Похід на Явірник

МІЙ ПЕРШИЙ РАЗ

Десять років я вважала, а деколи й переконувала себе, що гори—то не мій відпочинок, то швидше — моя кара. Бо мокро.Бо довго. Бо далеко. Бо Страшно. Мені було страшно покидати цивілізацію. Змиритися з відсутністю мережі, з туалетом на вулиці і непередбачуваностями на дорозі.

ТОЧКА НАВЕРНЕННЯ

Так я думала до моменту, коли на очі потрапили інстабудиночки на хребті Карпат. Цей мінімалізм в горах, панорамний вигляд, локації з неймовірними сходами і заходами сонця — все манило до полонини Явірник. Погуглила локацію, спланувала маршрут. Тернопіль — папа, привіт моя улюблена гуцульщина і ефект «всі всіх знають» (Як виявилось далі, на самому Явірнику ґаздує земляк з Делятина) А з таким ефектом відчуваю себе ще на крапельку рідніше, куди б не потрапила. Та це згодом..

ШЛЯХ НА ПОЛОНИНУ

Інстабудиночок заброньований. Далі – питання за логістикою. До Яремча їхала машиною. Але туди ж курсують і потяги,—тим то й доступна полонина з будь-якого куточка України. А маршрутів на сам Явірник є декілька. З Яремча я нагуглила три:
* перший: через водоспад Дівочі сльози та перевал Переслоп;
* другий: через полонини Явір та Вовчу;
третій: через полонини Явірник та Круглоявірник;
Словом збиралась в дорогу я в гуглі. І як для нульового аматора—обрала другий маршрут. «Буде помірно і легко»,—обіцяли досвідчені туристи. То я й повірила.
Go! Але моя віра вичерпувалася кожних сто метрів. Нию я натхненно і за всіма пафосними правилами, про такого співтуриста «тільки мріяти можна». Йшла вверх лише з думкою про теплий чай і вино. І про захід сонця. Я йшла на захід😍

ОЧІКУВАННЯ&РЕАЛЬНІСТЬ

Краєвид. Десь за лісом, на другій годині шляху зазвучали дзвоники. Я ще на секунду встигла уявити, що то в голові(від перевтоми🥲) Але нє! За тим лісом дзвеніли овееееечки. Радість була така, ніби бачу тих кучеряшиків вперше в житті. І все як в автентичних казках чи розповідях. Вівці, пастух. І моя інстамрія—полонила💛
Я стою як вкопана, а навколо якесь нове життя. Мозок забув усі страждання і включився інший процес. Я вже не боюся, що цивілізація тут мінімальна. Не переймаюся, що не ловить 4G. Просто стою як вкопана якийсь час.

ЖИТЛО

В заброньованій інстахатині хотілось вмерти від щастя. Я ніколи не ночувала в горах, а тим більше з таким видом. Не гнітило навіть твердюююще ложе.Так я думала до ночі. Поки в горах не почав командувати вітер і дощ, і я пять годин боялася-гадала, чи встоїть деревяна хатка на місці. Встояла. Але дощ залив усі мої сподівання на неймовірний схід сонця. І показав, що гори дивують навіть тоді, коли цього вже не чекаєш.

КОЛИБА.

Тут деякі очікування з реальністю не зійшлися. Ні вина, ні видовищ. Зате трушна польова кухня, вечеря і сніданок по запису. Тут ґаздує Богдан. Земляк, про якого я згадувала вище. Хлопець вірить в те, що робить. І любить полонину. Бо без любові я б не сиділа від травня до жовтня в горах. А він тут живе по пів року.
Ооо! І Шарґо. Колибу, разом з обійстям інстахаток, а ще отарою овечок охороняє ця розумна румунська вівчарка. В собаки навіть є сторінка в інстаграмі, де він надихає відвідати Явірник(shargoshepherd )

ЧОГО РОБИТИ НЕ ВАРТО

або те, що зробила я, і досі не маю логічного пояснення:
•взяти літню піжаму, і сподіватися, що не змерзну
•скласти косметичку, що займе пів рюкзака
•вдягти найсвітліші в світі штани
Просто застерігаю, пізно аналізувати свої рішення на висоті понад тисячу метрів, і мерзнути в руки чи ноги.
Краще спакуйте багатотшкарпет, шапку і зручне взуття!

Must to do

Крім сотень фото, я приїхала з Явірника з новим досвідом.
Без страху.
З бажанням довіритися і полюбити гори.
Що обов’язкове до виконання на Явірнику?
ПЕРЕЗАВАНТАЖИТИСЯ!
вимкнути свій звичний ритм і просто ЖИТИ.

Авторка тексту Оксана Мацьопа


Один коментар до “Похід на Явірник”

Коментувати

Піші та велопрогулянки, походи та веломаршрути Карпатами – Косів, Косівський та Верховинський райони – для вас та ваших друзів чи гостей з інших міст!

Нове на туристичному форумі

Туристичний відеоканал