На Костричі

Похід на хребет Кострич

Кострич (Кострича) – це гірський хребет, з найвищою точкою 1586 метрів над рівнем моря. Хребет розташований у Верховинському районі і є відомим туристичним об’єктом Карпат. З вершини відкриваються чудові краєвиди на весь Чорногірський хребет, який розташований паралельно до Кострича. Добре видно і масив Свидовець, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати. Хребет Кострич відомий своїми полонинами, де випасають худобу, а також грибами, ягодами і крокусами, занесеними до Червоної книги України. Найлегший і найкращий спосіб потрапити на Кострич – підніматися з Кривопільського перевалу. Дивно, але на Вікіпедії чомусь немає інформації про цей чудовий хребет.

Кривопільський перевал — один з перевалів в Українських Карпатах. Розташований на околиці села Кривопілля, від якого перевал і отримав свою назву. Висота перевалу — 970 м над р. м. Перевалом проходить автошлях з твердим покриттям Ворохта-Верховина. Схили перевалу порівняно пологі, легкодоступні. Кривопілля — село Верховинського району Івано-Франківської області. До 1958 називалося Кривополе.

6 квітня 2014 року, наша туристична команда «МапаКосів» підкорила гірський хребет Кострич. Там були: Андрій Близнюк, Сашко Бондаренко, Назар Гордій з велосипедом та гість зі Львова – Олеся Архипчук з Активної України. Загалом похід тривав п’ять з половиною годин. Це був фізично легкий маршрут, але з чудовими краєвидами на всі 360 градусів. Якщо вже Назар вийшов туди з ровером (вагою в 20 кг.), то можете зрозуміти, що це не складна мандрівка). До речі, знайомий Петро з перевалу, який вчився в Косівському Інституті дуже нервує, коли кажуть Кострич, бо гуцули кажуть Кострича, а також Кривополе, а не Кривопілля.

Від Косова до Кривопільського перевалу десь 1.5 години їзди. Від Верховини до Ільців і Кривопілля дорога в досить хорошому стані, чого не скажеш про відрізок Косів-Верховина через Буковецький перевал. Також, повз трасу у селі Волова тече сірководневе джерело з лікувальною водою, яку часто набирають, як місцеві люди, так і туристи.

Виходимо на маршрут від автобусної зупинки, де також розташований продуктовий магазин. Далі піднімаємось до церкви і повертаємо ліворуч. Дорога біжить повз гуцульські хати і скоро виходимо на велику полонину – орієнтиром служать великий старий бук і телекомунікаційна вишка. Далі стежка заходить в ліс і починається вже стрімкіший підйом. Тут багато болота, то і не дивно, бо йдемо з північної сторони. Підніматися на хребет Кострич можна не лише з перевалу, а із Красника і Бистреця, але тоді підйом буде набагато важчий фізично.

Стежка стрімко біжить вгору між корінням і камінням, а Назар вже і не радий, що тягне з собою велосипед – ми йому співчуваємо). Ближче до вершини повертаємо ліворуч і виходимо на поляну. А тут – сніг! І то іноді по коліна, а буває і до поясу доходить. Прориваємось через неочікувану перепону в літніх кросівках. На поляні є джерело, де варто набрати води, бо далі її вже не буде. Там видовбані в камені 5 ємкостей — в які набігає вода. Ці ємності по-гуцульськи називаються головиці. З них п’ють воду і люди і худоба та навіть дикі звірі. Від поляни до вершини хребта йти лише 10 хв.

Ось і красива Чорногора! Це просто унікальні краєвиди, хоча мандрівники кажуть, що з гори Кукул теж можна побачити щось схоже. Відпочиваємо і фотографуємо крокуси і файнезні краєвиди.

Тим часом Андрій Близнюк зготував святковий обід на пальнику — яєчню з салом. Такого смачного блюда я ще в горах не їв). Але довго побути на Костричі нам не вдалось, бо через годину нас зігнав дощ і холодний вітер, шо дув з Чорногори. Можна сказати, що хребет чимось подібний до Ігреця, лише вищий. Назад спускались дуже весело, бо були знімальною групою для крутого даунхілу Назара Гордія. Одні знімали відео, хтось фотографував, а решта були групою підтримки). Але тут все було щиро, бо дядько дійсно з’їхав з гори професійно і для кращих кадрів мусів на гору вертатись по кілька разів, то за це все йому респект! На щастя обійшлося без травм і всі благополучно зійшли-з’їхали вниз.

P.S. Загалом, це був чудовий похід і мені вже знов хочеться піднятися на Кострич, але за кращої погоди і з ночівлею. Мандруйте і будьте щасливі!

Тарас Пасимок


Фотосет Сашка ХтоЦе