Вйо у мандри: Непал (Ігор Клюфас)

На сайті МапаКосів є цікаве інтерв’ю з Андрієм Морозом про Азію. Нещодавно косівський мандрівник Олександр Бондаренко також розповів про свої мандри Грузією та Альпами (Франція). Зараз ми оновимо наші знання та враження від Азії, а точніше від загадкової країни Непал, — разом із відомим львівським мандрівником та програмістом Ігорем Клюфасом. Познайомились ми влітку 2015 року, коли я мандрував із львівськими друзями Горганами, і з того часу ми постійно тримаємо зв’язок через соціальні мережі. Згодом ми плануємо організувати тематичні туристичні зустрічі таких мандрівників в Косові, щоб вони поділились власним досвідом, а поки читаємо про Непал онлайн.

Десь вкінці 2014 року у мене чіткіше кристалізувалась мрія про мандрівку в Непал, аби ближче подивитися на величні Гімалаї, які своїми вершинами, здавалось би, мали сягати неба. Каталізатором для цього у певній мірі була подорож на північ Індії весною 2014 року, коли я вперше познайомився з Гімалаями. Але тоді мені не вдалося повністю пройнятися їхнім духом та відчути їх тілом через брак спорядження, та й надто рано ще було (початок весни), щоб пробувати трекінг у горах з індійського боку. 8 з 14 восьмитисячників, у тому числі й Еверест, розташовані саме в Непалі або на кордоні з ним, тому мрія їх побачити лише збільшувала моє бажання відвідати Непал. З часом мрія переросла у конкретний план, а план — у реалізацію.

Оскільки зі знайомих у той час більше ніхто не зміг приєднатися, полетів сам. Це був унікальний досвід у новому середовищі серед неймовірної краси природи та височезних гір.

У Непалі я провів майже 2 місяці та пройшов декілька найпопулярніших трекінгових маршрутів:

• навколо Аннапурни (разом із високогірним озером Тілічо та перевалом Торунг Ла — 5416 м);
• до базового табору Мачапучре (MBC) та Аннапурни (ABC) — 4100 м;
• з Шівалаї в Луклу;
• Лукла — базовий табір Евересту через озера Ґокіо та перевал Чо Ла (5420 м) + гора Калапатар (5643 м).

Окрім того побував у деяких цікавих місцях неподалік Катманду: Покхара, Патан, Бхактапур, Нагаркот, Чангу Нараян, політав на параплані, поплавав на дерев’яному човнику в озері Фева, побував у джунглях…

— Де можна прочитати описи твоїх мандрів чи переглянути фото-звіти з мандрівок?

Детальні та розгорнуті статті про мандрівки, спорядження, поради із власного досвіду з фотографіями та відео є у моєму блозі “Вйо у мандри”. Частина мого дитинства пройшла у селі. А яке село без коней і фіри?:) Коли фірман хотів їхати вперед, він казав коневі: “Вйооо!” Відтоді це слово міцно закарбувалось у моїй пам’яті, а з 2014 року — ще й у блозі. Тому вйо до нових відкриттів.

Там вже є поденні звіти із мандрівок Індією, Киргизстаном і Непалом, а також опис трекінгового маршруту “Джута — Рошка” у Грузії.

Також є відповідна facebook-сторінка, де з’являються фото- та текстові звіти зі всіх моїх подорожей (як закордонних, так і по Україні). Це, мабуть, найоптимальніший спосіб (якщо ви зареєстровані у цій соцмережі), аби найшвидше дізнаватись про нові мандрівки.

Моя персональна FB-сторінка та Instagram.

— Чим ти цікавишся окрім мандрів? Які в тебе хобі?

Плавання, волейбол (у 2015 році наша команда зайняла 1 місце у змаганнях серед IT компаній Львова), фотографія, гра на гармоніці та дримбі, на 3-4 курсі займався Бойовим гопаком. Недавно почав практикувати легкохідство та мінімалізм у походах. Також цікавлюсь виживанням у диких умовах, тому люблю бувати на природі та відчувати себе її частиною.

— Чи мандруєш ти Україною також? Часто «бігаєш» по Карпатах? Де твої улюблені місця в Україні та Карпатах?

Україною також трохи мандрую, бо і тут є ціла купа цікавих місць… Свого часу створив навіть карту Google Maps із цікавими місцями на планеті, які варто відвідати. Карта постійно оновлюється новими місцями і кожен може долучитися до цього проекту. Ось тут є детальніше про нього.

Оскільки частина мого дитинства пройшла у селі (а саме звідти я родом), то іноді відчуваю потяг до чогось такого рідного, автентичного… Мабуть, саме тому полюбляю відвідувати скансени. Дуже сподобався один з таких в Ужгороді: він хоч і маленький (якщо порівнювати із Шевченківським гаєм у Львові чи тим більше скансеном у Пирогові під Києвом), але саме у ньому дуже гармонійно поєднуються різні об’єкти, створюючи дуже неповторну атмосферу невеликого селища та даючи приблизне уявлення про житло та побут українців різних часів і регіонів.

Також люблю бувати у замках, фортецях та інших місцях з цікавою архітектурою… Жаль, що за більшістю замків в Україні не так добре доглядають, як, наприклад, в інших країнах Європи.

За останні декілька років відвідав практично всі основні хребти та масиви українських Карпат. Згрубша залишилися Чивчинські та Гринявські гори, а також деякі маршрути у Ґорґанах (наприклад, через Попадю та Паренки). Надіюсь, цього року і там побуваю.

Біля озера Росохан я був вже двічі і обидва рази ми йшли маршрутом з Мислівки в Осмолоду через гору Ґорґан Ілемський. Найбільше сподобався траверс хребта Аршиця: зигзагоподібна стежина без значних перепадів висот, поросла м’яким зеленим мохом з обох сторін, складає класне враження. А ще на цьому маршруті гарні гірські озера — Аршиця та Росохан. Це один із моїх улюблених маршрутів у наших Карпатах.

Озеро Синевир також відвідав, але це був зовсім інший маршрут (Вишківський перевал — о. Синевир — Яйко-Ілемське — Мислівка).

— В яких країнах ти вже встиг побувати? Де тобі сподобалось найбільше?

Якщо по алфавіту, то десь так:

Австрія | Бельгія | Білорусь | Грузія | Італія | Індія | Киргизстан | Непал | Нідерланди | Німеччина | Норвегія | Польща | Словаччина | Туреччина | Чехія | Швейцарія

У кожній країні щось своє подобалось: десь більше архітектура, десь — природа, десь — люди. Світ занадто великий і цікавий, аби вибрати лише одне якесь місце, що сподобалось найбільше.

Кожна країна чимось особлива та унікальна та після мандрівки приносить свої особливі враження, з якими вона мені буде асоціюватися до наступного візиту туди.

Наприклад, в Австрії, Нідерландах, Німеччині, Бельгії та Чехії мені сподобалась архітектура, у Швейцарії, Норвегії, Киргизстані, Грузії, Індії та Непалі — природа та особливо гори. У Туреччині, Грузії та Непалі ще й люди та їжа сподобались, які здебільшого набагато відкритіші від нас — українців.

Саме остання країна принесла мені найбільше досвіду, емоцій і вражень. Там я вчергове переконався, що дуже важливим є віра у себе та свої сили. Якби її не було, не впевнений, чи зміг би я піднятися на перевал Торунг Ла та Чо Ла, до озер Тілічо та Гокіо, до ABC і EBC, добратися у саме серце джунглів і почуватися впевненим протягом всієї двомісячної мандрівки. Одразу в перший день я почувався у Непалі, як у своїй тарілці (навіть було відчуття, що вже бував там раніше). Мабуть, саме тому мандрівка вдалася на всі 120%.

— Чи дорого коштують мандрівки по світу? Яке спорядження ти використовуєш?

Все залежить від країни та мінімальних комфортних умов, які вам необхідні для повноцінної якісної мандрівки, а також від ваших планів/потреб/бажань. Комусь достатньо жити у наметі та пересуватися автостопом, хтось не може уявити своєї подорожі без готелю та комфортного автобуса/потяга/автомобіля, а хтось вміє оптимально поєднувати різні види відпочинку та пересування… В Інтернеті є багато інформації про те, як можна здешевити свої мандрівки.

Якщо говорити про Непал, то квитки на переліт з Києва у Катманду та назад у 2015-у мені обійшлися у 529 $. Акційні квитки можна придбати й за меншу ціну (300+ $ в обидва боки). На трекінгових маршрутах основні витрати ідуть на харчування: на треку довкола Аннапурни за день прийдеться витратити близько 15-20 $, а до базового табору Евересту — близько 20-25 $ (я витрачав близько 15 і 20 $ відповідно).

За +-15 днів трекінгу лише саме харчування в горах буде коштувати немало для пересічного українця. А якщо врахувати ще й витрати на проживання, перекуси у дорозі, воду, прання, зарядку техніки…, то вийде кругленька сума. Але і там можна економити на різних речах. Ось стаття у блозі, яка, надіюсь, допоможе читачам раціональніше витрачати свої кошти у Непалі, якщо надумають туди летіти (а летіти варто).

Список всього спорядження та інших речей, які я брав із собою на 2 місяці. А ще тут є різні корисні поради із власного досвіду для мандрівки в Непал.

— Які труднощі виникали під час мандрів?

Та всяке різне траплялось. Всього і не згадаєш… Наприклад, у Непалі я брав участь у глобальному проекті-квесті Confluence і запланував собі добратися до координати 27° пн. ш., 86° сх. Д., яку раніше ніхто ще не відвідував. Виявилось, що вона розташована у самому серці джунглів, через які не завжди легко було продиратися (за перший день я таки не зміг дійти до запланованого місця). Детальніше про цей проект, а також моє добирання, є у блозі (українською) і на сайті confluence (англійською).

На маршруті до базового табору Аннапурни є близько 7000 сходинок (за словами китаянки, з якою я познайомився раніше на маршруті). Очевидно, що це досить велике навантаження на коліна (як на шляху вверх, так і вниз), тому з часом одне з них почало трохи турбувати. Дуже приємно було спуститися вниз і безкоштовно попаритися в басейні з термальною водою.

Наприкінці подорожі Грузією у нас несподівано з’явилися проблеми зі спорядженням, тому прийшлось трохи коригувати наші плани. В Ушгулі, що є найвисокогірнішим селом Європи, спочатку важко було знайти +- доступне житло, але щось таки знайшли (+ нас дуже смачно нагодували місцеві, які здавали кімнати у своєму будинку).

У Киргизстані нас з Андрієм ледь випустили з країни, коли ми вже мали вилітати до Києва. Виявляється, якщо ви прилітаєте/приїжджаєте туди на довше, ніж 5 днів, потрібно реєструватися у якомусь державному органі, але інформації про це ми ніде не бачили. Спочатку нам ставили ультиматум: “Або давайте 10000 сомів (~170$), або завтра підемо в суд!” Але, на щастя, все обійшлось добре і ми успішно добралися додому.

В Індії були проблеми із заброньованим наперед готелем. Декілька днів перед вильотом з України я забронював у Делі якийсь дешевий готель на 1 ніч, щоб відпочити з дороги. У результаті нас з Андрієм у той готель просто не впустили, мотивуючи тим, він зараз зачинений і не може приймати клієнтів через неспокійну ситуацію в місті у період перед святкуванням фестивалю Холі. 🙂

Це, знову ж таки, дуже корисний досвід, коли ти повністю береш відповідальність за себе та якість своїх мандрівок і можеш легко адаптовуватись до різних життєвих ситуацій та пригод, які трапляються у дорозі.

Але окрім труднощів було набагато більше приємних речей, тому загалом враження від усіх мандрівок залишались позитивними.

— Коли ти почав мандрувати? Що тебе надихнуло?

Мандрувати почав досить пізно по теперішнім міркам: перший похід у гори був у 19 років (це був 2 курс університету), а першу мандрівку закордон здійснив лише у 24 роки (Грузія). Після першого знайомства з горами почав активніше мандрувати у наші рідні Карпати, а після Грузії — в інші країни (переважно ті, в яких ростуть гори).

Надихнуло бажання відкривати для себе світ і світ у собі. Звичайно, частково це можна робити і в менш глобальних масштабах (для багатьох світ закінчується на межі країни чи навіть області), але набагато ефективніше та цікавіше цей процес відбувається саме у нових невідомих тобі раніше місцях і країнах, де кожна з них — це окремий маленький світ зі своєю неповторною атмосферою та унікальним досвідом. Ти виходиш за межі свого звичного комфорту та починаєш по-новому сприймати світ, цінувати те, що є, і простіше ставитися до того, чого немає.

Протягом кількох останніх років було декілька самостійних подорожей у країни Європи (Польща, Словаччина, Чехія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди), а також двомісячна соломандрівка в Непал, кожна з яких дала мені щось своє: нові відкриття, вміння долати різні перешкоди та вирішувати різноманітні логістичні питання, а також усвідомлення абсолютної відповідальності за себе. По-перше, це цікаво, а по-друге, це новий неоціненний досвід, який з тобою залишиться на все життя…

З часом я зробив для себе висновок, що вільні мандрівки — це просто один зі способів розвитку людини, стиль життя, якщо хочете, без обмежень у часі та просторі, і мене, здається, він поглинає з головою кожного дня все більше і більше.

— Чим відрізняється туризм в Україні та світі? Що варто змінити чи як покращити туризм у нас?

В Україні ще залишається досить великий відсоток людей, які жодного разу не бували за кордоном. Багато хто не має фінансової можливості, а багатьом просто комфортно так жити, але щоб розширити свої внутрішні горизонти світосприйняття, потрібно змінювати оточення, середовище…

У нас також є досить багато цікавих місць, які були б цікаві туристам, але тут я бачу три проблеми:

• світ загалом досить мало знає про них;
• далеко не всі цікаві об’єкти у доброму стані;
• не всюди є достатньо добре розвинута туристична інфраструктура.

Як на мене, держава мала б більше уваги приділяти туризму в Україні, у тому числі лібералізації візової політики з іншими державами, адже це вигідно з багатьох причин.

Зрештою, кожен з нас також може у тій чи іншій мірі долучитися до популяризації туризму. Саме для цього і було створено блог і fb-сторінку “Вйо у мандри”.

Але попри все мене тішить те, що теперішня молодь набагато активніше подорожує по світу, ніж це було 5, 10, 15 років тому. Є таки у нас надія на світле майбутнє! 🙂

— Розкажи, як ти познайомився із Андрієм Морозом, чи мандрували разом?

З Андрієм познайомились ще у студентські роки. Ми навчалися у різних групах одного потоку і так склалось, що наші інтереси щодо мандрівок часто співпадали: чи то в рідні Карпати, чи то в інші країни. Наша перша спільна подорож закордон була в Індію (2014 рік), далі був Киргизстан (2015) і Швейцарія/Італія (2016). У більшість походів у Карпати ходили разом.

— Ти зі Львова, у вас там сформована якась неформальна «тусівка» мандрівників? Ви ділитесь досвідом? Збираєтесь на посиденьки?

Можна і так сказати.) Декілька років тому вирішив створити чат у фейсбуці та зібрати друзів/знайомих, які полюбляють активний відпочинок. У кого з’являється якась цікава ідея, той у більшості випадків може знайти собі компанію для подорожі. Час від часу також збираємось у центрі Львова та граємо у настільні ігри, або просто гарно проводимо час разом…

А є у Львові ще більша спільнота — Lviv Travel Club, де мандрівники діляться своїми враженнями та досвідом із найсвіжіших подорожей (до речі, відео наших з Андрієм виступів про Киргизстан та Швейцарію).

— Як Непал виглядає після землетрусу? Чи безпечно туди зараз їхати?

У Непалі я був восени 2015 року. Це якраз був наступний трекінговий сезон (у Непалі їх 2 — весною та восени) після квітневого землетрусу, тому людей на маршрутах було не так багато, як до нього (більшість, мабуть, просто не знали, у якому стані ці маршрути, чи працюють лоджі, в яких люди можуть поїсти та переночувати).

У Непалі досить багато старих будівель (у тому числі храмів), особливо в історичних районах міст/сіл, і ті, які ледь трималися до землетрусу та потрапили під його вплив, сильно постраждали. Наприклад, у самому Катманду деякі будівлі на площі Дурбар були повністю зруйновані (наприклад, один із храмів 12-13 ст.), деякі лише частково постраждали і стояли підперті дерев’яними опорами. Також частково була зруйнована і найбільша ступа Непалу — Будданатх (Боданатх), але, на щастя, її вже повністю відновили. Бхактапур, що раніше був столицею непальського королівства, а зараз вважається культурної столицею Непалу, також постраждав: на вулицях багато цегли, штукатурки та інших будівельних залишків від руйнувань в історичному центрі міста…

Трек довкола Аннапурни практично не постраждав від землетрусу, чого не скажеш про трек до базового табору Евересту. Деякі храми, ступи, житлові будівлі та лоджі були зруйновані, деякі стояли у напіваварійному стані і туди вже не поселяли туристів.

Але непальці — працьовитий народ, тому відновлювальні роботи восени ішли на повну ходу. Вже навіть восени 2015 р. багато лоджів на EBC-треку були відновлені і практично не було проблем із житлом чи самим маршрутом, тому зараз туди абсолютно безпечно їхати.

— Як люди реагують, коли чують що ти з України? Як ти спілкуєшся з іноземцями?

Все залежить від країни: хтось чув про наших спортсменів, хтось знає деяких наших політиків, комусь відомо про конфлікт з московією і вважає, що там воюють американці, хтось взагалі не знає, де знаходиться Україна. )

Спілкуюсь переважно англійською. У Киргизстані та Грузії спілкувався російською, бо там все ще не всі знають англійську. У Польщі спілкувався польською.

— Трек навколо Аннапурни набирає популярності, в тому числі і серед українців. Та навіть, як мінімум, двоє косівчан – Ольга Гордійчук та Богдан Юсипчук його пройшли. Чому так склалося? Чи позитивна ця тенденція?

Трек навколо масиву Аннапурна є одним із найпопулярніших у Непалі (після треку до базового табору Евересту). Хоч найвища його точка (перевал Торунг Ла) і знаходиться відносно високо (5416 м), підніматись туди загалом неважко: набір висоти поступовий, є всі необхідні умови для більш-менш комфортного походу, включаючи проживання та харчування, тому за умов доброї погоди, фізичної форми та правильної акліматизації пройти його не складе великих проблем. Сам трек досить цікавий і дозволяє намилуватися як зеленою природою внизу, так і засніженими вершинами у верхніх його частинах (а також великою кількістю височезних водоспадів і трохи меншою кількістю льодовикових озер).

Бачив якось на маршруті білорусів, які ішли з хлопцем років 10-13 (але не впевнений, чи вони ішли до самого перевалу). Піднімались туди також і старші люди. У верхньому таборі Торунг я познайомився із полькою (років близько 55-60), яка також ішла разом на перевал (правда із портером), а на початку 2000-их вона піднялася на Еверест. Також на треку зустрів француза, якому за 60, і він збирався піднятися на один із шеститисячників поблизу Манангу. Тому вік — аж ніяк не перешкода для активного способу життя.

Тенденція зростання популярності треку довкола Аннапурни позитивна як для мандрівників, які отримають купу неймовірних вражень від природи, так і для самих непальців, бо саме туристи для більшості з них є основним джерелом доходу.

— Нещодавно в Інтернеті та на телебаченні був дуже популярним восьмий сезон передачі «Світ навиворіт» із Дмитром Комаровим про Непал. Як ти оцінюєш його роботу? Як тобі цей сезон? Чи вважаєш ти нормальним, що єдина рейтингова передача про мандри в Україні йде російською мовою, а іноземцям дарують в якості сувенірів дешеві китайські шаровари чи сорочки із машинною вишивкою, сало, дерев’яні сопілки та горілку, адже саме алкогольні компанії, в тому числі оплачують його мандри? Чому його проекту фактично немає адекватної конкуренції в українському медіа просторі?

Не повіриш, але зі всіх сезонів я бачив одним оком лише декілька серій. Передачі цікаві, класно зняті та змонтовані, але озвучка ніяка. )

Знаю, що багатьом немає різниці, якою мовою спілкуватися чи дивитися різні програми. Знаю і те, що комусь може не сподобатися моя різка позиція, але якщо ти позиціонуєш себе українцем і розповідаєш усім, що ти з України, то якось не зовсім гідно представляти свою країну і вести передачу для українців московською мовою. Не знаю, що він там дарує місцевим жителям, але я вважаю, що таке ставлення до мови не робить з нього українця.

Над цим можна довго дискутувати, але саме мова є ідентифікатором нації та етносу, а те, що в Україні московською зараз багато хто спілкується, є з одного боку наслідком політики московії щодо нав’язування українцям своєї мови, а з іншого — наслідком недостатньої захищеності інфопростору та низького рівня популяризації української мови з боку нашої влади. Радив би й Дмитрові подивитися виступ директора Інституту української мови НАН України Павла Гриценка, який досить чітко пояснив, звідки взялося поняття “російськомовних українців” і як московія впливала та продовжує впливати на нашу державну мову, проводячи політику поступового вимішування народів та витіснення однієї мови іншою.

Чому немає конкуренції? Це гарне питання, яке можна адресувати як державі, так і кожному українцеві. Схожі проекти у набагато менших масштабах роблять на волонтерських засадах, але дуже малоймовірно, що вони потраплять на рейтинговий канал без допомоги держави чи власників самих телеканалів. Можливо, хоч відеоісторії про Україну від Ukraїner незабаром з’являться на телебаченні.

— Які українські тревел сайти чи блоги ти читаєш і хотів би порадити нашим читачам?

Ось деякі ресурси, які мені цікаві:

• Двоколісні хроніки
• Блог Володимира Гринюка
• ПройдиСвіти
• Відвідати всі країни
• Ukraїner
• Lowcostavia
• і, звичайно, Вйо у мандри. 🙂

А загалом більшість потрібної інформації можна знайти в Інтернеті (чи то на українських, чи на іноземних сайтах). Лиш потрібно трохи постаратися.

— В останні роки в Україні та світі відчувається певний езотеричний та мандрівний бум із прицілом на Азію. Йога, Дзен, Тибет, Непал, Індія, підкорення вершин в тренді. Як ти ставишся до цього модного тренду?

Азія дуже різноманітна та колоритна, а це не може не привертати уваги людей, які хочуть нових вражень, певних відкриттів для себе, а також внутрішньої гармонії через занурення у світ інших релігій та духовних практик.

Гори завжди притягували людей, особливо найвищі, тому не дивно, що Гімалаї залишаються такими популярними і зараз. Там по-особливому можна відчути велич гір і свободу серед, здавалось би, безмежних просторів, а також усвідомлювати, як швидко минаємо ми та як повільно минають гори.

А те, що люди не сидять на місці та подорожують (чи то Азія, чи Європа, чи Австралія), вважаю великим плюсом як для самих мандрівників, так і для країни загалом. З одного боку, іноземці більше дізнаватимуться про Україну, про нашу культуру і т.д., а з іншого — досвід інших країн та нове світобачення формуватимуть у мандрівників певні нові якості, які у перспективі можуть сприяти якіснішому розвитку і нашої з вами країни.

— Що ти можеш порадити чи порекомендувати мандрівникам-початківцям?

Не потрібно боятися робити перші кроки, бо саме з них починається справжнє життя з новими відкриттями. Велике значення має чітке формування своєї мрії, а вже після цього планувати все, що необхідно для її втілення, і сміливо реалізовувати. Важливо також правильно налаштуватися на мандрівку, бо від цього залежить її якість.

Можна без кінця-краю робити пости/перепости фотографій, відео та історій про мандрівки із різних джерел у соцмережах і від того отримувати поверхневе задоволення. А можна самому відправитись туди, куди хочеться, і відчути те місце як мінімум своїми руками, ногами та очима. Від того ви отримаєте повноцінне задоволення і цілий клубок досвіду та вражень, які залишаться з вами на віки вічні.

Мрійте, плануйте та реалізовуйте!

І пам’ятайте, що, будучи в іншій країні, ви формуєте в іноземців певне враження про Україну, тому будьте чемні та вірте у свої сили! 🙂

Тарас ПАСИМОК. Фото Ігора.

Також читайте:

Ігор Меліка: «Гори – це джерело натхнення!»