Топ-10 криївок УПА на Гуцульщині
З початком російсько-української війни, тема патріотичного туризму стала дуже популярна в Україні. Вже навіть на Буковелі відкривають відновлені схрони УПА, також активну участь в цьому процесі бере і Косівщина.
Науковим дослідником діяльності ОУН-УПА на Гуцульщині є Василь Гуменюк з Яворова. Варто відзначити також значну роль працівників ДП «Кутське лісове господарство» в плані пошуку і відновлення схронів. В даній статті буде короткий опис об’єктів, які були відновлені та відкриті за останні роки, щоб зібрати їх в одному місці з різних туристичних сайтів.
Чимало таємниць із буремних часів Другої світової війни досі бережуть Карпати. Визвольна боротьба тут була запеклою. З часом стираються спогади, відходять у вічність старожили. Але пам’ять про героїв, які захищали наш рідний край, житиме вічно.
9 квітня 1952 р. на цьому місці звели свій останній бій і загинули в боротьбі за волю референт пропаганди Коломийського райпроводу ОУНр, уродженець с. Стопчатів Ковалишин Василь–«Нескорений» та його охоронець легендарний кулеметник УПА Ілюк Дмитро–«Кичера», уродженець с. Кривопілля Верховинського району.
Трагедія сталася через порушення правила конспірації: про місце пристанища мали знати лише ті, хто в ньому перебував. Але в перших числах квітня криївку покинув підпільник Андрій Мотрук«Сірко», котрий незабаром потрапив до рук чекістів, погодився на співпрацю і вже як аґент «Василько» привів на хребет Камянистий опергрупу МҐБ.
До речі, там окрім «Нескореного» і «Кичери» перебував земляк «Василька» — Ярослав Грабчук–«Дунай». Опору він не чинив і згодом став ще одним спецаґентом — «Кузьмичем», спричинивши арешти і переслідування родин, які допомагали підпіллю. Як каже народна мудрість «З одного дерева Хрест і лопата» Слава Героям і ганьба зрадникам!
Пістинь — Криївка-музей УПА (туристичний комплекс)
В 2015-му році, у Пістині урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА» на місці знайденого бідона, з добре збереженими документами збройного підпілля Коломийської округи початку 50-х років минулого століття.
У криївці не просто відтворено строго секретне підземне сховище українського підпілля, а й фактично висвітлена вся історія УПА. Стенди музею оформлені у високохудожньому стилі з використанням оригінальних повстанських світлин, чудом збережених на Косівщині.
Знаходиться ця криївка на межі сіл Пістинь та Микитинці Косівського району. На сьогодні, це найвідоміший і найпопулярніший патріотичний туристичний об’єкт Гуцульщини, тому він і є першим в списку!
Шешори – нова криївка в центрі села
Криївка була відновлена в жовтні 2019 року, в урочищі Коров’як. Повстанська криївка — остання з криївок-форпостів упівців, була надійним захистом трьом вірним побратимам: районному керівникові пропаганди ОУН-УПА Михайлові Ткачуку (друг «Лебідь»), його дружині Емілії Ткачук та діячу районного проводу ОУН-УПА Андрієві Мельничуку (друг «Цвіркун»).
Біля криївки є також чудовий водоспад, який обов’язково сподобається туристам, а також величезні сосни на території НПП «Гуцульщина», де і знаходиться схрон та водоспад.
Соколівка – лісова хатинка УПА
В 2014 році, в селі Соколівка на присілку «Кирничне», відбулося урочисте відкриття лісової хатини — в пам’ять воїнів УПА. Дерев’яний будинок збудували не під землею, а на поверхні, бо в тій місцевості кам’янистий грунт. Хатинка повстанців розташована в дуже мальовничій місцевості, звідки відкривається чудовий краєвид на Сокільський хребет.
Також там є смачне джерело. Даний об’єкт розташований на високій горі, тому він поки не є відомим серед туристів.
Микитинці – комплекс криївок у Дубині та бункер «Білого»
В 2018 році в Микитинцях (ліс Камерал) відбулася реставрація криївки сотенного Юрія Долішняка («Білий»). Вбивши офіцера, накинувши на себе його френч і захопивши кулемет, «Білий» відкрив вогонь по першому кільцю оточення. Але «пробити» друге кільце не вдалось, і п’ятеро наших вояків загинули смертю героїв (один хоч і поранений прорвався).
В 2019 році розпочалась реставрація комплексу криївок у Дубині, де були розміщені 8!!! бункерів УПА. Реконструкцію першої криївки із восьми виявлених було приурочено до 70-річчя загибелі микитинецьких стрільців — це Василь Ганцяк, син Юрія (псевдо «Володимир», 1914 р.н.) та Микола Атаманюк, син Василя (псевдо «Явір», 1923 р.н.).
В планах зробити в урочищі Дубина у Микитинцях туристично-музейний комплекс пам’яті УПА і українського збройного підпілля, як це вже успішно зроблено в селі Пістинь — активістами та працівниками ДП «Кутське лісове господарство».
Буківець – бункер під Писаним Каменем
В 2017 році під Писаним Каменем відновили бункер УПА. Знаходиться він в лісі, неподалік вертолітного майданчика, побудованого для сина Віктора Януковича. Відкрили криївку, щоб вшанувати світлу пам’ять воїна УПА Миколи Марусяка-«Богдана» — відомого, як останній повстанець Гуцульщини.
Залишившись одним після загибелі провідників і бойових побратимів, «Богдан» рішуче проігнорував численні заклики здатися, до останньої хвилини перебуваючи в стані моральної війни з ненависним окупантом, загинув у відкритому бою 20 жовтня 1955-го року, відправивши в пекло двох чекістів.
Криївка Мирослава Симчича-Кривоноса
16 травня 2018 року на присілку Стирі, в селі Середній Березів, відбулось освячення й урочисте відкриття криївки-музею, де в часи визвольних змагань була криївка-штаб сотенного ОУН УПА Мирослава Симчича-Кривоноса. Цю подію учасники урочистості назвали історичною, оскільки на ній був присутній 95-річний легендарний сотенний ОУН УПА Мирослав Симчич-Кривоніс. Але про все по-порядку…
Влітку минулого року за ініціативою голови Середньоберезівського осередку Братства ОУН УПА Івана Клим’юка мені було доручено привезти Кривоноса і його дружину Раїсу на присілок Стирі для уточнення місця розташування криївки-штабу Березівської сотні УПА, яка під орудою Кривоноса здобула славну перемогу в Рушірському бою над переважаючими силами резервного батальйону депортаційної дивізії генерала Дергачова, яку впродовж трьох днів добивали в Космачі три курені УПА.
Тобто, знищення цієї каральної дивізії енкаведистів у Космачі і присілку Рушір врятувало українців, принаймні, Західної України, від тотальної депортації. За цей подвиг і не тільки, бо Кривоніс майже шість років воював у лавах УПА з німецькими, румунськими і москало-большевицькими окупантами, 32 з половиною року відбухав у совітських ГУЛАГах, керманичі незалежної України мали б нагородити Кривоноса зіркою Героя України, але нагородили орденом Свободи.
Село Рунґури, Печеніжинської ОТГ має давню історію. Відоме своїми соляними джерелами, воно було одним із ключових на Покутті. Та і сама назва села має багато трактувань: від пов’язувань із словом “руни” до прив’язки до гір і рівнин, що притаманні місцевості.
Сьогодні сюди приїжджають з усіх куточків України та з-за кордону, щоб побачити легендарний відновлений бункер.Якщо вам пощастить домовитись про зустріч із жителем села Миколою Волощуком та його онуком Андрійком, то ви отримаєте найкращих провідників до бункера. Доки Андрійко з автоматом стане на вході криївки, його дід розповість про повстанців, що поклали там своє життя.
У 1948 р. в урочищі “Юрашів” почали споруджувати спарену криївку. Один із бункерів знаходився вище, другий трохи нижче. Кожна криївка мала окремий вхід, а з’єднував їх підземний тунель. У нижню криївку (саме вона відбудована на сьогодні) заходила вода. Криївки були збудовані добротно, так що повстанці могли спокійно перебути зиму 1950-1951 рр.
У Великому Ключеві на куті «Царина» за останніми сільськими хатами видніється дубовий хрест. А нижче хреста бункер, відбудований у 2020 році.
Цей хрест — перше вшанування пам’яті окружного провідника ОУН Івана Кулика «Сірого» та подружжя: кущового провідника Юрія Дронюка «Яра» і друкарки Анни Дронюк «Мухи», які загинули тут у криївці восени 1951 року через зраду Романа Тучака «Кірова».
Найцікавішим фактом є те, що Іван Кулик був офіцером Червоної Армії родом з с.Грабове, Шахтарського р-ну, Донеччина. З німецького полону разом із учасниками українського підпілля Кулик потрапив на Коломийщину-Косівщину і заслужив такий рівень довіри серед повстанців, що став їх провідником.
Подружжя Дронюків — люди місцеві, з Великого Ключева. Коли повстанці загинули їх старшій доньці було 8, а синові — 4. Діти, онуки та правнуки «Яра» і «Мухи» проживають у Великому Ключеві, брали участь у відбудові криївки та присутні на всіх заходах біля відновленого бункера.
Як відомо, найкращий спосіб мандрувати на Косівщині – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті «ВелоКосів».
