Я вже написав 30 статтей, де зібрав топ-місця на Косівщині та Гуцульщині. Ця інформація є унікальним контентом і багато місцин описані та опубліковані в Інтернеті вперше. В даній підбірці, я зібрав 10 найкращих об’єктів із кожного топу. Отож, вйо мандрувати!
Лужківський водоспад в Покутсько-Буковинських Карпатах — один з найвищих водоспадів Гуцульщини. Розташований у Косівському районі, за 6,5 км на захід від центральної частини села Великий Рожин, біля початку присілка Лужки. Висота водоспаду ‒ понад 14 м. Розташований у місці, де невеликий лісовий потічок стрімко (місцями прямовисно) збігає похилою скелею. Дещо нижче водоспаду потічок впадає в річку Верхнє Середню, яка є правою притокою Великорожинки (басейн Черемошу).
Лужківський водоспад дуже схожий, як маршрутом під’їзду, висотою так і загальним виглядом на відомі Смугарські водоспади в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, які розташовані неподалік Лужківського.
Остра (Острий), з висотою 584 метри, гора на межі міста Косів та села Город, «Острий» по-гуцульськи означає гострий і це дійсно відповідає стрімким скелястим схилам гори. Через пожежу на вершині гори і, як наслідок, відсутність дерев – гора стала приваблива через неймовірні краєвиди. З Острого, як на долоні, — видно весь Косів та сусідні села. За ініціативи активіста та тургіда Тараса Пасимка, з Програми розвитку туризму в районі профінансовано оглядовий майданчик, який збудував та облаштував НПП «Гуцульщина». Місцина стала улюбленим місцем відпочинку косівчан і туристів, а влітку активно використовується для занять йоги. На маршруті присутнє маркування, а також лавочки і альтанки для комфорту подорожуючих. Під хребтом Острий також є каскад із п’яти «таємничих» водоспадів!
Одним з найбільш популярних туристичних місць на Косівщині є «Місце Сили» — «Терношорська Лада» або Нижні Терношори. Неподалік від легендарних скель, де езотерики з усієї України проводять свої «таємні ритуали», є дуже красивий водоспад на річці Безулька. Кажуть у воді навіть є райдужна форель. Водограй приваблює туристів не менше ніж Лада, тому там часто купаються (дехто навіть голяка) протягом всього року для «очищення енергії».
На південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі, утвореному двома велетенськими брилами, залишилися солярні символи, накреслені древніми жерцями. Експедиція, яка досліджувала Терношорське святилище у липні 2008 року, виявила декілька «ліній Сили» де знаходяться так звані «чашні камені», котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам.
Саме в ті буремні часи, коли Карпати стали місцем зіткнення політичних інтересів даків, фракійців, римлян, кельтів та язигів, жрецтво в гірських святилищах досягло апогею своєї могутності. Для введення обраних у медитативний стан жерці цих ідолів, використовували галюциногенні гриби (деякі різновиди карпатських мухоморів). Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.
Безумовне лідерство за кількістю відпочивальників займає пляж в центрі села Шешори, який є одним із найпопулярніших місць для купання в Карпатах і Україні загалом. Шешори — мальовниче гуцульське село, що розтяглося на кілька кілометрів уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорські водоспади розташовані на р. Пістинці в межах центральної частини с. Шешорів. Малий водоспад розташований за 200 м вище по течії, а Великий — за 100 м нижче від моста, що веде до турбази. Водоспади утворені на виходах пісковиків, конгломератів, роговиків. Висота падіння Малого водоспаду — 2 м , Великого — 5 м.
Цей маршрут дуже популярний, як серед туристів, так і серед косівчан, адже на своєму шляху захоплює аж 9 туристичних об’єктів. Три в селі Пістинь: джерело Соляна криниця, найстаріший храм Гуцульщини Церква Успіння Богородиці і джерело Іванова криничка. А в Шешорах — шість: відомі Сріблясті водоспади (гуки), відновлена криївка УПА, водоспад біля криївки, печера Довбуша, водоспад біля печери та полонина Росохата.
Безперечно, найвідомішим музеєм Косова і Гуцульщини є приватний музей родини Стринадюків, практично в центрі міста. Орнаментальні ікони, тарілки, картини, копії гуцульських ручних хрестів, традиційні зґарди та сучасні прикраси виготовляє родина косівських різьбярів Стринадюків. Творчу майтерню назвали «Кока». Враження відвідувачів з різних країн та континентів надзвичайні від живого спілкування з паном Миколою, від знайомства з творчістю його синів Богдана та Захара. Синтез різних видів мистецтва і нестандартний підхід до традиційної гуцульської різьби по дереву вражають туристів. Обов’язково рекомендуємо при можливості потрапити до цієї незвичайної оселі!
Чудовий маршрут лісом з Косова до річки Волійці, де знаходиться три таємничі джерела, а також два містичні водоспади. Нескладна, але енергетична мандрівка принесе вам радість і щастя. Адже це нескладний, але мальовничий маршрут з цікавинками. Волійці — це один з присілків села Черганівка, Косівського району.
Тут протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. Цей мальовничий край, захований між горами, в долині річки, відомий косівчанам, як місце, де можна напитись цілющої води з гірських джерел. До Волійців краще їхати в хорошу походу, адже там в низині дороги місцями сильно заболочені.
Джерело «Під Голицею» або «Чуркало»«Чуркало», як і «Кринчиста», теж розташоване під хребтом Голиця, підйом також починається від вулиці Дружби у Косові. Орієнтиром служить новозбудована багатоповерхівка помаранчевого кольору. Поруч також знаходяться косівські стави, які є туристичним об’єктом — тут можна сфотографуватися. Також з цікавинок по дорозі до джерела є унікальна «лісова церква» із дзвоном. За маршрутом відкривається чудовий краєвид на Косів та сусідні села — Смодну та Старий Косів. Добре видно також Міську (Замкову Гору).
Безпосередньо біля джерела є новозбудована капличка зеленого кольору, яка служить орієнтиром.
В 2015-му році, у Пістині урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА» на місці знайденого бідона, з добре збереженими документами збройного підпілля Коломийської округи початку 50-х років минулого століття. Пістинь – Криївка-музей УПА (туристичний комплекс)У криївці не просто відтворено строго секретне підземне сховище українського підпілля, а й фактично висвітлена вся історія УПА. Стенди музею оформлені у високохудожньому стилі з використанням оригінальних повстанських світлин, чудом збережених на Косівщині.
Знаходиться ця криївка на межі сіл Пістинь та Микитинці Косівського району. На сьогодні, це найвідоміший і найпопулярніший патріотичний туристичний об’єкт Гуцульщини, тому він і є першим в списку!
Озеро Лебедин (Яблунів)Озеро Лебедин (Лебедине) знаходиться на висоті 650 м серед букового лісу і є заповідною зоною з 1978 року. Там є 17 видів рослин, занесених до Червоної книги України. В часи Радянського Союзу, озеро було дуже популярним місцем відпочинку не лише серед туристів, але і серед партійної номенклатури. Комуністичне начальство з Косова та Коломиї впевнено виїжджало на своїх елітних чорних «Волгах» з Яблунова аж до самого озера – дорога була набагато краща, ніж зараз. Тепер проїхати безпосередньо до озера зможе лише джип, але не туристичний автобус. Проте, на більшому відрізку дороги їхати можна без проблем на всіх видах транспорту, а далі потрібно йти пішки близько кілометра.
Часто від молодих косівчан можна почути, що в нас все таке нудне і нецікаве – тому варто їхати «чорт-зна-куди» і вже там точно є гарні краєвиди, справжні гори та глибокі озера. Проте, ніхто із них жодного разу не був на Лебедині. Я категорично не згідний із таким підходом до принад Косівщини – ми мало знаємо про наш район, тому і здається ніби тут немає нічого вартісного для туриста. Ми повинні цінувати своє і максимально рекламувати туристичні об’єкти району серед друзів та гостей з інших міст, бо окрім нас цього ніхто не робитиме.
Полонина (від прасл. polnina «безліса рівнина в горах»— безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу. Назва «полонина» місцевого походження, що у гуцулів, бойків означає гірські поверхні, поверхні гірських пасовищ вище від верхньої межі лісу. Автентична деревяна «колиба», в якій і розташована сироварня, знаходиться на полонині Росохата біля села Шешори Косівської ОТГ. Вона цікава тим, що майже кожен бажаючий невіддаляючись від цивілізації та дороги зможе побачити як справжні гуцули, які в сезон живуть і працюють на полонині майже 6 місяців, ще дідівськими методами готують сир, масло, вурду та бринзу.
В період випасання худоби на полонині, вас радо зустріне досвідчений, поважний ватаг Кравчук Василь Миколайович. У спілкуванні з ним можна дізнатись про те, як виготовляють бринзу, будз, вурду, а за бажанням, скуштувати і купити полонинську сирну-молочну продукцію та спільно приготувати гуцульський бануш.
На бетонному постаменті стоїть 3-метрова статуя Ісуса Христа, над якою працював відомий скульптор.З оглядового майданчика відкривається вид не тільки на мальовничі краєвиди Карпат, а також на три церкви, в трьох різних селах нашого району. А наголовніше, цей оглядовий майданчик зведений на честь нашої спільної перемоги над російським ворогом. До речі, збудований оглядовий майданчик для людей, на власні кошти місцевого жителя.
Гора Буковець-Річківський (1060 м) – це суцільна полонина, на відміну від сусідніх хребтів, тому краєвиди та енергетика дуже схожі на легендарний Свидовець в мініатюрі. Це означає, що вона повністю «лиса», тобто незаліснена. Тому десь із середини підйому вже видно всі сусідні гори на 360 градусів. Хоча варто бути уважним, адже на пасовиськах і на дорозі є багато корів, коней і биків.
Церква Успіння Пресвятої Діви Богородиці — пам’ятник дерев’яної архітектури рідкісної художньої краси, зведений у 1600 році.Перша письмова згадка про Пістинь в 1375 р. як про містечко. За легендою, своїм заснуванням село завдячує монахам, котрі побудувати тут монастир. Згодом навколо монастиря почали селитися люди, адже в його стінах вони могли знайти захист під час нападу кочовиків, котрі нерідко навідувалися в Карпати, адже тут можна було поживитися худобою та невільниками. З покоління у покоління пістиньчани передають цікаву легенду. Розповідають, що церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали (підготовлений зруб) на інший бік – туди, де її, зрештою, і збудували.
Для захисту від знищення і розорення святині навколо церкви звели монастирське укріплення з валами і кам’яними мурами. Завдяки цьому церква збереглася і до наших часів. Церква є одним із небагатьох п’ятизрубних храмів Гуцульщини, що має в основі план хреста з незначним скороченням бічних рамен та видовженим бабищем. Характерною особливістю є похилий шатровий дах з невисоким восьмириком, який ледь видно між дахів прирубів. До церкви веде перекинута високо над водою висяча на металевих тросах дерев’яна кладка.
Пістинська церква Успення Пресвятої Богородиці викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники. Вражає старовинний іконостас. Давним-давно його перенесли з іншого, більшого храму, тому йому тут трохи затісно. Недалеко від церкви є знаменита Іванова криничика. Її воду вважають дуже помічною для хворих очей.
Як відомо, найкращий спосіб мандрувати Косівщиною – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті «ВелоКосів».
