Зимовий Кукул

Зимовий Кукул

Кукул (Кукуль) — гора в Українських Карпатах, на північ від масиву Чорногора. Розташована в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області та (частково) Рахівського району Закарпатської області. Висота гори 1539 м над рівнем моря. Західні та північно-східні схили гори дуже круті. Верхівка гори поросла смереками. Біля гори розташована однойменна полонина Кукуль, Закукул та Лабєска. На північ від гори розташоване смт Ворохта та село Вороненко, на північний захід — село Лазещина та смт Ясіня. На південному заході від гори бере початок річка Форещанка, ліва притока Пруту. На горі є старе кладовище німецьких солдатів, що загинули під час Першої світової війни. Поблизу Кукула стоять бетонні конструкції також з часів Першої світової війни, адже там велися бої. Також є залишки угорської батареї після Першої світової війни.

На нашому сайті вже є чудовий опис осіннього походу на гору Кукул від косівського фотографа Олександра Мартинюка — Кукульна осінь. Мені вдалося там побувати двічі (2016-2018 рр.) і обидва рази зимою. Тому постараюсь розповісти цікаву і важливу інформацію, яка Вам стане у нагоді.

Варто одразу зазначити, що Кукул є досить популярним місцем серед туристів протягом року, зважаючи на його доступність, захоплюючі краєвиди Чорногори і велику кількість колиб. Проте, хоча шість колиб доступні для мандрівника, проте і людей, особливо в часи свят чи вихідних багато. Тому я раджу йти не в сезон або брати палатку, для страховки. Окрім Чорногори з Кукула гарно видно і Горганські масиви.

Більше фото

Як добратись?

На гору Кукул існує три марковані пішохідні маршрути і про кожен я розповім трохи детальніше!

  1. Вороненко — Кукул (через г. Під-Бердя), протяжність 13 км, перепад висот 720 м.

Це стандартний і найбільш популярний маршрут до хребта, зважаючи на близькість до залізниці, а також чудові краєвиди на даному маршруті. Чого лише вартує побачити величний Петрос та Горгани зі сторони Вороненки. Є тут і кілька колиб, де можна розміститись, а на хребет вже збігати без важкого рюкзака та спорядження.

Щоб потрапити на маршрут з Косова, варто вранці 6-7 година виїхати з міста, щоб встигнути на дизельний потяг «Раховоз», що відправляється із Коломиї о 8-15. Вже в 10-30-10-40 ви будете на станції села Вороненко, звідки і починається підйом. Варто пройти ще 2 кілометри в сторону Закарпаття до тунелю і, згодом, ви побачите стенд та маркер жовтого кольору, йдучи за яким ліворуч ви і потрапите на вершину Кукула за 4-5 годин. Часто цю дорогу використовують і на повернення туристи з великих міст, але так як нам потрібно повертатись в Косів, то можна йти двома іншими маршрутами в сторону Ворохти.

  1. Ворохта — Кукул (через г. Осередок), протяжність 12 км, перепад висот 800 м.

Цей варіант маршруту я б не рекомендував людям, за винятком тих, які поселились чи проживають у Ворохті. Адже окрім затяжної дороги лісом, ви практично нічого не побачите. Спуск дуже довгий і нудний, а так, як це північна сторона, то там дуже часто болото по коліна. До того ж, це найдовший варіант спуску-підйому на Кукул. Коротше кажучи маршрут на «любітєля». З позитивів хіба панорама Ворохти вкінці спуску.

  1. КПП «Чорногора» (Завоєла) — Кукул, протяжність 7 км, перепад висот 580 м.

На мою думку, для косівчан і загалом туристів — це найшвидший і найкращий варіант спуску. По-перше, місцями видно Чорногору, особливо на полонині Закукул, по-друге близько до цивілізації. Адже від КПП їздить багато транспорту в район Говерли і назад до траси Буковель-Ворохта-Верховина. Отак і нас підвезли до дороги, хоча 4-5 км. по рівній дорозі від КПП ми пройшли пішки.

Спорядження

Для зимових походів важливим є якісне і недешеве спорядження, до його вибору варто ставитись більш відповідально, ніж до літнього. Отож для зимових походів в мене є найтепліший спальник «Пінгвін – Експерт», але нещодавно я побачив в новому британському серіалі «Чорне Дзеркало», як в такому ж спальнику ховали труп)))). Тепер, коли я лягаю спати в колибі, то весь час про це згадую).

А якшо без жартів, то в поході на Кукул, завдяки Сергію, відкрив для себе термос «Tramp» та пальник-грілку «Fire Maple», які досить добре себе проявили, отож я найближчим часом  їх куплю і собі.

Продовжуючи тему спорядження, розказую веселу історію, яка, на щастя, закінчилась «хеппі ендом». Під час мандрівки майже на вершині Кукула, я загубив бахіли, які, очевидно, здуло з рюкзака вітром. А так, як нові бахіли коштують до 1000 грн, то в мене була хороша мотивація ломитись в темноту і шквальний вітер, щоб їх знайти. Отож, пройшовши шість кілометрів назад, я таки їх знайшов і на радощах повертався. І тут, майже біля самої колиби, «звівається» швальний порив вітру і з мене здуває легендарну мандрівну кепку, з якою я не розлучаюсь із часів Євромайдану, коли був на сцені Святим Миколаєм і читав на сцені реп з Русланою. Дуже вона мені дорога, але я її так і не знайшов, було темно і сніг з вітром мели прямо в очі. Тому я вирішив спробувати щастя на другий день і вранці таки її знайшов. Було якесь відчуття, що знайду загублені речі, що все буде добре — так воно і сталось! Це все було дуже кумедно, але додало в мандрівку ефект неочікуваності, драматизму і щастя.

Більше фото

P.S. І на завершення, кілька слів про зимові походи, які я дуже люблю, бо погано переношу спеку. Проте, тут варто додати, що ночувати я люблю в колибі, аж ніяк не в наметі. Також бажано, щоб це була хороша колиба із пічкою, адже без пічки та вогню є відчуття, що ти спиш на вулиці або в палатці і це зовсім неприкольно і часто ризиковано для здоров’я. Серед переваг ночівлі у колибах —  відсутність потреби брати із собою намет, який часто займає третину об’єму та ваги рюкзака, а також особлива атмосфера закопченої і дерев’яної Гуцулії. До речі, не забувайте в колибу завжди брати кілька якісних свічок, це справді важлива річ, яка також додає особливої атмосфери. Готель на 100500 зірок — це колиба або як кажуть гуцули — стая!

Варто мати в традиції залишати їжу, яка може довго зберігатись для наступних відвідувачів — не важливо чи то будуть пастухи весною чи туристи взимку. От, якраз під час походу на Кукул, мені сильно захотілось кави, і тут ми заходимо в колибу, а там нас чекає півпачки італійської кави «Лавацца» і солодкий батончик «Баунті» — ну хіба для щастя треба більше? Мені здається, що ні! Хіба ще хорошу компанію, бо ходити зимою соло походи в Карпати я б не радив.

Незважаючи, що в Косові було -20, а на КПП у Ворохті -26, на Кукулі був вітер та десь -10-15 вночі, отож я майже весь похід пройшов у футболці, бо було реально жарко. Отож, погода на низу і погода на вершині не завжди відрізняється в гіршу сторону, буває і навпаки.

Відео

Також читаємо про схожий на Кукул хребет Кострич із виглядом на Чорногірський хребет:

  1. Похід на хребет Кострич
  2. Кострич – моє улюблене місце
  3. Осінній Кострич

 

Тарас ПАСИМОК. Фото Марічки Туранської, Сергія Хруща, відео Сашка Бондаренка.