе в хаті нема «нормального» чаю, а тільки назбирана переважно в походах «трава»;
- Ти не викидаєш пляшок з-під йогурту-кефіру, бо туди чогось можна насипати;
- На запитання «ну, а чого ти туда постійно ходиш?», — ти лише загадково всміхаєшся і… мовчиш;
- Шнурки на всьому одязі булінями зав’язані;
- Йдеш на роботу і з заздрістю дивишся на групу туристів з великими наплічниками;
- В твоєму рюкзаку на роботі ніж і сірники;
- В рюкзаку живе складений і готовий до вживання пакет з причандаллям особистої гігієни, а ще кульок з крупами, консервами і вівсом з інших походів;
- На день народження замовляєш родичам окрему шафу під спорядження;
- Від шопінгу по магазинах зі спорядженням отримуєш ще більший кайф, ніж нормальні дівчата від одягу;
- Перевертаєш взуття, щоб подивитися чи там підошва «Вібрам»;
- Бачиш групу туристів і одразу оцінюєш їхнє спорядження по якості, ціні та вигляду (дизайну);
- В тебе 4 рюкзаки (кожен з них має спеціальне призначення) і ти думаєш, що варто купити ще п’ятий чи шостий;
- Мрієш провести вихідні будь-де, лише б не вдома та рідному місті;
Підготував Тарас Пасимок
Чому подорожі не є ознакою успішності хороші зауваження – цілком погоджуюсь з автором
http://inspired.com.ua/columns/travelling-success/
Після походу, виходячи в темне приміщення, інстинктивно намагаєшся намацати на лобі ліхтарик, а не включатель