Зачарована Гаджина

Гаджина – таки зачароване місце. Мольфарили, мабуть там по-особливому. Чи досі мольфарять?

Факт в тім, що вдруге за рік я їду звідти без фотографій. Ні, не проспла. І світло було, і сонце, і настрій. А про красоти годі й говорити: долина тисячі потоків, море жерепу, кам`яні розсипи, скелясті дракони. Є що подивитися і що показати.

Але я рада, що плівка вдруге злетіла з катушки – буду мати нагоду сходити ще, сподіваюся, не раз.

Все, що вціліло і я можу показати. Зовсім небагато, на відміну від того, що збереглося в спогадах.

Тримала б і не показувала й це, але під Дебальцево захищає нашу Батьківщину Андрій. Хлопець, який до війни працював на метеостанції Пожежевська і колись врятував нас від Чорногірського холоду: приютив, обігрів, дав обсохнути. А позавчора задзвонив і попросив, щоб ми ходили в гори і я не забувала розказувати про це.

Андріє, як піднімалися на Шпиці, бачили вашу контору ) Звичайно, згадували тебе. Сонячний привіт тобі від листопадової Чорногори.

І Чорногора, і ми всі чекаємо, хлопці, вас додому живих, здорових і з перемогою.

Кузя, сидя возле костра вечером, и о тебе вспоминали. Возвращайся, возвращайтесь…

Слава Україні! Смерть ворогам!

Також читайте:

Горка – можно упасть