Січень в Карпатах

Січень в Карпатах… Благодатна пора для шукачів пригод. Погода, як правило, дозволяє сподіватися на короткочасну стабільність: основні снігопади вже відшуміли, лютневі вітри ще не набралися люті. Мороз і сонце… Саме пора для мандрівок!

Підніматися до колиби недовго, тому дозволили собі прибути на старт трохи пообіді, справедливо вважаючи, що стежка до колиби вже протоптана і ми встигаємо помилуватися заходом сонця за Чорногірський хребет вже з Кострича. 

Добре йти по протоптаній стежці, особливо знаючи, що в колибі вже чекають товариші.

Морозяний сніг під ногами рип-рип, в голові пульс – тук-тук. Йти би і йти: рип-рип-тук-тук… По мірі видовжування тіней, стає відчутнішим і морозець. А під ногами рип-рип, в голові тук-тук… І та-а-ак добре!!!

 Кілька кілометрів траверсної дороги лісом і ось ми на хребті! Сонечко вже огортає косими променями головні вершини Українських Карпат і я бачу те, задля чого йшла!

Захід сонця за Чорногору і друзі!

Ватра, балачки, вечеря… 

Зимою зручно зустрічати ранкове сонце – світає пізно, можна виспатися вдосталь 🙂

Кострич дарує неймовірні панорами…

 

 Чорногора й Свидовець по одну сторону, по іншу руку – Горгани від Хомяка і аж до Сивуль!

 Повибиралися на ранкову фотосесію всі, кому не лінь. Не лінь було всім 🙂

Доки бродили снігами, сонечко піднялося високо.

Час, як завжди, промайнув миттєво. Тільки тепло морозяного дня зігріває душу й нині.