Косів, що подивитись: Чай, дримба, барабан, цвяхи

І нехай весь світ зачекає
Доки я заварюю китайський чай Лунцзин
Піднімаючи руки в гору
Дякую Богу
За те що живу
Можливо це Шива?

Розмірений ритм акордів дримби
Сидить самотній гуцул на горі Гимбі
Він пє елітний імператорський шу-пуер
Імператор давно вмер, та хай живе Гуцулія!

Я завжди любив чай, (не любив алкоголь), і пив чаю завжди багато, купуючи його в супермаркетах. Першу чайну церемонію мені провели друзі в Тернополі в 2015 році, — і з того часу вже почав пити і розуміти чай на зовсім іншому рівні. За цей час прочитано десятки статтей та книг, переглянуто сотні відео і фільмів на чайну тему. Кількість проведених чайних церемоній за три роки порахувати дуже важко, але явно кількість вже перевалила за 1000! Згодом я познайомився із відомою косівською чаєманкою та мандрівницею Марічкою Туранською —  і ми вже поглиблювали свої чайні знання разом.

Протягом 2015-2018 років я досить серйозно зайнявся чайною темою. За цей час, мені вдалося познайомитись із купою чудових і світлих людей, професіоналів в цій справі, котрі багато мене навчили в плані якісного китайського чаю та загалом чайної культури і церемонії, посуду та багатьох інших важливих штук!

Час від часу, я замовляю чаї для себе та своїх друзів. Якщо у вас виникне бажання спробувати якісного білого, зеленого, чорного чаїв за помірну ціну, улунів чи пуерів – то пишіть мені в приват!) Чим зможу, тим допоможу!) Приблизно я роблю замовлення раз в місяць або раз в два місяці, майже весь час беру нові чаї, адже люблю різноманітність і це допомагає краще в них розбиратись, розширяючи свою чайну палітру. В наявності є також посуда — чайники та гайвані! Також можливі приватні чайні церемонії!

В 2017 році від чайного проекту «Підпільна Чайна» було проведено кілька заходів спрямованих на популяризацію чайної культури в Косові:

• У Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини відбулася показова чайна церемонія, де кожен з присутніх зміг безкоштовно спробувати елітний китайський білий чай від проекту «Підпільна Чайна». Працівники музею отримав в подарунок якісний китайський зелений чай Те Гуань Інь.
• За багаточисельними побажаннями учасників Kosiv.Yoga відбулися дві чайні церемонії — гощення смачним темним, світлим пуером та білим чаєм від проекту Підпільна Чайна. Тепер про культуру споживання чаю знають на 20 людей більше у Косові!
• 22-го грудня на відкритті ялинки в м. Косів. Всі бажаючі пили гарячий фруктовий чай від садиби «Панське» за підтримки «Підпільна Чайна»
• а 8 березня чай пуер від «Косівської Підпільної Чайної» смакували в «Дідовій Хатчині» в Яворові.
• В Косові відкрилась виставка «Натхненні горами». Під час відкриття виставки в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, автори представлених робіт поділилися з присутніми своїм захопленням гірськими пейзажами та прагненням зберегти їх красу для прийдешніх поколінь. Після презентації творчого проекту на гостей чекав приємний сюрприз — чайна церемонія від друга авторів виставки Тараса Пасимка, засновника «Підпільної чайної» в Косові. Відвідувачі виставки мали змогу скуштувати елітний китайський чай «Пуер» в порцелянових піалах та насолодитися його незвичайним смаком, що увібрав у себе любов до землі, гір та природи (фотографії).

В червні 2018 року відбулося одразу три чайні події. Я побував в двох чайних, які єдині функціонують зараз на Західній Україні – це чайна “Сhaguan” у Львові та чайовня “Сурія” на Закарпатті на горі Гемба, над водоспадом Шипіт.

А головною подією місяця стала чайна церемонія, яку я провів в Івано-Франківську на Міжнародний день йоги. Учасники цієї безкоштовної події змогли підняти свою чайну культуру на новий рівень!

1. Яка ціна хорошого чаю? – тут варто одразу розділити чаї на «щоденні» та «елітні». Щоденні в Україні можна купити від 50 до 200 грн за 100 грам, елітні, звісно, набагато дорожчі.
2. Яка їжа підходить для чайної церемонії? — відповідь проста — ніяка). Адже їжа і солодощі перебивають смак чаю, а суть саме в цьому, проте в перерві між чаями або після завершення чайної церемонії можна їсти фрукти — банани, яблука, мандарини чи якісь солодощі — адже чай може викликати відчуття голоду, як і будь-який енергетик.
3. Чай пуер незамінний помічник під час сесій для студентів та учнів, коли потрібно багато вчитись і мало спати, адже на відміну від кави цей природній енергетик сприяє творчості і розумовій праці і не шкідливий для здоров’я.
4. Рекомендую пити чай заливаючи його в термос і потім потрохи сьорбати — отримуєте насичений смак і мінімум церемоній — це ідеально підійде для людей, які не мають нормального чайника або не вміють чи не люблять пити проливами, але хотіли б зацінити смак унікального китайського чаю!)
5. Якісний чи елітний китайський чай — це хороший подарунок! Тепер не думаю, що кому подарувати на ДН чи іменини! Будучи в мандрах люблю за «вписку» та надану мені допомогу друзями розплачуватись чаєм). Так сталось і у Львові) провів кілька чайних церемоній, спробував нових чаїв)
6. Вода в Косові дуже жорстка і кам’яниста, тому не підходить для смакування елітними чаями. Я не п’ю чай на воді з домашньої криниці, а лише з косівських гірських джерел, при цьому паралельно пом’якшую, очищаю воду спеціальними каменями: кварц, кремній, цеоліт та шунгіт.
7. В Китаї вважають, що чай прочищає канали течії життєвої енергії ци — від живота до голови або від голови до живота, дивлячись де утворився затор. Від цього буде залежати, який ефект настане від чаю — підбадьорюючий (якщо затор на шляху до голови) або розслабляючий (якщо затор на шляху до живота). Взагалі чай має чудову властивість виводити з емоційних крайнощів. Якщо ти роздратований, перезбуджеий, «на нервах», то чай розслабляє і заспокоює. Якщо ти млявий і відчуваєш, що немає ні сил, ні настрою поворухнути рукою і навіть подумати, чай збирає, концентрує. Коли сідаєш заварювати чай за всіма правилами, фізично відчуваєш, як стає спокійніше, затишніше, зосереджуєшся в теперішньому моменті. Важливо все — настрій, правильне заварювання, правильна атмосфера, компанія, достатня кількість вільного часу і звичайно найголовніше — хороший чай і хороша компанія!

Джембе — західно-африканський етнічний перкусійний барабан у формі кубка з відкритим вузьким низом і широким верхом закритим шкірою. Назва походить від матеріалів, з яких зроблено барабан: видовбаний з дуже твердого дерева Djem і мембрана зі шкіри Be (кози), натягнутої зверху. Грають на джембе руками. Основних звуків є три: низький удар (бас), високий (тон) і дзвінкий удар (слеп). Часто на джембе грають сидячи, при чому барабан затискають між ногами. Звук цього інструмента різноманітний, в той час як техніка гри досить нескладна. За ним закріпилася назва «цілющий», – африканські шамани вважають його чарівним барабаном, який володіє енергією, здатною змусити людей не хворіти і танцювати.

Мої батьки теж займалися музикою, – тато грав на барабанній установці в рок-групі, а мама, – на фортепіано. Мені напевно це передалося по генах. З «піанінком» доля не склалась, а ось барабанів маю аж 2. Також, з інструментів маю варган і тамбурін. Цікавитися африканськими барабанами я почав давно, ще в Інституті Журналістики, де студенти “ще і музиканти в більшості”). Я слухав, грав і зачаровувався звучанням цих древніх шаманських інструментів. Це і не дивно, адже популярність етнічної перкусії зростає з року в рік, в тому числі і в Україні.

Я є щасливим власником двох перкусійних пластикових барабанів світового бренду «TOCA» (Тока), – великий SFDJ (14 дюймів) за 1530 грн., та середній TF2DJ (12 дюймів) за 950 грн., на якому я вже граю більше року. В поєднанні з іншими інструментами звучать барабани досить файно. Щоб вміти добре грати на джембе, потрібно, як мінімум, мати бажання і елементарне відчуття ритму, – а, як максимум, довгі години тренувань і практики + уроки на ютубі теж можуть допомогти.

Чомусь люди часто називають барабан джембе – тамтамом. Насправді ж тамтам не має нічого спільного з джембе, – це скоріше різновид гонгу. Там-та́м, також тамтам — стародавній ударний музичний інструмент, що походить з Далекого сходу, де використовувався як культовий. На вигляд це кований металевий диск із мідного сплаву.

Раніше джембе  на продаж робили з суцільного куска дерева і  козячої шкіри. Це було класно, але дуже дорого, того мало хто міг його купити. Згодом, з метою економії, почали робити зі склеєних дерев’яних частин. Не так давно компанія «Тока» випустила на ринок запатентовану технологію пластмасових корпусів барабанів, а замість шкіри теж іде спеціальний пластик. Якість звучання можливо і гірша від дерев’яного та не дуже сильно.  Барабан з пластику теж має ряд переваг – менша вага і головне, – відсутність проблем при зміні погоди, бо від вологості натуральна шкіра втрачає пружність і звучить фігово. Та й на вигляд ніколи не відрізниш дерев’яний від пластику, – настільки якісно зроблена робота.

Хоча багато людей є фанатами джембе, але їхні опоненти  вважають ці інструменти примітивними на фоні інших. З цим важко сперечатися, особливо,  порівнюючи з гітарою чи барабанною установкою. Але все ж, джембе мають певний древній самобутній шарм, –  граючи на них, можна ніби повернутися в минуле і відчути себе справжнім шаманом.

Грати самому вдома навіть прикольніше, ніж для людей на концерті. І хоча нот лише 3, але різноманітних варіацій ритму, – безліч. Кожен раз, коли починаєш грати, – барабан відкритий для експериментів і за це їх і люблять в світі. Іноді вдається попасти на хвилю і якщо певний ритм досить довго награвати, поступово збільшуючи швидкість, – можна попасти в транс, – реальність зникає, – залишається тільки ти і джембе, а після гри відчувається релакс і катарсис.

П.С. Якщо ви захочете взяти собі такого друга, то не пожалкуєте, їсти він не просить, але задоволення принесе багато. Пишіть запитання в коментарі, постараюсь допомогти!)

Варган і Дримба

Варган (гуц. дримба) — один з найпоширеніших та найдавніших музичних інструментів в світі.  Дуговий варган виковується із залізного прута, в центрі якого прикріплюється тонкий сталевий язичок з гачком на кінці. При грі варган притискають до зубів або до губ, ротова порожнина служить резонатором. Зміна артикуляції рота і дихання дає можливість міняти тембр інструмента. Музикант пальцем защипує язичок, диханням змінює висоту звуку, а також наспівує в процесі гри, спілкуючись із духами. Шамани граючи на варгані могли мандрувати світами змінюючи тембр і тип вібрацій.

З однією з легенд, дримбу занесли до українських Карпат ще в сиву давнину Білі хорвати, адже сучасні серби й хорвати віддавна користуються інструментом зі схожою назвою — дромбуле. І хоча найчастіше варган асоціюють з гуцульським побутом, проте він був поширений і на Лемківщині (орган) та Закарпатті (доромба). Колись дримби робили з тростинних, дерев’яних чи кістяних пластинок, а зараз переважно з металу.

Першу дримбу я купив в Косові ще в 2009 році. З того часу в мене було кілька дешевих дримб по 30 грн. і всі вони з часом поламались. Хоч вони і металеві, проте метал язичка дуже тоненький і коли часто грати, то він ламається. В мене є ще індійський великий варган (на фото), куплений на фестивалі Захід за 80 грн. Він міцний і більш-менш гучний, проте на ньому досить важко грати, через велику товщину язичка.

А на фестивалі “Черемош-фест 2014”, я придбав вже серйозніший інструмент (на фото) за 130 грн. – тепер хочу знову на “Памір” з барабанами джембе та новим варганом – оце буде шалений концерт!)

В Україні вважається, що дримба набагато менша за розміром і тихіша, ніж варган. Хоча у світі не існує такого поняття, як інструмент дримба – є варгани різних розмірів та видів. Серед них: алтайські, якутські, індійські, в’єтнамські, – за ціною від 50 до 3000 і більше гривень.

Найкраще варган чи дримба розкриває себе в горах, – як і сопілка, – ці інструменти ідеально підходять для гри на височині. Ми використовуємо варган на концертах, коли граємо гуцульський аркан. Найбільшим популяризатором цього древнього інструменту, як і трембіти, – є відомий в Україні і світі етно-гурт КОРАЛЛІ.

P.S. Може здатися, що варган чи дримба примітивні, але дослідження музикознавців показали, що інструмент може видавати звук до двох октав. Отож, головне вміти грати і отримувати кайф від ваших інструментів!)

Цвяхостояння (практика на дошках Садху)

Цвяхостояння (практика на дошках Садху) — це давня індійська медитативна та терапевтична практика, яка полягає у тривалому стоянні босоніж на вертикально закріплених цвяхах. Цей метод поєднує глибоку психоемоційну роботу, тренування волі та потужний фізичний вплив через акупунктурні точки на стопах.