Розтоки туристичні
Перша письмова згадка про село Розтоки в 1500 р. Межує з селами Білоберезка, Ясенів Горішній Верховинського району; Великий Рожин, Яворів Косівського району, Розтоки Путильського району Чернівецької області. Висота над рівнем моря центральної частини — 400 м. Відстань від Косова 25 км, залізничної станції Вижниця — 15 км.
Розтоки колись називалося Тисова Рівня, але згодом було перейменоване в Розтоки. Село розташоване на кордоні Косівського району та розкинулася на берегах річки Черемош, котра бере початок неподалік в горах та ділить село на дві половини. Село ніколи не знало нападів татар та панщини, адже знаходиться досить високо в горах.
Присілки, кутки: Село, Опари, Луги, Вологи, Підпасіки, Губки, Підстінки, Запогар, Манівлоги, Рабинець. Урочища: Глиняне, Причівок, Чопаги. У Черемош, вздовж якого простягається село, впадають потоки Скакунець, Свідовець, Вросолі.
762 господарства. Типові прізвища в селі Розтоки: Влашинець, Гавриляк, Крильчук, Слижук.
Промислових підприємств немає. Агроторгова спілка селян «Росинка» (гол.Ю.Рибарук) об’єднує 140 чол., за нею закріплено 35 га угідь. У господарстві близько 100 голів великої рогатої худоби, 71 вівця. В селі діє приватне сільськогосподарське підприємство «Незалежність» (гол.Д.Поляк) із земельною площею 8 га та 20 фермерських господарств. Населення займається ще ткацтвом і килимарством.
Ґрунтова дорога, автобус Косів—Білоберезка. Відділення зв’язку. Середня школа (директор Д.Кобильовський) в типовому приміщенні (1979 р.). Кращі педагоги — Є.Кобильовська, Г.Купрій, Г.Мицканюк. Дитячий садок у пристосованому приміщенні (15 дітей, зав. М.Самашко). Народний дім (1947 р.), 2 бібліотеки.
Будинок торгівлі, 3 крамниці, кафе «Горянка» Кутського споживчого товариства. Служба побуту представлена перукарнею, швацькою та телемайстернею.
Релігійні громади УГКЦ (нечисленна) та УПЦ—КП. Церквою св. Михаїла та каплицею св. Козьми і Дем’яна користується православна громада. Храмові свята — 21 листопада (Собор Архистратига Михаїла) та 14 листопада (Козьми і Дем’яна).
У Розтоках часто бував Ю. Федькович (зокрема в 1863, 1865, 1866 р.), згадує він це село в своїх творах (оповідання «Опришок» та ін.). Тут у 1940 р. народилася поетеса М. Влад.
Жителі села зазнали багато лиха під час німецької окупації та за часів радянського тоталітаризму. 11 людей загинули на радянсько-німецькому фронті. 80 жителів села були вивезені на роботу до Німеччини. За підтримку повстанського руху радянські репресивні органи ув’язнили 36 чоловік, виселили до Сибіру 56 (дані неповні). Церква і каплиця є пам’ятками архітектури. Пам’ятка природи — Камінь Довбуша. Амбулаторія сімейної медицини с. Розтоки — державний заклад первинної медичної допомоги у селі. Телефон для довідок: +380 37 382 5374.
Писаний камінь
Писаний Камінь безсумнівно є одним з найлегендарніших місць в Карпатах. Могила короля карпів, зустріч Довбуша з мольфаром, численні легенди про походеньки опришків і ще багато-багато всього.
Писаний Камінь — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Скелі розташовані у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковець і Буковецького перевалу.
Свою назву Писаний Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені.
Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів заввишки до 3 м, і тягнуться ланцюгом (80 м.) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.
Похід на Писаний Камінь з села Білоберезка Верховинського району. Стало відкриттям, що в одному місці, на одній дорозі є аж 4 туристичні об’єкти. Це сам Писаний з чудовими краєвидами, водоспади «Надія» та «Млинський» та скеля «Кам’яна Баба».
На водоспаді Млинський є чудова кам’яна глибока чаша для купання, нічим не гірша, ніж легендарна Терношорська Купіль Мавок в Снідавці.
Криївка УПА під Писаним Каменем
За ініціативи краєзнавця, дослідника, жителя Верхнього Ясенова Михайла Ілійчука та громадської організації «Патріоти Гуцульщини» на території Буковецької сільської ради поблизу місця загибелі останнього повстанця Верховинського району Миколи Марусяка («Богдана») споруджено криївку УПА. Вона знаходиться серед лісу і являє собою своєрідне укриття під землею, в якому колись жили бійці Української Повстанської Армії.
Варто зазначити, що по завершенню всіх робіт криївку максимально наблизили до справжньої і замаскували, адже під час національно-визвольних змагань основним її призначенням було переховування повстанців. Бійці АТО Василь Медвійчук з с.Красник та Іван Потяк з с.Красноїлля вивісили на верхівці криївки прапор Організації Українських Націоналістів.
Криївка створена для збереження і відтворення історії повстанського руху на Верховинщині і виступатиме елементом наочного виховання школярів на національно-патріотичних засадах. Місцеві активісти кажуть, що люди воліють не лише пам’ятати свою історію, а й наочно показувати її своїм нащадкам. Задум ініціаторів полягає в організації екскурсій до криївки як школярів, так і туристів, які перебуватимуть в районі, оскільки розташована на туристичному маршруті, який пролягає до г. Писаний Камінь.
Томаківський камінь
На території Косівського району є ще дуже багато святилищ крім як на Сокільському хребті. Зокрема це Томаківський камінь, Терношорське святилище, Камінь у Завоєлах, святилище Лисина Космацька.
Культова традиція тут мала продовження і в епоху бронзи й заліза, про що свідчить значна кількість солярних знаків і символів у вигляді кругів з ямками посередині, чашоподібних заглибин з обідком, малих чашних виїмок.
Структура Томаківського каменя в селі Розтоки це значна кількість різноманітних петрогліфів, серед яких є тотемний родоплемінний образ птаха, вказують на те, що він має стародавнє неолітично-енеолітичне походження і використовується протягом тривалого часу.
Розтоки колись називалося Тисова Рівня. Село розташоване на кордоні Косівського району та розкинулася на берегах річки Черемош, котра бере початок неподалік в горах та ділить село на дві половини. Село ніколи не знало нападів татар та панщини, адже знаходиться досить високо в горах. У Розтоках часто бував Ю. Федькович, згадує він це село в своїх творах (оповідання «Опришок» та ін.).
Реабілітаційно-відпочинковий табір «З любов’ю в серці»
- Для кого: військовослужбовці ЗСУ, Національної гвардії, бійці добровольчих батальйонів та члени їхніх родин.
- Формат роботи: кожен заїзд триває 9–10 днів і розрахований на 20–25 учасників.
- Програма: психологічне перезавантаження, екскурсії горами, арттерапія, каністерапія (робота зі спеціально навченими собаками-«реабілітаками») та культурні заходи.
- Вартість: реабілітація є безкоштовною для бійців; проєкт існує завдяки зборам, донатам та волонтерській допомозі.
- Контакти: дізнатися про наступні заїзди чи підтримати табір можна через офіційну сторінку у Facebook: ГО «За покликом серця» або за телефоном +380 67 676 5793.
Гірська річка Черемош (рафтинг-сплав)
Село Білоберезка — тут в травні 1967 року стартували перші республіканські змагання з техніки водного туризму на приз газети «Молодь України», а потім відбувся матч 10 міст СРСР з водного туризму.
Ці змагання стали поштовхом для інтенсивного розвитку водного туризму на Черемоші. Нині навесні і влітку сотні екіпажів на різних типах плавзасобів кидають виклик бурхливим водам цієї мальовничої річки. Кожен рік проводяться змагання на «Кубок Черемошу». Популярність перейшла кордони України. Тепер на річці можна зустріти туристів не тільки з країн СНД, але й Європи.
«Наразі є два маршрути для сплаву – від села Білоберізка до села Розтоки, та від села Устеріки до Білоберізки, – розповідає член молодіжної ради ОТГ Леонід Тинкалюк. – Аби взяти участь у сплаві, потрібно назбирати щонайменше п’ятеро людей. Кожну групу супроводжує інструктор. Перед сплавом люди ще мусять пройти спеціальний інструктаж. А на байдарки ми пускаємо лише тих, хто вже сплавлявся на рафті. По-перше, це більш небезпечно, а по-друге, поставити інструктора на кожну байдарку ми просто не зможемо».
Храми села Розтоки (Косівщина)
- Церква Святого Архистратига Михаїла (1901 р.): Головний парафіяльний храм села. Сучасну дерев’яну будівлю звели на місці давнішої церкви (1818 року) і освятили у 1902 році. Вівтарна частина орієнтована на південний схід, а з північного боку височіє автентична дерев’яна дзвіниця. Попередні історичні згадки свідчать про існування тут храму у вигляді шопи ще у 1741 році.
- Церква-каплиця Святих Безсрібників Косми і Даміана (1883 р.): Розташована у присілку Розтоки-Пасічна. Споруджена коштом місцевої громади на землі, яку безкоштовно передав мешканець Лазар Даниньчук. Зовнішній вигляд каплиці майже повністю зберігся у первісному стані, за винятком нижньої частини стін, яку згодом захистили дерев’яною вагонкою. Поруч розташована окрема дерев’яна дзвіниця.
Веломандрівка на Писаний Камінь через село Білоберезка Верховинського району. Стало відкриттям, що в одному місці, на одній дорозі є аж 5 туристичних об’єктів. Це сам Писаний з чудовими краєвидами, водоспади «Надія» (Ціви) та «Млинський», скеля «Кам’яна Баба» та Камінь Довбуша. На водоспаді Млинський є чудова кам’яна глибока чаша для купання, нічим не гірша, ніж легендарна Терношорська Купіль Мавок в Снідавці.
Даний маршрут є досить схожим на Косів-Плоский-Лужківський водоспад-Косів, який вже описаний на “Велокосові”, але трохи довший. З позитиву можна відзначити, що дорога з Буківця траверсом під Писаним зараз в дуже хорошому стані, особливо в порівнянні з Плоским. З гори відкриваються унікальні краєви Карпат, які більше ніде не побачиш. Якщо часу обмаль, то мандрівку можна скоротити і спускатись одразу в село Розтоки Косівського району, заскочивши по дорозі на містичний Томаківський камінь.
Писаний Камінь безсумнівно є одним з найлегендарніших місць в Карпатах. Могила короля карпів, зустріч Довбуша з мольфаром, численні легенди про походеньки опришків і ще багато-багато всього.
Свою назву Писаний Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені.
Писаний Камінь — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Скелі розташовані у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковець і Буковецького перевалу. Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів заввишки до 3 м, і тягнуться ланцюгом (80 м.) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.
Веломандрівка на гору Спинзова — майже 70 км неймовірних краєвидів Гуцульщини
Якщо ви шукаєте маршрут, який поєднує мальовничі карпатські краєвиди, цікаві гірські дороги, захопливі спуски та атмосферу справжньої Гуцульщини, тоді веломандрівка на гору Спинзова стане чудовим вибором.
Це кільцевий маршрут довжиною майже 70 кілометрів, який проходить через Яворів, хребет Плоский, гору Спинзова, Розтоки, Тюдів та Кути. Тут є все, за що ми любимо Карпати: затишні ліси, відкриті полонини, величні панорами, старі гуцульські села та довгі спуски, які дарують справжнє задоволення. Косів → Яворів → Плоский → гора Спинзова → Розтоки → Тюдів → Кути → Косів
Найкраще вирушати рано-вранці, адже маршрут займає практично цілий день, особливо якщо часто зупинятися для фотографій та відпочинку.
Перші кілометри проходять хорошою асфальтованою дорогою до Яворова. Уже після села починається поступовий набір висоти, а навколо відкриваються дедалі ширші панорами Косівщини. Після виїзду на хребет Плоский починається справжня атмосфера карпатської веломандрівки: густі ліси змінюються відкритими луками, а за кожним поворотом відкриваються нові краєвиди. Колись на цьому маршруті працювала страусина ферма, яка була цікавою туристичною родзинкою. Сьогодні вона вже не функціонує, однак багато велосипедистів досі згадують її як одну з незвичних локацій Косівщини.
Гора Спинзова (965 м) — одна з найкрасивіших оглядових вершин Покутсько-Буковинських Карпат. На вершині встановлено каплицю Архістратига Михаїла та альтанку для відпочинку. Це місце має особливе значення для мешканців Розтоків. Саме тут здійснилася мрія загиблого захисника України та колишнього голови села Євгена Данищука, який прагнув побудувати каплицю на Спинзові. Біля неї встановлено меморіальні дошки на честь полеглих воїнів Євгена Данищука та Василя Гавриляка.
Стоячи на вершині, важко не затриматися надовго. Перед очима простягаються десятки карпатських хребтів, долина Черемоша та мальовничі гуцульські села.
Одним із найприємніших відкриттів цієї подорожі стали… стиглі вишні та черешні.Здавалося б, наприкінці липня їхній сезон давно завершився. У Косові та навколишніх селах дерева вже кілька тижнів стояли без ягід. Але високо в горах усе відбувається трохи інакше. Через прохолодніший клімат вишні та черешні достигають значно пізніше. Саме тому дорогою ми із задоволенням ласували солодкими ягодами просто з дерев. Такі маленькі несподіванки роблять кожну карпатську мандрівку особливою.
Карпати цікаві не лише природою, а й людьми. Під час поїздки ми зустрічали місцевих жителів, які косили сіно на крутих схилах, випасали худобу або працювали біля своїх господарств. Тут і сьогодні можна побачити традиційний гуцульський побут, який майже не змінився за останні десятиліття. Саме такі випадкові зустрічі створюють ту неповторну атмосферу, заради якої хочеться повертатися в гори знову і знову.
Після вершини починається одна з найприємніших частин маршруту. Дорога плавно спускається через ліси та відкриті полонини у напрямку Розтоків, відкриваючи фантастичні краєвиди на долину могутнього Черемоша.Далі маршрут проходить високо над річкою, звідки відкриваються чудові панорами на її звивисте русло. Черемош здавна вважається однією з найкрасивіших гірських річок Українських Карпат. Його стрімка течія століттями формувала ці мальовничі схили та глибокі долини.
Невдовзі дорогою можна побачити ще одну природну окрасу маршруту — Тюдівську скелю, яка велично височіє над долиною Черемоша. Це одна з найвідоміших геологічних пам’яток Косівщини та чудова оглядова точка, звідки відкриваються мальовничі краєвиди на річку, навколишні ліси та села. Після насичених гірських підйомів ця ділянка дарує можливість насолодитися швидким асфальтовим спуском і спокійною їздою вздовж Черемоша через Тюдів та Кути.
Маршрут рекомендується велосипедистам із середньою або хорошою фізичною підготовкою.
Найкраще його проходити на:
- гірському велосипеді (MTB);
- gravel-велосипеді з широкими покришками;
- електровелосипеді.
Після дощів окремі ґрунтові ділянки можуть бути слизькими, тому найкращий час для поїздки — суха погода.
Веломандрівка на гору Спинзова — це не просто ще один велосипедний маршрут. Це подорож, під час якої відкриваєш для себе справжню Гуцульщину!
Майже 70 кілометрів дороги дарують неймовірні панорами, тихі ліси, гірські хребти, старовинні села, могутній Черемош, Тюдівську скелю, стиглі вишні наприкінці липня та цікаві зустрічі з місцевими людьми, які й досі живуть у гармонії з природою.
Саме заради таких маршрутів хочеться знову сідати на велосипед і відкривати нові куточки Карпат. І навіть якщо ви вже бували на Сокільському хребті, Терношорах чи біля Лужківського водоспаду, Спинзова неодмінно подарує власні незабутні враження!
Веломаршрут Косів – Усть-Путила (до Кам’яної Багачки)
Усть-Путила — село в Україні, в Чернівецькій області, Путильському районі.
Село розташоване при впадінні річки Путилки у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, побудовані в 1881 році і розташовані при дорозі у центрі села.
Кам’яна Багачка (інші назви — Закам’яніла Багачка, Зачарована Скеля) — скеля у Покутсько-Буковинських Карпатах, геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована на правому схилі долини річки Путили, біля села Усть-Путили Путильського району Чернівецької області. Відносна висота 22 м (максимальна — майже 30 м). Складається з пісковиків. Біля підніжжя — лучна рослинність. Зі скелею пов’язано багато народних легенд. Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.
Знайти «Кам’яну Багачку» дуже просто, адже вона нависає над самісінькою дорогою, з лівого боку. Сама «Багачка» чимось схожа на Терношорську Бабу.
І справді, вершина каменю схожа на голову жінки в хустці. Навпроти «Багачки» розташований магазин, де можна залишити ровер і піднятись стежкою на камінь. Звідти відкривається чудовий краєвид на навколишні гори та на село Усть-Путилу.На самому верху встановлений хрест на честь 1025 років хрещення Русі.
Веломандрівка в село Розтоки до Лужківського каменя
Cело, яке розкинулося вздовж берегів Черемошу майже на 10 км, — Розтоки.
На лівому березі — Розтоки Івано-Франківської області, на правому — Чернівецької. Село одержало назву від річки. В цьому місці Черемош «розтікається» рукавами в широкому руслі. Село дуже мальовниче. Леся Українка, яка любувалася Розтоками із сусідніх вершин, назвала село «гарним і срібним як мрія».
Це батьківщина отамана буковинських опришків Мирона Штолюка і місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. Тут він написав хрестоматійний нині вірш «До мого брата Олекси Чернявського, що збудував міст на Черемоші у Розтоках», в якому виразив давню мрію про возз’єднання всіх українських земель.
На території Косівського району є ще дуже багато святилищ крім як на Сокільському хребті. Зокрема це Томаківський камінь в Розтоках, Терношорське святилище, Камінь у Завоєлах, святилище Лисина Космацька.
Веломандрівка до Скелі Довбуша (Розтоки – Околена)
Ми побуваємо одразу в 3 районах: Косівському, Путильському та Верховинському, а також в двох областях — Івано-Франківській та Чернівецькій.
Вся наша мандрівка проходить паралельними дорогами в долині річки Черемош. Отож, красиві краєвиди Карпат і скелястих берегів — гарантовані!
У селі Розтоки Путильського району, біля автодороги до села Товарниця, на схилі гори Тарночка знаходиться монотонна сіра глиба, що носить назву Камінь Довбуша. Це геологічна пам’ятка природи місцевого значення висотою 20 м і діаметром 40 м. Площа геологічного утворення та прилеглої охоронної території — 0,2 га. Висота над рівнем моря — 833 м.
Камінь Довбуша користується популярністю серед туристів. Це утворення пов’язане з легендою про Олексу Довбуша, ватажка народних месників — опришків. За переказами, камінь слугував місцем збору захисників знедоленого люду. І по-сьогодні збереглися сходинки на вершину скелі, які міцними і гострими топірцями вирубали опришки. Кажуть, що в потаємних печерах під скелею заховані незліченні скарби народних месників.
Від скелі відкривається чудовий краєвид на гірські хребти: Садківчик, Бочків, Черешнів. Прямо під каменем розкинулося мальовниче село Товарниця, а ще нижче — несе свої гомінливі води гірська річечка з гарною назвою «Білий Потік».
Веломаршрут Косів — Смугарські водоспади — Протяті Камені
Буковинські водоспади (Смугарські водоспади) — ландшафтний гідрологічний заказник місцевого значення.
Розташований у Покутсько-Буковинських Карпатах, у межах Путильського району Чернівецької області, в східній частині села Розтоки. Русло потоку Смугарів (права притока Черемошу) та більшість його лівих приток перетинають виходи масивних піщаників, вапняків, сланців — саме вони формують низку водоспадів. На відстані 2 км — сім водоспадів різної потужності й висоти: від 3 м до понад 18 м, що є унікальним явищем для Українських Карпат.
Протяті Камені (Протяте Каміння) — геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні, група мальовничих скель. Розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови. Скелі лежать за півтори години ходьби на південь від перевалу Німчич, на невисокому гірському хребті, що в межиріччі Виженки і потоку Смугарів.
Скелі утворені з розчленованих потужних пластів пісковика. Деякі з них пронизані отворами та ходами, через що й виникла назва — Протяті Камені. Найцікавіша і найвища скеля носить назву Соколине Око (максимальна відносна висота — 40 м). У ній в результаті ерозії утворилася кам’яна арка, що нагадує око.
Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, значно вужчі за перші, проходять скрізь скелю і завершуються з її східного боку.
На вершині скелі утворено природній резервуар, діаметром і завглибшки бл. 70 см. Неподалік від Соколиного Ока серед букового лісу розташовані ще кілька, дещо менших, але також мальовничих, скельних масивів.
Веломандрівка до Лужківського водоспаду
Лужківський водоспад в Покутсько-Буковинських Карпатах — один з найвищих водоспадів Гуцульщини.
Розташований у Косівському районі, за 6,5 км на захід від центральної частини села Великий Рожин, біля початку присілка Лужки. Висота водоспаду ‒ понад 14 м. Розташований у місці, де невеликий лісовий потічок стрімко (місцями прямовисно) збігає похилою скелею. Дещо нижче водоспаду потічок впадає в річку Верхнє Середню, яка є правою притокою Великорожинки (басейн Черемошу).
Повертатися від водоспаду можна на Яворів, Буківець чи навіть Писаний Камінь, але це буде ‒ далеко, важко і весь час вгору, хоча для любителів екстриму може підійти.
До речі, нещодавно від села Великий Рожин, через річку Черемош, зробили дерев’яну кладку-міст до села Підзахаричі Путильського району ‒ це ще один із цікавих туристичних обʼєктів сконцентрованих в тому районі, в додаток до Тюдівської скелі та водоспадом під нею, а також печерою Довбуша, яка розташована на горі неподалік.
Веломаршрут Косів-Усть-Путила (через Верхній Ясенів)
Цей маршрут можна ще назвати від «Рибниці до Черемоша», адже річка Рибниця бере свій початок з джерела під горою Ігрець, що знаходиться західніше Буковецького перевалу.
Вздовж дороги над головою висять величезні каміння та скелі. Гори — високі і стрімкі, досить дикі. Людей не є багато в цьому районі, — села досить маленькі, розкинуті з обох сторін річки, які з’єднуються величезними підвісними дерев’яними мостами. Ці кладочки є хорошими туристичними об’єктами.
Серед туристичних об’єктів можна згадати про відреставровану нещодавно церкву в селі Мариничі, яка із зеленого стала жовтувато-дерев’яного кольору. Теперішній її вигляд більш автентичний та кращий. Також, красива яскраво-жовта церква є в Розтоках. До речі, можна їхати на Косів і через село Білоберезку – з лівого, а не правого берега Черемоша. Але дорога там не асфальтована і часом з підйомами.
P.S. Як на мене, то маршрут чудовий! Сподіваюсь, що цей опис стане у пригоді, як туристам, так і спортивним велокосівчанам. Хоча б раз, але його таки варто проїхати! Проте, варто вирушати рано, адже мандрівка забере у вас весь день, а в темноті катати дуже небезпечно. Не радив би їхати його в реверсі, бо це буде злочин проти організму) 🙂
.
Як відомо, найкращий спосіб мандрувати Косівщиною – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів. Автор тексту та треків гід та журналіст Тарас ПАСИМОК





















Підтримай волонтерський проект
Підтримати волонтерський проект без жодного фінансування за 15 років.
Приватбанк: 4149499074529031