Мандрівка на Свидовець

Мандрівка на Свидовець

Свидовець — гірський масив в Українських Карпатах. Розташований між річками Тересвою та Чорною Тисою на Закарпатті. В районі головного хребта поширені льодовикові кари, де утворились озера: Апшинець, Догяска, Ворожеське, Драгобратське (Івор). Масив вкритий буковими (до 1300 м) і смерековими (до 1450–1550 м) лісами та жерепом, але верхні частини хребтів лисі. Цей особливий регіон ще називають країною полонин та озер. Східна частина масиву розташована в межах української етнічної території — Гуцульщини. Найвища точка Свидівця – гора Велика Близниця (1883 м.).

Зважаючи на 3 дні вихідних (24-26 серпня), було вирішено йти в похід в гори і там зустрічати День Незалежності України. Наша команда складалась з 7 людей (2 зі Львова та 5 з Косова). Ще раніше цим маршрутом нас зацікавив своїми чудовими фото та розповіддю журналіст та фотограф Ігор Меліка, який постійно надихає нас на подорожі за допомогою свого сайту.

Розклад потягів

Отож, в суботу рано, о 6-15, ми виїхали автобусом з Косова до Коломиї. Далі, о 8-13, з Коломиї потягом «Коломия-Рахів», його ще туристи називають «Раховоз», прямуємо до станції села Кваси (прибуття об 11-45), звідки і розпочинається наш підйом. Фактично цей потяг найдешевший і найбільш мальовничий спосіб потратити до високих гір з наших країв.

Кваси — село в Україні, Закарпатської області, Рахівського району. Назва походить від слова “квасна (кисла) вода”, так на Гуцульщині називають мінеральну воду. З села стартують багато туристичних маршрутів, як на Свидовець, так і на Чорногору — найближче до Квасів розташована гора Петрос, (2020 м.).

Із залізничної станції повертаємо вправо і рахуємось до автотраси. Там неподалік є відоме джерело, де місцеві жителі та туристи набирають лікувальну гірську воду «Буркут». Від головної дороги джерело на право, а наш маршрут (червоний маркер) на ліво, ґрунтовою дорогою вверх. Та не встигли ми пройти і 5 метрів, як пан в камуфляжі вітає нас з Днем Незалежності і вимагає туристичний збір за перебування на території Карпатського Біосферного заповідника. Хм, веселий початок…Туристи, яких зустрічаємо дорогою теж жаліються на «побори».

Починається нескладний, але затяжний підйом до полонини Браївки. З двох сторін дорогу оточує мішаний буково-смерековий ліс. Погода хороша – сонце і легенький вітерець. Маркування якісне і проблем не виникає – десь біля 16-00 ми на полонині, де робимо перший привал і набираємо води в майже пересохлому струмку. Навколо хмари туристів – всі хочуть «відірватися» в останні дні літа, як і ми).

Свидовець влітку

Фото: Славік Дублін

В хорошому настрої починаємо підйом на Малу Близницю, за якихось 10 хвилин все навколо вкривається туманом. Чим вище ми піднімаємось, тим густіший туман і вітер стає сильніший. Холодно, але в таку погоду легко йти. Насправді важко порівняти Свидовець з якимись іншими популярними масивами українських Карпат (Чорногора, Мармороси, Горгани). Основна причина – повна відсутність дерев. З рослинності хіба трава та невисокі зарослі карликової сосни, з фауни – маленькі пташки, які живляться ягодами (чорниці, журавлина).

Час від часу, окрім стовпів з маркерами, трапляються пам’ятники з каменю та хрести – загиблим туристам, які мандрували Свидовцем зимою і їх забрала лавина. Одноманітність пейзажу вражає, – не видно нічого, крім грунтової дороги і безкінечних підйомів та спусків. Нещодавно я був на Горганах, то туман був такий самий, але були цікаві розсипи каміння. Хоча з іншої сторони добре, що не дощ. Проходимо Малу і Велику Близницю і починаємо спуск на перемичку, до підйомників на відомому гірськолижному курорті «Драгобрат». Чим нижче спускаємось, тим більше розсіюється туман – нарешті бачимо красу Свидовця заради якої ми тут.

Близниці — дві гори у східній частині масиву Свидівець. Їх вершини розміщені поряд і схожі за формою. Висота вищої, північної вершини 1883 м, південної — 1872 м. Через Близницю проходить популярний туристичний маршрут «Вершинами Свидівця» — від селища Ясіня до селища Усть-Чорна, яким ми і планували піти.

Драгобрат — невелика міжгірна долина і найбільш високогірний гірськолижний курорт Українських Карпат. Розташований у масиві Свидівець. Популярний серед любителів гірських лиж та сноуборду.

Долина розташована на висоті 1300–1400 м над рівнем моря, на відстані 18 км від селища Ясіня, на стику хвойних лісів і альпійської зони, біля підніжжя гори Стіг (1704 м). Поряд розташовані вершини Перший Жандарм (1763 м), Другий Жандарм (близько 1800 м) та Близниця (1883 м). Підковоподібне розташування гір цієї частини Свидівецького масиву створює унікальні природні умови і забезпечує наявність стабільного снігового покриття з листопада по травень. Зі схилів долини відкриваються чудові краєвиди на найвищий масив Українських Карпат — Чорногору, видно вершини: Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м). З іншого боку (північніше) видно найвищі хребти Ґорґан — Довбушанку (1754 м), Синяк (1662 м) та інші.

Фотографії походу на Свидовець

Фото: Оля Гордійчук

На перемичці бачимо багато туристів не лише піших, але і на велосипедах та вантажних машинах «Газ-66». Ці «лінивці» їдуть з Ясіня, Драгобрату та Усть-Чорної до Свидовецьких озер і через кілька годинок назад. Треба буде якось спробувати і нам). Починаємо підйом на гору Стіг — дивуємось величезним лижним підйомникам, адже ми тут вперше, — серйозно і потужно все виглядає. Знову туман і вітер. Починаємо спуск зі Стога, мерзнемо, їмо афини – ого, вже 20-00 — пора для привалу!

Навколо пасуться табуни коней, корови, бики і вівці – гори Свидовця, то суцільні пасовища і полонини. Йдемо далі, вже починає темніти, а озера Герашаська (Догяска) все ще нема. Десь біля 22-00 падаємо в низовині біля струмка, з якого, до речі, починається річка Косівська. Тут немає вітру і хороша смачна вода. Змучені, змерзлі і злі розкладаємо намети і майже одразу вирубуємось. Зранку виявилось, що ми від озера якихось 300 метрів, але в тумані і темноті заблукали. Бог милостивий до нас і ми знаходимо озеро та бачимо навколо дуже мальовничі краєвиди. Без дерев дуже незвично, особливо мені, — живу 100 м. від лісу.) Робимо сніданок — пальник рішає, бо дрів звісно нема. Правда коли треба відійти по своїх справах, то якось ніяково, коли тебе видно в радіусі 5 км. і коням і людям) Але то діло житейське, що ж робити). Починаємо підйом на гору Догяска (1761 м), — знову туман, – мали спускатись в село Усть-Чорну, але через туман пішли не туди, а в сторону села Косівська Поляна.

До речі, цікаво, що за народними переказами, перші поселенці прийшли в Косівську Поляну в середині с XVII ст. з Косова, звідки і пішла назва села. Добре, що випадково зустріли молодих місцевих хлопак на мопедах, що збирали ягоди, які нам підказали дорогу. Проте, не жалкуємо, — краєвиди просто захоплюючі, а Косівську Поляну обов’язково треба заскочити пізніше).

Фотографії Свидовця

Фото: Юлія Кузнєцова

Герашаська (інша назва Догяска) — високогірне озеро, що лежить на схилі гори Догяска (Свидівець), на висоті 1577 м. над р м. Довжина озера — 125 м, ширина — 110 м, площа — 1,2 га, глибина — до 1,2 м. В озері бере початок річка Косівська.

Через погану погоду (туман) вирішуємо вертатися на Драгобрат, щоб не блукати в тумані ще 2 дні. Туристи, яких ми зустрічаємо теж жаліються, що сильно блудять через погоду. Прощаємось з чудовим озером Герашаська і надіємось, що нас підвезуть. Але транспорт ще не їде від озера, тому вдруге штурмуємо Стіг. Звідти починається спуск до туристичних баз, яких тут більше, ніж грибів. Нарешті є рідний і милий оку ліс! Є надія на багаття вечором!) Починаємо спускатись до села Ясіня – від комплексу Драгобрат 8 км. розбитими дорогами. Після обіду знаходимо місце для ночівлі. Нарешті розводимо великий вогонь – сушимось і готуємо вечерю – «божественний рис з тушонкою», хе-хе). Лиш розбіглись по палатках біля 23-00, як починається дощ (падає весь ранок, аж до 12 години).

Ясіня (гуц. Єсінє,) — селище міського типу Рахівського району Закарпатської області. Розташоване біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидівця, над р. Чорною Тисою. У зв’язку зі зручним географічним розташуванням у Ясінях досить швидко розвивається індустрія туризму та відпочинку — безпосередня наближеність до таких гірськолижних курортів як Драгобрат та Буковель сприяє розширенню інфраструктури. За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, то застав отару цілою і неушкодженою. На знак вдячності Богові він спорудив дерев’яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Струк, зелене дерево та отара.

Свидовець зимовий

Фото: Славік Дублін

Мокрий Ранок! Спускаємось в Ясіня, я сухий, бо після того, як змок на Горганах купив собі якісне пончо – детальніше про пончо читайте в статті одяг для гір. Переходимо аварійний підвісний міст через Чорну Тису і дивуємося горам сміття в річці – дуже неприємно це бачити, ще й так далеко від цивілізації. Поїздів до Коломиї з села нема, лише один в сторону Льовова (через Делятин). Проте не шкодую, що пішов на залізничну станцію – в це важко повірити, але від автотраси до колії (1,5 км.) прокладена широченна дорога бруківкою, ще й в хорошому стані. Це ніби переносить мене у Львів – неочікувано бачити серед лісу стільки бруківки. Напевно, дорогу збудували ще австрійці, як і залізницю, щоб вивозити дерево. Йдемо до автобусної зупинки, а хатинки закарпатських гуцулів автентично оброблені гонтами не лише на даху, але і на стінах. То колота смерека – виглядає просто бобмово!

На автостанції хороша новина – є щоденний прямий автобус, о 14-45, до Коломиї. Маємо ще годинку на перекус та відпочинок. На вокзалі просто нереальний рух – туристів валом! В Косові стільки за рік не буває, як тут за один день. Ще не приїхавши додому знову починає ловити сум і бажання повернутися в лоно природи – чим частіше ходиш в гори, тим важче вони тебе відпускають з кожним разом. Добре, що сходили і не сиділи вдома, бо в Косові дощ і досить холодно. Закрили сезон, хоч і не найкращим походом, але краще таким, ніж ніяким. Читаючи описи в Інтернеті, зрозумів, що блудять всі, не лише ми – туман є туман! Зате буде причина сюди вернутися і не раз!

Відео «День Незалежності на Свидовці»

P.S. Під час написання статті вмерла моя клава, – не проста доля сучасного журналіста, не майстер пера, а дятел клавіатури). Певно для нас треба спеціальні моделі випускати!)

До зустрічі в Карпатах!

Тарас Пасимок