Озеро Лебедин – візитівка Косівщини

Озеро Лебедин (Лебедине) знаходиться на висоті 650 м серед букового лісу і є заповідною зоною з 1978 року. Там є 17 видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Підніматися до озера можна з Шешор та Яблунова, проте дорога від Шешорів була зруйнована повенями в 2008-2010 роках. Саме тому, протягом цього літа, працівники НПП «Гуцульщина» багато працювали, щоб відновити цей чудовий маршрут для туристів. Були збудовані дерев’яні мости, облаштовані місця для відпочинку, встановлені інформаційні вказівники та, звісно, відбулося маркування стежки. Також записана електронна карта маршруту «gps-трек» для Інтернету. В четвер, 27 серпня, в НПП «Гуцульщина» організували похід, присвячений Дню Незалежності України, для всіх активних мандрівників Косівщини, щоб вони оцінили проведену роботу.

Загалом учасниками походу стало 13 людей, віком від 10 до 60 років, – озеро Лебедин сподобалось всім. Довжина маршруту в один бік майже 7 км, як зі сторони Шешор так і до Яблунова – отож за один день ми пробігли 14 км. Важливо знати, що купатися в озері з метою безпеки суворо заборонено. При обстеженні встановлено, що озеро має надзвичайно велику, як на свої скромні розміри, глибину, яка сягає 28 м, зокрема 12-ти метровий шест, що опускався з лодки працівниками НПП, до дна не дістав.

Лебедин схований в тіні букового лісу. Там є струмок із смачною джерельною водою, а також дерев`яні стіл та лавки. Є рівне місце для наметів та обладнані смітники. Це чудовий похід на один день або на кілька днів із ночівлею. Мандрівка з Шешор до Лебедина починається від пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі села, далі вулицею повз магазин до Чорного потоку, а згодом лісовою стежиною вгору, за новим маркером білого та зеленого кольорів. Згодом буде кілька місць для відпочинку, одне із них біля потоку Студеного із смачною і холодною водою.

Під час мандрівки можна побачити багато цікавого. Наприклад цілі «плантації» павутини з обох боків стежки – такої містики ви більше ніде не знайдете.

Фотографії

В часи Радянського Союзу, озеро було дуже популярним місцем відпочинку не лише серед туристів, але і серед партійної номенклатури. Комуністичне начальство з Косова та Коломиї впевнено виїжджало на своїх елітних чорних «Волгах» з Яблунова аж до самого озера – дорога була набагато краща, ніж зараз. Тепер проїхати безпосередньо до озера зможе лише джип, але не туристичний автобус. Проте, на більшому відрізку дороги їхати можна без проблем на всіх видах транспорту, а далі потрібно йти пішки близько кілометра. Проблемою є і те, що зі сторони Яблунова до Лебедина було туристичне маркування від «ВелоКосова», але нещодавно чистили ліс повз дорогу і всі дерева із маркуванням зрізали. Незважаючи на постійні прибирання території навколо озера лісниками НПП «Гуцульщина», – відпочиваючі все одно залишають за собою величезні купи сміття.

Часто від молодих косівчан можна почути, що в нас все таке нудне і нецікаве – тому варто їхати «чорт-зна-куди» і вже там точно є гарні краєвиди, справжні гори та глибокі озера. Проте, ніхто із них жодного разу не був на Лебедині. Я категорично не згідний із таким підходом до принад Косівщини – ми мало знаємо про наш район, тому і здається ніби тут немає нічого вартісного для туриста. Ми повинні цінувати своє і максимально рекламувати туристичні об’єкти району серед друзів та гостей з інших міст, бо окрім нас цього ніхто не робитиме. Нещодавно спілкувався із журналісткою з Чернівців і мене вразила її фраза: «Косівщина чудовий край, але писати статтю і рекламувати я не буду, бо це не Чернівецька область»…

Легенда

Саме озеро хоч і не велике, але оповите древньою карпатською містикою. Історія його назви пов’язана з татарськими нашестями. Досягло воно і Шешор. Чорним вихором наскочили татари на обійстя заможного шешорського газди Подерейчука. Загарбали все його багатство і наказали відвести їх на відпочинок у тихе місце, щоб ніхто не заважав. Попрощався добрий газда зі своєю єдиною красунею-дочкою, але татари для більшої певності забрали і її. Боялися зради. Довго блукав Подерейчук густими лісами, високими горами з навіженими бусурманами, аж поки не вивів їх на затишну рівну поляну.

Відпустили чужинці провідника, а його доньку залишили як заручницю. Розіклали вони велике багаття і з’юрмилися біля нього, щоб хоч трохи зігрітися. Старий гуцул стояв неподалік на горі, спостерігав за ними і зрошував лице гіркими сльозами. Крига могутнього озера почала швидко танути під вагою людей, нав’ючених нагарбаним багатством коней, розкололася на куски і холодна вода вмить накрила усе своїми хвилями. Над голубінню озера рознеслося розпачливе «Тату!» і тут же раптом злетів над водою прекрасний лебідь. Він змахнув могутніми крилами над Подерейчуком і зник у глибині небесних зір. Розгублений батько надіявся втримати дочку, простяг широкі руки, але її вже ніде не було. З туги він так і застиг над озером могутнім дубом.

Звичайно, що це не єдина легенда, пов’язана з озером. У навколишніх селах можуть вам розказати ще про те, як колись полюбилися бідний хлопець і багата дівчина. Батьки її ніяк не погоджувалися приймати у свою сім’ю нехай красивого та працьовитого, але бідного зятя, тому не давали згоди на весілля. Тоді у безвиході втекли закохані далеко в гори, натрапили на озеро і в ньому повінчалися навіки, бо хотіли залишитись вірними одне одному назавжди, як лебеді.

До речі, цього літа працівники національного парку «Гуцульщина» також промаркували цікавий маршрут до Мертвого озера в селі Шешори, яке знаходиться на хребті Карматура (Кормитура) на висоті понад 800 м. Йти туди треба з полонини Росохатої. Як бачимо Косівщина є цікавою не лише як край гуцулів, великих скель та цілющих джерел – маємо ще й таємничі та містичні озера! Отож, мандруйте і будьте щасливі!

Тарас ПАСИМОК. Фото Тетяни Карилюк.

Також читайте:

Озеро Лебедин (gps-треки) Озеро Лебедин Мертве озеро (gps-трек) Озеро Росохан