Черганівка туристична

Черганівка — село засноване в 1644 р. на кутських грунтах. Межує з селами Смодна, Кобаки, Старі Кути, Малий Рожин, Бабин. Висота над рівнем моря 415-435 м. Відстань до Косова — 7 км, до залізничної станції Вижниця — 5 км. Присілки: Приски, Волійця. Річка Волійця, притока р. Черемоша.Урочища: Галич, Хоминське, Прижіно, Квадратове Поле, Червона Глина, Трепетинське Поле. Дворів 410. Промисли: вироби з дерева, пластмаси. Майстер художньої вишивки Валерій Малиновський (ікони). Селянська спілка ім.І.Франка, земельна площа 205 га, 289 голів великої рогатої худоби, в т.ч. 60 корів з середньорічним надосм 1309 кг молока від корови. Шосе Косів—Кути асфальтоване, в селі дороги без покриття. Автобусне сполучення — прохідні автобуси на Косів, Кути, Чернівці, Снятин, Білоберезку. АТС на 50 номерів. Медпункт. Три крамниці.

Черганівська ЗОШ середня школа І-ІІ ст., дитячий садок «Лісова колиска», народні доми в Черганівці та Волійці, де в 1933 р. була відкрита читальня «Просвіти». Самодіяльний фольклорний ансамбль «Вишиванка» при Черганівському народному домі.

Громада УПЦ-КП. Церкви: в Черганівці — Зачаття Іоанна Хрестителя, храмові свята 6 жовтня (Зачаття Івана Хрестителя) та 6 травня (Юрія Великомученика, Переможця); перевезена в 1811 р. з с. Красноіллі, пам’ятка архітектури; у Волійці — церква Різдва Богородиці, храмове свято 21 вересня (Різдво Пресвятої Богородиці).

Відомі вихідці села Черганівка: Малиновський Валерій Іванович – кандидат технічних наук, доцент, заслужений працівник культури України. Майстер мініатюрної вишивки; Бойчук Володимир Миколайович – вчитель-пенсіонер, член Національної спілки журналістів України з 2008р., автор літературно-художніх видань.

У Другій світовій війні загинув 21 житель, в т. ч. в УПА — 4 чол. За неповними даними репресовано радянською владою понад 30 чоловік.

В Черганівці йшла справжня війна за бренд – бренд Санта-Клауса (ака Святий Миколай). Cаме Черганівка була вибрана в якості майбутньої садиби Миколая, такого собі українського дитячо-релігійного диснейленду. За право носити ім’я святого перегризлися Косівська райрада та Національний природний парк “Гуцульщина”. В 2002 р. Черганівська сільрада заснувала комунальне підприємство “Маєток Святого Миколая”. Дійшло до суду з приводу “недобросовісної конкуренції”: начебто природний парк займається плагіатом, використовуючи в рекламі логотип маєтку липового святого.

Церква Зачаття Івана Хрестителя (Черганівка)

Церква Зачаття Івана Хрестителя (Черганівка) — парафія і храм православної громади Косівського деканату Івано-Франківської єпархії Православної церкви України, дерев’яна гуцульська церква в с. Черганівка Івано-Франківської області, Україна, пам’ятка архітектури національного значення. Історія Церква в 1809 році була закуплена в 1821 році с. Красноілля, перебудована та в 1842 році відкрита. Зокрема через збільшення кількості прихожан бабинець церкви було видовжено в два рази. Церква розташована біля центральної дороги, була філією церкви в Старому Косові. За відсутності постійного священника в церкві служив священник церкви Святих Якима і Анни в с. Смодна. У радянський період церква охоронялась як пам’ятка архітектури Української РСР (№ 1180). В 1961 році була закрита, а з 1971 року громада знята з реєстрації. В 1972 році в церкві було відкрито “Музей природи Карпат” (Музей тваринного світу Карпат). В 1989 році за протидії районної влати мешканці села домоглися рішення ради в справах релігій при Раді Міністрів СРСР від 27 березня 1989 щодо реєстрації релігійної громади та виділенні приміщення для богослуження. Використовується громадою Православної церкви України (первинно належала УГКЦ). В 2012 році церкву наново освятили після розпису та ремонту, влаштування нового іконостасу та престолу.

Косівський аеропорт

Косівське летовище ― приватний аеродром в с. Черганівка (Смодна) Косівського району Івано-Франківської області.

Раніше тут проводились парашутні стрибки, відбувались авіашоу та показові виступи. На даний момент аеродром не сертифікований (відсутній у переліку сертифікованих ДАСУ). В радянські часи сюди здійснювались рейси на Ан-2 з Івано-Франківська через Коломию.

Повітряне сполучення на аеродромі започатковане в грудні 1962 року. Декілька разів на день виконувався літаком Ан-2 рейс Косів-Івано-Франківськ, що коштувало 2 (у 1980-х рр. ― 3) карбованці. Однак логістика добирання до самого аеродрому нівелювала всю зручність від швидкого перельоту, який тривав ~20 хв. Автобус з Івано-Франківська коштував копійки, але тривалість рейсу була 3-4 години. За спогадами мера міста Юрія Плосконоса, борти також використовувались для поштових потреб.

Першим начальником аеропорту був Василь Кабин зі авіаційним стажем 26 років. Після нього очолював це підприємство Дмитро Шкрібляк, колишній директор «Гуцульщини». Разом з ними працював Микола Мартищук, фаховий авіатор родом з с. Річка.

На початку 90-х років аеропорт завмер. У 2000 році стопчатівський підприємець Олександр Яворський на базі аеропорту «Косів» відкрив приватний аероклуб «Явсон». Сам О.Яворський володіє фігурами вищого пілотажу на літаку Як-52. У 2003 році аероклуб посів друге місце у змаганнях аероклубів України, поступившись Києву.

• Стрибки з парашутом у Косові
• Фестиваль «Карпатський байкер» проводився в аеропорту
• Веломандрівка в аеропорт

Сірководневе джерело на присілку Волійці

Це чудовий маршрут лісом з Косова до річки Волійці, де знаходиться три джерела (Ружене, Сірководневе і Цілюще), а також два містичні водоспади. Нескладна, але енергетична мандрівка принесе вам радість і щастя.

Там протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. І саме там знаходиться сірководневе джерело, заряд води якого коливається від –170 до –202 мв! Таку воду називають цілющою або «живою» — це ідеальний антиоксидант. Вживання такої води оздоровлює організм і продовжує життя. Тут збудована дерев’яна альтанка, кілька містків до води. Джерело знаходиться безпосередньо на березі річки Волійці, біля лісової дороги. Неподалік, вздовж цієї ж дороги в сторону Хоминського хребта  є ще одне джерело із вмістом заліза — «Ружене».

Протяжність маршруту 2,5 км. Стежка до джерела прокладена через присілок Волійця, який за переказами старожилів, отримав таку назву через те, що за часів Австро-Угорщини у цій місцевості випасали волів. В 17 столітті у так званому Хоминському (територія Хоминського хребта) був побудований монастир, проте у 18 ст. був зруйнований монголо-татарами.

Завершується маршрут біля сірководневого джерела. Даний тип води пов’язаний із сірковмісними гіпсами і вапняками неогену, які поширені в зовнішній частині Передкарпатського прогину. Дебіт джерела близько 5 л/год. Вода цього джерела має унікальну рекреаційну та оздоровчу цінність, сприятливо впливає на загальний фізіологічний стан людини, роботу опорно-рухового апарату, нервової та периферійної системи.

Річка Волійця – невелика (близько тридцяти кілометрів) річка, що протікає територією Косівського району. На своєму шляху річка перетинає територію чотирьох сіл: Малий Рожин, Черганівка, Кобаки та Рибне.

Там протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. І саме там знаходиться сірководневе джерело, заряд води якого коливається від –170 до –202 мв! Таку воду називають цілющою або «живою» — це ідеальний антиоксидант. Вживання такої води оздоровлює організм і продовжує життя. Тут збудована дерев’яна альтанка, кілька містків до води. Джерело знаходиться безпосередньо на березі річки Волійці, біля лісової дороги. Неподалік, вздовж цієї ж дороги в сторону Хоминського хребта  є ще одне джерело із вмістом заліза — «Ружене».

Волійці — це один з присілків села Черганівка, Косівського району. Тут протікає річка Волійця, яка і дала назву присілку. І саме тут знаходиться сірководневе джерело, заряд води якого коливається від –170 до –202 мв! Таку воду називають цілющою або «живою» — це ідеальний антиоксидант. Вживання такої води оздоровлює організм і продовжує життя.

Цей мальовничий край, захований між горами, в долині річки, відомий косівчанам, як місце, де можна напитись цілющої води з гірських джерел. До Волійців краще їхати в хорошу походу, адже там в низині дороги місцями сильно заболочені.

• Мандрівка до сірководневого «живого» джерела у Волійцях: gps-трек
• Велотріп до джерела у Волійцях (Черганівка)
• Мандрівка до сірководневого «живого» джерела у Волійцях: фотографії

Черганівські водоспади

«Ружене» джерело на присілку Волійці

Часто мене, як туристичного гіда та журналіста, запитують, — що варто побачити на Косівщині та Гуцульщині, тому я і вирішив в кількох статтях зібрати цікаві принади нашого краю.

В даній статті мова піде про цілющі джерела на Косівщині, які так до вподоби туристам та місцевим мешканцям. Особливо, роль цих джерел зростає в часи глобального потепління, коли в косівських криницях часто пропадає  вода і десятки людей щодня йдуть на джерело за такою важливою гірською  водою.

Ще одна причина популярності — це м’якість  води з джерел, на фоні води з криниць, адже на Косівщині вода дуже жорстка (тобто має крейдяний осад), що шкідливо для організму (утворюється каміння в нирках).

Особисто я досліджував воду з джерел для проекту «Косівська Підпільна Чайна», тому цікавлюсь даною темою вже дуже давно!

Мандрівка до Руженого джерела — це чудовий похід вихідного дня. Вода справді жовтувата і має сильний осад заліза, але дуже смачна. Місцеві жителі та косівчани збирають в тому районі гриби і, звісно, смакують джерельною водою. Раніше це джерело було дуже популярне і планувалось на його місці зробити мінізавод по випуску лікувальної води, проте зараз місце занепадає через постійні зсуви грунту.

Загалом, як показує gps-трекер, від центру Косова до джерела приблизно 9 км. Особисто я дуже люблю «блукати» під Хоминським від Волійців — як каже Карллос Кастанеда — це моє місце сили. І від Косова недалеко, — і в той же час там дуже дико і тихо. Якщо ж не повернути праворуч до джерела, а йти далі по дорозі, то за 30 хв. потрапимо під Хоминський і знайдемо багато хрестів поставлених бійцям УПА, які загинули через зрадників і від рук НКВД в 1946-47 роках.

Мандрівка до Руженого джерела — це чудовий похід вихідного дня — вода справді жовтувата і має сильний осад заліза, але дуже смачна. Місцеві жителі та косівчани збирають в тому районі гриби і, звісно, смакують джерельною водою.

Хребет Голиця

Сама назва Голиця видається трохи дивною, адже на Гуцульщині слово «голиця» характеризує гору чи й більш рівну місцевість, де не росте ліс. Кажуть, що гору назвали Голицею, бо двісті чи й більше років тому її геть оголили, зрубавши ліс на дрова для Косівської солеварні, яка працювала до кілометра від неї. Тепер майже всі схили Голиці від підніжжя до верху вкриті густим лісом. Цікавим феноменом є те, що з під цього хребта витікають три цілющі джерела – Кринчиста, Чуркало під Голицею та Сірководневе джерело у Волійцях.

Хоминський хребет

Хребет Хоминський, з висотою до 879 метрів, — є частиною Покутсько-Буковинських Карпат. Гірський масив тягнеться в межах сіл Город, Бабин та Малий Рожен Косівського району Івано-Франківської області. З вершини відкриваються чудові краєвиди на більш відомий серед туристів хребет — Сокільський.

Хоча Хоминський розташований досить близько від Косова, проте не можна сказати, що це популярний піший маршрут. Адже навіть в Інтернеті інформації про цю гору практично немає. Тим не менше, подорож варта уваги!

Мій дивіз життя – «Кожен день відкривай нове!» Тому я стараюсь не ходити на одне й теж місце, не читаю двічі одну книгу, не дивлюся вдруге фільмів і не люблю робити весь час одну роботу. Тому гори ідеально підходять для мене, адже вони кожної пори року інші. Особливий контраст є між літом та зимою, — сніг зовсім змінює ландшафт і часто гори набагато красивіші, в тому числі і Хоминський – це моя думка і на фото є підтвердження цьому).

Я був на хребті кілька разів літом і якось зимою в туман, – то це було дуже круто! Люблю ходити «зимов», бо нема болота і дуже чисте свіже повітря! Короткі маршрути зимою, — це ідеальна нагода не вмерти від рутини вдома і підтримувати пристойну фізичну форму на весну, коли розпочинається сезон походів. Потрапити на вершину Хоминського можна багатьма дорогами. Це і не дивно, адже хребет розташований фактично на роздоріжжі.

Як відомо, найкращий спосіб мандрувати Косівщиною – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів. Автор тексту та треків гід та журналіст Тарас ПАСИМОК

Також читайте:

Сірководневе джерело (gps-трек) Соколівське джерело (gps-трек) Топ-10 джерел в Карпатах Косівщина Туристична