Цікаві місця Косівського району
Косів – чудовий! Місце відпочинку галицької інтелігенції поч. ХХ ст, один із культурних центрів України і один із найцікавіших туристичних об’єктів у Карпатах.
З давніх-давен у місті розвивалися різьбярство, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості й дереву, гончарство та інші промисли. Знаменита зеленувата косівська кераміка, як традиційне ремесло Карпатського регіону (XVI-XXI ст.) у 2019 році увійшла до списку нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО.
Косівський ринок
Це один із найбільших базарів України, а я б ще додала – найцікавіший! Там однозначно треба побувати, якщо ви приїхали в регіон, але ринок вартує і окремої подорожі – тільки заради нього.
Щосуботи сюди з’їжджаються люди з усього району, а також оптовики, плюс туристи. Продають все, а частина Косівського ринку з народними промислами – це ще й окреме естетичне задоволення: яскраві плями наметів із килимами, кептарями, вишиванками з блискучим бісером на рукавах, цілі вежі з крайок, розсипи намиста, вовна на ліжниках покрилася ранковою росою, а поруч – добротні скрині, куди все це хочеться сховати. Приємні ціни та справжні, якісні, автентичні, антикварні речі, в яких вклали любов, тепло і своє почуття прекрасного.
Музей народної творчості Михайла Струтинського
В експозиції представлені роботи народних майстрів Гуцульщини, Покуття, Поділля та Буковини – старовинні ікони, предмети сакрального мистецтва, вишивка, живопис, кераміка, народний одяг, ткацтво та ін. Колекція вишиванок налічує близько 10 тис. екземплярів. Є вироби з дерева та художньо оздоблені технікою «випалювання» і «художнього різьблення»: веретена, баклаги, рахви, бочки, скрині.
Музей інституту декоративно-прикладного мистецтва
Історія Інституту починається ще у 1882 р., коли ткацьке співтовариство заснувало в Косові промислову школу. А музей з’явився ще у 1936 р. Сьогодні це своєрідний науково-пізнавальний центр, в якому зберігається художнє надбання декількох генерацій іменитих гуцульських народних майстрів. Фонди та експозиції закладу містять більше 3 тис. артефактів. Є цінна колекція гуцульських кахлів, виробів з металу, шкіри та дерева. Матеріали музею використовувалися під час зйомок багатьох фільмів.
Творчий дух в Косові зачепив і музичну сферу – зацініть реп від місцевого гурту SENSAR від відомого косівського гіда, журналіста, волонтера та громадського активіста Тараса Пасимка
Пансіонат доктора Тарнавського
У це важко повірити, але в Косові ще у 19 ст. проводили модні сьогодні детокс-ретрити. Імовірно, перші на території України, до того ж популярні і дорогі. Уродженець Львівщини, випускник Ягелонського університету в Кракові Аполінарій Тарнавський відкрив у 1891 р. у Косові санаторій: фізичні навантаження, соляні ванни, свіже повітря, прогулянки в горах і… вегетаріанська дієта. У 1920-х рр. вартість добового перебування була 12-15 злотих. Для прикладу, 1 кг житнього хліба у 1926 р. коштував 42 гроші.
У меню санаторія було майже 200 страв без м’яса, риби, молока та яєць, при чому більшість із них – саме місцеві українські та польські страви. У 1901 р. на основі рецептів ресторану дружина Тарнавського Ромуальда видала у Львові книгу рецептів та порад “Вегетаріанська кухня із Косова”. Її перевидавали понад 20 разів лише польською мовою у Львові, а були ж також англомовні видання. А донька доктора Целіна Тарнавська-Буш, яка була дієтологом у санаторії, у 1929 р. видала книжку “Косівська вегетаріанська кухня” з 600 рецептами вегетаріанських страв. Пізніше цю книгу перевидали в Лондоні.
Деякі вілли старого санаторію – колись надзвичайно красиві! – збереглися і сьогодні. Всі вони були названі на честь дітей Тарнавського – наприклад, Вілла Целіна. В буремні часи доктора переслідували, він емігрував, до кінця життя сповідував принципи помірного споживання їжі та фізичних навантажень, а помер у 92 роки в Єрусалимі.
ВелоКосів
Якщо ви любите активний відпочинок, зверніть увагу на велотури від проекту «ВелоКосів». Хлопці активно пропагують велосипедний рух та активний спосіб життя. От описані веломаршрути на їхньому сайті, там же є список велосадиб та багато іншої корисної для велосипедистів інформації.
Довкола Косова багато мальовничих місць. У 2004 р. там навіть знімали відомий фільм «Дім літаючих кинджалів», який був номінований на Оскар. Українським журналістам китайський режисер Чжан Імоу розповідав, що не зміг знайти таку дику природу в Китаї.
Неподалік Косова у печері 7 років жив та медитував засновник хасидизму (однієї з найвпливовіших течій у сучасному іудаїзмі) Ізраїль бен Еліезер. Там він збагнув таємниці світобудови і переїхав в Меджибіж, Хмельницької області, де і заснував нове вчення. До місця його поховання в Меджибожі щорічно з’їжджаються хасиди зі всього світу, часом вшанувати пам’ять святого приїздять і до Косова.
Оглядовий майданчик
Нещодавно в Косові обладнали оглядовий майданчик, звідки відкривається гарний вид на річку Рибницю та лісові пейзажі. Також туристи часом заїжджають на каскадний водоспад Косівський Гук на цій же річці, але якщо ви бачили раніше високі водоспади, цей може розчарувати.
Маєток Святого Миколая
Неподалік Косова “живе” святий Миколай. В Нацпарку “Гуцульщина” є його резиденція – реальний будинок з покоями, кабінетом, де відповідає на листи, і звісно, особистою поштовою скринькою. На відміну від усіх інших, “сезонних” Миколаїв, цей живе в резиденції, отримує побажання, запрошує в гості протягом усього року.
Яворів
Між Косовим та Криворівнею знаходиться неофіційний центр ліжникарства в Карпатах. Вироби з вовни там створюють мало не в кожній хаті і з пропозиціями купити їх навіть розвішують на тинах вздовж дороги. Ліжники – це товсті вовняні покривала з рельєфною поверхнею і довгим пухнастим двостороннім ворсом та з плавним переходом одного кольору в інший. Їх використовують як ковдру, покривало, килим, застеляють лави, сани, взимку вкривають коней. Ліжник дуже теплий, йому навіть приписують цілющі властивості.
Отримати майстер-клас із плетіння ліжника у місцевих майстринь та замовити ліжник власного дизайну (або придбати вже готові) можна, розпитавши місцевих, бо майстрів багато. Або ж завітавши в Регіональний центр народного мистецтва «Гуцульська ґражда». Там, зокрема, є екскурсія “Від вівці до ліжника”, яка займає майже цілий день та складається з кількох етапів (вихід на полонину до вівчарів, майстер-клас з ліжникарства у справжній хаті-ґражді та ін.). Довідки за тел. (067) 394 69 99
➡ Сайт.
➡ Сторінка на ФБ.
Крім того в Яворові знаходиться Музей родини Шкрібляків (на присілку Максимець), яка славиться талантами різьбярства.
Брустури
І звичайно, Івано-Франківська область – край чудес молочних. Гуцульська овеча бриндзя — це перший український продукт, що має географічне зазначення походження товару (з 2019 р.). А цього року з’явився і другий – гуцульська коров’яча бриндзя. Говорячи простіше, тепер це офіційно зареєстрована назва, яка може застосовуватися лише до сирів, виготовлених за певною технологією у певних зонах Закарпаття, Буковини та Прикарпаття. В планах – повернення до традиції дозрівання бриндзі в дерев’яних барилах, яка майже зникла в останні десятиліття. Процес виготовлення цього сиру цікавий і залишається незмінним з 15 ст. Запитайте у місцевих, де найближче можна за ним поспостерігати, а спробувати традиційну карпатську страву – банош із бриндзею – можна в кожній колибі та садибі.
В Карпатах є чудове мистецтво виготовлення сирних коників, яке було уже майже втраченим, але зараз користується дедалі більшою популярністю. Майстер-клас із виготовлення скульптурок із сиру можна отримати в с. Брустурів Косівського району у відомої майстрині, заслуженої художниці України, яка створює коників вже 32 роки, Марії Петрів. А в сусідньому с. Космач понад 40 років цим ремеслом займається народна майстриня Олена Кравчик.
Для виготовлення коника сир спочатку кладуть в окріп – він стає м’якшим, еластичнішим, схожим на пластилін. А тоді терпеливо виліплюють тіло, вирізають гриви і хвостики з довгих сирних ниток, виробляють сідла, упряжі, вершників. Готовий виріб можна відразу їсти. Але якщо є потреба коника дарувати чи зберігати як сувенір, його сушать кілька тижнів.
Вони можуть бути частинами сувенірних колекцій, музейними експонатами або просто смаколиком. Ціна одного маленького в середньому – 30 грн. Продаються, зокрема, на Косівському базарі. Які сироварні області пропонують крафтові сири? (більшість можна замовити з доставкою додому)
Джерело: Путівник по Івано-Франківській області: перша частина