Світязь (Шацькі Озера)

Світязь (Свитязь) — найглибше озеро в Україні, розташоване в межах Шацького району Волинської області. Світязь нагадує море не лише розмірами, але і півметровими хвилями, які з’являються на водній поверхні у вітряну погоду. Світязь має карстове походження, а підживлюється за рахунок артезіанських джерел. Вода в озері дивує м’якістю і прозорістю. Середня глибина озера складає сім метрів, а максимальна досягає 58,4 метри. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °C і більше, на глибині (15—17 м) температура постійна і становить 9 °C. Взимку озеро замерзає. У цьому чарівному куточку на межі України, Білорусі і Польщі, в 1983 році, було створено Шацький державний природний національний парк. Всього на території парку налічується 24 озера загальною площею близько 6400 га. Це одна із найбільших озерних груп Європи, так зване Волинське поозер’я.

В рамках моєї мандрівки по Україні, я встиг за досить помірну суму (6000 грн.) протягом місяця, живучи в наметі, побачити красу Горган і Закарпаття, Півдня та Сходу України, Азовського моря та озера Світязь, про яке я вам і розповім в даній статті, адже це озеро в моєму списку найкращих місць стоїть на ПЕРШОМУ місці! Обов’язково повернусь туди знову.

Як добратись?

Можна їхати з Луцька маршруткою, хоча зручніше з Ковеля. Власним авто звідси їхати десь 80 км. Їдете Варшавською трасою до прикордонного міста Любомль, згодом буде поворот праворуч за вказівником «Шацький національний заповідник».

Я ж добирався до Світязя зі Львова і повертався різними шляхами. Туди їхав вечірньою електричкою Львів-Ковель, яка прибуває в Ковель десь в 23-00 (цей маршрут не проходить через Луцьк). Там я намагався трохи поспати на залізничному вокзалі, щоб в 5-30 вирушити маршруткою до Світязя через Шацьк. На щастя, автостанція знаходиться поряд із ж.д., отож йти далеко не довелось. Варто відзначити досить красиве оздоблення і сучасний вигляд залізничного вокзалу в Ковелі, чесно кажучи приємно вражає, але найбільше мене вразили пальми!!!, які там ростуть в велетенських горщиках в залі очікування — от чого не чекав побачити на крайній півночі України, так це пальми.

З погодою мені не сильно пощастило, тому всю ніч йшов холоднезний дощ, незважаючи що літо було в розпалі – це були 20-22 серпня. Проте, я так давно мріяв попасти на Світязь, що про якесь перенесення мандрівки годі було і говорити — йшов на пролам, як криголам!)))

Отож, виїхавши із Ковеля, я вже за якихось 2-2,5 години був на березі Світязя. Що мене вражало дорогою як до Ковеля, так і до Світязя — це величечна кількість дерев — сосновий ліс займав дуже багато території, куди лише сягало око. Недарма ж цей регіон називається Полісся, на якому я був вперше вжитті, але надіюсь не востаннє.

Прибувши на Світязь, я одразу пішов шукати кемпінг і швидко його знайшов. Там за символічну плату в 20 грн з намету— можна було користуватись туалетом та дровами.

Я поїв, на території кемпінгу було кілька МАФів для харчування і одразу ж пішов купатись. Це було вражаюче! Як для людини, яка не фанат моря, то українські озера я таки люблю — і Світязь найбільше. На щастя, дощ вранці припинився і цілий день була чудова сонячна погода, хоча і було прохолодно. Я вирішив піти погуляти по пляжу, щоб зробити фоторепортаж, а також пошукати краще місце під намет і дізнатись, де знаходиться автостанція, адже я планував спочатку заночувати і повертатись іншого дня.

Проте як, виявилось згодом, в літній туристичний час зі Світязя у Львів їде прямий автобус, який прибуває в 21-00, а виїжджає з озера в 15-30 — все-таки  300 км. їхати і ми також знову не проїжджали Луцьк.

Отож я продовжив свою мандрівку пляжем і зрозумів, що це ідеальний відпочинок — тут серед лісу та води — біля берега вода досить мілка, що добре для сімейного відпочинку з дітьми.

Також там є і котеджі та бази відпочинку, готелі, — є варіанти для різних категорій туристів. Отож я ще раз скупнувся і попрямував на ринок, який розташований поряд із автостанцією. На базарі я скуштував 4 фірмові домашні пампухи з різними начинками —  дуже смачно!

Згодом закупився рибою — смаженою і улюбленою таранькою та вирішив не мерзнути ніч в палатці, щоб вранці їхати, тим більше, що прогноз був не найкращий і при можливості їхати нічним потягом на Франківськ. Проте, вільних місць не було до Франківська і я напросився на нічліг до свого друга мандрівника Андрія Мороза, про якого ви можете прочитати тут. Вечором ми попили фірмового жовтого чаю від проекту «Підпільна Чайна», а також поділився враженнями від мандрівки.

Загалом, з Косова було б добре добиратись потягом Ковель-Чернівці, який прямує через Коломию і прямо без пересадок їхати на Полісся. Проте, останнім часом його зробили не щоденним потягом і через це стало важко взяти на нього квитки. Хоча якщо планувати мандрівку наперед, то це напевно найкращий і найдешевший варіант, адже за автобус Світязь-Львів я заплатив 150 грн.

Вранці до Франика я вирішив їхати автобусом, так як Андрій жив поряд із автостанцією, а до варіантів з Блаблакару треба було добиратись годину чи дві в час пік по закоркованому Львову і це мені не надто подобалось. Згодом я про це сильно пожалкував, потрапивши в убитий, брудний автобус і за 120 грн. я ще й і стояв, бо місць не було. Отож не повторюйте моїх помилок і їдьте Блаблакаром — швидше і чистіше, за ті самі гроші. Я зробив висновки в добиранні і від Франика в Тернопіль і з Тернополя в Коломию, завершуючи свою місячну мандрівку я їхав Блаблакаром і був дуже задоволений!

Як не дивно, зважаючи на незабутню красу цього краю на Світязі відносно мало людей — всі ломляться або на море або на розкручений Буковель, але тут таки краще! А коли мало людей, то і мало сміття, що звісно дуже тішить. Люди на Поліссі дуже спокійні, мирні і привітні, завжди раді і готові допомогти — я відчував себе вдома, серед рідних україномовних людей, серед лісу і озер, — ідеально!

З мінусів можна відзначити практичну відсутність дрів на територіях кемпінгів, а купити на базарі в’язки можна, але реально дорого. Якщо ви їдете власним транспортом, то рекомендую брати запас дрів в багажник. Також незважаючи на літо чи весну, раджу брати теплий одяг і спальники, адже вночі температура різко падає і від води натягується сирість, якщо спати в наметі. А якщо дощ, то тим більше — можна реально простудитись, все-таки це крайня Північ України і не варто очікувати південного тепла.

Також рекомендую не обмежуватись Світязем, а мандрувати та купатись і на інших Шацьких озерах, які розташовані поряд — кажуть, що там ще краще, ніж на Світязі!

Цікаві факти:

1. Назва найглибшого озера України перекладається, як «Світлий». Вода там настільки прозора, що навіть на глибинах можна побачити піщане дно.
2. Озеро являє собою наочний приклад наслідків льодовикового періоду. Крім того, через зсув тектонічних плит в озері є западина глибиною 58 метрів.
3. Вода Світязя містить срібло та гліцерин. Після купання рани швидко гояться, а шкіра стає еластичною, м’якою та гладкою. А ще є місця з блакитною глиною, яка вважається цілющою і допомагає від шкірних хвороб, включаючи целюліт, зморшки і облисіння. Дерматологи часто прописують відпочинок в цих прекрасних місцях своїм пацієнтам.
4. За твердженням екологів, через розробку Хотиславського крейдяного кар’єру, що знаходиться на території Білорусі, озеро Світязь може зникнути.
5. Для відпочиваючого тут є: екскурсії, прокат велосипедів, квадроциклів, човнів, катамаранів, катерів, дайвінг, яхтинг, кайтинг та віндсерфінг. Можна збирати гриби та лісові ягоди (ожина, чорниця, брусниця, журавлина), а також рибалити. З розваг для дітей – надувні гірки та катання в прозорих кулях.
6. В озерах водиться 344 види риб. Найбільш поширеними видами є: плітка, окунь, щука, лящ, сазан, в’язь, карась, короп, сом, линьок, канадський сомик, товстолобик, чудський сич. У деяких озерах мешкають раки.
7. Якщо Ви не спробували вугра, то не були на Світязі. Річковий вугор також мешкає в Піщаному озері, що входить у групу з 24 Шацьких озер. Місцеві жителі продадуть його у смаженому, в’яленому, копченому й охолодженому вигляді в ресторанах та кафе. Подейкують, що в цьому краю водяться величезні вугрі, які вміють пересуватись по суші і навіть заповзають на поля, щоб покуштувати молодого гороху.

Також читаємо:

1. Озера Косівщини
2. Озеро Синевир
3. Озеро Росохан, Озеро Аршиця
4. Озеро Забуте 
5. Озеро Лебедин.

Тарас ПАСИМОК. Фото автора.

Також читайте:

Озеро Лебедин (gps-треки) Озеро Лебедин – візитівка Косівщини Буковель-Синяк Озеро Лебедин