Зимою в гори?

Не уявляєте скільки разів я чула: “Ходжу в гори 10 (5, 20 – потрібне вставити) років, а взимку ще не був (-ла). Це ж скільки всього потрібно: зимовий спальник, зимовий намет, пальник зимовий!”

Перший час мовчки чудувалася, потім думала, що це добре: менше народу – більше…кисню.

А ото на днях, переглядаючи старі слайди з лижного походу 1994р, з`явилося бажання відкрити істину ))

Так от знайте, єдине, що справді потрібно, щоб піти в зимові гори – БАЖАННЯ! Та ладно, ви це знали?..

То давайте тоді поговримо більш предметно. Бо й справді є нюанси.

Отже, допускаємо, що головне у вас вже є – бажання!  Непереборне, таке, що здоровий глузд починає працювати  в напрямку протилежному кімнатному інстинкту самозбереження.

Тоді гайда збиратися! Як то робиться зазвичай я повторювати не буду, якщо є необхідіність, гляньте тут. Тут я наголошу лише на зимових особливостях.

Нагадаю, зазвичай перший сніг випадає в Карпатах десь на Покрова, тобто 14 жовтня. З цього часу і до средини, а то й кінця, квітня будьте готові до справжньої Карпатської зими.

Найголовніше – планування.

Для першого зимового досвіду траверс Чорногірського хребта – не ідея. Хоча, безперечно, якомусь відчайдусі колись везло, і він з першого разу проходив її за три дні – всяке буває. Ми в руську рулетку з зимовими Карпатами грати не хочемо. Тому знаходимо здоровий компроміс – йдемо туди, де ходили літом, де добре знаємо дорогу і де, прийшовши, зможемо заночувати в колибі.

Колиби – це ті хати, які влітку займають вівчарі. Як правило, взимку вони відчинені. Хоча не всі. Це потрібно уточнювати у досвіченіших мандрівників, щоб не сталося несподіванки. Заодно, не лінуйтеся влітку-восени-весною заглянути в ті хатки, щоб знати на що розраховувати – чи є там піч чи відкрита ватра, чи є лежаки-нари чи доведеться спати на підлозі. У випадку, якщо колиба топиться по-чорному -вогонь серед колиби, а дим виходить в дірку в стелі – бажано мати з собою той самий ваш звичайний літній намет, щоб розкласти його прямо на підлогу і без горя переночувати в ньому в тому самому демісезонному спальнику, з яким ходите зазвичай. Звісно, ніхто неборонить взяти таких спальника два – тоді взагалі ніякий мороз вам не страшний.

Ось і відповідь на два основні моменти – зимовий намет і зимовий спальник не обов`язкові, якщо є хоч якийсь дах над головою і прихисток від вітру. Хоч ми всі пам`ятаємо – запарених не знаходили, знаходять тільки замерзших.

Отже, згадали класне місце, де були влітку. Там є класна колиба зі шпаргатом і нарами. Але літом ви йшли туди 6 годин. Отут варто задуматися. Бо зимою на місці потрібно бути в 16-00.

Швидкість руху залежить від протоптаності стежки. Благо, розвиток комунікацій дозволяє запитати на форумах, в соцмережах про те чи ходив вже хтось цього сезону туди, чи багато снігу, який той сніг. Обов`язково не полінуйтеся помоніторити погоду – обільні снігопади в четвер перед суботою, коли ви туди плануєте йти, майже 100% гарантує вам щастя бути першопроходцем і топтати 4 км шляху 10 годин, наприклад. Не вірите? Ню-ню… Купуйте снігоступи і ходіть один, бо більше таких богатеньких Буратін знайти в ці вихідні, як правило, чомусь складно. А швидкість екскадрилії визначається швидкістю самого тихоходного корабля… Тобто, один без снігоступів – всеодно 4км/10 годин. Але це якщо ви дуже вперті. А якщо здатні до компромісів, то просто варто обрати цього разу трохи інший маршрут – коротший і перевірено протоптаний. Правда, і тут може статися халепа – колиба буде зайнята тими, хто раніше встав. Тому слід продумати аварійний варіант. Або потіснити перших (і, звичайно, бути готовими потіснитися в аналогічній ситуації самим!), або знати, що поряд є ще одна колиба. Для цього не лінуйтеся влітку облазити всі околиці полонини, перевірити всі хати, перед стартом перепитати всіх знайомих. То літом, де сподобалося, там і став. А тут треба точно знати куди йдеш.

Що ж, вирішили, йдемо туди-то. Бо там є колиба і, на крайняк, ще одна трохи гірша, якщо ця буде зайнята. Снігів великих останнім часом не падало – свої 5-6 км прогребемо по-любому і в 16-00 максимум будемо на місці. Намет теж беремо, бо хата курна – вітру снігу нема, але в наметі значно тепліше. Спальники демісезонні, але в наметі скучкуємося і якось ніч перебудемо без втрат.

Пакуємо рюкзак!

В принципі, все як влітку. З незначними уточненнями.

Взуття. Шо да – то да, тут кросівками не обійдешся. Потрібні черевики. Доовгі роки ходила в звичайних трекінгових, тільки обов`язково на два розміри більших, щоб вмістилися дві пари шерстяних шкарпеток. Головне, щоб нозі не було тісно. Якщо добрий мороз, то чудово – ще й сухо без додаткових зусиль. Але в будь-якому випадку варто взуття обробити якимось водовідштовхуючим засобом. Зараз того добра продається всілякого валом. Я пшикаю звичайним водовідштовхуючим Salton-ом і не жужжу. Але є спеціалізовані, як випробуєте – розказуйте. Можна ще старим дідівським способом: розтопити в консервній баночці парафін з гусячим, наприклад, жиром і квачем просякнути нагрітий шкар кілька разів. Вистачає на кілька походів. Але зовсім не придатно для мембран.

Гамаші (ліхтарики, бахіли) – обов`язково. Щоб сніг не заліз у взуття через верх.

Зізнаюся, в часи відлиг, в березні, наприклад, грішу тим, що взуваю гумаки. Це є варіант на слякоть, коли сніг мокрющий і пробирається через будь-який надсучасний матеріал. Але це не годиться для мінімального морозу, для стоянок – ноги мерзнуть нещадно, як тільки зупинився на чуть довше. і не годиться, якщо  у вас ноги потіють більше, ніж у мене. На жаль, мальчугани, ви зроблені з іншого тіста і лапи у вас в гумаках миттєво стають мокрі від внутрішньої вологи. Тому раджу забути про мій досвід…

Йти під рюкзаком тепло. Для цього годиться вітровочка і фліска на холод. Вітровка і термобілизна – на більш-менш тепло.

Штани так само – термобілизна і вітровка. Не маєте термобілизни? Я теж ту синтетику не виношу. Маю х/б рейтузи, на них зверху вдягаю вітровочні штанці або, як таки капець холодрига, лижні утеплені.

Але щось на зразок термобілизни все ж потрібне обов`язково. Під рюкзаком неодмінно спітнієте і на місці ночівлі потрібно буде перевдягнутися в сухе. Термуха залишиться сухою і її не доведеться знімати на морозі.

Рукавиці. Тонесенькі перчатки + товсті теплі. Вітер і мороз за кілька хвилин обвітрять шкіру рук до кровавих тріщин – жоден крем не спасе. А тоненькі перчатки – спасають. Спасають і робити тонку роботу, не знімаючи. Просто спробуйте, як раджу. Хоча, звісно, можете це назвати дівчачими пересторогами.

Шапка, сонячні окуляри, крем для обличчя. В квітні на снігу не гріх взяти сонцезахисний крем, взимку у нас ультрафіолета мало – не обпечетеся.

Тепла куртка. Потрібна. В мене пуховик. Як ще один спальник. Третина рюкзака. Але не лінуюсь – несу. Хай мені серед зими на стоянці буде жарко в ньому. Може ви не такий змерзляк, але тепла куртка потрібна. Бодай для того, щоб на ніч постелити під себе чи додатково вкритися. Вдягати її на себе на ніч не бажано. Це завадить вам грітися один від одного. Вдвох під одніє ковдрою тепліше, ніж під окремими, правда?

Пальник. Класна штука. Але на сильному морозі любить ледь жевріти – фізика. Для цього є спеціальні суміші, розраховані на використання при низьких температурах.

Але я люблю живий вогонь… Мало того, що всі гріються, можна посидіти погомоніти біля ватри (вечори взимку довгі), так ще й скільки народу гріється, доки ту ватру розкладеш!

Двоє пиляють дрова – потрібна пилка. Носили і дружбу-два, і ножовочку, і ланцюгову носимо. То не принципово – головне би була!

Один рубає дрова. Сокира – обов`язкова, якщо плануєте класти вогонь.

Останнє, на що хочу звернути увагу при підготовці зимових мандрівок – їжа. Істи, як здогадуєтеся, на морозі хочеться більше. Сало починають їсти навіть запеклі вегани. Врахуйте це.

Але є відносно харчів і позитив – що замерзне, то не скисне. Тобто брати можна все, що не лінь – воно не попсується, але замерзне з величезною ймовірністю. В гарний мороз я цим люблю користуватися і приношу з дому морожені пельмені…

Термос гарячого солодкого чаю! Потрібна штукенція.

Не думаю, що про щось не забула. Обов`язково за щось не згадала. Обов`язково хтось з чимось не погодиться. Це все закономірно, не мовчіть, будемо уточнювати.

Перший свій зимовий сезон, щоб зрозуміти чи справді вам того так хочеться, ви можете скористатися вищевказаними порадами. Надалі, якщо є бажання і дозволяють фінанси – вперед за новітніми досягненнями: супернаметами, суперспальниками, супершкарами, суперпальниками, і всякими решта суперприбабахами.

Гарних, незабутніх мандрівок! Шануйтеся!

P.S. Товариші туніядці-алкоголіки! Щодо спиртного. Ще ніколи нікому не зашкодили 30 грам кон`яка. Але сльозно наголошую – тільки коли вже всі на місці. Пам`ятаємо, що алкоголь дає хибне відчуття тепла! Тому “для сугрєву” по дорозі – категорично нізя! Так само пам`ятаємо, що алкоголь притуплює уважність, ще більше гальмує інстинкт самозбереження (і так у нас з ним халепа), добавляє впевненості в собі – це взимку в горах ЗАЙВЕ! Давайте критично відноситися до себе і ситуації. Зимові гори помилок не пробачають!

P.P.S. Я жадна кликати всіх підряд у гори. Я не тішуся караванам туристів, яких щороку в Карпатах більшає. Це все першочергово із-за сміття. Повчати не збираюся – то на совісті кожного, хто лінується віднести своє сміття з собою. Змогли виперти то в гори – зможіть віднести і вниз.

P.P.P.S. Мегафотографи! Батарейки з фотіків, коли не фотографуєте, у внутрішню кишеню куртки, в т.ч. і на ніч. Сам фотік хай собі мерзне, скільки завгодно. Я свій вішаю десь подалі від вогню – приблизного нуля вистачає, щоб не запотівав потім ні на вулиці, ні в колибі. Не зле б мати два акумулятори, щоб міняти.

Також читайте:

Гори моїх мрій Чи варто ходити в гори самому? (опитування) Хочу в гори vs подорожуємо і фотографуємо разом Подорожникам у гори (ретро)