Кам'яна Могила (Місце Сили)

Кам’яна Могила (Місце Сили)

Кам’яна Могила — світова пам’ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя смт. Мирне у Запорізькій області над річкою Молочною, з 2008 р. — Національний історико-археологічний заповідник. Пагорб, що тисячоліттями служив людям вівтарем для відправлення язичницьких обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень — петрогліфів. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV—XXII тис. до н. е. до X—XII ст.). З 2006 р. заповідник є претендентом на включення до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Більше інформації про розташування та сам музей можна переглянути на офіційному сайті.

Вперше я дізнався про Кам’яну Могилу десь в 2004-2005 роках із книг про українців-аріїв, які за каденції Ющенка дуже набрали популярності, але мені тоді було 14-15 років, тому не варто судити строго — я любив читати дуже багато різноманітної літератури. І вже тоді я знав, що це одне із місць куди я хочу в Україні потрапити. Мені настільки сильно хотілось там побувати і сама містична загадкова атмосфера так приваблювала, що в 2006 році я написав про це один із своїх віршів, який я, звісно, прочитав вголос на Могилі, коли успішно добрався туди в серпні 2017 року — до речі, він все ще один з моїх улюблених.

Розповісти словами вам про енергетику цього місця буде складно — проте обов’язково там побувайте хоча б раз, щоб відчути її — я обов’язково хочу туди ще повернутись, щоб залишитись із ночівлею.

Мандруючи місяць по Україні, я для себе склав рейтинг найкращих місць, де мені вдалося побувати: 1.Озеро Світязь 2.Місто Рахів 3.Місто Харків та Кам’яна Могила — і про всі я вам розповім на сайті МапаКосів.

Отож найлегше добиратись до Кам’яної Могили із Мелітополя Запоріжської області. Майже від самого залізничного вокзалу маршрутки їдуть в смт. Мирне (яка гарна назва), десь до години їдете нею, а потім по прямій ще десь 2-3 кілометри треба буде пройти пішки. Я був там в середині серпня в самий розпал туристичного сезону і можу сказати, що людей туди приїжджає «море» – більшість, звісно, на власному транспорті. При вході є «КПП», де можна придбати квитки до Могили та на екскурсію в музей, що розташований поряд, а також сувеніри, фотоальбоми та різноманітні книги на дану тему. Мені найбільше сподобались стилізовані під старовину половці та половецькі жінки (на фото), які виготовляє місцевий майстер в трьох варіаціях розмірів — великі, середні та маленькі. Я взяв велику та середню на подарунки друзям, бо маленькі не такі яскраві через зменшений масштаб — «кам’яні баби» чи навіть їхні копії мають бути великими, чи не так?) До речі, друзям дуже сподобались кам’яні сувеніри.

Праворуч від вас буде велика будівля музею, яку я рекомендую відвідати, адже там є пристойна експозиція кісток та древніх речей різних племен, які проживати на території Причорномор’я (на фото).

Ліворуч буде величезний комплекс унікальних нагромаджених пісковиків, з яких і утворена Кам’яна Могила. Щоб обійти (облазити повністю) потрібно багато часу – разом із музеєм в мене зайняло десь 3-4 години і йти не хотілось, проте Азовське море чекало!

Можна сказати, що хоч людей і було кілька сотень, проте комплекс такий великий, що люди один одному не заважають), проте наступного разу я напевно поїду не в сезон).

Люди, які бачили мої фото з Кам’яної Могили в соціальних мережах були вражені унікальністю цього місця і футуристичних пейзажів, дехто вважав, що це не в Україні. На жаль, ми небагато знаємо про нашу чудову і красиву країну і мало нею подорожуємо! Місце однозначно заслуговує вашої уваги і я сподіваюсь, що стаття стане в пригоді!

 

І муки зникають і духом сильнішають,

І носа не вішають Кшарії

На кургані Кам’яна Могила.

У духовному центрі аріїв

 

Потік космічної мудрості.

У вічність безмежності

Стрімко пульсує Сенсар.

 

Мова сонця ― корона корон

Із заборони банальності.

Хочеться вірити в краще

 

На щастя нещасним

В пащу ледачим невірним,

Чорним сірим та білим…

 

Ти руку тримай на пульсі Сенсару.

Помри, розпадись,

Народись заново.

 

Спалено віру.

Ми внуки Дажбога.

Його поріг від нашого дому

 

І грому Перуна боятись не варто

Читаючим мантру у горах Тибету.

Попавших в лабета чекає карета Геліоса

Розтрощить без поступу чорний макрокосмос.

 

Сила Сенсару не обмежена Логосом.

Шукай її вранці у вікнах на Захід

І Схід, непорушно стоятиме

Розірваний прянощами і ядами

 

Карма приходить не дарма.

Травми і рани не вплинуть на стан,

І ружі спасіння у ванні із душ

Примусять розкаятись…

 

Хай буде!

 

Тарас ПАСИМОК. Фото автора