Космач Туристичний
Прикарпатське село Космач – найбільше за чисельністю та площею поселення в цілій Україні. Населення Космача перевищує межу 7-ми тисяч. Село належить до Косівського району та є одним із найдавніших гуцульських поселень. Космач славиться не тільки своєю давньою та багатою культурою, а видобутком озокериту. В Космачі, як і в Косові, століттями шанують та бережуть унікальні гуцульські ремесла, вироби яких славляться на весь світ.
З санскриту «космач» означає «дім сонячного світла» і це невипадково. В орнаменті космачівських майстринь переважають жовтогарячі кольори – життя та яскравого сонця. Це й робить вироби особливими та неповторними серед інших гуцульських майстрів.
Космач – чи не найулюбленіше село, яке оспівують в віршах та піснях, змальовують в картинах художники, описують в легендах, знімають в кіно. Це невичерпна скарбниця гуцульської культури, яку продовжують вивчати науковці, а серед відвідувачів все більше знаменитостей.
Космач – це найбільше село в Україні за своєю чисельністю та площею, адже тут живе аж 7 тисяч людей. Саме село належить до Косівського району та являється одним із найдавніших гуцульських поселень. Саме Космач вважають столицею вишиванок, адже близько 70% вишиванок, які можна купити в Україні – це робота майстрів з Космача, а традиційні майстри тут – чоловіки. Ручна робота цінується набагато більше, адже на таку вишиванку, залежно від складності може піти від тижня і до місяців! Тільки уявіть, що у кожного жителя Космача обов’язково є вишиванка, і не одна!
Хоча Космач і найстаріше село, в ньому на належному рівні розвинена туристична інфраструктура. Тому кожен охочий до красивих гірських пейзажів та незабутнього драйвового відпочинку в горах може впевнено приїжджати в Космач.
Тут вас очікують найталановитіші умільці гуцульських ремесел. Їхні вироби продаються далеко за межами України. З порожніми руками точно не поїдете додому. А яка смачна карпатська кухня, що тільки своїм запахом заманює в різноманітні ресторанчики чи на кухні господинь!
Для любителів активного відпочинку у Космачі прокладені пішохідні туристичні маршрути околицями села. Тут можна знайти рідкісних представників тваринного світу, побачити на власні очі рослинне різноманіття карпатських лісів. Доторкнутися до дерев з столітньою історією, набратися сил та краси з місцевих джерел. Зовсім поруч знаходиться відкритий для усіх державний Пежеретульський заказник, який допоможе краще пізнати природу Карпат в усій її красі.
Лисина Космацька
Найбільше вабить своїми обширними полонинськими просторами, темними пралісами, віддалена від людських помешкань могутня Космацька Лисина (1464 м) з величезною скалою Пожеретул у Косівському районі. Саме тут у захмарних кам’яних розсипах, розписаних жовтогарячими, мов космацькі писанки лишайниками, прудкі іскристі води розділяються на долини Прута і Черемоша.
Під Космацькою Лисиною є священні криниці-джерела і цілий комплекс священних каменів, які зорієнтовані на схід сонця й Чорногору, на якій є «Погане місце», де попалили, мабуть, останнє пристановище волхвів, а, розкидане на Космацькій Лисині по всій горі велетенське каміння насправді було Змієм — давнім язичницьким священним символом.
Назва гори — Лисина Космацька — сьогодні частково підтверджується її зовнішнім виглядом, бо лише південно-західний схил гори вкритий кам’яними розсипами, величезними плитовими утвореннями ямненського пісковика, решта — заросла хвойним лісом. У давні часи вона являла собою кам’яну лису гору.
Оглядовий майданчик
На перевалі досить давно, ще за Австрії, було збудовано оглядовий майданчик, звідси чудова панорама на село Космач та на його численні присілки. Це оглядовий майданчик, де колись панство збиралося, щоб винайняти помешкання на відпочинок в карпатській «чаші сонця».
З оглядового майданчика відкривається чудовий вид на Космач. Величезною перевагою є те, що сюди дуже легко дістатися, адже майданчик розташований безпосередньо біля центральної дороги. Також тут є місце, щоб припаркувати авто.
В 2020 році, оглядовий майданчик, що знаходиться під вершиною Гаршиця, був оновлений і став більш доступним для поціновувачів краєвидів Космача.
Рушірський водоспад
Рушірський — водоспад в масиві Покутсько-Буковинських Карпат, гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення.
Розташований неподалік від автошляху Яблунів — Космач, біля південної околиці села Лючі, що в Косівському районі. Висота водоспаду — 4 м. Утворився в місці, де річка Рушір (права притока Лючки) широким струменем під кутом 45 градусів стікає кам’янистим схилом.
Люча — це сучасне гуцульське село, яке зберегло дух древніх традицій та всіляко старається підтримувати цей вогник. Основним напрямком подальшого розвитку села є туризм. Тут розводять зубрів, оленів, лосів, косуль, диких кабанів, декілька видів пернатих, форель, раків. Пам’ятки природи: водоспад Гук, Камінь, дендрарій біля лісництва.
Камінь Довбуша в Космачі (Завоєли)
Присілок Завоєли є одним із найвіддаленіших від центральної частини Космача, відомим осередком збереження найдавніших традицій Карпатської землі.
Він розташований на північному заході в долині річки ставник, що є лівою притокою річки Пістиньки. За 2 км від присілка в північно-західному напрямку на схилі (750 м над р. м.) стоїть відомий своїми дивними формами Камінь Довбуша.
Візирна лінія, яка проходить через жертовну яму в південно-східному напрямку, спрямована на святилище у Завоєлах. Далі вона проходить біля гори Ґрегіт через Терношорське мегалітичне святилище, гору Ігрець і Писаний Камінь.
Тут зосереджено понад 20 кам’яних брил світло-сірого ямненського пісковика. З усіх карпатських культових каменів-вівтарів дохристиянської доби Драконячий камінь несе на собі найпомітніші сліди цілеспрямованої обробки.
Скелю невідомі скульптори минулих епох обробили так, щоби вийшла «драконяча голова», яка південна назустріч Батькові-Сонцю. Велетенська брила-голова звужується до шиї, що переходить у восьмиметрове «тіло». А нижче розташований співрозмірний хвіст. На камені можна побачити також вторинні за значенням зооморфні зображення та петрогліфи.
Гора Ґрегіт
Ґрегіт — найвища вершина Косівщини (1472 метри над рівнем моря). Найлегший спосіб потрапити на вершину – це починати підйом із села Шепіт та села Волова. А сама вершина гори Грегіт набагато цікавіша і красивіша, ніж підйом на неї – тут все всіяне величезною кількістю каміння, що вже встигло «позеленіти» від лишайника, яким ці каміння вдосталь вкриті.
Заказник «Ґрегіт» знаходиться поблизу села Космача. Територія його являє собою систему гір різної висоти , найвища точка досягає 1472м н. р. м. Гірська система «Грегіт» є частиною своєрідних та мальовничих Покутських Карпат (так звані Запрутські Горгани).
Гори складені ямненськими пісковиками і характеризуються на цій ділянці наявністю кам’яних розсипів (“кам’яні річки”). Вони в народі звуться «греготи», в зв’язку з чим і отримав цей масив таку назву. Територія заказника розміщується в лісовому поясі над річкою Пістинькою, по обидва її боки. Лісові площі належать Космацькому лісництву Кутського держлісгоспу і займають декілька лісових кварталів, загальною площею близько 300 га.
Багата і різноманітна флора масиву. У складі флористичних комплексів виявлено цілий ряд видів, занесених до Червоної книги України. Це коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, плаун колючий, баранець звичайний, ліля лісова, арніка гірська, астранція велика.
Карпатська Гойдалка
Гойдалка знаходиться на горі Сиглін, що в Космачі. находиться гойдалка на висоті 857 метрів над рівнем моря. Одразу поруч місцеві випасають корів, і коровки своїми дзвониками, ніби грають якусь карпатську мелодію, додають колориту цій місцині. З гойдалки відкривається просто фантастичний панорамний краєвид на інші карпатські хребти.
І найважливіше, вхід сюди безкоштовний і немає людей. Вам просто доведеться подолати підйом, який займе приблизно 1.5 години (2 км) від місця висадки автомобілем або 3 км від центру Космача. А на вершині вас зустрінуть також маленька капличка та велетенське старе самотнє дерево.
На шляху до гойдалки ви не залишите непомічену красу тамтешнього лісу. В певний момент натрапите на “вкрите” великими кам’яними брилами місце, наче як метеорити, які впали там мільйони років тому, та поросли навколо рослинністю. До речі, дослідники вважають, що ці каменюки були місцем древнього календарного святилища.
Протягом усього маршруту ви будете іти на добре витоптаній течіями, транспортом та місцевими людьми стежкою, яка ще й промаркована жовто-білими смугами на деревах. Це означає, що ви на правильному шляху.
Якщо направляєтесь туди машиною, то рекомендуємо їхати в Космач через с. Яблунів, адже нещодавно там постелили новий асфальт і дорога в ідеальному стані.
Музей Довбуша
Побувавши на Прикарпатті, не можливо оминути стороною музей Олекси Довбуша, що знаходиться в мальовничому куточку Косівського району, селі Космач.
В 1970-х роках покутський краєзнавець Михайло Дідишин викупив будинок, що належав до того Степану Дзвінчуку. Згідно з легендою, в усьому будинку було вбито українського героя Олексу Довбуша. З того часу, будинок який перевезли і встановили у дворі Михайла Дідишина, став приватним музеєм, який можуть відвідати всі шанувальники видатного українського визволителя. Окрім самого будинку з експонатами, всю композицію комплексу доповнює пам’ятник О. Довбушу, який власноруч витесав Михайло Дідишин.
Головним експонатом приватного музею вважається саме дерев’яна хата, проте в її приміщеннях є ще багато цікавого. Фонд музею сьогодні налічує близько 500 експонатів, серед яких предмети побуту гуцульської общини: топірці, кептарі, череси тощо. Одним з найцінніших експонатів музею є цівка рушниці, з котрої (згідно з розповідей старожилів) було вбито Олексу Довбуша. Також в музеї зберігається зброя, з котрої Довбуш карав непокірних, та дорогоцінна реліквія — набір з 12-ти перстнів, на одному з котрих викарбувана дата “1724”.
Сьогодні музей процвітає та працює цілодобово. Власники фонду пильно оберігають майно, що зберігається в стінах Довбушевого дому, та відповідають відмовами на всі пропозиції продати експонати.
Музей вівчарства
Тут можна познайомитися ближче з традиційним заняттям горян і навіть взяти участь у майстер-класах різного спрямування. Музей вівчарства відкрито в травні 2013 року. Його головна мета – досліджувати і популяризувати історію полонинського руху в Карпатах та важку працю вівчарів.
Це цілий комплекс, який знайомить відвідувачів із: процесом переробки молока; виготовленням сиру, вурди та бринзи; нетрадиційним методом лікування продуктами вівчарства – овітерапією. На базі Музею вівчарства проводять майстер-класи з переробки вовни: від стрижки до виготовлення продукції. Одна зі споруд музею має назву «стая». Це головна будівля на вівчарській та скотарській полонинах, своєрідна сироварня.
Музей вівчарства – приватний, його власниками є Роман та Параска Бойчуки. Ідея організувати такий заклад виникла тому, що вони не хотіли миритися із занепадом вівчарства, яке колись було одним із головних видів господарювання верховинців. До музейного проекту долучили ще один аспект: нетрадиційні методики лікування різних захворювань за допомогою продуктів вівчарства. Такими знаннями і вміннями ділиться сам пан Роман Бойчук, лікар ветеринарної медицини за фахом.
Музей вівчарства розташований в одному з присілків Космача із назвою Клифа. Телефони: (067) 999–21–15.
Музей-садиба “Бутинар” (Космач)
Музей карпатських лісорубів-бутинарів є частиною еко-садиби “Бутинар”, яка відкрилася у Космачі 2021 року. В основі музейної експозиції просто неба (скансена) – відтворена дерев’яна колиба бутинарів, у яких вони жили під час роботи у горах. У колибі можна побачити робочі інструменти та предмети побуту лісорубів: пили, сокири, дерев’яний посуд тощо.На ґанку гуцульської хати представлено експозицію мініатюр, які демонструють повсякденне життя бутинарів. Ще одним експонатом музейного комплексу є шинок. На подвір’ї – старовинний космацький віз і дерев’яні скульптури міфічних істот із гуцульського фольклору. На стендах демонструються зразки карпатської деревини, старовинні мапи, інші туристичні цікавинки Космача. До садибного компексу входить будинок відпочинку над ставком.
Історико-краєзнавчий музей у Космачі – історико-краєзнавчий хата-музей у селі Космачі Косівського району Івано-Франківської області, що висвітлює його історію, духовне і культурне життя, мистецькі й декоративно-ужиткові традиції. Музей в Космачі являє собою акуратну сільську хату, в якій зберігається приватна колекція Любові Ларцаб’юк. Музей розташований в центральній частині населеного пункту. Рік заснування музею: 1999 рік. Основні напрями діяльності музею: вивчення історії села з початку 18 століття; традиції, фольклор, писанкарство, ткацтво, вишивка, побут, предмети вжитку.
Експозиції будинку-музею знайомлять з історичним минулим села, його духовним життям, культурою і традиціями. Кожна кімната висвітлює певну тематику. Найбільша з них відноситься до життєдіяльності патріарха Володимира, який у період з 1968 по 1972 роки служив в храмі Святих Петра і Павла. Експонати, представлені в цій кімнаті, повідають про церкви населеного пункту. Тут зберігаються ікони та інші церковні речі. Окремий куточок присвячений В. Чорноволу, який був хрещений патріархом Володимиром. Друга кімната музею відведена під експонати, що розповідають про історію села з моменту заснування. У третьому залі зберігаються предмети побуту, одяг, ткацькі вироби, а також представлена колекція писанок.Перша кімната розповідає про історію села Космач від сивої давнини; тут же зібрані матеріали про побудову церков; товариства, які тут діяли; фотодокументи О. Новаківського; Наступна експозиція присвячена життю та діяльності патріарха Володимира (в миру – Василя Романюка), адже він у 1968-72 роках служив у місцевій церкві Петра і Павла. Тут же висвітлюється історія космацьких церков та церкви села Акришора. Представлені ікони, церковні речі. Є куток, присвячений В’ячеславу Чорноволу, який був хрещений патріархом Володимиром та документи про шестидесятників, що приїжджали у Космач; У третьому залі представлена експозиція сучасного космацького одягу і виробів ткацтва; також зібрана колекція писанок, предметів побуту. Перелік послуг: екскурсійна діяльність, надання консультацій, організація етнографічних свят та дозвілля. Відвідати музей можна за попереднім записом. Вхід безкоштовний. Адреса музею: вул. Т. Шевченка, буд. 48, с. Космач-78640 (Косівський район, Івано-Франківська область, Україна).
Церква Святих Апостолів Петра і Павла, Космач
Дерев’яна церква Святих Апостолів Петра і Павла в Космачі споруджена в 1904 році.Спочатку проводила греко-католицькі богослужіння, але після собору 1946 року стала приходом російської правславної церкви, а на початку 1990-х років перейшла до Української автокефальної православної церкви. В 1965-1770 роках у Петропавлівській церкві Космача служив священиком Володимир Романюк, майбутній патріарх Православної церкви України.
Церква Святої Параскеви, Космач
Дерев’яна церква Святої Параскеви П’ятниці з дзвіницею була збудована в центрі села Космач в 1753 році.На початку 1960-х років церкву було закрито радянською владою. Тоді ж до Києва було вивезено частину ікон з церковного іконостасу для зйомок фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Після зйомок ікони передали на зберігання до Музею мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, що врятувало їх від знищення пожежею, яка зруйнувала церкву Святої Параскеви в 1983 році. Пошкоджену пожежею дзвіницю вдалося врятувати і відновити.
Дослідник Гуцульщини з Космача Дмитро Пожоджук
Проте найбільшу увагу автор присвятив рідному селу. Він висвітлює такі подробиці в народних обрядах, в суспільних відносинах (етноетикет), в сакральній сфері, які не може виявити жодна експедиція найвищих наукових інституцій. Лише людина, що живе в своєму єдинокровному оточенні, володіє глибокими знаннями і наділена великою любов’ю до своєї Батьківщини спроможна відобразити найтонші нюанси численних оригінальних рис живої традиції.
Матеріал по кожному обряду переважно подано у відповідності з його ходом, з процесом — таким чином стає зрозумілим сутність дійства. Залишається побажати автору в перспективі подальшого вивчення продовжити інші цікаві, (хоча й менш апологетичні) фольклорні і етнографічні аспекти, в тому числі голосіння, ворожіння, еротичні (еге ж). життя бо дуже різноманітне. Виникають нові традиції, які варто зафіксувати, щоб не втратити.
Пожоджук фігура знакова і дещо загадкова для Космача із своїми трохи чудернацькими звичками, захопленнями та амбіціями. Знавець народних звичаїв і традицій,умілець народної вишивки , неординарна фігура серед жителів Космача, який є відомим центром народного мистецтва.
Цілющий гриб Веселка
У селі Космач на Гуцульщині цим грибом лікуються віддавна і називають його здебільшого «Гриб Веселун». У сусідніх з Космачем селах цей гриб має ще назву «Панна». Його вживають в сирому вигляді, в сухому, у вигляді різних настойок.
Найбільш важливе і дискусійне питання полягає в тому, чи виліковує гриб «Веселка» злоякісні пухлини, наскільки допомагає онкохворим при різних стадіях та локалізаціях захворювання.
Рак ніби пристосовується до нових способів боротьби з ним. Але медична наука вперто шукає нові ліки і способи боротьби з раком. Рак тепер не вирок, щораз більший процент хворих виліковується і чим раніше виявлено хворобу, тим легше вона піддається лікуванню.
Тобто гриб Веселка активно діє на ракові клітини і досить частими є випадки коли після прийому Веселки ракова пухлина починала зменшуватись. Проте, варто розуміти що тут все залежить від особливостей організму хворого, ступеня поширення недугу, тому давати гарантію що Веселка допоможе тій чи іншій людині не можна, адже з різних причин таке лікування не завжди допомагає.
Василина Прощук та Гафія Рошканюк з Космача запевняли, що жіночі хвороби, зокрема такі як фіброми, міоми, кісти, приховані статеві інфекції також лікуються препаратами з Веселки. Для цього залежно від хвороби використовують як традиційну настойку веселки, так і сік з неї, мазі, порошок із сушеної Веселки, та інші препарати з Веселки.
Веселку корисно періодично вживати для профілактики різних хвороб, зокрема для профілактики пухлин, серцево-судинних хвороб, хвороб органів травлення, обміну речовин, підвищення імунітету і т.д. Адже кожен знає, що хворобу легше попередити, ніж лікувати.
У нас маленький рекорд! Вперше на Косівських сайтах подолано позначку в 200 тисяч переглядів в одній публікації — Такий загадковий і цілющий гриб Веселка.
Однією з історичних цікавинок села Космач на Івано-Франківщині є соляне джерело «Стара солеварня».
Розташоване воно в присілку Медвежий, де солевидобуток почав розвиватися ще в епоху бронзи. Навколишня територія загалом багата різними природними покладами: золота, гончарних глин, джерелами ропи кухонної солі, нафти. І якщо в давнину чумаки їздили по сіль у Крим, то в цьому куточку Галичини добували сіль власну, більше того, ще й підтримували, як би сказали зараз, бартерні відносини з металургами Трансільванії!
У давні часи сіль цінували дуже високо, вона була стратегічним продуктом, предметом багатства та торгівлі, а іноді й причиною виникнення воєн. Довкола соляних джерел, солеварень (бань) селилися люди, які їх обслуговували і охороняли.
Гальштатський солеварний центр (11 – 9 століття до нашої ери) на присілку Медвежий відкрили 1994 року відомі українські фахівці Микола Бандрівський та Петро Сіреджук, вони ж знайшли в урочищі Бідунка поблизу соляного джерела сліди діяльності людей епохи неоліту. На території медвежанської солеварні археологи виявили долото – один із мідних виробів трансільванського походження.
Солеварний промисел існував у Космачі до 1786 року, тоді австрійський уряд закрив сільську солеварню. Соляним джерелом космачани користувалися ще й у 20 столітті: з ропи вони шляхом кип’ятіння варили сіль.
1992 року одна з археологічних експедицій вела розкопки довкола соляного джерела в Космачі, намагаючись відшукати місце, де стояла раніше гута-солеварня. Гути знайти не вдалося, зате викопали велику амфору чорно-лущеної кераміки, а слідом за нею виявили частину хати гончаря, його знаряддя праці та вироби з глини.
У селі Космач відбувся «Фестиваль бутинарів»
У селі Космач, що на Косівщині, відбувся благодійний захід, який об’єднав коней, їхніх господарів та усіх прихильників цих тварин.
Таке дійство організували вперше з ініціативи місцевого мешканця Миколи Варзарука. Фестиваль об’єднав понад сотню коней та їхніх господарів. «Фестиваль бутинарів» відбувся у с. Космач на «Камені Довбуша» присілок Завоєли. Любов до коней і щира гуцульська гостинність того дня, єднала космачан і гостей краю.У рамках фестивалю була виставка коней, демонстрація упряжі та сарсами. Знайомство з майстрами котрі виготовляють кінську упряж, мосяжниками, ковалями та іншими любителями коней. Присутніх частували космацькими наїдками, за що також велика дяка усім, хто готував!
Мета свята — популяризація конярства і забутих ремесел гуцулів.
Кінь — невід’ємна частина гуцульського життя і в будень і в свято. Гуцул з діда, прадіда після Різдва ішов зі своїми кіньми у бутин , аби тяжкою працею заробити на життя. Тому власне тут було це свято з наголосом на традиції, бо просто виставка коней, чи з’їзд фірманів і поціновувачів може відбуватися будь де.
Ціллю фестивалю була підтримка ЗСУ, адже багато космачан зараз воює. Під час свята було зібрано 43900 грн.
Велика дяка організатору Микола Варзарук, його братові Юрію, мамі і татови, друзям Дмитро Мотрук, Миколі Курачу, співорганізаторам та консультантам: Микола Кіндрачук, Василь Книшук та усім хто підтримав цю ініціативу!
Дякуємо ґаздам з інших сіл котрі прибули на свято зі своїми кіньми, бо це не просто. Окрема велика подяка Варцаб’юк Марії Петрівні за дозвіл провести дійство на її земельній ділянці.
«Великдень у Космачі»
У серці Гуцульщини — селі Космачі відбувався фольклорний етнофестиваль «Великдень у Космачі». Протягом двох днів усі охочі мали змогу зануритися у неповторну атмосферу гуцульського колориту: помилуватися мальовничими карпатськими краєвидами, познайомитися із самобутніми космацькими звичаями, обрядами та ремеслами.
Ознаменувало відкриття фестивалю запалення величезної ватри, котра має всі шанси потрапити до книги рекордів. Звуки трембіт велично зустрічали гостей, а місцеві писанкарки, вишивальниці, різьбярі, гончарі та інші народні умільці проводили майстер-класи для численних поціновувачів декоративного й ужиткового мистецтва. Окрім культурно-мистецької програми за участю аматорських колективів з різних областей України, в рамках фестивалю відбулася науково-практична конференція на тему «Космач: традиції і сучасність»,
Найкращий спосіб мандрувати до села Космач на Косівщині – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів!
