Хребет Каменистий (Косів)

Хребет Каменистий, з висотою до 700 метрів, — є частиною Покутських Карпат. Гірський масив вкритий густим непроглядним лісом. Лежить в межах села Город та частково міста Косів і є пам’яткою природи місцевого значення.

Назва «Каменистий» пішла від великої кількості каменів і скель пісковика. Найбільші кам’яні глиби на ньому називаються: Пугач (Каня), Камінь Довбуша, Крісло Довбуша. В підніжжі хребта біжить гірська річка Рибниця.

Каменистий розташований практично в Косові і є досить популярним пішохідним маршрутом серед жителів та гостей нашого міста. Проте в Мережі практично немає інформації про цей красивий шматочок Карпат. А між тим цей туристичний об’єкт заслуговує вашої уваги. Сам маршрут є досить легким (прогулянковим), який чудово підійде, як для дорослих, так і для дітей.

Тридцять гектарів його площі оголошено ландшафтним заповідником. У чагарникових покривах хребта нерідко переважає ожина шорстка, на освітлених ділянках великі популяції утворює Іван-чай. На кам’яних ділянках росте голокучник дубовий, аспленій волосовидний. У смузі смерекових лісів є ділянки із розрідженим деревостаном, який всихає, та вологі місця з характерними видами рослин.

У даному урочищі збереглись різноманітні ділянки букових пралісів, деревостан у них розріджений, тут старі буки у віці біля 120 років досягають 30 метрів висоти і мають діаметр 90 сантиметрів. В масиві поширені середньовікові букові насадження віком 50-60 років з домішкою смереки, ялиці і явора. Навколо добре розвинені популяції багатоніжок звичайної та проміжної, які місцями суцільним шаром вкривають окремі кам’яні глиби. Можна тут також ще натрапити на щитник чоловічий і шартрський, ожину волосисту, квасеницю звичайну. Із чагарників росте шипшина повисла, ялівець сибірський.

Значну наукову цінність становлять виявлені фрагменти букових лісів зеленчуково-лунарієвих. Лунарія оживаюча — це реліктовий вид, занесений до «Червоної книги України». Тут зростають також рідкісні види, притаманні буковим лісам, такі як багаторядники Брауна та списовидний. Також тут є червонокнижні гніздівка звичайна та коручка пурпурова, лісові орхідеї.

Зі світу тварин можна побачити ящірку прудку, з птахів водяться дятел строкатий, рябчик, сойка, шишкар сосновий. Гризуни представлені зайцем-русаком, білкою карпатською, із ссавців поширені козуля європейська, кабан, лисиця, олень.

Як добратись

На гору ведуть багато шляхів, як зі сторони Косова так і з села Город. Найвідоміша і найшвидша дорога, — це рухатися з Косова вулицею над Гуком до туристичного комплексу «Байка». Звідти, під гору біжить лісова дорога, яка виведе нас на роздоріжжя. Нам потрібно повернути на ліво – до Каменистого, а направо дорога до гори Стіжки (Зіняків Верх, Сопка). Також, неподалік від дерев’яної підвісної кладки через Рибницю, що з’єднує Косів і Город є стежка, яка попри «Байку», через густий смерековий ліс, — виведе вас до гори.

Під час підйому є кілька цікавинок. Маленький, але на жаль запущений ставок (на фото). Старі люди розказували, що раніше там і риба водилась. Неподалік від дороги є також великий залізний хрест, на могилі загиблому воїну УПА (на фото).

Якщо ж вам вже набридли стандартні маршрути або просто хочеться прогулятися, то можна урізноманітнити шлях на хребет. Цей цікавий маршрут я ходив минулої зими. Йти треба по вулиці Середній чи Лісній, а потім до Гори Стіжки (Сопка). Як варіант, можна підніматися і по вулиці Каменистій. По дорозі відкриваються чудові краєвиди на гору Михалків (на фото), що лежить на протилежному боці Рибниці.

Згодом виходимо до відомого туристичного об’єкту – сірко-водневе джерело, де можна поповнити запаси води і відпочити.

Колись, біля джерела була красива маленька капличка, — зроблена з металу в гуцульському стилі. На жаль, вандали її зруйнували, а люди не відновили. Від джерела під гору біжить дорога, яка виведе нас на роздоріжжя і звідти треба стежкою ліворуч спускатися крізь ліс. Варто знати, що стежка досить в запущеному стані, часто впоперек лежать повалені дерева і кущі теж ускладнюють шлях. Через півгодини, ми опинимося неподалік «Байки» і можемо впевнено підніматися на Каменистий по вже знайомій дорозі.

Піднімаючись все вище і вище побачимо, що з’являються багато кам’яних розсипів, а на самій вершині вже велетенські брили. Вони звісно менші, ніж на Терношорах чи Протятих, але це тільки тому, що їх в 19 столітті підірвали. Загалом на горі відчувається містична атмосфера, особливо в похмуру погоду і в туман. Проте, зимою каміння зовсім вкриті снігом і сховані від ока, — тому краще йти в теплу пору року!

З самого хребта, я б пропонував не повертатися знайомими дорогами в Косів, а спускатися лісовою дорогою в село Город. Мені там дуже подобається – красиві краєвиди Карпат, практично немає людей і машин. Тишу іноді порушує гірський струмкок, але відчуття, ніби переносишся назад в часі. Рекомендую! Заблукати там не можна, бо є маркування.

Дорога нас виведе попри стадіон, до траси Косів-Верховина, неподалік заправки і магазину. Звідти можна або транспортом доїхати, або мандрувати на своїх двох:).

Фотографії

Цікаві факти

  • Ще сто років тому, Каменистий хребет був повністю «лисим». З висоти відкривалися чудові краєвиди на навколишні населені пункти. Це можна побачити на старовинних польських фотографіях та гравюрах. Вже в той час хребет користувався великою популярністю.
  • По дорозі на хребет є могила молодого воїна УПА Івана Гречука (1926-1945), який із товаришем прийняли нерівний бій на горі під лісом (трохи вище туристичного комплексу «Байка»). Оточені воїни вдвох тримали оборону, відстрілюючись 5-6 годин. Івана, пораненого, але ще живого спалили живцем на тому ж місці червоні кати. Іншого ж хлопця, теж пораненого, зловили і відвезли у відділ НКВД, яке розташовувалось на території сучасної косівської гімназії. Проте упівець зміг не лише втекти, але й вбити зрадника, який здав місце знаходження їхнього бункера за кілька метрів тканини. 14 жовтня там відбувається щорічне вшанування Героїв України і Косова.
  • Колись Каменистий служив нашим предкам надійним оборонним форпостом. Ще за часів Київської Русі біля хребта діяло укріплене поселення Город (град-городище). Така назва залишилася і сьогодні.
  • Є легенда, що на Каменистому відбувся великий бій між українцями і турками. Коли загарбники наблизилися, то люди сховалися на горі в лісі. Під час атаки люди кидали в «бусурманів» камені і дерев’яні ковбки. Перемога була на нашому боці. Тоді ріка під скалою була червона від вражої крові.
  • Кажуть люди, що в 1947 році, загін УПА переходив через наш край з Тернопільської області до кордону. Воїни теж йшли через вулицю Середню на Сопку (з Пістиня), а звідти на Каменистий, — і в сторону Верховини. Навіть зупинялися, що відпочити на кілька днів на Середній в наших людей. На щастя, про їхнє перебування «червоні кати» не дізналися!
  • На вершині гори були скали, підірвані італійськими мостобудівниками наприкінці ХІХ на початку ХХ століть ще за часів Австрії для будівельного матеріалу, який використали на укріплення берега. Цього домігся тодішній посол (депутат) до австрійського парламенту юрист Теофіл Окуневський. Підірвані кам’яні глиби, можливо, саме і служили колись сторожовими вежами з пристосуваннями для оборони. Дуже шкода, що вони не збереглися до наших днів, а берег річки можна було укріпити не за рахунок знищення древніх каменів…

P.S. Щоб краще ознайомитися з історією та легендами цього загадкового хребта, рекомендую читати дуже якісний і цікавий матеріал, — видатного журналіста Косівщини Михайла Городенка — «Каменистий Град-Город».

Автор тексту і фото Тарас Пасимок


33 коментарів на “Хребет Каменистий (Косів)”

  1. Тарас

    якщо не повертати біля байки на ліво на Каменистий чи право на Сопку то дорога вас через годину-дві виведе на гору Клифу в Пістині біля садиби Святого Миколая – я проробляв недавно той маршрут хотів писати на мапукосів, але він такий нудний – нема цікавинок і весь час ліс на дорозі і на вершині – гет нецікаво! так шо вибачєйте)

  2. Тарас

    Сьогодні були на Каменистому хребті
    Плюси:
    1. Зібрали трохи грибів
    2. Від “НПП Гуцульщина” зробили маркування маршруту та поставили інформаційні щити
    Мінуси:
    3. На щиті без дозволу використані 6 фото Олі Гордійчук та Пасимка Тараса
    4. Зразу за щитом валяється залізна банка від білої фарби, якою маркували маршрут – чистота довкілля дуже важлива для парку)

  3. Лєна

    Фахівцю з відділу рекреації та благоустрою НПП “Гуцульщина” неймовірно сподобались роботи цих талановитих фотографів, і оскільки на фото не було табу “Не можна”, “руками не трогати”, ми вирішили використати їх в рекреаційних цілях, нехай туристи та рекреанти бачать талановитих художників Косівщини. А якщо це великий “мінус – проблема”, нехай автор запропонує свої пропозиції, щоб залагодити цей інцидент.

  4. Тарас

    Шановна пані Олено!

    Я в жодному разі не художник, але журналіст, де мав спец. курсом в інституті «авторське право в Інтернеті»

    Фахівцю з відділу рекреації та благоустрою НПП “Гуцульщина” варто краще знати законодавство України в питанні захисту авторських прав:

    Згідно з чинним законодавством, авторські права на фотографії належать фотографу, він апріорі є автором і має всі відповідні права. Авторські права на фотографію поділяються на дві групи – майнові та особисті права. До особистих авторських прав фотографа відносять такі: право авторства, право на ім’я, право на оприлюднення і на захист репутації. Право авторства поширюється не тільки на саму фотографію, але і на її окремі деталі. Присвоєння права авторства вважається цивільним правопорушенням, а в деяких ситуаціях – навіть кримінальним злочином, і переслідується законом. Право підписати фотографію своїм ім’ям або псевдонімом, або анонімно випускати її у світ входить у поняття права на ім’я.

    Для використання оригінальної фотографії, наприклад, в фотоколажі, з автором повинен бути укладений договір. Якщо використання здійснюється без авторського договору, чим порушується закон, то фотограф чи інший власник виключних майнових прав може вимагати заборони незаконного використання та стягнення своїх збитків або виплати грошової компенсації.

    Тому ваша відповідь «і оскільки на фото не було табу “Не можна”, “руками не трогати”, ми вирішили використати їх в рекреаційних цілях» я краще залишу без коментарів)

    Для вашого колажу використані 6 моїх фото

    1. Без дозволу
    2. Без гонорару
    3. Без договору
    4. Без підпису на стенді, що це моє фото

    В суд подавати я не збираюсь, але сподіваюсь, що цей випадок змусить ВАС надалі уважніше ставитись до інтелектуальних та авторських прав!

    З повагою, Тарас Пасимок

  5. Лєна

    Шановний Тарасе Пасимок! Я впевнена, що Ваше фото більше ніколи в майбутньому не засвітиться на території НПП. Мені не передати, як шкода, що так сталося. Із законодавством я ознайомлена, бо в Парку працюю вже достатньо років. І якщо я вказала, що Ви талановитий фотограф, це не вказує на Вашу професію. Адже в житті людини є й хоббі. І, якщо б Ви були уважні, то на щиті не вказується авторство навіть мого тексту. Використовуючи фотографії для щита, я не намагалася когось образити чи присвоїти лаври собі, адже я навіть не фотограф. А Ваш вислів ” В суд подавати я не збираюсь, але сподіваюсь, що цей випадок змусить ВАС надалі уважніше ставитись до інтелектуальних та авторських прав!” ,це на мої думку занадто для шести фото.
    З повагою, Лєна.

  6. Лєна

    По скрипту. Щит буде знятий з еколого-пізнавальної стежки “На хребет Каменистий”.

  7. Тарас

    я не претендую ні на грошову винагороду і не маю жодних офіційних чи неофіційних претензій до НПП Гуцульщина чи пані Олени

    але вважаю що вказане ім’я на стенді могло би зняти всі питання

  8. Оля

    можливо краще просто наклеїти на стенді смужку паперу з іменем автора фото і автора тексту
    і нічого не треба руйнувати
    для фотографів наука ставити підписи, для вас – не брати чужі фото без згоди авторів

  9. Тарас

    Для тих, хто в танку!

    Ladna Kobieta
    Суд визнав “Студию Елены Петровой” винною у крадіжці фото
    _____________________________________________________________
    Закінчився розгляд мого судового позову до “Студия Елены Петровой” з питання незаконного використання мого фото у рекламі житлового комплексу “Світлиця”.

    Нагадаю:
    У березні цього року “Студия Елены Петровой “сприяння просуванню” (petrova.pro) при виконанні замовлення на виготовлення і розміщення реклами житлового комплексу “Світлиця” у вагонах Київського метрополітену (світлиця.com/) незаконно використала створене мною фото, без мого на те дозволу і відома.

    Директор дизайн-студії, Петрова Елена, відмовилась виплатити компенсацію за використання фото, також відмовилась відкликати рекламу з метрополітену. При цьому цинічно визнала сам факт порушення нею права власності на мій матеріал, супроводжуючи уточненнями “Єсть такіє люді как я – гдє сядіш там і слєзєш”.
    Замовник реклами, житловий комплекс “Світлиця”, був проінформований мною про склавшуся ситуацію, але так само відмовились прибрати контрафактну рекламу.

    Тоді ж я прийняла рішення про оскарження використання фотографії у судовому порядку.

    І от, 3-го жовтня, відбулось останнє засідання Шевченківського районного суду в м. Києві, яким було встановлено виплатити мені компенсацію та заборонити неправомірне використання фотографії.
    Ознайомитись із текстом постанови можна на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень:
    reyestr.court.gov.ua/Review/34168481

    Хочу висловити подяку своєму адвокату – Братковському Кліму Сергійовичу за повсякчасну тверезість оцінки ситуації та високий професіоналізм.

    Дякую усім, хто допоміг мені поширити інформацію на початку цієї справи, хто висловив свою підтримку, дав гарні поради і співпереживав на протязі всього періоду розгляду справи. Так само зараз, я хочу попросити поширити історію мого позитивного досвіду – щоб він став прикладом для тих, хто втрапить в подібну ситуацію.

    Звертаюсь до усіх фотографів, дизайнерів та інших творчих людей “групи ризику авторського права” – ніколи не вірте тим хто каже, що не можна вийграти суд – можна, і цей процес не містить в собі тих фантастичних перепонів, якими вас можуть лякати. Не бійтесь себе захищати, будьте впертими і боріться за справедливість – чим більше чесних митців буде відстоювати правду, тим менше у всяких “Петрових” будуть чухатись руки до чужого.

    Борітеся – поборите! (с)

Leave a Reply to Тарас Cancel reply

Піші та велопрогулянки, походи та веломаршрути Карпатами – Косів, Косівський та Верховинський райони – для вас та ваших друзів чи гостей з інших міст!

Нове на туристичному форумі

Туристичний відеоканал

%d bloggers like this: