Мрії збуваються?

Думаєте я вже всі Карпати обійшла? Та де там… Я й там не була, й там, і там хочу, і сям, а про це й не чула! Отака от, як то кажуть, печалька. 

Потроху обходжу неходжене. Щось вдається з першого разу. А є й зачаровані місця, на які ходжу-ходжу і ніяк не дійду. До таких омріяних аномальних місць належить Довбушанка. 

 

От що жінкам дарують на День народження чоловіки? У мене вже є в різні роки подаровані два ножика, сокира, намет, рюкзак! Тепер я забажала Довбушанку! Мрії збуваються?

 Я вже стільки разів збиралася на Довбушанку, а тричі й ходила – не дійшла, що тепер навіть особливо й не розпитувала дорогу. Так, уточнила про воду-стоянку, вислухала про злих лісників, які стережуть заповідник і чкурнула з дому на свій День народження, здивувавши родичів своїм вчинком. 

Щоб мати запас часу, все заплановане спокійно встигнути, виїхали з Чернівців вдосвіта. Настрій чудовий, рулюю, не спішу. Заспані села, росяні поля… Не спішу, бо по наших дорогах спішити – собі дорожче – виправдовуюся перед Олегом, бо не обганяю маршрутку, тягнуся за нею вже який кілометр. Тягнулась-тягнулась, ніби й дорога вже рівненька більш-менш стала, лівий поворот, газу і … ба-бах!  

Після первинного огляду виявляється – одне колесо на диску, інше сипить-шипить і спускається прямо на очах. А запаска одна. Міняємо те, що вже геть спущене. Звісно, навколо поля, краса, туман стелиться… а один болт не відкручується, хоч трісни!  Вмовляннями, WD40, але відкрутився. Чоловік на велосипеді підказав що за кілометр-півтора в селі є вулканізація – це збадьорило.

Підкачали друге колесо і, шкутильгаючи, перелякано поїхали в село. Дивовижно, але в пів на восьму ранку в суботу вулканізація закрита. Набираємося терпіння і чекаємо Василя. Близько 9-ї (я вже мала б виходити з Бистриці) прийшов Василь. Рихтувати диски у нього нема на чому. Проте він нас заспокоїв, яму ту він добре знає – якогось-то вечора сім (7!) машин звідти до нього приїхало. Добре, що диски не титанові – Василь кувалдою за кілька ударів відрихтував колесо так, що до Надвірної доїдемо.

Загалом, в Бистрицю ми приїхали в обід. Благо, йти недалеко, день ще довгий.

Витягли з-під машини Сельму, що намагалася з`їсти біленьку кицьку, яка там заховалася, і пошурували.

DSC 9034-1DSC 9036-1

 Біля старої кляузи перекусили.

DSC 9044 Panorama Познайомилися з парою, яка, як і ми, подорожує вдвох. Правда, на Довбушанку намітили на завтра. Звірили мапи і розійшлися. Вони на ночівлю, а ми на гору. Чому я повірила новим знайомим, що мені не по містку направо – не відомо. Але ми пішли прямо, вверх по Озірному.

DSC 9060-1

Коли дорога на пів-підйому зійшла на нівець, стало остаточно зрозуміло – ми йдемо майже туди, але не найкоротшою дорогою. 

Тут Олег розповів про білу кицю, про спущені колеса нагадали, та і просто – не можна так хотіти гору! 

Вертати вже пізно – вперед навмання, на хребет, а там мусить бути стежка. Це всі знають! 

Стежка знайшлася, навіть позначена старими турами. Якщо досі ми вже були вимушені забирати вліво, то тепер впевнено шуруємо стежкою направо – туди, де ми вже давно мали бути.

Вийшовши на невеличку галявинку, зустріли трьох хлопців, з емоційної розмови яких стало зрозуміло – в їх маленькому дружному колективі нема єдиної думки щодо місцезнаходження і напрямку руху. 

Вони нам зраділи так само як і ми їм. Кожен дістав мапи і почали… Я гонорово так, впенено вказала місцезнаходження, підтвердивши це компасом. А вони сказали, раз ми там, де я кажу, то вони вже знають куди далі йти і покажуть нам старий райшток, яким ми вийдемо за дві-три годинки туди, де мали бути вже годину тому. 

Пішли. Годинки через пів ми вийшли до галявини, де їм слід було залишитися, а наш самостійний шлях тільки починався. 

DSC 9071pan

Знаєте, що таке “напав блуд”? І я не знала. Ну як за пів-години шляху по лісу, по чіткій стежці, в ясну погоду у людини з досвідом орієнтування на лісистій і гірській місцевості, тобто у мене, в голові все може так перекрутитися?! Якби  мене пустили обирати шлях, я б пішла в протилежну сторону, на 180 градусів в інший бік по своїй стежці. Крутилася у всі боки, плювала через плече, а північ і південь в мене в голові помінялися місцями. На компас дивлюся і не можу зрозуміти як то так, чому він бреше?! Зрештою, повірила, що геопатогенною зоною район Довбушанки є лише для мене, а не для компаса і, скриплячи, пішла туди, де казали хлопці й компас, з повним відчуттям, що йду не туди. Геть не туди!

Смійтеся-смійтеся. А в мене в голові мікросхеми плавилися!

Зато який же то райшток! Такого я ще не бачила – в панорамних місцях, в затишних, просто на деякій відстані одна від одної лавиці-колоди, щоб втомлений путівник міг  присісти відпочити. 

DSC 9074 Panorama

Щойно місцевість відкрилася – все стало на свої місця. Хоча важкість в голові ще деякий час була.

Замість обіцяних трьох годин ходу, до стоянки ми зайшли за півтори. Ще навіть сонце не сіло. Встигли спокійно розкластися, повечеряти. В мене навіть була думка збігати у розвідку в сторону Ведмежика, але побоялася, що пригодницький день ще не закінчився – і залишилася любуватися іграми Сельми, моєї собачки, з кіньми, що випасалися тут, в заповіднику, куди жодному туристові зась.

DSC 9087-1DSC 9088-1

DSC 9091-1DSC 9092-1

DSC 9095-1DSC 9096-1DSC 9098-1

DSC 9145-2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 Якщо останніх пару раз я дозволила собі проспати світанок в горах, то тут я підірвалася вчасно. Світанок на Довбушанці в свій День народження – це не можна проспати!!!

DSC 9165 Panorama

Можливо, якби ми втрапии на стежку в обхід жерепа до вершини Ведмежика, ми б встигли на схід сонця, але ми пішли, як всі – жерепом. Там непогано йдеться без рюкзака, але часу чуть не вистачило. Та мене і це не могло засмутити! А-а-а-а!!! Яка ж то краса навкруги!

 DSC 9170pano-111

 Якщо відкрити цю кругову панораму в новій вкладці, то можна глянути її в повному розмірі.

 89260020-189260022-1sf-1sm

 

 

 

 

 

 

 Ось вона, омріяна вершина, зовсім поряд!

Але не все так просто. Останні 15 хв шляху стали нездоланними для моєї Сельмочки. Її протест з жалібливого плачу перейшов у мовчазний і красномовний: “Йдіть куди хочете, а я тут зачекаю”.

DSC 9213-1DSC 9214-1

 Навіть Довбушанка не варта її сліз і побитих корумником ніжок. До того ж сонечко почало вже припікати, а ми в ранковому поспіху забули взяти з собою воду. Про що буду мріяти, коли повернуся додому, якщо оттак раз – і вже була на Довбушанці?! На Ведмежику була – і за це дякую. Довбушанка – ще наступного разу!

DSC 9235-1DSC 9247-1

Камінчик на пам`ять і ми ще повернемося!

DSC 9259pan

Дорога назад зайняла суттєво менше часу – ми побачили стежку, якою, в обхід жерепу, мали підніматися. Її початок позначений туриком, ось він справа на фото. А саму стежку, якщо придивитися, побачите зліва в зеленці жерепу, галявинками йде.

DSC 9277-1

Біля 9-ї ранку ми вже повернулися на місце стоянки. Поснідали і вирішили, що ще є часу, щоб чуть перекимарити перед дорогою додому. А всі нормальні люди в цей час попросиналися і вирішили, що й я, іменинниця, вже прокинулася. І тут почалися безперевні дзвінки :)) Дякую, друзі, я була щиро рада чути кожного з вас! Але поспати ви мені таки не дали!!! Я вам це пробачаю – хто ж мав думати, що я в 10-й не прокидаюся, а якраз після неймовірного ранку-світанку вкладаюся відпочивати?

Навіть дорогу вниз ми знайшли якусь трохи не ту. Відать, на ті дні така була карма – йти не зовсім так, як рекомендували. Звісно, ми вийшли на Озірний. Але трохи надто крутим спуском, стежкою, позначеною старими-старими заросшими турами. Шлях по обидва боки обкопаний багаточисельними окопами часів Першої світової.

Дорогою до Надвірної заїхали перекусити в Кафешку в якомусь з сіл. То був шикарний обід на дві персони – перше, друге і компот. Все, як має бути.  І обійшлося це диво в 35 грн. Наступного разу я там теж буду обідати :))

Доки їли, я зробила висновок про святкування свого Дня народження. 

Коханий подарував мені тур на вибір. Я обрала Горгани-тур-все включено – триразове харчування, проживання в готелі тисяча зірок зі всіма зручностями, незабутня блукалка, світанок на вершині Ведмежика і, на останок, обід на двох в місцевій колоритній ресторації.

Круто?! Не заздріть! Ви теж так можете!

 

П.С. Ще трохи фото тут.


Один коментар до “Мрії збуваються?”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Піші та велопрогулянки, походи та веломаршрути Карпатами – Косів, Косівський та Верховинський райони – для вас та ваших друзів чи гостей з інших міст!

RSS Нове на туристичному форумі

Туристичний відеоканал