Ідіть на природу (ретро)

Ідіть на природу (ретро)

З думок літника. Давно вже настала літня пора, коли тисячі людей покидають свої бюра і інші варстати праці і вибираються на село, в гори або над море, щоб у зустрічі з природою, з лісами, лугами або водними хвилями шукати відсвіження свого життя. Хто трохи звертає на себе увагу, може за тим внутрішнім процесом під час своєї відпустки докладно стежити. Кілька перших днів тягнеться ще за ним місто, бюро, варстат, фабрика. Гнів, ненависть, сварка мішаються ще зі щебетом птиць, шумом ліса і журкотом води.Тягар вчорашнього буденного життя ще не дає йому відотхнути повною груддю. Але згодом приходить днина, коли ВІН бачить, що дерево, яке стукає вранці росистими гильками до його вікна, є реальніше, ніж всі ті сірі міські примари в його душевному багажі. Неначе луска опадає йому з очей: скільки любови і вдячности винен він золотому сонцю, що діямантами мерехтить на свіжій росі! Яка повнота світа живе в цій прегарній хвилині!

 

І нараз ви розумієте, чого хоче від вас вітер на горі. Маєте там бути цілою душею, неподільно і як дитина приймати дари від природи! І джерело в лісі, і ручай в траві, і ялиці, що шумлять таємничо, всі хотять вас мати як вдячного поворотця до старого батьківського дому Природи. І ріжні подробиці нового способу життя, снідання під яблонею в городі, годинка прохолоди на тінистій полянці біля лісничівки, розмова з новими знайомими, життя і рух у селі все те набирає нового значіння у цій великій переоцінці, яка кличе; геть у світ з усякої доцільности! геть з ярма повседневної праці! назад до простої форми людини. Хто мандрує або плаває, їздить ровером або розпинає шатра, і не вивволюється притім духово від себе самого, той не попав на правильний шлях відпочинку. Мріяти і глядіти на природу, з любовю підходити до квітів і звірят, ось чого треба.

Справжній відпустковець повинен довести до того, щоб геть забув про свої життєві справи.. Чудові бувають хвилини на вільних верхах понад лісами, де чоловік маліє і губиться серед величі гірської панорами, де буйні трави і запашні квіти вигріваються на сонці, де тіні хмар мандрують по узбіччах гір І де душа захоплюється не тільки красою широких краєвидів, але й гласною внутрішньою шириною та задовіллям. Це хвилини справжнього відмолодження, Під хмарами живе цілюща самота і після довгих місяців міського життя , переповненого самими дрібничними турботами, викликує у грудях нарешті справжнє власне життя. Десь з долів повіває вітер і будить якусь незбагнену тугу, мрійні спомини з давних діточих літ. Скільки не передумаєш у таку велику годину, що опянює чистісіньким гірським повітрям, наливає серце свіжою силою, ясною свідомістю і бадьорістю життя! Стоїш неначе зачарований якоюсь вищою силою і чуєш, що вона заохочує тебе і тягне до більшого та глибшого ЖИТТЯ. Як з цілющої купелі вертаєшся опісля до дому.”

З газети “Діло ” 1937 рік .(уривок) “ІДІТЬ У ПРИРОДУ!

о. КУЗЬМА. Надіслав Павлюк Богдан

Також читаємо:

  1. Черемошем на дарабі (ретро)
  2. Моя перша прогулька в Чорногору (ретро)
  3. Прогулька по Гуцульщині (ретро)
  4. Враження з ночівлі в полонинській стаї-колибі