Справжнє гуцульське Різдво

Вже сотні років, як в Карпати прийшло Християнство. Та не так просто переконати людей, які живуть, виживають, співіснують з дикою природою, незалежно від того, яка навколо влада, в тому, що це нове краще за перевірене тисячоліттями.

Саме з цих причин релігійність на Гуцульщині проявляється в особливій формі. Це суміш щирого язичництва і Християнства, якої ніде більше не побачите.

Яскравий приклад цієї асиміляції – Різдвяні свята.

Цього року мені випала можливість приїхати в Криворівню, село в Верховинському райні Івано-Франківської області, на саме Різдво – перше з трьох головних зимових свят. Минулого року, тут же, була на Водохреща – захотілося повернутися. Впевнена, що і наступного року я знову захочу сюди. Тому і Вам бажаю не позбавляти себе такої радості – святкуйте цього разу зі мною, а нарік – особисто.

Феєрверк барв – справжнє свято для очей. Та головне – настрій оточуючих: посмішки, вітання. І справжня Різдвяна погода – сніг, мороз і сонце.

Багато різного люду зібралося – на сотню місцевих, яких легко впізнати по святковому вбранню, кілька сотень спортивно-лижно-туристично вдягнутих гостей. Цілими автобусами, подекуди з виразно чутним акцентом: “Смааатри, какая церковь! Смааатри, какие каастюмы”. Безсумнівно – в автобуси назад погрузилося рівно стільки ж, скільки приїхало – ніхто не зник, нікого не з`їли.

Після служби, після проповіді, благословіння і групового фото, яке я не змогла зробити, бо не вдалося протиснутися між фотографів (шукайте по інтернету, тих фотографій, судячи з усього, має бути тьма) почалась коляда. Кілька коляд (груп чоловіків з різних кутів села, родичів) пройшли навколо церкви по три кола, співаючи, кожна група свої колядки, різні, обов`язково під скрипку.

Текстів і мотиву я, звичайно, фотографією передати не можу, на превеликий жаль. Тому мусите обов`язково наступного року приїхати і послухати особисто.

Я б могла ходити за колядниками колами навколо церкви ще годинами, а потім горами – знову від хати до хати. Та мирське життя так просто не відпускає – помчалася додому.

Благо, святкового настрою привезла стільки, що й з вами вистачає поділитися – пригощайтеся! А через рік і самі приїжджайте в гуцульську столицю, в село понад Черемошем – заряджайтеся і діліться!

Ще трохи фото тут, все решта – на непроявлених плівках )

Романе, дякую, що не полінувався вислати пару кадрів.

Також читайте:

Гуцульське Валило (gps-трек) Гори моїх мрій Кукул-Говерла: мандрівка старим кордоном Антиода покорітєлям