Пістинська гора Клифа

Висота гори 620 м н.р.м. З неї відкриваються мальовничі краєвиди села Пістинь і навколишніх сіл. За історичними даними назва «Клифа» означає «жертовна гора», що дає знати про настання важливих подій чи небезпеки. Пістинська Клифа розташована на календарному святилищі. У святкові дні – рівнодення та інші «сонячні свята», для населення передавались важливі відомості з вершини гори, за допомогою трембіт, розпалених вогнищ, дзеркал тощо. На вершині гори досить добре проглядається чітко окреслений майданчик, діаметром 8 м. Це було сигнальне і жертовне місце. Тепер гора вкрита буковими насадженнями, а у ті далекі часи на горі не було жодного дерева, тому вона добре проглядалась звідусіль.

Від зупинки «Три дороги», що на екостежці «Попід Каменистий», або ж від Маєтку можна піднятися на гору Клифа. Також до цієї вершини можна дістатися від найстарішої церкви Гуцульщини – Успіння пресвятої Богородиці, що в с. Пістинь. Ще один гілка екостежки «До Шешорських гуків» також слідує від церкви і до водоспадів на р. Пістинька, що в с. Шешори. Як видно, всі стежки між собою логістично пов’язані.

Маршрут включає найбільші туристсько-рекреаційні центри Косівщини, зокрема, м. Косів, Маєток Святого Миколая НПП «Гуцульщина», Шешорські гуки, де зосереджена найбільша кількість відвідувачів. Пересічний турист може без проблем дістатися з одного із цих пунктів в інший пішки, милуючись природою, відвідуючи гірські вершини, джерела тощо.

Початкова точка маршруту розташована на лівому березі заповідної річки Пістинька, на висоті 460 м н.р.м, яка має унікальну рекреаційну цінність. Ця чудова гірська  ріка, з численними водоспадами, бере початок з-під гори Грегіт.

Над рікою височить підвісний дерев’яний міст, який веде до найстарішої на Гуцульщині церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці. Церква овіяна цікавими історіями та легендами. Пам’ять багатьох місцевих старожилів зберігає оповідь про те, як вона, спочатку була закладена на не дуже мальовничому лівому березі річки Пістиньки. Якось однієї ночі поривом вітру, вона була перекинута через ріку на нинішнє місце. Та найбільше побутує в селі переконання, що коли почали будувати церкву, то святий Іван в ночі переніс її підвалини  на другий бік річки, чим зазначив, де вона має бути зведена. Святий Іван тричі переносив ці підвалини, аж доки люди не переконалися, що саме тут, а не де-інде, треба будувати Божий дім. Ця церква є пам’ятником дерев’яної архітектури рідкісної краси – найстаріша церква Гуцульщини, зведена ще у 1600 році. Важко знайти ще якийсь інший храм у горах, щоб так злився з природою.

Від храму, стежкою вгору бере початок, Хресна дорога, відтворюючи шлях Ісуса Христа на Голгофу. Закінчується вона неподалік цілющого джерела, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця.

Цілюще джерело знаходиться на скалистій горі Каменець в урочищі Повзало. Ця вода є помічною від багатьох недуг, а особливо від захворювань очей. Від криниці стежка пролягає мальовничими природними ландшафтами, багатими на різноманітні види флори і фауни.

Висота гори Клифа 620 м н.р.м. З неї відкриваються мальовничі краєвиди села Пістинь і навколишніх сіл. За історичними даними назва «Клифа» означає «жертовна гора», що дає знати про настання важливих подій чи небезпеки. Пістинська Клифа розташована на календарному святилищі.

По маршруту на пістинську Клифу можна також побачити наступні локації:

Криївка УПА «Нескореного» та «Кичери»

Чимало таємниць із буремних часів Другої світової війни досі бережуть Карпати. Визвольна боротьба тут була запеклою. З часом стираються спогади, відходять у вічність старожили. Але пам’ять про героїв, які захищали наш рідний край, житиме вічно.

9 квітня 1952 р. на цьому місці звели свій останній бій і загинули в боротьбі за волю референт пропаганди Коломийського райпроводу ОУНр, уродженець с. Стопчатів Ковалишин Василь–«Нескорений» та його охоронець легендарний кулеметник УПА Ілюк Дмитро–«Кичера», уродженець с. Кривопілля Верховинського району.
Трагедія сталася через порушення правила конспірації: про місце пристанища мали знати лише ті, хто в ньому перебував. Але в перших числах квітня криївку покинув підпільник Андрій Мотрук«Сірко», котрий незабаром потрапив до рук чекістів, погодився на співпрацю і вже як аґент «Василько» привів на хребет Камянистий опергрупу МҐБ.

До речі, там окрім «Нескореного» і «Кичери» перебував земляк «Василька» — Ярослав Грабчук–«Дунай». Опору він не чинив і згодом став ще одним спецаґентом — «Кузьмичем», спричинивши арешти і переслідування родин, які допомагали підпіллю. Як каже народна мудрість «З одного дерева Хрест і лопата»…

Маєток Святого Миколая

У мальовничому куточку Покутсько-буковинських гір, який є чи не найдивовижнішим регіоном України, на окраїні села Пістинь Косівського району на території Національного природного парку «Гуцульщина» з 2004 року активно діє «Маєток Святого Миколая».

Цей проект втілюється в життя на ентузіазмі працівників Парку, які активно залучають до цієї великої і благородної справи Косівську райдержадміністрацію, Косівський районний центр дитячої творчості, Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв, районний осередок Національної Спілки майстрів народної творчості України та духовенство району.

На сьогодні «Маєток Святого Миколая» отримав не тільки всеукраїнське, а й міжнародне визнання. Відкрито перший будиночок комплексу «Маєток Святого Миколая», зроблений з дерева в оригінальному гуцульському стилі. У ньому облаштовано робочий кабінет та світлицю Святого Миколая, де він разом із своїми помічниками працює без вихідних цілий рік, а 19 грудня запрягає коней і на санях виїжджає з Маєтку, щоб розвезти дітям подарунки.

У Маєтку Святого Миколая відкрито також майстер-клас дитячої іграшки, кімнату-музей новорічно-різдвяної іграшки. Святкові листівки, різнобарвні ліхтарики та багато ялинкових іграшок прикрашають кімнату. Тут можна побачити, як люди з давніх часів вітали одне одного з Різдвом Христовим та Днем Святого Миколая. Іграшкові Діди Морози та Санта Клауси зайняли цілу полицю. Вони були виготовлені в різних країнах світу і надіслані до Маєтку в подарунок.

Охороняють Маєток різноманітні казкові герої, зроблені з дерева майстрами-умільцями. Облаштоване тут місце і для вогнища, навколо якого розташовані крісла дванадцяти чеснот. Біля будиночку працівники парку збудували для дітвори ігровий майданчик. Цікавими і видовищними видаються Миколаївські свята у Маєтку Святого.

Церква Успіння Богородиці

Церква Успіння Пресвятої Діви Богородиці — пам’ятник дерев’яної архітектури рідкісної художньої краси, зведений у 1600 році, найстаріший храм Гуцульщини

Церква виростає між двох величезних крутих стрімких ущелин на столоподібній горі Писаревій. З півдня цю гору відгороджує вершина найвищої місцевої гори Клифи заввишки 620 метрів. З півночі — потік Йордан, каменистий і з багатьма водоспадами.

З покоління у покоління пістиньчани передають цікаву легенду. Розповідають, що церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали (підготовлений зруб) на інший бік – туди, де її, зрештою, і збудували.

Характерною особливістю є похилий шатровий дах з невисоким восьмириком, який ледь видно між дахів прирубів. До церкви веде перекинута високо над водою висяча на металевих тросах дерев’яна кладка. Пістинська церква Успення Пресвятої Богородиці викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники. Вражає старовинний іконостас. Давним-давно його перенесли з іншого, більшого храму, тому йому тут трохи затісно.

«Канатка» через річку

Незвична традиція франківського села Пістинь. В світі існує безліч способів попрощатися з померлими. Деякі з них можуть здатися на перший погляд навіть чудернацькими, як наприклад, у селі Пістинь на Прикарпатті. Там небіжчика у труні в останній шлях відправляють на канатній дорозі. Проте, це лише вимушений крок.Справа в тому, що більшість осель знаходяться на одному березі річки, а церква і цвинтар – на іншому. Річка надто широка, а через підвісний міст перенести труну нелегко, тож в селі придумали альтернативний засіб. Місцеві збудували канатну дорогу, на якій переправляють небіжчиків до цвинтаря.В селі в українських Карпатах труни переправляють через річку до церкви канатною переправою.

На одній стороні гірської річки — церква і цвинтар, на інший — більшість житлових будинків. Ця чудова гірська ріка, з численними водоспадами, бере початок з-під гори Грегіт. Річка широка, а місток — вузенький. Тому селянам було важко переносити труни через міст. Отже, спорудили канатну переправу спеціально для транспортування трун.

«Дуже важко переносити було, дорога дуже погана, важко нести … І ми придумали таку переправу, щоб полегшити транспортування трун», — каже місцевий житель. «Мертвому нічого боятися, можна їхати»…

Джерело «Іванова криничка»

Сама назва “Пістинь” походить, вочевидь, від слова “пустинь”, тобто місця, де усамітнювалися і молилися монахи.

І є неподалік джерела одна з вапнякових печер, де, як припускають науковці, й молилися ченці-самітники. Збереглись також залишки рукотворних валів, адже на місці, де нині стоїть дерев’яна церкви, а її спорудили ще в 1600-му році, був оборонний монастир.

До речі, два потічки, які протікають біля церкви, мають символічну назву — Йордан. На них відбуваються водосвяття, люди набирають і звідси води, омиваються, п’ють. А ще чудодійною вважається Іванова криничка.

«У нас церква Успіння Богородиці, але її покровителем є Іван Хреститель, — каже Микола Тодорак, член місцевого церковного комітету. — У нашій церкві дуже незвична і дивна фігурка святого, який чомусь… лежить у труні. Зрештою, кажуть, що Іванова криничка є на тому місці, де колись ходив сам святий.

Сама криничка знаходиться на підвищенні, над водоймою щось схоже на церковний кивот, унизу три дерев’яні сходинки та дашок із шиферу. Біля кринички — горня. Вода в ній крижана, м’яка, смачна!

Тутешня ткаля Анна Бейсюк розповідає, що до Іванової кринички люди звідусіль приїздять. Навіть в радянські часи, коли нас усіх переконували, що Бога немає, приїздили від якихось великих компартійних начальників та воду брали. Сьогодні цю воду паломники розвозять в усі куточки України.

«Якщо вже людина сюди приїхала, водою вмилася, оздоровилася, то не треба, аби вона на весь світ кричала, бо то не слава тієї кринички чи місця, чи села нашого, а лише Божа міць і сила», — каже пані Анна.

Тут кажуть, що водою з Іванової кринички омиваються та зцілюються й ті, у кого є шкірні хвороби, її дають пити неспокійним дітям та людям, у яких було велике нервове потрясіння. А в останні роки до кринички приходять воїни, які боронять Україну на сході…

У Косівському районі на Прикарпатті, в оточенні мальовничих гір, охоче зустрічає туристів село Пістинь. Тягнеться воно вздовж звивистої асфальтової дороги, тому їхати сюди власним транспортом — одне задоволення.

Дістатися автобусом також не проблема: рейси з Івано-Франківська рушають щогодини (обирайте автобуси, які їдуть у напрямку Косова або Верховини), з Коломиї — ще частіше.

Знайомство з селом можна розпочати з Церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці, — найстарішим храмом Гуцульщини, збудованим на березі річки Пістинька ще у 1600 році! Також біля храму є два каменисті потоки з водоспадами. До церкви веде вузька підвісна кладка, не менш як 20 метрів завдовжки, перекинута високо над водою.

«За місцевою легендою, церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали на інший бік — туди, де її, зрештою, і збудували», — переповідає журналіст Тарас Пасимок, місцевий гід та краєзнавець, який розробив і описав близько 1000 маршрутів та публікацій для популяризації туризму у Косівському регіоні. За його словами, неподалік церкви є ще й цілюще джерело — Іванкова криничка, вода з якої лікує хвороби очей та шкіри.

«Якщо прямувати в сторону села Шешори, то можна дістатися до ще однієї цікавої криниці — соляної, — розповідає краєзнавець. — Орієнтиром будуть висохлі широкі витоки сировиці вздовж дороги яскраво білого кольору. Це — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Пити воду з криниці не рекомендую. Але залийте нею сало в банці і ви скуштуєте Гуцульщину на смак! Законсервоване таким способом сало виходить неймовірно смачним і м’яким».

Далі по курсу — Сріблясті водоспади і мальовниче село Шешори з низкою туристичних об’єктів: криївка УПА, печера Довбуша, полонина Росохата…

Є у Пістині й цікаві атракції для дітей. Наприклад, маєток святого Миколая, який функціонує цілорічно та пропонує дітям не лише зустріч із Чудотворцем та знайомство з його побутом, а і пізнавальні екскурсії та активне дозвілля. Тут є колекція старовинних ялинкових прикрас і листівок (деяким навіть по 100 років), пошта Миколая, кімната природи, магічне» дзеркало…

Найкращий спосіб мандрувати в Пістині – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів!

Автор тексту гід та журналіст Тарас Пасимок.