Буковель-Синяк

Отож в 10-00 автобус прибув на кінцеву зупинку в Буковель, за 200 метрів від озера Молодості. Мені, як людині, яка вперше приїхала на Буковель було важко осягнути, що навколо мене територія України — більше було схоже на якусь Східну Європу, типу Словаччини, Польщі чи Чехії. І кількість туристів на території теж вражає.

Судячи з карти маршрутів, підйомів на Хомяк і Синяк з Буковелю є кілька. Ми виршили піти радіалку маршруту вихідного дня за фіолетовим маркером підйому та жовтим на спуск.
Підйом починається від станції витягу №13, виходимо на гору Бульчиньоха і робимо перший привал. Всюди багато охоронців, дуже непривичне і дивне відчуття — бути в лісі не на самоті, а під пильним оком інших людей). Часто охоронці не лише зовсім не орієтуються на місцевості, але і погано знають і розуміють українську мову, тому не варто від них очікувати якісних підказок по вашому маршруту.

За певний час, вибігаємо до полонини Томнатик. З неї відкривається чудовий і унікальний краєвид на хребет Синяк. Тут гріх не зробити фотосесію). Згодом починається затяжний серпантин на Синяк. Стежка час від часу губиться серез греготів, але це ж типово для Горган, проте слідкуючи уважно за маркером, успішно виходимо на вершину. Робимо привал та обід, фотографуємось.

Можна повертатись назад тією ж дорогою, так буде набагато швидше, проте цікаво розвідати спуск з Малого Горгану, для повноти картини, то ж біжимо і туди. З Малого Горгану відкривається чудовий краєвид на Ведмежик і Довбушанку — про них я вам розповім в наступній статті.

Спуск з Горгану достатньо стрімкий — в дощ краще цим маршрутом не йти. Хоча, якщо йти цей марштут в реверсі, то буде трохи легше, — треба буде наступного року спробувати з ночівлею на полонині Блажів, куди і виводить стежка з Горгану.

На полонині ми зустріли багато туристів, є вода, колиби для ночівлі, місце під намети. Звідти можна бігти до Яремчі (10 км — червоний маркер) або до Буковелю (7 км — жовтий маркер). Від полонини до Буковелю, вздовж р. Вильчинець, через ліс спускаємось до станції витягу №22, а далі до кінцевої автобусної зупинки, в районі озера Молодості. На годиннику 18-30.

Останній автобус на Косів відправився о 17-00, на Коломию о 18-00. На Франківськ є ще о 19-00 та 20-00, але вони їдуть через Надвірну і в Коломию не заїжджають. Тому все що мені залишалось, це їхати до повороту на Ворохту франківським бусом, а далі стопити до Верховини. Тому будьте уважні і пильнуйте за часом. На повороті я сів в автобус “Івано-Франківськ-Верховина”, а звідти стопив до кільця в Ясенові з верховинської обїзної, а з кільця в Косів. Вся ця мандрівка подарувала мені не лише велику кількість позитиву, але і шмат значної втоми, тому я не назвав би цей маршрут легким. Є і кілометраж і великий перепад висот — загалом пробігли 15 км за півдня.

На завершення статті, хочу зробити важливе уточення для сонних і змучених маршрутом мандрівників. З Буковелю є два майже ідентичні повороти на відстані 4 км один від одного, перший на Яблунецький перевал і Закарпаття, а інший, наступний до Ворохти і Верховини — не переплутайте, як я). Бо якби мене добрі люди не перепитали куди я їду, то ночував би не в Косові, а десь в Ясінях чи Мукачевому).

Тарас ПАСИМОК. Фото автора та Ірини Ржевської.
Більше фото — тут.