Протяте Каміння і Соколине Око
Протяті Камені — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови. Скелі утворені з розчленованих потужних пластів пісковика. Деякі з них пронизані отворами та ходами, через що й виникла назва — Протяті Камені. Цей туристичний об’єкт досить відомий і популярний в Чернівецькій області, про що свідчать гори сміття біля каменів, проте в Косові та районі мало людей знає про них. Саме тому і з’явився цей матеріал.
Варто відзначити, що камені велетенські – набагато більших розмірів, ніж на Терношорах і чимось схожі на кораблі-криголами, які пробивають собі шлях в карпатському морі дерев. Можна впевнено сказати, що одного дня буде замало, щоб побачити і дослідити всі каміння вкупі з невеликими печерами в які так і хочеться залізти. Тому літом туристи часто залишаються тут з ночівлею в палатках, щоб відчути містичний дух природи на повну силу. Окрім скель варто відзначити і красиві краєвиди Карпат та досить дивний мішаний ліс – смереки і ялини ростуть між березами та буками. По дорозі до скель є багато маленьких гірських джерел зі смачною водою.
Найпопулярніша і найвища скеля з Протятих носить назву – «Соколине Око» (максимальна відносна висота — 40 м.). У ній в результаті ерозії утворилася кам’яна арка, що нагадує око. Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, значно вужчі за перші, проходять скрізь скелю і завершуються з її східного боку. На вершині скелі утворено природній резервуар, діаметром і завглибшки близько 70 см. Неподалік від Соколиного Ока серед букового лісу розташовані ще кілька, дещо менших, але також мальовничих, скельних масивів.
Дістатись з Косова до каменів можна трьома способами і всі вони проходять через Вижницю і перевал Німчич.
1.Найлегший спосіб добратися до каменів – це добратися до хутора Хорови села Підзахаричі. Можна їхати автобусом або власним транспортом в напрямку Путили. Потім повертаємо ліворуч і широкою щебеневою дорогою піднімаємось десь 30-40 хвилин на перевал. Скелі лежать за годину ходьби від перевалу Німчич, на невисокому гірському хребті. На перевалі розташований потужний туристичний комплекс з рестораном, готелем та гірсько-лижним підйомником. Там ви можете перепочити та смачно поїсти і уточнити ваш маршрут. Від ресторану на перевалі Німчич треба підніматися угору по нещодавно зробленій власниками ресторану якісній дорозі зробленій з бетонних плит, який приведе вас до нового комплексу з рестораном, що тільки будується. Це хороший орієнтир і заблудитися неможливо. Піднявшись на невеликий хребет над перевалом, дорога йде прямо. Через кількасот метрів починається буковий ліс, пройшовши скрізь який у південному напряму, незабаром будуть скелі.
2. Можна добиратись до Німчича з Вижниці дорогою через Виженку. Проте в такому випадку краще замовляти таксі або їхати власним транспортом, адже автобусне сполучення в цьому напрямку не таке активне, як в путильську сторону. А від перевалу дорога та ж, що і в першому варіанті.
3. Найбільш мальовничий, але найменш безпечний для туриста спосіб дістатися до Протятих камінь починається з села Розтоки. Доїхавши до межі сіл Підзахаричі і Розтоки треба зупинились і повернути наліво і йти далі пішки. Це десь на 500 метрів дальше в сторону Путили, ніж в першому варіанті. По дорозі до каменів, окрім чудової природи, ви зможете побачити ще один туристичний об’єкт – Смугарівські водоспади. За водоспадами треба повернути ліворуч і підніматися через гору до хатинок хутора Бедіїв – присілка села Розтоки, що складається всього з декількох садиб. Це хороший маршрут для пішохідної подорожі, але мінуси теж присутні. Там повністю відсутня розмітка на маршруті, тому дуже легко заблукати. Варто йти цим маршрутом хоча б перший раз з провідником, який добре знає місцевість. Час затрачений, щоб добратися до Протятих складає десь 2-3 години.
Фотоальбом:
Цікаві факти:
- Про виникнення назви «Протяті Каміння» розповідає легенда. Відповідно до неї у давні часи горяни не мали зручного шляху, щоб спуститися з гір у долину. Пізніше вони знайшли для цього зручний вихід: нагрівали в казанах воду і виливали її на скелі. У такий спосіб у нестійкому пісковику утворилися «протяті», тобто проткнуті проходи, які й дали назву урочищу.
- Кожного року на початку вересня в каньйоні проходить обряд так званої «ініціації» – дійство посвячення у студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича. Дія відбувається вночі, а поява з арки бога Гео зі смолоскипом, який на великій швидкості влітає у студентський натовп за допомогою канату, надає дійству містичності, і навіть, навиває трохи страху.
- Неподалік від Протятих на Німчичі знаходяться ще один туристичний об’єкт вартий вашої уваги – «Печера Довбуша» (довжина близько 20 метрів).
- «Раз заїхали на високу гору Німчич і бачили звідси при заході сонця щось таке гарне і срібне як мрія, – кажуть, що то зветься Розтоки, але я думаю, що то ніяк не зветься і що його вже тепер там нема, бо щось такого може показатись тільки раз і зникнути, а вже якби хто вдруге хотів би те саме побачити, то не знайшов би» – так писала Леся Українка в листі до О. Кобилянської 1 серпня 1901 р., описуючи своє враження від подорожі.
- При уважному дослідженні каміння можна знати багато наскельних малюнків і повно вирізаних чи видовбаних на каменях знаків. Це і силуети голих жінок, черепи, обличчя людей, відбитки рук, масонські знаки, сердечка, написи «тут був Вася» та багато інших проявів «туристичного мистецтва».
- Сміття біля каменів валяється великими купами, іноді присипане листям, щоб було не так помітно. Очевидно, що це робота місцевих жителів, але туристичного сміття теж вистачає. Забруднення Карпат відбувається активними темпами і гуцули тут не відстають від туристів.
Автор тексту, треків і фото – Тарас Пасимок
хочеться туди знову може на день народження виберусь_)
В мене на Соколиному була посвята – в ЧНУ ім. Федьковича на географічному факультеті.
Побувавши на інших посвятах скажу з впевненістю – такого нема ніде! Очима першокурсника все виглядає так: мене привозять в Карпати, зустрічають якісь ельфи в перемішку з іншими вигаданими старшокурсниками міфічними істотами.
Маршрут тягнеться майже на 10 кілометрів. І по дорозі атмосферу створюють і сценки з героями, і гуцули-провідники, і «Червона Рута» під акомпанемент все тої ж гітари. Нові знайомства, приколи, перша університетська закоханість – все, як має бути.
Ну, а по приходу назад на початок маршруту, чекає смачна вечеря і «Мівіна», а за десять пройдених кілометрів – вона таки СМАЧНА!!!). На трон висотою в кілька метрів спускається бог Гео і вітає всіх першачків. Вінчає атмосферу «пійло», створене за рецептом найстарших викладачів геофаку.
Його секрет протягом десятиріч знають лише вони. Конкурси, розваги, гуляння до ранку, уфф… Оце я називаю посвятою!