Ведмежик і Довбушанка

Довбушанка (Добошанка, Довбошанка) — гірська вершина Довбушанського хребта, що складається з двох частин: перша — це масив гори Довбушанки, що включає власне гору Довбушанку (1754 м), гору Ведмежик і гору Пікун, а на сході, через перевал, з’єднується з горою Товста, друга частина хребта — це масив гори Полянські (1674 м), г. Козі та г. Кози-Гори.

Гора Довбушанка знаходиться неподалік села Бистриці Надвірнянського району Івано-Франківській області. Південні схили гори пологі, в той же час північні — круті. Довбушанка представлена пісковиками, є кам’яні розсипи. Схили вкриті ялиновими лісами. На вершині — криволісся з сосни гірської, різнотрав’я і лишайників.

Ведмежик — гора в Українських Карпатах, в гірському масиві Ґорґани, на хребті Довбушанка. Висота — 1737 м. Північний схил дуже крутий, місцями з урвищами. Південно-східний та західний схили пологі, ними можна пройти відповідно до вершин Довбушанка (1754 м) та Пікун (1657 м).

Ґорґани — це “моренні поля”, тобто довкола тільки нагромадження брил пісковику «грегорів», порослого лишайником, що надає горам впізнаваного сіро-зеленого кольору.
Заповідник

Весь хребет Довбушанка-Полянські знаходиться в межах природного заповідника «Горгани» — це одна з найнедоступніших ділянок у Карпатських горах, де ліс вкриває більше 84% площі, не можна проводити вирубку дерев, збір рослин, навіть облаштовувати туристичні стоянки заборонено. Це одна з причин чому варто брати з собою газові пальники і не розраховувати на приготування їжі на багатті.

Особливістю живої природи хребта Довбушанка є природне місцезростання сосни кедрової європейської, яка є реліктом третинного періоду. Окрім того в межах заповідної території збереглися смерекові праліси віком 150–200 років.

Лісники

Велику частину лісів навколо хребта Довбушанка займає заповідник «Горгани», тому тут заборонено типову «туристичну» діяльність. Варто знати, що цей заповідник охороняється не номінально і не лише на словах, а справді дуже пильно. Тому щоб уникнути проблем та непорозумінь із лісниками, потрібно дотримуватись правил поведінки в заповідних територіях.

Блуд

Є такі місця в Карпатах, де ловить «блуд». Якщо ж говорити про хребет Довбушанки, то напевно немає серед українських туристів та мандрівників, які б там хоч раз не блудили. Все ускладнюється і тим, що немає маркування на маршруті, адже це територія заповідника. Тому я не рекомендую йти на Довбушанку соло-похід, а також йти туди без людини, яка вже там була і зможе допомогти знайти дорогу. Ми блудили і з гарною погодою, і з джпс-трекером і з людьми, які вже були на вершині! Детальніше про особливості блуду читайте в статті «Мрії збуваються?»

Коні

Як відомо, в Горганах є полонини та пасовища, проте особливість в тому, що часто там випасають не овець та корів, як в інших частинах Карпат, а великих і породистих коней. Ці коні дуже дикі, хоч і свійські, люблять проявляти свій норовливий характер, контролювати свою територію пасовища від небажаних чужинців, наприклад туристів. Тому «горганські» коні складають не меншу проблему для мандрівників-новачків, ніж дикі лісові звірі. Треба бути дуже уважним і уникати контактів з цими агресивними істотами.

Бункер

Останній бункер УПА — в надвірнянських Горганах, на схилі гори Березовачка. Під самою вершиною — на висоті 1350 метрів. Ляда — в бік присілку Максимець села Зелена. Внизу Бистриця. Брили, порослі мохами, ховають віконце схрону недалеко від стежки. У 1954-му тут прийняв бій і смерть легендарний полковник Грім. До свята Покрови і Дня УПА бункер відновили.

Найкоротша і найскладніша стежка до бункера веде заповідними територіями. Вихід на неї — з лісництва природного заповідника «Горгани» у Зеленій, поруч із присілком Рівня. Територія заповідника має найвищий охоронний статус і походи нею не вітаються — можна заробити штраф. Рекомендують виходити на Березовачку (1390 м) з боку Черника. Звідти дорога легша, але вдвічі довша — цілих сім кілометрів набору висоти. В День УПА керівництво заповідника зробило виняток і відкрило свою еколого-пізнавальну стежку до бункера для нечисленного товариства. «До Грома», — так кажуть місцеві, коли пояснюють, куди йдуть.

«Довбушанське» Озеро

На початку підйому на Довбушанку, зі сторони села Бистриця, є кілька колиб та галявин, біля ріки Довжинець. Тут є також невеличке, проте дуже мальовниче озеро, штучного походження. Його легко побачити, праворуч лісової дороги. Це ідеальне місце для відпочинку, таборування та фото сесій. Не пропусти!

Як добратись?

На Довбушанку ходять з с. Бистриця, а також з Буковелю через перевал Столи і Татарова, якщо йти через Хомяк, Синяк і Малий Горган.

З Надвірної маршрутки на Бистрицю курсують починаючи 6 годиною ранку, остання маршрутка на Бистрицю — приблизно о 20 годині.

Також можна йти з села Зелена або Яремча, потім вздовж потічка Зубринка. Всі описані варіанти походу будуть значної складності через великі перепади висот і немарковані стежки.

Бункер Грома (Березовачка)

66 років тому, 17 травня 1954 року у бункері в Карпатах на горі Березовачка загинув “Грім” – останній керівник Карпатського крайового проводу ОУН, останній з тих, хто керували визвольною боротьбою в усьому Карпатському регіоні.

Його справжнє ім’я було Микола Твердохліб. Він народився в родині сільських вчителів, здобув освіту в Станіславській гімназії, був пластуном. Після випуску з гімназії відкрив крамницю господарськими товарами в тому-таки Станіславові, проте, окрім прямого призначення, у ній ще була розташована таємна явочна квартира для ОУН. Микола вже тоді був членом цієї організації.

Як оунівець, він добре розумів, що без війни України не буде. А для війни треба армії. А для армії – кадри. Тому набував військового досвіду, де тільки міг: у польській школі підхорунжих, у школі абверу в Мюнхені, в батальйоні “Ролянд”. Тож не дивно, що на початках формування УПА саме він, як боєць із великим військовим досвідом очолює один із рейдуючих відділів на Волині. Після лікування від поранення стає командиром сотні у старшинській школі “Олені”, а з липня 1944 р. – командиром Військової Округи “Говерля”, яка у часи найбільшого розквіту нараховувала біля 10 тисяч особового складу.

На цій посаді він був аж до 1949 р. – до фактичної демобілізації УПА і переходу від партизанської до підпільної боротьби. Округа “Говерля” в цей час була найбільш боєздатною в усій УПА. Вона провела десятки великих боїв і сотні дрібних сутичок з ворогом, її бійці знищили кілька тисяч енкаведистів та емгебістів, її підрозділи рейдували не лише по Україні, а й заходили у Польщу, Чехословаччину, Румунію. Остання сотня округи “Говерля” була демобілізована аж у серпні 1949 року. Після цього він керував найбільш законспірованою оунівською організацією – Службою Безпеки, а згодом став останнім провідником підпілля Карпатського краю.

Найбільш знане псевдо Твердохліба – “Грім” – викликало жах і лють у чекістького та партійного керівництва не лише області, а й т.зв. “радянської України”. Вони настільки прагнули його знищити, що кілька разів уже публікували донесення про це у своїх звітах – проте “Грім” знову й знову “воскресав” на їх превелике розчарування. Гебня не цуралася жодних методів, щоб змусити його прийти з повинною – так, вони підкидали “Грому” через посередників фотографії його сина, що знаходився в інтернаті. І писали при цьому про батьківську любов, рідну дитину, що росте в сиротинці при живих батьках та всіляку іншу гидоту – усе, щоб змусити його скласти зброю. Але, ані “Грім”, ані його дружина Ольга Герасимович, яка повсякчас супроводжувала його, на це не пішли.

У липні 1952 року “Грім” і “Петер”, останні живі члени Карпатського крайового проводу провели щорічну відправу для підпільних керівників з усього краю. Тоді підпільники почули від свого провідника наступне: “Ми не знаємо, коли і який буде кінець нашої збройної боротьби. Але ми знаємо і свято віримо, що Україна незборима, що Україна розірве кайдани і стане самостійною незалежною державою”. Більше жодного разу щорічна відправа у Карпатському краю не проводилася.

Хто винен у загибелі “Грома”, остаточно нез’ясовано й досі. За загальноприйнятою версією, його криївку на горі Березовачці виказав “Довбуш”, Лука Гринішак, який ту зиму провів разом із ним. Нібито, він потрапив у полон 12 травня, вичекав належні три дні, за які його товариші мали перейти в інше місце, а тоді в усьому признався, не знаючи, що товариші з якихось причин не перейшли. Проте, є й інші версії – але вони кидають тінь на тих, хто уже в роки незалежності займав високі посади у структурах колишніх членів УПА. Тому про це воліють не згадувати і, навіть, не шукати в тому напрямку.

Як би там не було, а “Грім” зі своєю дружиною здатися в полон не захотіли. Розуміючи, що всі підступи до криївки оточено і виходу нема, вони затягували час, доки могли, щоби знищити усі документи, а відтак відібрали собі життя пострілами з пістолетів. Ще одна жінка, що перебувала в криївці, Анна Попович, дружина того самого “Довбуша”, за взаємною згодою залишилася живою і, пройшовши табори, померла аж у 1999 році.

Цей допис публікується о 16:17. 66 років тому у цей час бункер “Грома” уже кілька годин, як перебував в оточенні. Рішення не здаватися вже прийняте – власно, воно прийняте вже давно, просто настав час його виконати. До останніх у житті пострілів полковника “Грома” залишається менше години…

Назар Розлуцький

Також читаємо:

• Мрії збуваються?
• Висота 1350: до бункера Грома

Коні в Горганах (відео)

https://www.facebook.com/mapakosiv/videos/978062102371553/

Фото Ведмежик і Довбушанка

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.978054789038951&type=1&l=b44baf3ad1

Капітан Дземброня — Довбушанка

Автор Тарас ПАСИМОК. Фото Андрія Мороза, Ігоря Клюфаса.

Також читайте:

На полонину за сиром (Буківець-Ігрець) Гора Ґрофа Хребет Брусний (gps-трек)