Водоспади в Черганівці (gps-трек)

Водоспади в Черганівці (gps-трек)

Місце сили – це територія, де на свідомість людини діє певна енергія, що приводить до різних феноменів: бачення картинок, незвичайне дихання (прискорене або уповільнене).

Там виникає напруга або, навпаки, розслаблення, по-іншому працює мозок. Є місця, в яких посилюються думки. Певно, кожен із нас хоч раз у житті відчув особливу атмосферу «місця сили», коли, затамувавши подих, переживаєш унікальний психічний досвід долучення до чогось таємничого, сакрального й незбагненного.

Я вже описував місця сили, які є найвідоміші в Україні: Манявський водоспад, Кам’яна Могила , Бубнище, Бакота і Тустань, а в даній статті мова піде саме про місця сили Косівщини. Скельні пам’ятки Косівщини серед населення овіяні легендами.

Найстародавніші їх пласти пов’язані з існуванням тут язичницьких святилищ. Слід відзначити, що всі стародавні язичницькі святилища, пов’язані з петрогліфами, супроводжуються потужною легендарною традицією.

 

Містичні водоспади (Черганівка) gps-трек

Волійці — це один з присілків села Черганівка, Косівського району. Тут протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. Річка Волійця – невелика (близько тридцяти кілометрів) річка, що протікає територією Косівського району.

Цей мальовничий край, захований між горами, в долині річки, відомий косівчанам, як місце, де можна напитись цілющої води з гірських джерел. Стежка до водоспаду прокладена через присілок Волійця, який за переказами старожилів, отримав таку назву через те, що за часів Австро-Угорщини у цій місцевості випасали волів.

В 17 столітті у так званому Хоминському (територія Хоминського хребта) був побудований монастир, проте. був зруйнований монголо-татарами. Відлуння тих сивих давніх язичницьких часів – переказ, що святилище-монастир знищили монголо-татари, коли напали на наші землі у княжі часи за короля Данила Галицького. Народ оповідає, що коли загарбники-нечестивці вдерлися у монастир, він запався разом з ними і монахами під землю.

На цьому місці тепер заболочена місцевість. Феномен легендарних церков і монастирів, що опустились під землю, як правило, вказує на існування на їх місці дохристиянських святилищ і капищ. Про можливе існування тут у дохристиянські часи язичницького святилища натякають назви потоку-річки Волійці та гори Воловця (Волівця).

Місцевий житель Василь Крицкалюк розповідає: «мій дід показав у нашому родинному лісі залишки колишніх монастирських печер. Якось я попробував у них залізти, побачив там якісь древні предивні ікони, різні церковні речі та… скелети людей, можливо, і монахів.

Як мене звідти винесло надвір і досі не пам’ятаю. Відтоді я більше не робив спроб потрапити в середину печер, хоча  біля них буваю часто. Вхід до печер вже засунувся і важко навіть впізнати чи догадатися, що вони насправді тут колись були»

Це чудовий маршрут лісом з Косова до річки Волійці, де знаходиться три джерела (Ружене, Сірководневе і Цілюще), а також два містичні водоспади. Нескладна, але енергетична мандрівка принесе вам радість і щастя.

Адже це мальовничий маршрут з цікавинками. Водоспад величний, хоча і добратись до нього досить непросто, але воно того варте. Загальна довжина маршруту з центру Косова до водоспаду не перевершує 10 кілометрів, проте там ви зможете відчути енергію дикої Гуцулії, де практично не ступає нога людини. І саме там знаходиться сірководневе джерело, заряд води якого коливається від –170 до –202 мв! Таку воду називають цілющою або «живою» — це ідеальний антиоксидант. Вживання такої води оздоровлює організм і продовжує життя.

Волійці — водоспад в Українських Карпатах, у масиві Покутсько-Буковинські Карпати. Розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області, на захід від села Черганівка (неподалік від присілка Волійця). Водоспад утворився на одній з лівих приток річки Волиця (Волійця). Потік збігає двома каскадами по скельному уступу стійких до ерозії пісковиків. Висота перепаду води — бл. 5 м. Водоспад важкодоступний, маловідомий. За 600 метрів нижче по течії розташований водоспад Волійці нижній.

Автор фото треку та тексту Тарас ПАСИМОК. Зимові фото – Руслан Солиджук