Альпаки, каплички та стиглі чорниці: дорога на вершину найвищої гори Чехії
Найвища гора Чехії зветься Снєжкою. Її висота становить 1603 м над рівнем моря, вона не висока, але горда. До 7 місяців на рік вкрита снігом, тому біля її підніжжя розташувався гірськолижний курорт Пец под Снєжкой.
У 1546 році німці охрестили Снєжку “Гігантською горою”. А чехи до 1823 року йменували Снєжовкою – у перекладі це “Сніжний пагорб”. Як бачимо, зупинились на тому, що Снєжка не гігантська, але і не пагорб.
Буковель здорової людини
Кордон між Польщею та Чехією проходить просто по горі. Піднятись можна з обох країн різними за тривалістю та складністю маршрутами. А потім, кутаючись він вітру, стояти на вершині й чути уривки чеської та польської лайки. І української, звісно. Куди ж без наших)
Я йшла зі сторони Чехії. Автівкою шлях від Праги займає близько 2 годин, громадським транспортом – 4 години. Можна зкомбінувати автобуси та поїзди, але все одно буде кілька пересадок. Проте транспортні стикування в Чехії часто зручні.
Пец под Снєжкой схожий на Буковель здорової людини: розвинена інфраструктура, готелі, ресторани, атракціони, сувенірні крамнички. Ціни притомні. Курортні, але адекватні. Природа максимально збережена і нема “залисин” від вирубок. Тече річка невеличка, обабіч кущі малини.
Місточки, водоспадики, квіти та лапаті ялини
Підйом на гору починається на виході з містечка. Проходите кафешку з альпаками та вівцями і стартуємо. Хоча чекайте: встигнемо. Тварини у загончику максимально контактні. Їх можна погодувати: поряд автомат з кормом. Кидаєш 10 крон (20 грн) і трохи корму висипається у миску. Підносиш миску до тварин і насолоджуєшся. Маленька чорна вівця найнахабніша, тільки встигай від неї миску забирати, аби інші теж поїли.
Шлях веде асфальтом вздовж річки. Стає дедалі більше водоспадиків, місточків. Квіти, трави, стиглі чорниці – запах запаморочливий. Далі стежка з каміння та піску веде у ліс. Лапаті ялини вкривають вітами від спеки, шумлять ними та створюють казкову атмосферу. Підйом не крутий, але йду поволі, без поспіху. Повз мене у бігових жилетах замість наплічників пробігають хлопці, проходить зі сміхом зграйка дитячого табору в однакових кепках. Величезний пес допомагає підніматись хазяїну: на обох системи ременів, пес ніби в упряжці. Людей цієї суботи дуже багато.
Крізь Польщу на вершину
Снєжка в Чехії – як Говерла у нас. І найвища, і найпопулярніша. Ще й не дуже складна. Тож не дивно, її так люблять.
Кам’яна стежка вужчає, зліва оголюється урвище. Чудово видно гору. Але іншу. Саму Снєжку я так і не побачила в усій красі. Річка, яка залишилась далеко внизу, знову виринає високим стрімким водоспадом. Поряд капличка. Раптом комусь закортить поговорити з вищими силами.
Що це, вже вершина? Виходжу на плато. Тут велика кафешка з купою столиків та польський прапор: заходжу на територію Польщі. Далі йдемо нею дорогою, що більше схожа на шлях до замку: рівно викладена бруківка з невисокими стінами. За ними урвище. І карколомний вид на Польщу. Піднявся сильний вітер, кутаюсь в кофту, тримаю кепку рукою.
Інститут на вершині
Польща закінчується, я знову в Чехії. Нарешті вершина! Я йшла близько 4-х годин. Місця багато. Є столи та лавки, фотозони. Височіє двоповерхова споруда метеорологічного інституту. На його стінах мандрівники лишають наліпки на згадку: я був тут.
У вікнах інституту вазони з квітами. Виглядає це максимально дивно. Крім цієї будівлі є ще стара каплиця. Можна увійти всередину, але не до самої зали. Втім, можна розгледіти розпис, ікони та вогник у лампадці, що горить та висоті 1603 метрів. Дуже атмосферно, скажу я вам.
На вершину йде канатна дорога. У кабінках їдуть по четверо, сидячи. Спуск/підйом має фіксовану ціну близько 400 крон (800 грн) для дорослого, дітей катають дешевше. На станції канатки невеличке бістро, сувеніри. Вирішую спускатись так, бо вітер не вщухав і скоро мало стати темно.
Дорогою назад трапився студент-маркетолог, чех, який прийшов з Праги пішки. Дорога зайняла близько тижня. Йшов сам, з наметом та рюкзаком. Виглядав втомленим, але задоволеним життям. Думаю, так виглядала і я. Будете в Чехії чи Польщі – заходьте до Снєжки в гості. Це дуже привітна та гостинна гора.
Автор тексту і фото Ольга Бродська
