Бакота — море на Дністрі

Бакота — затоплене село в Хмельницькій області. Давніше місто, столиця Пониззя княжих часів. Було розташоване за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський, недалеко від смт. Стара Ушиця і с.Колодіївка. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року виключено з облікових даних.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря. За даними метеорологів, у цьому районі існує своєрідний унікальний мікроклімат — середньорічна кількість тепла на 1 кв. м тут рівнозначна ялтинській, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників. Останні роки Бакота стала «меккою» шанувальників послідовників численних екзотичних релігій.

Бакота у перекладі з давньоруської мови означає бажане, прекрасне місце. Знаходиться воно на березі Дністра — на території Національного природного парку «Подільські Товтри».

Бакота — стародавня столиця «Русі Дольної» — так називали у XIII—XIV ст. територію між Дністром і Південним Бугом, яка у XIII ст. входила до складу Галицько-Волинського князівства. Галицько-Волинський літопис відзначає, що в епоху Київської Русі Бакота була важливим торговим портом на Дністрі.

Неподалік Бакоти над Дністром височить Біла гора, де ще у XII–XIII ст. на місці язичницького капища виник найдавніший печерний монастир Подільської землі — це і є Бакітський скельний монастир. Узвишшя «Біла гора» утворене твердими силурійськими вапняками, в яких Дністер прорізав каньйон глибиною до 120 м.

У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI—XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

В другій чверті XV ст. продовжується боротьба польських і литовських феодалів за володіння Поділлям. У 1431 році між Польщею і Литвою було укладено перемир’я, за умовами якого Бакотська волость була визнана нейтральною прикордонною зоною між державами. Скориставшись з цієї ситуації, жителі Бакоти та її округи вигнали у 1431 році з своїх маєтків українських, польських і литовських феодалів й оголосили себе вільними людьми. І лише в 1434 році повстання було придушене польсько-шляхетськими військами, замок зруйнований вже назавжди, а місто поступово втратило своє значення як адміністративний і господарський центр.

Протягом останніх років, все частіше я чув від друзів-мандрівників та туристів про загадкове місце Бакота. Добратись туди з Косова без власного транспорту є складною пригодою, адже ні автобуси ні потяги туди не їздять. Тому я звернувся до свого друга Роман Яцина із проекту «Екстрім Тревел», із бажанням долучитись до його туру на Бакоту, адже мандрівки з ним та його друзями – це завжди море позитиву та яскравих емоцій. Я вже стрибав із ним з парашутом в Коломиї і це теж було круто. Так як наша мандрівка пролягала через Чернівці, Хотин, Кам’янець-Подільський та Хмельницький, то ми вирішили по дорозі втілити ще одну давню мрію – стрибнути роупджампінг із найвищого мосту в Україні.

Стрибки з моста «Стрімка Лань» (Висота мосту 54 метри) — роупджампінг Кам’янець-Подільський. Здійснивши стрибок з найвищого моста в Україні, Ви зможете відчути по-справжньому глибоке вільне падіння. 2,5 секунди польоту залишаться у Вас в пам’яті назавжди. Стрибки кожної суботи та неділі. Вартість першого стрибка всього 300 грн. Чесно кажучи, на фоні стрибка з парашутом, не так страшно і ефектно, але в роупджампінгу є свій шарм і я б із задоволенням б стрибнув ще раз!

Як добратись?

Щоб потрапити до Бакоти, треба спершу доїхати автобусом або таксі до села Грушки. Минувши село, далі проїхати близько п’яти кілометрів, звернути направо і дістатися до вказівника – «табір направо, монастир наліво». Якщо часу у вас вдосталь, можна безперешкодно вирушати до табору, де ви зможете перепочити, скупатися і, набравшись сил, вирушати до монастиря.

В іншому випадку одразу звертайте наліво і ви обов’язково дістанетеся пункту призначення.

Нам пощастило, адже ми їхали не як більшість туристів на один день, а із ночівлею. Отже ми змогли насолодитись унікальними краєвидами прісного моря на Дністрі і зробити чудові фото, а вечором купатись на іншому березі річки. Загалом враження таке, що ми потрапили не в Україну, а в якусь північну Європу – Ісландію, Шотландію чи Норвегію. Місце справді унікальне і варте уваги мандрівника. Дивує повна відсутність туристичної інфраструктури до місця – дороги убиті, вказівників немає, громадський транспорт не їздить, готелів чи зелених садиб теж немає. Напевно, якби це місце було в Польщі, то про нього б знав весь світ, а не лише затяті і невибагливі українські молоді мандрівники. До речі, це місце також популярне серед учасників весільних фото сесій з Хмельницької та Чернівецької областей, але якогось організованого туризму, як в Карпатах, там на жаль немає, хоча потенціал цього місця вражаючий, як туристичний, так і енергетичний.

Сам монастир не справив враження, адже він практично зруйнований, відкрито лише кілька кімнат в скелі з іконами на стінах. Туди можна добратись як сухопутньо по стежці, так і на катерах місцевих жителів, які мають з того невеликий заробіток в туристичний сезон.

Розкладати намети для ночівлі краще з іншого боку Дністра, адже на верху дме дуже сильний вітер. Це і не дивно, адже висота берега на оглядовому майданчику близько 100!!!! метрів.

Саме тому унікальний краєвид так приваблює мандрівників.

Вечір нашої мандрівки з протилежної сторони річки був приємним. Проїхавши десь 5 км, ми розклались просто на березі. Біля нас було кілька палаток із пивом-шашликами та катерів – от вам і весь туризм на Бакоті. Навколо також було багато людей, які приїхали туди своїм ходом. Вони, як і ми, все необхідне брали із собою в машину, так як до найближчого магазину добрих кілька кілометрів вгору.

Розпаливши вогнище із дрів, які ми завбачливо купили в супермаркеті в Чернівцях, ми змогли пожарити смачну вечерю із риби, індички та кукурудзи!!! Я її з мангалу їв вперше, виявилось, що це популярна тема серед молодих франківчан – було дуже смачно, згодом я таке часто робив вдома). Накупавшись в Дністрі, стомлені та щасливі ми полягали спати.

Проте заснути було не так легко, спочатку півночі квакали жаби, а потім пішов дощ. Вранці була пригода, коли всі машини навколо берегу загрузли в болоті і глині, після рясного дощу, і ми півдня їх по черзі виштовхували із колій. Заняття було ще те, всі чоловіки були повністю в болоті від коліс бусів, добре що хоч вода була тепла в Дністрі. Так що будьте уважні, стан доріг в районі Бакоти дуже низький, а берег достатньо стрімкий і високий.

Звісно, хотілося би ще раз туди повернутись і відчути ті унікальні емоції. Загалом зі всіх місць, які я відвідав в 2018 році, я впевнено назву Бакоту найкращим, тому нехай ця стаття з фото і відео стане для вас мотивацією побувати там!

Наша країна дуже красива, хоч про це знають одиниці. Туристичний проект «МапаКосів» та «Екстрім тревел» допоможуть вам її відкрити!

Бакота відео купання

https://www.facebook.com/mapakosiv/videos/1013284488849314/

Стрибок з мосту відео

https://www.facebook.com/mapakosiv/videos/1012191848958578/

Стрибок з мосту відео

Стрибок з парашутом 3000 м

https://www.facebook.com/mapakosiv/videos/1015309388646824/

Бакота відео Юкрейнер

Меліка Бакота

Бакота фото

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1090955587748870&type=1&l=a01ee6b945

Стрибок з мосту фото

Автор статті Тарас ПАСИМОК. Фото та відео Роман Яцина.