Кринта-Угорське Каміння

На Верховині, гей, на Верховині
Угорський камінь з профілем орла.
Колись пройшли тут орди страховинні
І воля небо тут перебрела.
Ще й досі вікнам сняться таємниці
Під крилами пошарпаних драниць,
Де самотіють Ксеньки і Анниці
З вустами, голубими від чорниць…
(Ліна Костенко)

Гринявські гори — гірський масив в Українських Карпатах, розташований на території Верховинського району. До Гринявських гір входять хребти: Кринта-Скупова, Пневе, Озирнинський, Ватонарка та інші. Ці гори мають переважно пологі вершини. до висоти 1400 м. вкриті переважно хвойними лісами, вище — полонини. Район випасного тваринництва, значно заселений, проте порівняно важкодоступний.

Незважаючи на дощове і холодне літо 2014 року, наша команда «МапаКосів» продовжує підкорювати нові вершини. 16-17 червня компанія в складі 5 людей вийшла на розвідку нового туристичного маршруту — пробігтись від Верховини хребтом Кринта-Скупова до Угорського Каміння. Вийшли ми вечором з Верховини і за кілька годин були на полонині Кринта. Відстань за даними gps-трекеру – майже 9 км. Йти досить легко, лише місцями був стрімкий підйом. А заночували з пастухами в колибі.

Полонина Кринта (Крента)

Полонина Кринта відома на Верховинщині виробництвом сиру та іншої молочної продукції. Краєвиди там теж досить красиві – добре видно Чорногірський хребет, а також вершини Гринявських гір і Покутсько-Буковинських Карпат. Сюди часто приходять туристи, адже цей цікавий об’єкт розташований практично в межах Верховини. Часто на полонину роблять екскурсії і на конях.

Готуючи матеріал, знайшов в Мережі таку інформацію: «На Прикарпатті розроблено проект гірськолижного комплексу «Кринта», який може скласти конкуренцію славнозвісному курорту «Буковель». Сільська рада села Красник Верховинського району виготовила генеральний план села, в якому запроектувала й гірськолижний курорт, що розташується на схилах гір Кострича і Кринта (висота понад 1500 м.). На «Кринті» планується спорудити п’ять трас різної складності та три витяги» — такий проект дуже потрібний для розвитку туризму в регіоні, але жодних споруд чи гірськолижних витягів я не побачив.

А рано-вранці, о 5-00, вже підйом і в тумані рушаємо хребтом Кринта-Скупова до Угорського Каміння. Час від часу туман розсіюється і видно панораму гір на всі 360 градусів. Хребет Кринта-Скупова – це суцільна полонина. Корів і коней ми зустріли більше, ніж людей. Тому коні дуже тішились нашій присутності і часто близько підходили. Йти було досить легко – фактично дорога рівна – без затяжних і різких підйомів чи спусків.

По дорозі, ми навіть натрапили на маленьке пташеня, яке випало з гнізда і ще не вміло літати. Зважаючи на сучасну моду, не змогли стриматись і зробили з пташенятком групове селфі). На щастя, з нами в поході був відомий гуцульський фотограф Руслан Трач з Верховини, тому навіть в тумані йому вдалося зробити багато оригінальних фото гір. Хоча основна його мета була зробити фотосесію в етнічному стилі на Угорському Камінні з Олею Мельничук. Його чудові знимки можна переглянути на сайті «Лудинє».

Фото Олі Валуєвої

Варто знати, що до Кринти і Угорського Каміння маркування на жаль немає, тому варто уточнювати вашу дорогу в гуцулів, бо ми одного разу трохи заблудили і довелось вертатись. Відсутність маркування, а також значний брак інформації про цей район в Інтернеті вказує на те, що цей маршрут не є популярний серед туристів, хоча він того безперечно вартує.

Скупова — гора в Українських Карпатах, в масиві Гриняви з висотою 1579,3 метрів над рівнем моря. З вершини Скупової відкривається чудова панорама довколишніх гір: на півдні хребет Пневе, за яким видніються гори масиву Чивчини; на заході та північному заході — масив Чорногора, на півночі — хребти Покутсько-Буковинських Карпат.

На захід і південний захід від гори, на схилах поблизьких вершин, є групи мальовничих скель, серед яких особливо цікаві скелі Угорський Камінь.

Угорські Скелі (Угорське Каміння)

На гору Скупову ми не забігали через брак часу, але вдалося дослідити три з семи груп каміння, які разом називаються «Угорськими». Каміння за своєю «архітектурою» досить сильно відрізняються, але загалом скелі схожі на Терношорські та Сокільскі. За древньою карпатською традицією, на вершині однієї з велетенських скель — розміщений камінь схожий на голову людини. Більшість скель заховані в лісі і їх важко знайти та побачити здалеку. Тому маркування даного маршруту було би дуже доречне.

Також варто знати, що каміння розкидане на досить великій відстані одне від одного, тому щоб все обдивитись потрібно затратили половину дня. До деяких каменів підхід через бурелом, а до інших скель біжать протоптані стежки. Не намагайтесь підлізти до каменя на вершині скелі (людська голова) — то лише на перший погляд легко, злізти дуже велика проблема (навіть для скелелаза).

На жаль, основний туристичний потенціал скель не використовується. Адже скелелазних трас (пробитих шлямбурами) там немає. Було дві старі траси, але вони вже зруйновані і довіри не викликають, а безпечно вийти наверх для навіски неможливо. Хочеться повернутися туди знову, але вже із системами для скелезання.

Фото Руслана Трача

Найбільше мені запам’яталось скупчення скель в лісі, які я назвав «кам’яним поїздом». Скали досить довго тягнуться лісом своєрідним прямокутником, час від часу між ними є проміжки, немовби з’єднання між вагонами. Останній «кам’яний вагон» вражає масштабами і розмірами. Лише цей шпиль у формі олівця і видно на велику відстань, бо каміння вище за навколишні дерева. Але здалеку він виглядає досить маленьким. Коли потрапляєш безпосередньо в підніжжя скелі, то вона вражає своїми розмірами.

Загалом від полонини Кринти до Скупової і Угорських скель десь 16 км., ну і приблизно 5 км. до села Зелене, куди ми і спускались до цивілізації. По дорозі знову натрапили на лісову живність – цього разу на дику курку – тетерука, але сфотографувати її не вдалось, бо дуже швидко бігала, неначе заєць, лише з пір’ям). До села Зелене повз дорогу тягнуться величезні дерев’яні хрести невідомого призначення, але по них можна непогано орієнтуватися.

Зелене — село Верховинського району Івано-Франківської області. Відстань до райцентру становить близько 22 км і проходить автошляхом місцевого значення. Населення — 815 осіб. Сільраді підпорядковані села Буркут, Топільче і Явірник.

Село зустріло нас дощем і відсутністю транспорту. То і не дивно, бо основна проблема нашого маршруту — це важкодоступність через погані дороги і жахливу логістику. Сюди з Верховини їде лише один автобус, який прибуває в Зелене в 12-00. Назад на Верховину він відправляється о 14-00. Наш автобус взагалі не приїхав через аварію на дорозі. Тому нам довелося їхати залізній буді поштової машини. Але вже краще так, ніж ночувати на вулиці, адже палаток в нас із собою не було.

P.S. Наша мандрівка, довжиною майже 30 кілометрів, — вийшла цікавою. Але я б радив туристам розділити маршрут на 2 частини. Йти чи їхати на конях на полонину Кринту, щоб посмакувати сир і краєвиди, а ночувати у Верховині чи в палатках. А до Угорського Каміння, в село Зелене, — їхати автобусом, досліджувати і фотографувати скелі, ночувати в палатках і повертатися назад у Верховину на наступний день.

Хребет Кринта-Скупова від Верховини до Угорських Скель, я би радив проїхати на конях, мотоциклах, квадроциклах, велосипедах чи бігти на лижах зимою. Тоді можна зробити за один день кільце, яке ми пройшли за 2 дні, без великих зусиль, але в швидшому темпі.

Автор тексту і треків — Тарас ПАСИМОК

Також читайте:

Угорське Каміння (gps-трек) Полонина Кринта (gps-трек) Протяте Каміння і Соколине Око Полонина Кринта (відео)