Чи варто ходити в гори самому? (опитування)

Я мандрую горами вже більше шести років.

За це цей час я здійснив дуже багато, як пішохідних так і велосипедних мандрівок. Із цього числа було близько ста сольних походів одноденок на території Косівського, Верховинського та Путильського районів і лише одна із ночівлею ‒ на горі Ротило. Спочатку я не був впевнений в своїх силах, а отже кілька років мандрував із більш досвідченими мандрівниками. Згодом я зрозумів, що варто спробувати соло і можу сказати, що це чудово! Людина повинна частіше бути не лише на самоті, але і ще частіше на природі (не обов’язково в горах), адже тоді ми краще розуміємо і знайомимось із собою, власним внутрішнім світом, а також відпочиваємо, очищуємось від агресії ЗМІ, Інтернету та соціуму. Дика природа дає відчуття свободи, волі, світлої енергії життя та любові.

Маючи значний досвід походів, а також якісне спорядження, у серпні 2016 року, я таки наважився на соло мандрівку із ночівлею і можу сказати, що відкрив для себе новий рівень мандрів.

За два дні я не зустрів жодної людини, проте спогади про той похід залишаться в мене на все життя. Я би не радив ходити в зимові сольні походи, або в тривалі походи дикими безлюдними місцями в інші пори року, бо це необґрунтований ризик для здоров’я та життя туриста, але час «для себе» повинен бути в кожної людини. Це унікальний спосіб відчути всю красу навколишнього світу без непотрібних розмов на буденні теми, що є недосяжним навіть коли поруч хоча б один супутник.

Отож любіть себе, насолоджуйтесь життям та будьте щасливі!

Олександр Мартинюк: Не люблю ходити в гори компаніями. Це відволікає від того, за чим власне йшов. Щоб відчути кожен метр подорожі ‒ потрібно йти наодинці. Здається, ніби й достатньо часу в будній день приділити увагу своїм глибоким думкам, та чи то в силу заклопотаності, чи виру великого міста, а може поглинання нас зоною комфорту, ми мислимо буденно і шаблонно, автоматизовано і заклопотано.

Sergey Sergienko: Варто, але не на складних маршрутах і при ретельному плануванні і підготовці. В одиночних походах (соло) є чимало плюсів. Які маршрути вважаю не складними: наприклад, всі маршрути в межах Українських Карпат в теплі пори року. Особисто ходив соло кілька разів по 12-14 днів (автономно, не заходячи в села), мені сподобалось 🙂 Непокоїть тільки питання безпеки ‒ нікому допомогти раптом щось. Але чим ретельніше готуєшся, тим менше вірогідність цього “щось”. А ще мрію знайти сайт (сторінку, групу…) своєрідного клубу (дошки обʼяв тощо) для пошуку компаньйонів-попутників зі схожими побажаннями до походу. Бо в групі (хоча б вдвох) все-таки краще 🙂 На жаль, з віком знаходити підходящу групу все важче.

Олександр Бондаренко: Соло походи ризикована річ і потребує достатньої підготовки та вмінь співіснувати з середовищем. Це вибір сильних людей, адже самотність потребує достатньо потужних морально-вольових якостей. Окрім того соло це ризик, тому що ти позбавлений можливості допомоги в критичній ситуації. Тому потрібно до одиночних походів підходити ретельно все зваживши, і маючи достатній досвід. Приклад Райнгольда Месснера доводить, що соло може бути найефективнішим вибором для досягнення серйозних результатів.

Olga Prystai:  Звісно, краще мати хорошу сходжену компанію для мандрів. Але не завжди у друзів є можливість скласти компанію для подорожей. Одноденні походи однозначно через це не варто відміняти, а щодо багатоденних ‒ потрібен аналіз всіх можливих непередбачуваних ситуацій на маршруті і запасний план на ці випадки. Особисто я стараюся не ходити самостійно в багатоденні походи ‒ маю такий досвід і мені там нудно ( і ще доводиться постійно дбати про безпеку, що теж не додає задоволення).

Olesya Levytska: Варто! Автоматично вийде варіація Віпасани. Це така особлива східна техніка медитації, при якій потрібно мінімум 10 днів провести в повному мовчанні та тиші.

Віпасана ‒ повне видалення забруднень розуму і досягнення найвищого щастя та повного звільнення. Зцілення ‒ не лише лікування хвороби, але й повне зцілення від людських страждань ‒ ось що є метою цієї техніки. Адже нас оточує безліч інформації, подій, людей, обов`язків, мрій… Як результат, всі ми страждаємо ментальним перенапруженням, що у свою чергу веде до дисбалансу, втрати ідентичності, зневіри або ж банальних тривог, гніву, стресу.

Бучак Петро: Якщо протягом одного дня то чому б ні, відпочити чи щось позбирати, але якщо з ночівлею, то з кимось цікавіше і безпечніше та й робити все наполовину швидше…

Iryna Rzhevska: Маю досвід одного одноденного солопоходу і кілька соломандрівок. Є в соло один недолік ‒ у хвилини щастя немає нікого поруч, з ким поділитись цим щастям. А ходити в гори варто завжди!

Maxim Mysak: Багато залежить від типу темпераменту і мети походу. Інтроверти запросто знайдуть про що поговорити самі з собою, відпочити від шумної цивілізації, тому для пізнання себе однозначно варто. Але кажуть справжнє щастя лише тоді, коли є з ким його розділити).

Roman Romaniv: звичайно шо не варто… Але тут залежит куда йти і з якими цілями. Якшо всі задрали, то на Сокільський самому піти ‒ це йо. Якшо йти дес самому в Горгани то можна прекрасно допомогти дикій природі вижити. Ведмедики не пристають до людей, коли їх більше 3).

Василь Павлюк: Я ходив раніше сам в одноденні походи літом в Верховинському і Путильському районі. Якщо людні маршрути, то нормально. Але якщо якісь дикі місця, а ще як залізеш в якісь хащі, то трохи моторошно. Я брав з собою телефон з номерами МНС, навігатор, карту, компас, ніж, сірники і старався ходити акуратніше , щоб не підвернути чи не зламати ногу. А зустріти диких звірів в Карпатах дуже непросто. Крім лисиць і змій я нікого не видів. Хоча сліди попадаються ))

Svitlana Tonyuk: Гори ‒ це завжди прекрасно! І ходити самому не те, щоби не цікаво…якщо ти дуже любиш гори і краєвиди, які з них відкриваються, то ти будеш насолоджуватися і радіти й сам, але удвох…удвох тепліше:);) А компанією теж круто, особливо якщо ще в тебе друзі “обезбашені”), то такі походи завжди веселі, фантастичні та незабутні. І, що головне, на мою думку, взимку, ні в якому разі самому ходити в гори не можна, як би ти їх не любив.

Андрій Стронціцький: Можна, але ввечері біля вогню скучно. З власного досвіду, кілька тижневих походів по Горганах

Василь Дворський: Все залежить від настрою і досвіду. Зимою самому ходити не варто!

Олена Шевчук: На один день можна, але краще з кимось, бо всяке буває, ну і веселіше.

Снежана Гафинец: Залишайся наодинці з природою, відчуваєш її кожен подих, кожен рух, лагідний шепіт!

Олексій Пономаренко: Чи варто мандрувати? Думаю, що усі скажуть так. Кількість людей в мандрівці значення не має.

Денис Квасов: Варто. Ходив не раз. Кайф. Але без крайнощів. Хороша (маленька) компанія ‒ теж супер.

Анна Кіщук: Вдвох, теж небезпечно, бо можна повернутися втрьох

Mykhaylo Petskovych: Все визначається потребами й мотивацією мандрівника. Якщо узагальнити, то походи з групою ‒ це одне, соло походи до трьох днів ‒ інше, а соло сім і більше днів — ще зовсім інше. Це різні переживання для тіла й духу, це різні стани свідомості…. Щодо ризиків — підніміть статистику кількості загиблих в Карпатах та на пішохідних переходах….

Опитування підготував Тарас ПАСИМОК за відгуками учасників Фейсбук-спільнот Хочу_в_гори  та Місто КОСІВ

А враження від соломандрівок можна прочитати тут:

• Один у Карпатах: Мармароси-Чорногора (відео)
• Пригоди Червоної Кепочки на горі Синяк
• Кукульна осінь
• Параджін — Терношори
• Карпати кличуть, Карпати ждуть…
• Косівчанин зимою ночував у сніговій печері!
• Із червня в листопад або сам-на-сам із Чорногорою

Також читаємо ще два опитування:

• Чому ми мандруємо? (опитування)
• Ознаки справжнього мандрівника

Також читайте:

Чому ми мандруємо? (опитування) Змії: що варто знати і як уберегтися Гори моїх мрій Зимою в гори?