Ліснів

Цікаво, хто з тих, хто любить мандрувати Карпатами, не знає Ед.уа-рда Шевчука з Калуша? То є один з тих людей, хто по опису смереки може в телефонному режимі направити на правильну стежку краще за будь-який JPS-навігатор. І я не раз, стоячи на роздоріжжі, дякувала долі, що познайомилася з ним. Та і вдома, плануючи чергову поїздку, жодного разу не отримала відмови у допомозі – де краще зупинитися, де є вода, на скільки місць колиба і у якому стані.

Та якось вперто не вдавалося нам з Едуардом вибратися в гори одночасно і в одне місце. Аж до минулих вихідних. 

4-ро з Калуша, 3-є з Буковини, не рахуючи собаки – банда! Вирішили піти на Ліснів – близько, гарно, ще й колиби.

Неймовірна в цьому році осінь – після вересневих приморозків з першим снігом, повернулося тепло. Тепло тривале, аж до середини листопада нічні температури не нижче 10 градусів за Цельсієм. А вдень навіть до 20 подекуди. 

От яка погода, такий і настрій – благодать суцільна.

В горах завжди відпочиваю душею. А цього разу вдалося відпочити й тілом )) Знаєте як то? А от так – йшла недалеко й з легким рюкзаком, не думала ні про дорогу (Едуард власною персоною вів, що тоді перейматися?), ні про час (Едуард знає скільки часу потрібно від цього пенька і до того стовпа – він спокійний, каже, що встигаємо – я тим більше не переймаюся), ні про  харчі (Едуард в Калушській частині команди це питання вирішив ще до виїзду), ні про приготування їжі (Володя все сам приготував – смачнющу зупу!), ні про дрова (не встигла дійти до колиби – вже почали колоти дрова), ні про ватру (знову Едуард встиг організувати), ні про нічліг (тут вже мій коханий потурбувався), а гарний настрій – заслуга всіх і кожного!

А шо, розлінюся і захочу так завжди ходити. Добре, що нечасто випадає можливість з Калушськими хлопцями й дівчатами ходити в гори, бо стану лінива, як старий кіт ))

Але по-порядку. Розказувати дуже нема що – суцільні хіхоньки, хахоньки, регіт, відпочинок, нічогонеробство – хіба трохи фотографій.

Запам`ятайте це обличчя.

Якщо цей чоловік зустрінеться десь вам у горах, знайте, це і є Ед.уа. або Едуард Шевчук. 

Так правильно коляться дрова.

Так розливається зупа.

Так дримбає правдивий Косівський гуцул.

Так виглядає найодинокіша собака на Землі…

 Все інше – лірика для романтиків. Давайте помріємо разом, романтики!

Друзі! Рада була зустрічі! Дякую за миті, проведені разом!

У репортажі вкористані фотографії Лесі Лецко, Романа Печижака, Лілії та мої.

А Володимир не полінувався створити для нас такий відеоряд. Прошу, дивіться і мандруйте разом з нами!