Город туристичний

Виникло в 1408 році, хоч поселення існувало ще в X–XIII ст. У Городі виявлено сліди оборонних споруд, які свідчать, що тут ще за часів Київської Русі існувало оборонне городище. Лісові урочища: Рогатка, Камора, Камінь Довбуша, Припір, Кабино, Згарчипа, Закутки, Лази. Межує з містом Косовом та селами Бабин і Соколівка. Висота над рівнем моря 450–750 м., найвища висота на території села — гора Михалків (812 м), на якій обладнана гірськолижна траса з підйомником. 228 господарств. Типові прізвища: Бурдяк, Гордій. Населення працює в основному на підприємствах і в організаціях Косова, займається присадибним господарством. Є фермерське господарство. Поширені різьбярство, ліжникарство, вишивка. У селі живе М.Кікоть, відомий керамік, член Спілки художників. До села належить два присілки Равниці і Сокири. Більша частина села розташована в долині річки Рибниці. Відстань від Косова — 3 км, від залізничної станції Вижниця — 15 км. Центральна дорога заасфальтована, автобусне сполучення приміськими та міжміськими автобусами, що проходять через село. АТС на 100 номерів, поштове відділення в Косові. Неповна середня школа в нетиповому старому приміщенні. Народний дім (1974 р.) з бібліотекою. Фельдшерсько-акушерський пункт. Релігійна громада УПЦ–КП, церква св. Стефана. Храмові свята 9 січня (Архидиякона Стефана) та 8 листопада (Великомученика Дмитрія).

Пам’яткою архітектури є церква св. Стефана, побудована в 1866 р. У 1940–50-х роках у селі діяла боївка УПА. Житель Города І. Шведюк — “Сірко” був районним привідником ОУН, загинув у бою 31.08.1950 р. В УПА та в’язницях НКВД загинули 5 чоловік, у братовбивчій боротьбі стали жертвами 16 городян — активістів радянської влади. 24 серпня 1994 року на кутку Сокири встановлено пам’ятні хрести і освячено каплицю на місці загибелі 12 грудня 1951 року повстанців Ю. Близнюка з Косова, Онуфрія Воротняка з Малого Ріжна та одного невідомого повстанця.

Церква Святого Стефана

Церква Святого Стефана — дерев’яна гуцульська церква в с. Город Івано-Франківської області, Україна, пам’ятка архітектури національного значення, датована 1868 роком.

Церкву почали будувати 1868 році замість церкви, збудованої наприкінці XVIII ст., та освятили в квітні 1872 року Косівський декан о. Сильвестр Сіминович за участю пароха з Соколівки о. Дем’яна Зварича та отця-експозита Якова Сінгалевича. Вона була філією Церкви Святого Василія Великого в Косові. Храм розташований на території кладовища в східній частині села, біля головної дороги.

Загалом о. Андрій назбирав 300 золотих ринських і 4 жовтня 1870 року уклав угоду з майстром Герасимом Ковбчуком з Бабиного на будівництво, очікувана вартість якого складала 400 золотих ринських. Члени громади також брали участь у будівництві, зокрема Петро Савчук і Дмитро Яремійчук. У 1871 році о. Андрій Стотанчик був переведений до с. Пациків Станіславського деканату, а будівництво здійснюваломь під наглядом о. Йосифа Тиховича, а потім о. Якова Сінгалевича. Церкву завершили в березні 1872 року. Церква була перекрита гонтом.

До 1871 року в церкві відправи були тричі на рік: Великдень, свято Святого Юрія, свято Святого Стефана (у третій день Різдва), а в 1872 році вже літургії проводились щотретьої неділі.Також церкву датують по таблиці, виготовленій графіком Петром Федусевичем та розміщеній у святилищі на запрестольній стіні з таким написом:

Гроші на облаштування церкви збирались у різний спосіб, зокрема було зібрано 26 золотих ринських під час її освячення, кошти надали жертводавці, такі як: Дмитро Яремійчук, Василина Яремійчук, Параска Савчук, Петро Савчук, Федір Сав’юк, дружина священика Валерія та його сини (Ярослав, Володимир, Олександр). Також о. Яків був деканальним місіонером з питань запровадження тверезості. Він проповідував в селах Косівського деканату та збирав кошти на облаштування церкви.В церкві зберігається видане в 1875 році в Києво-Печерській лаврі Євангіліє, Ірмологіон та служебник, виданий в 1866 році у Львові.

Церква налажала до складу Української греко-католицької церкви, а 9 жовтня 1900 року церкву відвідав з візитацією владика Андрей Шептицький, який об’їжджав всі парафії Косівського деканату. До сільської парафії належало 342 греко-католиків, під головуванням священика-експозита діяла позичкова каса «Власна поміч» та при церкві діяло Братство тверезості (130 учасників)

Хребет Острий

Остра (Острий), з висотою 584 метри, гора на межі міста Косів та села Город, «Острий» по-гуцульськи означає гострий і це дійсно відповідає стрімким скелястим схилам гори. Через пожежу на вершині гори і, як наслідок, відсутність дерев – гора стала приваблива через неймовірні краєвиди. З Острого, як на долоні, — видно весь Косів та сусідні села. За ініціативи активіста та тургіда Тараса Пасимка, з Програми розвитку туризму в районі профінансовано оглядовий майданчик, який збудував та облаштував НПП «Гуцульщина». Місцина стала улюбленим місцем відпочинку косівчан і туристів, а влітку активно використовується для занять йоги. На маршруті присутнє маркування, а також лавочки і альтанки для комфорту подорожуючих. Під хребтом Острий також є каскад із п’яти «таємничих» водоспадів!

Каменистий хребет

З півночі над селом здіймається хребет Каменистий — пам’ятка природи місцевого значення. З хребта відкриваються чудові панорами Города і Косова. На хребет веде маркована стежка від Косівського лісництва, до якого можна потрапити, перейшовши на східній околиці села через підвісний місток на лівий берег річки Рибниці.

Каменистий, з висотою до 700 метрів, — гірський масив вкритий густим непроглядним лісом. Лежить в межах села Город та частково міста Косів і є пам’яткою природи місцевого значення. Назва «Каменистий» пішла від великої кількості каменів і скель пісковика. Найбільші кам’яні глиби на ньому називаються: Пугач (Каня), Камінь Довбуша, Крісло Довбуша. Колись Каменистий служив нашим предкам надійним оборонним форпостом. Ще за часів Київської Русі біля хребта діяло укріплене поселення Город (град-городище). Така назва залишилася і сьогодні.

Хоминський хребет

Хребет Хоминський, з висотою до 879 метрів, — є частиною Покутсько-Буковинських Карпат. Гірський масив тягнеться в межах сіл Город, Бабин та Малий Рожен Косівського району Івано-Франківської області. З вершини відкриваються чудові краєвиди на більш відомий серед туристів хребет — Сокільський.

Хоча Хоминський розташований досить близько від Косова, проте не можна сказати, що це популярний піший маршрут. Адже навіть в Інтернеті інформації про цю гору практично немає. Тим не менше, подорож варта уваги!

Мій дивіз життя – «Кожен день відкривай нове!» Тому я стараюсь не ходити на одне й теж місце, не читаю двічі одну книгу, не дивлюся вдруге фільмів і не люблю робити весь час одну роботу. Тому гори ідеально підходять для мене, адже вони кожної пори року інші. Особливий контраст є між літом та зимою, — сніг зовсім змінює ландшафт і часто гори набагато красивіші, в тому числі і Хоминський – це моя думка і на фото є підтвердження цьому).

Я був на хребті кілька разів літом і якось зимою в туман, – то це було дуже круто! Люблю ходити «зимов», бо нема болота і дуже чисте свіже повітря! Короткі маршрути зимою, — це ідеальна нагода не вмерти від рутини вдома і підтримувати пристойну фізичну форму на весну, коли розпочинається сезон походів. Потрапити на вершину Хоминського можна багатьма дорогами. Це і не дивно, адже хребет розташований фактично на роздоріжжі.

І нарешті – річка, без якої взагалі не було б сенсу шукати межу між Косовим, Смодною, Старим Косом та іншими, бо саме по ній ця межа й проходить. Рибниця бере початок десь під гірськими схилами в районі Ігреця та Писаного Каменя, на висоті близько 800 метрів над рівнем моря. Залежно від методики підрахунку (від витоку чи від офіційно визнаної точки початку) довжину річки також по-різному – від 54 до 61 кілометра, а площу басейну оцінюють у 276–291 квадратних кілометрів.

У гірській частині долини Рибниці вузька, з крутими, високо піднятими берегами, а ближче до Косова помітно розширюється. Швидкість течії тут невелика, але її вистачає, щоб у руслі утворилося чимало порогів і невеликих водоспадів, які на Гуцульщині зазвичай називають «гуками». Найвідоміший з них – Косівський Гук.

Зрештою, ці туристичні об’єкти лише та частина, яку легко пізнати. Все решта  ̶  це люди, які тут просто живуть і працюють. Хтось розводить коней, хтось вирізьблює орнаменти, хтось пише вірші. Достатньо лише опинитися тут, і неодмінно знайдеться хтось із місцевих, хто покаже, чим це село може здивувати.

Карпатські річки — це повноцінний відпочинок для дорослих і дітей, покращення здоров’я та хороший настрій! Гуки є улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів та туристів, які приїжджають з різних куточків України та закордону. Саме на водоспадах завдяки сильним струменям джерельно чистої води можна проводити цілющий масаж всього тіла.

Найбільш популярні серед туристів три річки, які протікають на Косівщині: Рибниця, Пістинька та Черемош. В даній статті мова піде про найпопулярніші  пляжі неподалік Косова. Перше місце і безумовне лідерство за кількістю відпочивальників займає  пляж в центрі села Шешори, який є одним із найпопулярніших місць для купання в Карпатах і Україні загалом.

Плесо Довгий Камінь

На всій гірській ділянці Рибниці знаходяться численні пороги-водоспади гуки, які є геологічною пам’яткою природи місцевого значення. Вони розташовані між горами Острий та Стіжки.

Значний інтерес становлять геологічні відслонення на берегах річки, зокрема урвище хребта Каменистого біля села Город, який є добре збереженим та цінним у науковому відношенні природним комплексом. Режим Рибниці типово карпатський, в ній водиться королівська риба форель.Назва плеса «Довгий Камінь» є буквальною — справді в його центрі є великий і довгий скельний виступ.

Цікавою особливістю даного плеса є його розташування — прямо навпроти повороту на гору Острий. Тому після цікавої екскурсії туристи літом можуть скупатись безпосередньо під горою. А також поряд є великий дерев’яний міст, який гуцули називають “кладка”, що теж є цікавим для туристів.

Два плеса біля Валила

У гуцулів «валило» — це масивна дерев’яна діжа, в яку з величезною силою падає потік води.

Це простий конусоподібний пристрій з товстих дощок для валяння вовни. В ньому вироби з вовни (ліжники, гуні) ущільнювали та одержували ворс шляхом шести-восьмигодинного валяння. Вода, що з великою силою падає згори, “валяє” — обертає виріб, надаючи відповідної щільності та вибиваючи кінці спряденої вовни.

Деякі туристи залязать у валило для купання замість ліжника. Там їх неначе в центрифузі промиває, щоб відчути гірське водне “гуцульске джакузі”.

Біля валила в Городі, яке саме по собі є цікавим туристичним об’єктом, розташовані два плеса для купання, оточене скелями, а також є таємнича печера Довбуша, де за легендами він сховав свої скарби.

Підвісний міст для туристів — це одна з емоційних локацій на маршруті!

Також читайте:

Туристичний маршрут Косовом Пістинь туристичний Яворів туристичний Бабин туристичний