Пістинь туристичний

У Косівському районі на Прикарпатті, в оточенні мальовничих гір, охоче зустрічає туристів село Пістинь. Тягнеться воно вздовж звивистої асфальтової дороги, тому їхати сюди власним транспортом — одне задоволення.

Дістатися автобусом також не проблема: рейси з Івано-Франківська рушають щогодини (обирайте автобуси, які їдуть у напрямку Косова або Верховини), з Коломиї — ще частіше.

Знайомство з селом можна розпочати з Церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці, — найстарішим храмом Гуцульщини, збудованим на березі річки Пістинька ще у 1600 році! Також біля храму є два каменисті потоки з водоспадами. До церкви веде вузька підвісна кладка, не менш як 20 метрів завдовжки, перекинута високо над водою.

«За місцевою легендою, церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали на інший бік — туди, де її, зрештою, і збудували», — переповідає журналіст Тарас Пасимок, місцевий гід та краєзнавець, який розробив і описав близько 1000 маршрутів та публікацій для популяризації туризму у Косівському регіоні. За його словами, неподалік церкви є ще й цілюще джерело — Іванкова криничка, вода з якої лікує хвороби очей та шкіри.

«Якщо прямувати в сторону села Шешори, то можна дістатися до ще однієї цікавої криниці — соляної, — розповідає краєзнавець. — Орієнтиром будуть висохлі широкі витоки сировиці вздовж дороги яскраво білого кольору. Це — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Пити воду з криниці не рекомендую. Але залийте нею сало в банці і ви скуштуєте Гуцульщину на смак! Законсервоване таким способом сало виходить неймовірно смачним і м’яким».

Далі по курсу — Сріблясті водоспади і мальовниче село Шешори з низкою туристичних об’єктів: криївка УПА, печера Довбуша, полонина Росохата…

Є у Пістині й цікаві атракції для дітей. Наприклад, маєток святого Миколая, який функціонує цілорічно та пропонує дітям не лише зустріч із Чудотворцем та знайомство з його побутом, а і пізнавальні екскурсії та активне дозвілля. Тут є колекція старовинних ялинкових прикрас і листівок (деяким навіть по 100 років), пошта Миколая, кімната природи, магічне» дзеркало…

Вода “Пістинська Джерельна”

У наш час на Землі залишається дедалі менше куточків, які б не відчули на собі негативний наслідок розвитку промисловості – забруднення навколишнього середовища. Один із небагатьох збережених в Україні екологічно чистих регіонів – Косівщина. Саме тут, в гуцульському селі Пістинь розміщується завод мінеральних вод ТОВ «Тирлич».

Джерело мінеральної води в с.Пістинь відоме з давніх-давен. Ще більше століття назад було відомо, що кришталева вода із джерела урочища Штурбак має цілюще значення як при зовнішньому, так і при внутрішньому вживанні і не поступається за лікувальними властивостями відомим джерелам курортів Соден, Баден-Баден, Аахен. Село Пістинь завдяки цілющим властивостям води славилося як в Австро-Угорській імперії, так і за її межами. У санаторному комплексі (водолікарні) лікувалася знать з Відня, Кракова, Львова… Переважним чином люди лікувалися від хвороб ожиріння, також вода допомагала хворим на ревматизм, подагру, сприяла виліковуванню хвороб периферичної нервової системи тощо.

У 1998 році з метою донесення лікувальної води до людей товариство «Тирлич» розпочало виробництво мінеральної води у ПЕТ-пляшки. Згодом був заснований завод мінеральних вод у с.Пістинь по розливу «Пістинської джерельної». У 2008 році на підприємстві встановлено автоматичну лінії розливу продуктивністю 6 тисяч пляшок на годину. Також було прокладено підземний водогін протяжністю понад 2 км. від джерела до заводу. З впевненістю можна стверджувати, що сьогодні завод по розливу мінеральних вод ТОВ «Тирлич» – це сплав сучасних технологій та міцних традицій. Адже основне завдання ТОВ «Тирлич» – зберегти унікальний дарунок природи – «Пістинську джерельну» та донести його людям для зміцнення здоров`я.

Соляна криничка

Пістинська соляна криниця — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні.

Цікавим феноменом в кулінарії на Гуцульщині є сало в ропі! Таке можна купити лише на Косівському базарі! Сало дуже м’яке і смачне! Його заливають в банках саме водою з таких соляних криниць, яких на території Косівського району дуже багато, але найвідомішою є криниця в селі Пістинь. Пити таку воду не варто, будьмо уважні! Хоча як журналіст, я її таки попробував, — нічого солонішого в житі не пробував).

Знайти пістинську соляну криницю дуже просто. З Косова потрібно їхати до Пістиня і повернути ліворуч в сторону села-курорту Шешори. За поворотом в Шешори потрібно проїхати дорогою лише 300 метрів від траси Косів-Яблунів-Коломия і повернути праворуч до приватного будинку. Орієнтиром буде бігборд з правої сторони дороги, а також широкі витоки сировиці яскраво білого кольору (через висохлу сіль).

Пройшовши 100 метрів до хати пістинського газди, ви і знайдете дерев’яну криницю на землі у формі люку, де і буде солена вода. Жителі Пістиня знають про це місце і радо вам підкажуть, де знайти цю унікальну туристичну принаду.

Хребет Каменистий

Хребет Каменистий, з висотою до 700 метрів, — є частиною Покутських Карпат. Гірський масив вкритий густим непроглядним лісом.

Назва «Каменистий» пішла від великої кількості каменів і скель пісковика. Найбільші кам’яні глиби на ньому називаються: Пугач (Каня), Камінь Довбуша, Крісло Довбуша. В підніжжі хребта біжить гірська річка Рибниця.

Каменистий розташований практично в Косові і є досить популярним пішохідним маршрутом серед жителів та гостей нашого міста. Сам маршрут є досить легким (прогулянковим), який чудово підійде, як для дорослих, так і для дітей.

Тридцять гектарів його площі оголошено ландшафтним заповідником. У чагарникових покривах хребта нерідко переважає ожина шорстка, на освітлених ділянках великі популяції утворює Іван-чай. На кам’яних ділянках росте голокучник дубовий, аспленій волосовидний. У смузі смерекових лісів є ділянки із розрідженим деревостаном, який всихає, та вологі місця з характерними видами рослин.

У даному урочищі збереглись різноманітні ділянки букових пралісів, деревостан у них розріджений, тут старі буки у віці біля 120 років досягають 30 метрів висоти і мають діаметр 90 сантиметрів. Навколо добре розвинені популяції багатоніжок звичайної та проміжної, які місцями суцільним шаром вкривають окремі кам’яні глиби. Можна тут також ще натрапити на щитник чоловічий і шартрський, ожину волосисту, квасеницю звичайну. Із чагарників росте шипшина повисла, ялівець сибірський.

Зі світу тварин можна побачити ящірку прудку, з птахів водяться дятел строкатий, рябчик, сойка, шишкар сосновий. Гризуни представлені зайцем-русаком, білкою карпатською, із ссавців поширені козуля європейська, кабан, лисиця, олень.

Гора Клифа

За історичними даними назва «Клифа» означає «жертовна гора», що дає знати про настання важливих подій чи небезпеки.

Пістинська Клифа розташована на календарному святилищі. Висота гори Клифа 620 м н.р.м. З неї відкриваються мальовничі краєвиди села Пістинь і навколишніх сіл.

Еколого-пізнавальна стежка «На гору Клифа» прокладена територією Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина». Протяжність маршруту 4 км. Початкова точка маршруту розташована на лівому березі заповідної річки Пістинька, на висоті 460 м н.р.м, яка має унікальну рекреаційну цінність. На маршруті розташоване цілюще джерело, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця. Ця вода є помічною від багатьох недуг, а особливо від захворювань очей. Над рікою височить підвісний дерев’яний міст, який веде до найстарішої на Гуцульщині церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці.

Від храму, стежкою вгору бере початок Хресна дорога, відтворюючи шлях Ісуса Христа на Голгофу. Закінчується вона неподалік цілющого джерела, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця.

Від криниці стежка веде на вершину Клифи і пролягає мальовничими природними ландшафтами, багатими на різноманітні види флори і фауни. Нещодавно на горі Клифа реконструйовали криївку УПА. Також через гору проходить і туристичний маршрут на Косів, Шешори та хребет Каменистий.

Криївка УПА «Нескореного» та «Кичери»

Чимало таємниць із буремних часів Другої світової війни досі бережуть Карпати. Визвольна боротьба тут була запеклою. З часом стираються спогади, відходять у вічність старожили. Але пам’ять про героїв, які захищали наш рідний край, житиме вічно.

9 квітня 1952 р. на цьому місці звели свій останній бій і загинули в боротьбі за волю референт пропаганди Коломийського райпроводу ОУНр, уродженець с. Стопчатів Ковалишин Василь–«Нескорений» та його охоронець легендарний кулеметник УПА Ілюк Дмитро–«Кичера», уродженець с. Кривопілля Верховинського району.
Трагедія сталася через порушення правила конспірації: про місце пристанища мали знати лише ті, хто в ньому перебував. Але в перших числах квітня криївку покинув підпільник Андрій Мотрук«Сірко», котрий незабаром потрапив до рук чекістів, погодився на співпрацю і вже як аґент «Василько» привів на хребет Камянистий опергрупу МҐБ.

До речі, там окрім «Нескореного» і «Кичери» перебував земляк «Василька» — Ярослав Грабчук–«Дунай». Опору він не чинив і згодом став ще одним спецаґентом — «Кузьмичем», спричинивши арешти і переслідування родин, які допомагали підпіллю. Як каже народна мудрість «З одного дерева Хрест і лопата»…

Криївка-музей УПА

14 жовтня 2015-го року в лісі на участку Підбагна у Пістині урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА».

Ентузіасти-реконструктори під керівництвом лісничого Петра Пліхтяка вирішили не лише відновити повстанський схрон, а й створити тут цілий комплекс як просвітній осередок для проведення уроків з історії, пластових таборів, екскурсій і просто місця відпочинку гостей Гуцульщини, котрі мали б змогу докладно ознайомитися як зі суворим побутом воїнів УПА, так і основними віхами функціонування «армії без держави» − борців за волю України.

В Галичині, в т.ч. й у Косівському районі є вже чимало реконструйованих повстанських бункерів і криївок, але споруджене у Пістині є чимсь унікальним і неповторним.

Адже тут не просто відтворено строго секретне підземне сховище українського підпілля, а й фактично висвітлена вся історія УПА на численних добротних банерах великого розміру, оформлених у високохудожньому стилі з використанням оригінальних повстанських світлин, чудом збережених на Косівщині.Одним словом побачити й прочитати є що: хто ще не був – прийдіть і подивіться – не пошкодуєте.

Маєток Святого Миколая

У мальовничому куточку Покутсько-буковинських гір, який є чи не найдивовижнішим регіоном України, на окраїні села Пістинь Косівського району на території Національного природного парку «Гуцульщина» з 2004 року активно діє «Маєток Святого Миколая».

Цей проект втілюється в життя на ентузіазмі працівників Парку, які активно залучають до цієї великої і благородної справи Косівську райдержадміністрацію, Косівський районний центр дитячої творчості, Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв, районний осередок Національної Спілки майстрів народної творчості України та духовенство району.

На сьогодні «Маєток Святого Миколая» отримав не тільки всеукраїнське, а й міжнародне визнання. Відкрито перший будиночок комплексу «Маєток Святого Миколая», зроблений з дерева в оригінальному гуцульському стилі. У ньому облаштовано робочий кабінет та світлицю Святого Миколая, де він разом із своїми помічниками працює без вихідних цілий рік, а 19 грудня запрягає коней і на санях виїжджає з Маєтку, щоб розвезти дітям подарунки.

У Маєтку Святого Миколая відкрито також майстер-клас дитячої іграшки, кімнату-музей новорічно-різдвяної іграшки. Святкові листівки, різнобарвні ліхтарики та багато ялинкових іграшок прикрашають кімнату. Тут можна побачити, як люди з давніх часів вітали одне одного з Різдвом Христовим та Днем Святого Миколая. Іграшкові Діди Морози та Санта Клауси зайняли цілу полицю. Вони були виготовлені в різних країнах світу і надіслані до Маєтку в подарунок.

Охороняють Маєток різноманітні казкові герої, зроблені з дерева майстрами-умільцями. Облаштоване тут місце і для вогнища, навколо якого розташовані крісла дванадцяти чеснот. Біля будиночку працівники парку збудували для дітвори ігровий майданчик. Цікавими і видовищними видаються Миколаївські свята у Маєтку Святого.

Церква Успіння Богородиці

Церква Успіння Пресвятої Діви Богородиці — пам’ятник дерев’яної архітектури рідкісної художньої краси, зведений у 1600 році, найстаріший храм Гуцульщини

Церква виростає між двох величезних крутих стрімких ущелин на столоподібній горі Писаревій. З півдня цю гору відгороджує вершина найвищої місцевої гори Клифи заввишки 620 метрів. З півночі — потік Йордан, каменистий і з багатьма водоспадами.

З покоління у покоління пістиньчани передають цікаву легенду. Розповідають, що церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали (підготовлений зруб) на інший бік – туди, де її, зрештою, і збудували.

Характерною особливістю є похилий шатровий дах з невисоким восьмириком, який ледь видно між дахів прирубів. До церкви веде перекинута високо над водою висяча на металевих тросах дерев’яна кладка. Пістинська церква Успення Пресвятої Богородиці викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники. Вражає старовинний іконостас. Давним-давно його перенесли з іншого, більшого храму, тому йому тут трохи затісно.

«Канатка» через річку

Незвична традиція франківського села Пістинь. В світі існує безліч способів попрощатися з померлими. Деякі з них можуть здатися на перший погляд навіть чудернацькими, як наприклад, у селі Пістинь на Прикарпатті. Там небіжчика у труні в останній шлях відправляють на канатній дорозі. Проте, це лише вимушений крок.Справа в тому, що більшість осель знаходяться на одному березі річки, а церква і цвинтар – на іншому. Річка надто широка, а через підвісний міст перенести труну нелегко, тож в селі придумали альтернативний засіб. Місцеві збудували канатну дорогу, на якій переправляють небіжчиків до цвинтаря.В селі в українських Карпатах труни переправляють через річку до церкви канатною переправою.

На одній стороні гірської річки — церква і цвинтар, на інший — більшість житлових будинків. Ця чудова гірська ріка, з численними водоспадами, бере початок з-під гори Грегіт. Річка широка, а місток — вузенький. Тому селянам було важко переносити труни через міст. Отже, спорудили канатну переправу спеціально для транспортування трун.

«Дуже важко переносити було, дорога дуже погана, важко нести … І ми придумали таку переправу, щоб полегшити транспортування трун», — каже місцевий житель. «Мертвому нічого боятися, можна їхати»…

Джерело «Іванова криничка»

Сама назва “Пістинь” походить, вочевидь, від слова “пустинь”, тобто місця, де усамітнювалися і молилися монахи.

І є неподалік джерела одна з вапнякових печер, де, як припускають науковці, й молилися ченці-самітники. Збереглись також залишки рукотворних валів, адже на місці, де нині стоїть дерев’яна церкви, а її спорудили ще в 1600-му році, був оборонний монастир.

До речі, два потічки, які протікають біля церкви, мають символічну назву — Йордан. На них відбуваються водосвяття, люди набирають і звідси води, омиваються, п’ють. А ще чудодійною вважається Іванова криничка.

«У нас церква Успіння Богородиці, але її покровителем є Іван Хреститель, — каже Микола Тодорак, член місцевого церковного комітету. — У нашій церкві дуже незвична і дивна фігурка святого, який чомусь… лежить у труні. Зрештою, кажуть, що Іванова криничка є на тому місці, де колись ходив сам святий.

Сама криничка знаходиться на підвищенні, над водоймою щось схоже на церковний кивот, унизу три дерев’яні сходинки та дашок із шиферу. Біля кринички — горня. Вода в ній крижана, м’яка, смачна!

Тутешня ткаля Анна Бейсюк розповідає, що до Іванової кринички люди звідусіль приїздять. Навіть в радянські часи, коли нас усіх переконували, що Бога немає, приїздили від якихось великих компартійних начальників та воду брали. Сьогодні цю воду паломники розвозять в усі куточки України.

«Якщо вже людина сюди приїхала, водою вмилася, оздоровилася, то не треба, аби вона на весь світ кричала, бо то не слава тієї кринички чи місця, чи села нашого, а лише Божа міць і сила», — каже пані Анна.

Тут кажуть, що водою з Іванової кринички омиваються та зцілюються й ті, у кого є шкірні хвороби, її дають пити неспокійним дітям та людям, у яких було велике нервове потрясіння. А в останні роки до кринички приходять воїни, які боронять Україну на сході…

Найкращий спосіб мандрувати в Пістині – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів!

Автор тексту гід та журналіст Тарас Пасимок.

Також читайте:

Косів Туристичний Косівщина Туристична Косівський гід розповів про туристичні маршрути Шешорські водоспади (gps-треки)