Туристичний маршрут Косовом

Косів – перлина гуцульського краю, мальовничий куточок Карпат, який споконвіку вабив до себе людей неповторною красою. Це край розмаїтого народного мистецтва, край автентичності, фольклору, цимбалів та троїстих косівських музик. Багата історико-культурна спадщина та краса природи робить його привабливим для туристів не тільки з України, а й з закордону.

Косів – офіційно історичне місто-курорт. Це закріплено на законодавчому рівні. Так, звання історичного міста отримало в 2001-му році, а курортного – у 2004-му. Обидва статуси лишаються чинними до сьогодні. Це місто чудове для відпочинку, знайомства з українською культурою, гуцульськими ремеслами та насолоди гірською природою.

Чим цікавий Косів?

В Косові компактно розміщено безліч пам’яток природи, які в поєднанні з пам’ятками історії, культури та архітектури є чудовою базою для організації туризму. Навколо міста є багато популярних маршрутів для походів.

Місто має унікальне розташування. З трьох сторін його оточують мальовничі гори: гора Михалків, Міська гора та Зіняків Верх. Через Косів протікає річка Рибниця з водоспадами і плесами, подекуди із скелястими берегами.

Гора Михалків є частиною Покутських Карпат. Найвища вершина над містом з висотою 812 метрів. З вершини гори відкривається захоплююча панорама на Косів та навколишні села. Взимку сюди піднімаються для катання на лижах. Це один з найпопулярніших туристичних маршрутів серед косівчан та гостей міста. 

А чого тільки варта Міська гора, яка височіє в центрі міста. Це скеляста гора висотою 450 метрів над рівнем моря. На горі ростуть унікальні для Прикарпаття чорні альпійські сосни, а також є листяні та хвойні насадження, багато білої акації. Гору ще називають Замкова, адже у ХVІІ-ХVІІІ століттях там існувала фортеця, яка охороняла мешканців міста під час набігів кримських татар та опришків. Рештки валів видно і сьогодні. Особливістю цієї гори є неогенові пісковики, які яскраво проглядаються з південної сторони.

Хто в’їжджає у Косів автотрасами зі сторони Пістиня, Кут чи Рожнова, прямо перед собою бачить громаддя гори, що домінує над містом на південному заході, і обрисами нагадує великий чотиригранний з заокруглою вершиною стіг соломи чи сіна. Це Зіняків Верх (або Сопка) висотою 650 метрів над рівнем моря. Звідси найкраще відкривається неповторна панорама міста Косова, навколишніх Покутських і Буковинських гір та Покутських густозаселених долин. Гора красива у будь-яку пору року, особливо у золоту осінь у жовтні, коли листяні дерева покриваються усіма барвами золота і багрецю.

На горі Зіняків верх розташоване сірководневе джерело. Знаходиться воно в досить похмурій глибокій ущелині, в яку ніколи не заглядає сонячне проміння. Вода має велику лікувальну цінність. Територія ділянки, де знаходиться джерело, є цінним природним утворенням.

В місті можна відвідати Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. У музеї є дві виставкові зали та чотири постійно діючі експозиції: одяг та речі побуту, кераміка, різьба по дереву, ткацтво і вишивка.

Також, в Косівському інституті є музей Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Сьогодні це своєрідний науково-пізнавальний центр, в якому зберігається мистецька спадщина кількох поколінь відомих майстрів народної творчості Гуцульщини, кращі дипломні роботи студентів з часу заснування навчального закладу, що складають його історію. Тут також представлено керамічні вироби, цінну колекцію гуцульських кахлів, виробів з металу, шкіри, дерева. Матеріали музею послужили для створення понад 40 кінофільмів вітчизняних та зарубіжних кіностудій.

Косівщина не тільки приваблива, але й сприятлива для мандрівок туристів, забезпечення змістовного дозвілля гостей будь-якого віку і в будь яку пору року. Косівський край дає можливість отримати насолоду для очей та свято для душі і тіла.

Історія: 

Косів має давню і цікаву історію. Вперше місто згадується в письмових джерелах у 1424 році як село Риків. Князь Свидригайло подарував село Косів своєму слузі Владу Драгосиновичу. Місто виникло в другій половині XVI ст. завдяки цінним покладам солі і розвивалося як торгове поселення. 

Місто Косів залишалось приватним до розпаду польського королівства і передавався у спадок одним власником іншому. Двічі місто було спалене й знищене: восени 1621 р. — турками, татарами, волохами, а в лютому 1624 р. — буджацькими татарами. У 1698 р. місто Косів було захоплене загонами карпатських опришків. У 1740 р. у Косові побував Олекса Довбуш, пізніше — Василь Баюрак. Однак містечко так і не зникло, його мешканці славлять Гуцульщину й по сей день…

У 1772 році після першого поділу Речі Посполитої Косів опинився під владою Австро-Угорщини. У той час місто стало важливим центром ремесел, зокрема гончарства, яке згодом принесло йому славу.

У XIX столітті Косів був популярним курортом серед польської та австрійської шляхти — сюди приїздили на лікування мінеральними водами.

Після Першої світової війни Косів входив до складу Польщі, а з 1939 року — до складу Радянського Союзу. У роки Другої світової війни місто зазнало значних втрат, зокрема серед єврейського населення

Після відновлення Україною незалежності зусилля Косова було спрямовано на відродження культури, духовного життя, економіки. У цьому напрямі діяли різні громадські організації, політичні партії, церковні громади, а також міська влада, яка виклопотала спеціальний статут курортного міста.

Маршрут №1

Базар

Якщо ви відпочиваєте в Карпатах, обов’язково потрібно відвідати Косівський сувенірний ринок. Це один із найбільших базарів Західної України, який вирізняється своїм колоритом та багатогранністю. Сюди приїжджають люди з різних куточків країни, щоб придбати оригінальні сувеніри ручної роботи. 

Ринок пропонує великий асортимент виробів місцевих майстрів таких гуцульських промислів: гончарства, різьби по дереву, кушнірства, вишивки, ткацтва. 

Гончарство – це, напевно, візитна карточка нашого карпатського краю. Косівська кераміка відома по всій Україні та навіть за її межами. Тут можна придбати чудові вази, тарелі, кахлі, свистульки, різні скульптури. Також неабияким попитом користується вжитковий посуд, зокрема: глечики, тарілки, горнятка, макітри. Кожен керамічний виріб привабливий та неповторний, він просто зачаровує своїми яскравими та різноманітними візерунками. 

На Косівському базарі не менш популярними є різьблені дерв’яні вироби. Тут представлені шкатулки, шахи, тарелі, підсвічники, рахви. Кожен виріб оздоблений оригінальними орнаментами, по яких впізнаються відомі майстри-різьбярі.

Барвисті вишиванки – це справжній скарб для поціновувачів української вишивки. Базарні вітрини наче всіяні різнокольоровими сорочками, платтями, рушниками, скатертинами. Надзвичайно великий вибір на будь який смак. На ринку навіть можна знайти старовинні вишиванки, які пролежали в бабусиній скрині довгі роки і тепер приваблюють своєю унікальністю.

Також на сувенірному ринку можна придбати різноманітні жіночі прикраси: гердани, силянки з бісеру, брошки, керамічні коралі, різноманітні намиста, які принесуть радість багатьом українським панянкам.

А яскраві гуцульські ліжники та килимки з овечої вовни! Вони не можуть залишити байдужим  жодного туриста чи звичайного місцевого відвідувача Косівського базару. Це красиві вироби і водночас дуже потрібні в кожній оселі.

Ще на сувенірному ринку красуються різноманітні вироби зі шкіри: сумки, гаманці, череси, ремені, обкладинки для документів, косметички та багато інших аксесуарів. Кожен виріб є результатом кропіткої роботи майстра.

Також, варто відзначити, що тут продаються смачні сирні продукти (гуцульська бринза, вурда, сирні коники, різні види сиру).

Відвідування Косівського базару — це не лише можливість придбати унікальні гуцульські вироби, але й зануритися в атмосферу традиційної культури та побуту Карпатського краю.

Музей “КоКа”

Музей-майстерня сімʼї різьбярів  Стринадюків «Кока». Засновником став Микола Стринадюк, який і дав назву «Кока». Як каже він: «це таке домашнє гуцульське прізвисько», ну і згодом це стало сімейним брендом, який в Косові знають точно всі. Микола Стринадюк народився і виріс у косівській родині різьбярів-ремісників, навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів, все життя працює майстром різьби по дереву та художнього оформлення інтер’єрів. Родинну справу продовжують його сини Богдан і Захар. Роботи Миколи Стринадюка відрізняє авторська техніка, що поєднує традиційні прийоми різьблення з тонуванням, аплікацією та навіть вишивкою Майстерня знаходиться в місті Косові по вулиці Грушевського 48.

У майстерні представлено широкий спектр виробів з дерева, зокрема орнаментальні ікони, тарілки, картини, копії гуцульських ручних хрестів, традиційні зґарди та сучасні прикраси. Родина Стринадюків відома своїм нестандартним підходом до традиційної гуцульської різьби, що поєднує різні види мистецтва. У музеї не тільки можна ознайомитися з експозицією та придбати дещо для себе, а й спробувати себе як різьбяра, створити індивідуальний виріб.

Оглядовий майданчик

Цей туристичний об’єкт набув популярності як серед подорожуючих, що прямують маршрутом Косів–Верховина, так і серед місцевих мешканців, які часто проводять тут дозвілля. Із оглядового майданчика відкривається мальовничий краєвид на річку Рибницю та навколишні ліси. У межах русла Рибниці розташований водоспад Косівський Гук. Дістатися сюди можна через центральну частину міста – майдан Незалежності – у напрямку села Город. Це місце стало улюбленою локацією як для косівчан, так і для гостей міста. Сам оглядовий майданчик розташований на повороті біля ресторану “Водограй”.

Найвідомішим водоспадом у Косові вважається легендарний Гук, що спадає з річки Рибниця. На жаль, сильні повені 2008–2010 років у Карпатах завдали йому значної шкоди: кам’яний потік, що двічі проходив річкою, змінив її русло. Хоча водоспад досі доступний для відвідування, його висота зменшилася через зміну дна — ще одне нагадування про могутність природи. Річка Рибниця зароджується з двох струмків, що спускаються з підніжжя схилів гір Ігрець і Писаний Камінь, на висоті приблизно 800 метрів над рівнем моря.

У гірській частині русла Рибниці розташована велика кількість мальовничих водоспадів-порогів, які в народі називають гуками. Косівські гуки є природною геологічною пам’яткою місцевого значення. Вони знаходяться на південно-західному краю міста Косів між вершинами Острий та Стіжки.

Маршрут №2

Міська (Замкова) гора

Міська гора розташована в центрі Косова, її висота становить 450 метрів над рівнем моря. У XVII–XVIII століттях тут функціонувала фортеця, яка захищала місцевих жителів від нападів кримських татар і опришків. До сьогодні збереглися помітні залишки стародавніх валів.

На вершині гори височіють вражаючі скелі — це геологічні утворення з неогенових пісковиків кайнозойської ери, що сформувалися близько 10–20 мільйонів років тому. Гора знаходиться на лівому березі річки Рибниця, прямо в межах міста.

Флора Міської гори представлена рідкісними чорними альпійськими соснами, листяними та хвойними деревами, а також заростями білої акації. Її геологічною особливістю є виходи неогенових пісковиків. Це, ймовірно, одна з найнижчих гір Карпат, тому вона легко доступна для відвідувачів. Найвражаючіший час для подорожі — зимова ніч, коли Карпати вкриті снігом, а навколишні села сяють у темряві.

Під горою встановлено пам’ятник українському патріоту Михайлу Горбовому, який проживав неподалік. 

Після першого поділу Польщі у 1772 році, коли Косів опинився під владою Австро-Угорщини, замок занепав, а його каміння почали використовувати для будівництва, зокрема єврейською громадою. На Міській горі було створено єврейський цвинтар, що добре зберігся до сьогодні, та братську могилу жертв Голокосту.

У жовтні 1941 року під час нацистських облав було схоплено 4618 євреїв, більшість з яких загинули — частину спалили в синагозі, інших розстріляли або поховали живцем. Загалом у 1941–1943 роках тут було вбито понад 10 тисяч євреїв. На місці цих трагічних подій встановлено меморіал.

Сьогодні цвинтар і братська могила стали об’єктом паломництва хасидів з усього світу. Косів займає важливе місце в історії єврейського народу.

Гора Острий

Остра (або Острий) — гора заввишки 584 метри над рівнем моря, що знаходиться на межі між містом Косів і селом Город. Назва “Острий” у гуцульському діалекті означає “гострий”, що повністю відповідає її крутим та скелястим схилам. Після пожежі на вершині, яка знищила дерева, гора відкрила захопливі панорами — з неї відкривається чудовий краєвид на весь Косів і навколишні села.

У 2016 році за ініціативи громадського діяча та гіда Тараса Пасимка, в рамках Програми розвитку туризму, на вершині було облаштовано оглядовий майданчик, який побудував Національний природний парк «Гуцульщина». Відтоді ця локація стала популярним місцем відпочинку як для місцевих жителів, так і для гостей міста, особливо влітку.

Туристичний маршрут на Острий добре промаркований, уздовж шляху встановлено лавочки та альтанки для зручності відвідувачів. Під самим хребтом розташований каскад із п’яти мальовничих водоспадів, які називають «таємничими». Загальна протяжність маршруту — близько 1 км, а час проходження становить приблизно 40 хвилин.

З вершини відкриваються панорамні краєвиди на всі довколишні вершини, які немов підкова оточують місто: гора Михалків — найвища точка Косова, Міська гора, хребет Каменистий, а також Голиця та Сопка (Стіжки, Зіняків Верх).

Таємничі водоспади

Недалеко від хребта Острий розташований унікальний природний об’єкт — каскад із п’яти водоспадів на струмку Лючки. Це мальовниче місце утворює своєрідний каньйон, в якому збереглися залишки старовинного кам’яного акведука. Атмосфера тут наповнена особливою енергетикою, хоча в посушливі періоди водоспади можуть тимчасово пересихати.

Струмок Лючки цікавий тим, що в його руслі можна знайти щонайменше п’ять водоспадів висотою близько двох метрів кожен. Найбільш ефектно вони виглядають у період паводків після рясних дощів. Уздовж потоку трапляються живописні скельні виходи, а також руїни кам’яного моста і старовинна кладка — ймовірні залишки колишнього водогону, який подавав воду до району Москалівки вулицею Ірчана.

Цей район також є домівкою для рідкісних тварин, зокрема саламандр. Потрапити до потоку можна, звернувши з дороги на Михалків біля перехрестя «три дороги» або від форелевого господарства.

Цікаво, що чотири з п’яти водоспадів розташовані поблизу вулиці Дружби в Косові, тоді як п’ятий знаходиться ближче до підніжжя гори Острий. Дістатися до нього легко — достатньо пройти вулицею Івана Франка, далі повернути на вулицю Герасимович і слідувати біло-зеленому туристичному маркуванню у напрямку до гори Острий.

Маршрут №3

Косівська сироварня

У Косівському регіоні активно розвивається напрямок сімейного сироваріння, де натуральний сир виробляють у невеликих приватних господарствах. Часто такі сироварні стають цікавими туристичними об’єктами — з екскурсіями фермою, виробничим цехом і дегустацією продукції. Козяче молоко, яке широко використовується у сироварінні, цінується за свої корисні властивості — воно сприяє зміцненню імунітету та підтримці серцево-судинної системи.

На околиці Косова сім’я Сандуляків займається розведенням кіз, а з молока виготовляє різні види сиру, які вони вважають справжнім еліксиром здоров’я і молодості. Ферму заснувала Любов Сандуляк, яка після тривалого перебування в Португалії вирішила повернутися в Україну та зайнятися сироварінням. Основні продукти ферми — це сири з козячого молока, зокрема качотта та будз. Окрім того, на території ферми висаджено понад 500 кущів малини, що дозволяє виробляти натуральні йогурти.

Крім сироваріння, Любов Сандуляк має ще одне захоплення — створення ляльок-мотанок. Протягом кількох років вона майстерно виготовляє ці традиційні обереги, які використовуються як сувеніри, подарунки й елементи декору. Кожен вид ляльки має свої особливості, і під час екскурсій майстриня із задоволенням ділиться знаннями з туристами.

Відвідування еко-ферми «Дивосвіт» — це можливість познайомитися з традиціями гуцульського сироваріння, скуштувати натуральні продукти та дізнатися більше про місцеву культуру.

Гончарна майстерня

Гончарство в Україні є найдавнішим ремеслом. Кераміка Прикарпаття давно привертає увагу поціновувачів народного мистецтва. Найбільшим центром керамічного виробництва на Гуцульщині, де мистецтво переходило як спадщина, передавалося від покоління до покоління є місто Косів. Тут кераміка є не просто декоративним елементом, а глибоким відображенням культури, світогляду та традицій гуцулів.

У 2019 році косівську кераміку внесено до Репрезентативного списку світової нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 

В Косові багато видатних і надзвичайно талановитих майстрів художньої  кераміки. Кожен з них вирізняється індивідуальним художнім почерком, технікою розпису. 

Варто згадати майстрів-керамістів, які сьогодні збагачують скарбницю гончарного ремесла Гуцульщини: Валентину Джуранюк, подружжя Романа та Людмили Якібчуків, Марію Гринюк, Іванну Козак-Ділету, Богдана Бурмича, Оксану Бейсюк, Уляну Шкром’юк, Людмилу Ухман, подружжя Петра та Марії Гривінських,  Христину Балагурак, подружжя Михайла та Галини Трушиків, Ореста Чорного та його сина Миколу Чорного, Михайла Сусака, сім’ю Троць (Ігора, його дружину Христину та дочку Терезу), подружжя Олександри та Віталія Кушнір.

Сучасні майстри, продовжують традиції косівської мальованої кераміки, модернізуючи її у формотворенні та оздобі, інтерпретуючи давні традиції до нинішнього життя. 

Серед сучасних майстрів хочеться відзначити Сергія Дутку. Це відомий, талановитий та креативний гончар з Косова, який надає косівській кераміці сучасного звучання. Його роботи надзвичайно багатогранні, поєднують давні гуцульські мотиви з сучасними дизайнерськими рішеннями, що робить їх популярними як серед місцевих жителів, так і серед туристів. Майстер прагне зберегти автентичність косівської кераміки, одночасно адаптуючи її до сучасних потреб. Використовує класичні техніки ліплення та розпису. Здебільшого працює в царині так званої «молоченої» кераміки, інколи експериментує з поливами. В технології поєднує молочіння та підполивний розпис. У гончаруванні добре відчуває форму, але і тут експериментує. Найцікавішим у творчості вважає анімалістичну пластику. Цей хист до анімалістки і вирізняє Сергія серед інших майстрів. Саме у цьому жанрі утверджується лише йому притаманний почерк у стилізації та відтворенні образів у керамічній скульптурі.

Асортимент виробів Сергія надзвичайно багатий: вжитковий посуд (макітри, миски, тарелі, кружечки, дзбанки, глечики), художня кераміка (плитки, кахлі, різноманітні тарілки, сувеніри, свистунці, світильники та багато ін.), декоративна анімалістична пластика (різноманітні риби, тварини, комахи та багато цікавих скульптур). Словами це передати неможливо, потрібно побачити цю всю красу на власні очі. 

Бажаючі ближче познайомитися з творчістю Сергія Дутки можуть відвідати його сімейну майстерню «Gorno» в Косові, яка знаходиться у просторі «Вільні». Тут він проводить майтер-класи, цікаві зустрічі. Тут можна побачити процес виготовлення кераміки, придбати авторські вироби та навіть спробувати себе в гончарстві під керівництвом майстра. Відвідувачі майстерні «Gorno» матимуть незабутні враження та неперевершені позитивні емоції. 

Сьогодні роботи Сергія Дутки відомі не тільки в Україні, а далеко за її межами.

Гора Михалків

Гора Михалків (812 м) — найвища точка міста Косів та села Город, і водночас одна з найулюбленіших локацій серед місцевих мешканців і туристів. Її вершина відкриває захоплюючу панораму: Косів видно як на долоні, а також добре проглядаються навколишні села. У ясну погоду звідси можна побачити навіть Говерлу — найвищу вершину України, що лежить на південному заході.

Нещодавно на вершині збудували оглядовий майданчик у формі дерев’яної альтанки, що став чудовим місцем для фото і відпочинку. Також на схилах гори розташований канатно-бугельний підйомник, збудований ще в 1975 році. Його довжина становить 1400 м, а перепад висот — 250 м. На території діють траси середнього та високого рівня складності. Наразі триває активне відновлення підйомника на базі Городівської гірсько-лижної школи.

Похід на Михалків зазвичай починають з вулиці Дружби. Якщо маєте трохи часу, рекомендуємо завітати до Кринчистої кринички — всього 5–7 хвилин пішки від початку маршруту. Замість того, щоб повертати праворуч до гори, варто звернути ліворуч. Вода тут дуже смачна й популярна серед косівчан.

Місцеві часто називають Михалкову місцем сили. Тут відпочивають, медитують, знімають фото і відео для соцмереж. Увечері з вершини відкривається чарівний вид на вогні нічного Косова, а вдень — на зелені гори та блакитне небо. Це одне з тих місць, куди хочеться повертатися знову і знову.

Романюк Тетяна – автор цього видання. Журнал створено в межах моєї дипломної роботи, тож кожна сторінка — результат моїх досліджень, спостережень і любові до рідного краю. Туристичний журнал присвячений моєму рідному місту — Косів. У ньому я прагну розповісти про унікальні куточки, цікаві маршрути та маловідомі, але захопливі історії, що формують його неповторну атмосферу. 

Маршрут по місту Косів створений за допомоги косівського гіда Тараса Пасимка