Похід на Грегіт

Ґрегіт — найвища вершина Косівщини (1472 метри над рівнем моря). Заказник «Ґрегіт» знаходиться поблизу села Космача. Територія його являє собою систему гір різної висоти, найвища точка Гірська система «Грегіт» є частиною своєрідних та мальовничих Покутських Карпат (так звані Запрутські Горгани). Гори складені ямненськими пісковиками і характеризуються на цій ділянці наявністю кам’яних розсипів (“кам’яні річки”). Вони в народі звуться «греготи», в зв’язку з чим і отримав цей масив таку назву.

Розповідь буде про підкорення першого травня найвищої вершини Косівського району – гори Грегіт. Так, як якість і частота автобусного сполучення в гірських частинах Косівського та Верховинського районів є катастрофічною, то і годі думати, щоб добиратись до гори саме таким видом транспорту. Адже гора знаходиться далеко від основних та центральних доріг і добиратися до підніжжя довго та складно через «українське бездоріжжя». Найлегший спосіб потрапити на вершину – це починати підйом із села Шепіт. Нас було п’ятеро і головне – пощастило знайти любителя гір, але зі своєю машиною «Жигулі» четвертої моделі, а ми, як пасажири чемно скинулись на бензин.

Так, як цим маршрутом ми йшли вперше, то як завжди, вирішили пошукати відгуки людей про такий похід в Інтернеті і були дуже здивовані, що інформації про гору немає, за винятком хіба мандрівки «ВелоКосова» , – до того ж вони їхали велосипедами до підніжжя і зі сторони Снідавки, а не Шепота, як планували ми. Маршрут цей явно маловідомий серед туристів, як Косова, так і України, але як з’ясувалося на вершині – дуже дарма! Але, як то кажуть: «хто не ризикує, той не п’є шампанського», тому ми раненько о 7-00 вже вирушили з Косова, щоб встигнути піднятися на Грегіт до настання зеніту і відповідно – сонцепіку. Це частково вдалося, хоч ми все-одно згоріли, адже весною в горах сонце припікає «моцно»!

Їдучи до Шепота ми проїхали села Пістинь, Шешори, Брустори та Прокураву і тут варто згадати про враження від «Мекки» туризму Косівського району – Шешорів. Ми були просто враженні величезною кількістю туристів на чорних джипах, які відпочивали там. Навколо лунала російська мова, що свідчило про хороший заробіток власників шешорських «Зелених Садиб». Звісно пансіонати та тур-бази збудовані за СРСР розвалені і чекають часу, що їх купили за безцінь, але те, що туристів тут в кілька разів більше, ніж Косові, стає очевидно відразу при в’їзді в село.

Отож, незважаючи на якість «доріг», ми таки змогли добратись на «джипі» до Шепота, звідки розпочали мандрівку на гору. Дорога йде хребтом Щівник по відкритій місцевості, звідки відкриваються красиві краєвиди на село Космач в північному напрямку, а з заходу в південному напрямку височіють вершини Версалем, Ротило, Габорянська, Бубенська, Біла Кобила. Коли ми проходили повз останню хату під лісом, Іван, що пас корову, запропонував нам вжарити по 50 грам, але ми звісно відмовились, бо пити алкоголь в таку спеку може лише «супермен» та наші гуцули.

Далі ми поплентались пішки спочатку дорогою, а потім стежкою в смерековому лісі, яка різко і довготривало набирала висоту. Підйом і справді досить стрімкий та важкий, до того ж густий ліс зовсім не дозволяє насолоджуватись навколишніми краєвидами. Одразу впадала в око майже повна відсутність сміття, що вкотре підтвердило непопулярність маршруту, в порівнянні з горою Писаний Камінь, де здається, сміття вже більше, ніж каміння. Також було помітно, що тут повним ходом йде заготівля лісу, тому не факт, що він ще довго буде залишатися таким густим. Чесно кажучи підйом був в однаковій мірі важкий і нецікавий і ми вже почали потроху розчаровуватись, що сюди виперлись. У місцині, де на стежині з’явились каміння можна було повернули праворуч, бо стежка там пологіша і навіть невеличкий спуск до перемички, яка веде до гори Малий Ґрегіт або Шепітський з якої, як останній акорд — ще один десь півгодинний підйом на основну вершину. Проте, ми вирішили не втрачати час і пішли просто вгору, а не повертаючи праворуч і як результат через 10 хвилин вже були на вершині.

І тут сталося найцікавіше і найнесподіваніше – гора Грегіт раптово відкрилась нам у всій красі. По-перше на вершині немає дерев і відповідно краєвиди вражаючі, особливо близько, немов на долоні, видно Чорногірський хребет Карпат, особливо, якщо порівнювати із горою Ігрець, звідки теж гарно видно хребет, але в 2-3 рази дальше. І хоч на Греготі практично не було снігу, вся Чорногора виблискувала на сонці сніговою білизною, немов у казці. По-друге сама вершина гори Грегіт набагато цікавіша і красивіша, ніж підйом на неї – тут все всіяне величезною кількістю каміння, що вже встигло «позеленіти» від лишайника, яким ці каміння вдосталь вкриті. Це безперечно додало камінню якогось інопланетного вигляду і перша моя асоціація, коли я цю красу побачив, була: «Ого, як на Марсі», хоч звісно я розумів, що там не так зелено, як в нас в Карпатах. Підйом на гору забрав в нас десь 2 години, а спуск хвилин 40. Спека вже давалася в знаки і одноголосно було вирішено на зворотньому шляху скупатися на водоспадах Шешорів, що і було успішно виконано!

І на завершення хочеться сказати: «Друзі, ходіть горами поки молоді, мандруйте поки є сили, бо нам заздрить вся Україна, що ми тут живемо і гріх цим не скористатися!»

Тарас Пасимок

Олександр Бондаренко:
«Зовсім не очікував такої краси на горі. Маршрут зовсім не ходжений – відповідно мало сміття навколо, що безперечно тішить. Краєвид просто фантастичний, особливо Чорногірського хребта і каміння на горі красиві, як на Горганах. В Інтернеті ми ледь знайшли інформацію про цей маршрут, а це дуже дивно. В принципі до вершин далеко добиратись про розбитих ґрунтових дорогах де проїде не кожен автомобіль, а маршрутні автобуси сюди ходять вкрай рідко та нерегулярно. Гора далека від центральних автошляхів – такий собі куточок недоторканої природи, який варто відвідати косівчанину».

Сашко Мартинюк:
«Там де дідько каже добраніч – так би я охарактеризував нашу подорож, позаяк витрясли п’яту точку по бездоріжжю неабияк. Під кінець мандрівки з кожним кроком все менш надіявся на хороший огляд з вершини, та вона нам відкрилась, ще й як відкрилась!!! Грегіт мені подарував на цілий тиждень безмежне почуття свободи Надихнуло аж:

Там, звідки видно Чорногору
І де ширяє яструб сизий
Душевний спокій накриває морем
Стоїть ген в хмарі Ґреґіт грізний
Ти всім здаєшся неприступний
Стоїш в вершковому тумані
А на вершині буде той наступний
Хто склав надію не останній…»

Веселий звіт нашої пішої мандрівки на гору Грегіт – 1472 м. над рівнем моря – найвищу точку Косівського району Івано-Франківської області. Відео та монтаж – Олександр Бондаренко


23 коментарів на “Похід на Грегіт”

  1. Марія

    Скажіть будь ласка, на скільки все ж таки важко піднятись?
    І скільки часу займе туди-назад з Шепоту? Бо хочеться встигнути ще виїхати звідти..
    Буду дуже вдячна за відповідь і допомогу)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Піші та велопрогулянки, походи та веломаршрути Карпатами – Косів, Косівський та Верховинський райони – для вас та ваших друзів чи гостей з інших міст!

RSS Нове на туристичному форумі

Туристичний відеоканал