«Активна Україна» розвиває туризм на Косівщині!

«Active Ukraine» — це один з перших проектів в нашій країні, який працює в сфері відповідального та екологічного туризму. Основний напрям роботи фірми – це ознайомлення туристів-іноземців з культурою та цікавинками нашого краю. Одним із центрів, для такої цікавої і водночас непростої роботи, стало село Космач Косівського району. Тому ми вирішили детальніше розпитати про особливості такого бізнесу в Олесі Архипчук (27 років, м. Радехів), яка є одним із керівників та гідів компанії.

Розкажи детальніше про вашу фірму «Активна Україна». Як давно ви працюєте і що пропонуєте туристам?

Як завжди, все почалося з ідеї за чаюванням на балконі Моя сестра і її чоловік працювали в Йорданії в туристичній фірмі «Терхаль», яка пропонувала цікаві нестандартні тури: спуск по каньйону, обід в бедуїнів і т.д. Згодом захотіли започаткувати власну справу, то вирішили, а чому б не спробувати таке в Україні? Отак все і почалося. З самого початку, нам важливо було робити морально-етичний бізнес і тому почали більше вивчати про ідею відповідального та сталого туризму. Виявилося, що це дуже затребуваний напрямок, бо все більше людей хочуть позитивного екологічного та соціального впливу під час свого відпочинку! Тому ми також вирішили всі наші тури вести згідно з принципами відповідального туризму. Почали розробляти тури, залучати наших друзів і знайомих, а в липні 2011 року вперше запустили інформацію в Інтернет. Повноцінно працюємо вже два роки, тому є куди рости і розвиватися!)

Які тури користуються найбільшою популярністю?

Цього літа найбільш запитуваним були тур в Космач – «Вихідні з гуцулами» (За ці два дні можна навчитися писати писанки з пані Ганною Линдюк, ліпити сирних коників з пані Оленою Кравчук, піднятися на полонину до вівчарів, скуштувати бринзи і будзу, навчитися готувати гуцульську кулешу, послухати музиканта Богдана Костюка чи трембітаря Василя Рижука, з пані Ганною Палійчук спробувати виготовити елементи косівського весільного віночка, прогулятися до соленого джерела та ін.).

Також користувався популярністю тур «Нетиповий Київ» (під час туру можна познайомитись із княжим містом Києвом, відвідати найстаріший храм Софію Київську, оглянути з її дзвінниці краєвиди Києва, спробувати себе як місцевий житель відвідуючи місцевий базар, відпочити серед мозаїчний та інших модернових скульптур на Пейзажній алеї, а також потрапити в гості до нашої приймаючої сім»ї Лесі та Юлі Анусіних, скуштувати домашнього борщу та вареників, навчитися писати писанки чи робити ляльки-мотанки).

Багато гостей цього сезону мандрували з нашим гідом Маратом Павленко в Криму — тур «Велопригоди в Криму». За три дні вони відвідали столицю кримських татар Бахчисарай і його відомий Ханський палац, печерні міста Чуфут-Кале та Тепе Кермен, руїни древнього міста Бакла, відпочивали на березі озера Мартіан, милувалися скелястими краєвидами Криму.

Чому ви вибрали саме Космач для ваших турів?

Якось я побувала там на «Школі традиційного народного мистецтва ім. Василя Могура» від гурту Божичі. Користуючись нагодою хочу подякувати Іллі і Сусанні — керівникам гурту, за такий досвід. Бо мені тут дуже сподобалося. Склалося враження, що тут в кожній хаті якийсь майстер чи музикант проживає. Відповідно можна багато чого почути, побачити, спробувати навчитися. Тому Космач – це саме той куточок України, з яким ми б хотіли познайомити іноземних гостей! Також пізніше ми зрозуміли, що краще концентрувати свою діяльність на одному селі та районі, адже тоді наш економічний вплив буде відчутніший, ніж якби ми проводили тури по багатьох селах. Космач також є віддаленим від основних туристичних шляхів у Карпатах. А саме це найбільше подобається нашим гостям.

Які проблеми на твою думку є в туризмі України та Косівщини? Чи можливе їх вирішення та подолання?

Я взагалі не люблю говорити про проблеми. Як на мене, то краще або їх вирішувати, або ж не говорити взагалі. Нам всім в Україні треба більше працювати і якимось чином змінювати країну, а не лише жалітися і нарікати!

1. Дороги — дійсно погані! Відстані в Україні велетенські, а якщо додати багато повільної їзди розбитими дорогами, то добратися в якесь місце стає довго і стомливо: для гостей, водія і машини. (Мало, але все таки були випадки, коли машини ламалися після їзди по таких екстремальних шляхах). Це також впливає на безпеку туристів. Плюс – більші витрати на пальне та обслуговування транспорту, більша частка транспортних витрат в турі, вища вартість самого туру. А звідси випливає і менша кількість туристів, і менша кількість самих турів, бо вибираєш більш менш доступні шляхи і меншу відстань між різними атракціями.
2. Садиби. В Карпатах ще досить оптимальне поєднання ціна-якість за проживання. Хоча досить багато власників ще не розуміють як поєднувати стиль з сервісом. Адже можна зробити скромно і красиво, в своєму власному стилі. В Криму ціна часто вища за якісь послуг і сервісу. В центральній Україні, Поліссі ще досить мало садиб, хоча зелений туризм теж стає популярним.
3. Англомовні гіди. Відсутність англомовних гідів, особливо у віддалених містечках і селах автоматично збільшує вартість туру майже вдвіччі – адже приходиться вносити витрати на власне гіда та на перекладача. Не всі готові платити таку ціну.
4. Сміття. Його дійсно багато, як в закинутих селах, так і в великих містах. Така «культура» не може не відштовхувати. Адже важко розказувати гостям, що ми любимо свою землю, якщо коло хати чи річки купи пластику. Коли мандруємо в горах, то стараємося його збирати, деякі гості допомагають. Але найкращий вихід не смітити взагалі!

Чи були якісь смішні історії з іноземними туристами в Україні?

З ними постійно весело і цікаво, але найбільше мені запам’яталося, як «бобик», який возив нас на полонину до вівчарів застряг на Свидовці. Тоді мені було зовсім не весело, бо дуже переживала як це сприймуть гості. Але їм та пригода навіть сподобалася – Джон (хлопець з групи) нарешті міг застосувати свою чоловічу силу. І поки водій машини пішов назад до вівчарів по коні, він вправно керував процесом «витягування» – ми носили каміння, підкладали під колеса, підкопували землю. Одним словом, чсу надаремне не гаяли!)

Іноземці дуже цінують нашу їжу, особливо хліб – це правда?

Є таке! Навіть звичайний салат з помідорів-огірків їм тут по-іншому смакує. Бо це ж переважно свіжа, домашня їжа! Мені самій така смакує. Хоча щодо сала, то більшість пробує і дякує, але більше не бере.

Для шанувальників нашої кухні, ми цього року розробили спеціальні кулінарні тури, на яких можна навчитися готувати: вареники, борщ, деруни, сирник, куліш, чебуреки. І плануємо до початку наступного літнього сезону ще розширити перелік страв!

Назви кілька популярних ваших турів в Карпатах.

Беззаперечно — це Космач, цікава ВелоКосівщина, колоритне ВелоЗакарпаття, ну і дикі Горгани.

Які враження про Україну складаються зазвичай в іноземців? Чи хочуть вони сюди повернутися знову?

Зазвичай хороші. Принаймні, оцінюємо це по відгуках, які ми надсилаємо після завершення туру. Цього грудня знову до нас приїжджають наші гості з Великобританії – вже на Різдво. Правда католицьке, на наше їм дуже хотілося, але відпустки в них на католицьке, тому їдуть в грудні.

Багато гостей, котрі побували у Львові, хочуть приїхати сюди пожити. Так фотограф Артур всі три тижні, які ми мандрували Україною мало не кожного дня згадував про те, що він би хотів хоча б місяць пожити у Львові. Вони тоді з дружиною Бетті попали на Великодні свята: центр міста перекритий, всі святкові, веселі, в вишиванках, цілими сім’ями з друзями ходять веселяться, купа різних атракцій і подій. Все це не могло не запасти в душу!

Що найбільше зачаровує іноземців в Україні?

Мабуть найперше — це люди. Ми таки досить гостинна нація – відкриті до спілкування, і завжди готові допомогти іноземцям, навіть якщо не знаємо мови. Майже в кожному турі були такі випадки:

1. Ми відвідували надзвичайно хорошу виконавицю автентичного співу Полісся пані Даню Чекун. Планувалося прийти, послухати, познайомитися, записати пісні і попрощатися. Але нас просто так не відпустили – таке застілля нам влаштували, що гості ще потім довго згадували. Але це було весело з цими чудовими бабцями отак от сидіти і пити тости за мир).
2. На Житомирщину до нас приїжджала з Німеччини сім’я, яка хотіла подивитися на місце, де колись було німецьке поселення і жив їхній дідо. Теж домовлялися, що сільська голова п. Ірина покаже те, що залишилося, проведе таку собі коротку екскурсію. Але все, навіть несподівано для нас, завершилося застіллям.
3. На Франківщину до нас приїжджали блогери Майк і Кет. Водій маршрутки Івано-Франківськ-Коломия, пан Ігор, вирішив купити їм квитки в Космач, годину з ними почекав до автобуса, поміг сісти в нього і при цьому ВЗАГАЛІ не знаючи англійської мови чудово з ними побалакав, час від часу телефонуючи своїм англомовним друзям.
4. В Космачі наша приймаюча сім’я Палійчуків-Горганюків кожного разу старається зробити так аби гостям якнайбільше сподобалося. Мені самій кожного разу надзвичайно приємно відвідувати цю родину. Вони вже ходили з ними на полонину, на хрестини, до церкви на Спаса, і т.д. Всім іноземцям таке залучення до місцевих справ надзвичайно подобається. Бо саме так можуть відчути країну.
5. На Полтавщині цієї осені відвідували з групою норвежців дві пасіки і апітерапевта – теж прийом перевершив наші очікування і плани.
6. Кримські татари надзвичайно гостинні люди –спочатку кавування, а тоді всі решта справи

Також гостей в Україні притягує невідомість. Незважаючи на те, що Україна найбільша країна в Європі, про неї ще досить мало написано і сказано. Наприклад, мені розказувала пара фотографів з США – ми заходимо в бібліотеку у розділ «Путівники», і вибираємо ту країну, про яку їх найменша кількість. Про Україну було тільки два, тому ми вирішили, що їдемо сюди. А ще багатьом іноземцям, якщо вже попадають в село, хочуться спробувати доїти корову, і всі без виключення фотографують фіру з конями).

Фінансова сторона мандрів в Україні теж має свою вагу. В нас ще порівняно дешеві ціни для іноземців. Хоч в нас люблять підвищити різко ціни для туристів, але ще не в 10 раз, і не ще в нас поставлено суто на заробляння, де за кожну найменшу послугу тобі треба платити. Наприклад, ця пара фотографів (так багато про них розказую, бо провели з ними три тижні часу і вже мені стали, як рідні) Я спочатку цього не могла зрозуміти, чому Артур питає — скільки мені треба буде платити людям за фотографію? Виявилося, що раніше вони їздили в Румунію, теж по селах фотографувати людей (Артур розказував, що намагається спіймати камерою «Історію всього життя в одному погляді»). І там за кожну фотографію люди очікували грошей. В Україні ж люди з радістю і зацікавленням дозволяли себе фотографувати (особливо в Карпатах – мало не кожна бабця чи дідусь казали: «зачекайте хвилинку, я ж не прибрана», – шусть в хату і вже за 5 хвилин в повному гуцульському строї). Пізніше Артур роздрукував і переслав знимки тих, хто просив аби їм вислати. Люди в нас ще здатні задарма показати дорогу, провести, а то й підвезти куди треба, і в цьому є якась людяність відносин.

Що неприємно вражає гостей в нашій країні?

Чесно, навіть важко отак згадати якийсь негативний відгук. Я вже казала, що є в нас «недопрацювання», як от погані дороги. Норвежська група, коли ми їхали до одного пасічника то довірилися «джіпіесу», а не місцевим порадам, і поїхали, як то кажуть, «коротшою, але довшою дорогою». То навіть мені, наче вже звиклій до таких ям і «калабань» через всю дорогу, стало страшно, і я молилася тільки про те, аби автобус їхав і не застряг в одній з них тут посеред полів. Хоча потім вони казали, що це був цікавий досвід для них – адже приїхали побачити країну, все як є, а не лише швидкісні траси. Але краще б ті дороги таки поремонтували ), часами страшні поїзди – хоча завжди беремо гостям купейні квитки, але навіть і в купейних вагонах часом буває так брудно і затхло, що не хочеться їх туди садити.

Це радше нас неприємно вражає певний стан речей в нашій країні і нагально вимагає хоч якогось покращення. Зазвичай гості їдуть сюди і готові бачити-пережити ще гірше:)) Можливо тому, в них завжди позитивні відгуки, коли бачать, що не все в нас аж так погано, як часто пишуть закордонні медіа.

Американці – це ліниві люди з надмірною вагою? Чи це міф?) Опиши класичного туриста-іноземця в Україні.

Так, це дійсно міф. Насправді багато з них цікаві, активні, відкриті до спілкування люди. Класичного важко описати. Бо в нас бувають різні групи і пенсіонери, і сім’ї, і молодь, і ті, котрі мають якесь коріння в Україні, і ті, котрі їдуть сюди через оцю невідомість і «нетуристичність». Є ті, котрі готові жити-спати в наметах, а є й такі, котрим важливо кімната з душем в садибі (таких до нас приїжджає найбільше). Хоча є й такі, котрі шукають вже більш люксичних варіантів. Але всі вони прагнуть пізнати країну, познайомитися з людьми, спробувати пожити як місцеві.

Мало людей добре знають англійську в нашій країні – це створює багато проблем для іноземців?

Якщо чесно, то це трохи незручно. Навіть не те, що багато людей не знають, а те, що майже всі знаки не дубльовані латиницею, а в деяких дальших селах взагалі відсутні будь які знаки. Хоча в містах, особливо у Львові, ситуація набагато краща. Є вказівники, оголошення англійською, багато молоді може хоч так-сяк пояснити дорогу англійською, є інформаційні центри і т.д. Правда, більшість наших турів фокусуються на села та непроторені стежки, тому з англійською в нас там складно.

Тарас Пасимок

Також читайте:

10 помилок про туризм На Косівщині живе відомий мандрівник Етношопінг на Косівщині