Похід на Сивулі (40 км за 10 годин)

Похід на Сивулі (40 км за 10 годин)

Я вже описував свій перший «мокрий» похід на найвищі гори Горган – Сивулі. Коли я вдруге йшов туди, то навіть не зміг піднятись на вершину через дощ. Через погані погодні умови, які в даному регіоні не рідкість, я вирішив піти туди втретє, трохи іншим маршрутом. Хоча я знову третій раз попав в зливу, але похід заслуговує вашої уваги, хоча б тому, що він був найважчим в житті.

Як добратись?

Наш маршрут починається в селі Стара Гута під Франківськом. Останній автобус з автостанції №3 їде в село в 20-00. Це дуже зручно адже вечором є час розкласти намети в селі, де для цього є кілька кемпінгів на початку маршруту, а рано спокійно вирушити в похід. Стара Гута — село Богородчанського району Івано-Франківської області. У безпосередній близькості від села розташована зимова резиденція Президента України, збудована Леонідом Кучмою.

Отож поставивши в 23-00 палатку біля шлагбауму в Гуті, я спокійно заснув. Вийшов на маршрут з легким штурмовим рюкзаком десь о 8-00 і пішов по зеленому, а згодом жовтому маркеру до полонини Рущини. Рущина — полонина на межі Богородчанського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області. Розташована під хребтом Сивуля. Довжина близько 1 км. Перетин багатьох популярних туристичних маршрутів, місце ночівлі туристів. На південно-східному краю полонини містяться витоки Бистриці Солотвинської. На південь за 500 метрів розташоване урвище Пекло (стовпчик № 18 старого Польсько-чехословацького кордону).

Мої друзі вже раніше ходили жовтим маркером з села і розказували, що це чудова одноденна мандрівка – отож я вирішив нарешті це перевірити на собі. Маркер йде вздовж потоку і згодом річки, вздовж лісової дороги з плавним набором висоти. Час від часу маркер губиться або не точно позначений і через це я втратив годину часу повернувши не туди. Маркер який мав показувати прямо показував ліворуч і я пішов стежкою вбік з основної дороги. Зі слів друзів туристів таке в цих краях буває часто. Згодом повернувшись на дорогу і перейшовши річку я почав стрімко підніматись на Рущину зі значним набором висоти. Спочатку для економії сил, я планував повертатись назад тим самим жовтим маркером назад, але бажання зробити кругову мандрівку до Гути перемогло, на жаль).

Мінутка слави!

На вершині Малої Сивулі мене чекав приємний сюрприз. Познайомився із туристами із Львівської області з міста Дрогобича, які знають мене і мої туристичні проекти, а також Олександра Бондаренка і його «Капітан Дземброня». Від Малої Сивулі є ще траверс чорним маркером з виходом на жовтий, але ним я піду вже наступного разу.)

Мала Сивуля — гора в Українських Карпатах, в масиві Ґорґани. Одна з вершин хребта Сивуля. Розташована в Івано-Франківській області, на межі Рожнятівського та Богородчанського районів, на вододілі верхів’їв річок Лімниці та Бистриці Солотвинської. На північно-західних схилах гори бере початок гірський потік Лопушна. Висота гори — 1815 м. Складається з пісковиків. Привершинні схили покриті кам’яними розсипищами й осипищами пісковикових уламків розміром до 3 м. Північні схили дуже круті, урвисті. Рослинність до висоти 1400—1600 м представлена ялиновими лісами, вище — криволісся з сосни гірської (жерепу). Відкриті кам’яні розсипища вкриті лишайниками і мохами. На північний захід від Малої Сивулі розташована Велика Сивуля (1836 м), на південь — витоки річки Бистриці Солотвинської та Урвище Пекло. Найближчі населені пункти: Осмолода, Стара Гута, Бистриця. На північно-західному краю полонини біля підйому на Малу Сивулю розташовані руїни польського туристичного притулку. За іншою версією ця будівля виконувала функції командного пункту польських військ часів 1914—1939 рр.

Отож разом із новими друзями ми «підкорили» і Велику Сивулю

Велика Сивуля — гора в Українських Карпатах. Одна з вершин однойменного хребта, найвища гора масиву Ґорґан. Розташована в Івано-Франківській області на вододілі верхів’їв річок Лімниці та Бистриці Солотвинської. Висота — 1836 м. Складена сірими грубошаровими пісковиками. Вкрита кам’яними розсипищами й осипищами пісковикових уламків розміром до 3 м, що сприяє поширенню обвально-осипних процесів, особливо у місцях знищення дерев і чагарників. «Кам’яні річки» опускаються схилами до висоти 1400 м і нижче. Рослинність до висоти 1400—1600 м представлена ялиновими лісами, вище — криволісся з сосни гірської (жерепу). Відкриті кам’яні розсипища вкриті лишайниками і мохами.  На північний захід від Сивулі розташована гора Ігровець (1804 м), на південному заході та заході — хребет Ґорґан з вершиною Кінець Ґорґану (1611 м), на південний схід — хребет Негрова-Боярин з вершинами Негрова (1604 м) і Боярин (Короткан) (1679 м).

Назва вершини вказує на колір гори, вкритої камінням, посивілим від лишайників. За легендою, назва гори пішла від того, що тут знайшли посивілу від страху й неволі дівчину-королівну незвичайної вроди, яку схопили татарські ординці і довго тримали у неволі високо в горах і яка, завдяки гарячим молитвам до Бога, зуміла вирватися з лабет смерті й вижити на схилах Сивулі.

Ніякі фото чи відео не можуть передати всієї красоти Горган, правда і грози в цих краях дуже і дуже «красиві». Отож відпочивши на вершині я почав спуск на полонину Боревку по червоному маршруту, а від полонини по зеленому в село Гута. І все було б чудово, але погода, як завжди, додала перцю моєму походу. Під час спуску почалася страшенна злива, навіть труси були мокрі). Спуск червоним маркером довший і важчий, ніж жовтим, а тим більше в дощ, але таке життє. Тому для типового туриста, я рекомендую не повторювати мій круговий маршрут, бо то не для всіх.

Від полонини Боревки все пішло ще гірше, адже сили вже майже закінчились, а спуск в село йде лісовою стежкою і дорогою, яка використовується для рубання лісу. Там завжди тінь та болото, а після зливи, то болото було “по вуха”. Ще раз не рекомендую той спуск, я ним вже двічі ходив і двічі це була жесть.

Коли я в 18-00 прийшов в Гуту, то виявилось, що тут дощу не було. Отож я пройшов +-40 км з перепадом висот 2000 метрів за 10 годин. Мій абсолютний рекорд, та ще і в дощ. Але на цьому мої «біди» не закінчились.

КороваВірус атакує!

Як це часто буває в моїх мандрівках, не обійшлось без курйозних ситуацій, які згодом перетворюються на мої легендарні історії біля багаття. Друзі кажуть, що варто писати книгу, але емоції важко передати словами, хіба фільм знімати). Цілий похід я мріяв, що я прийду до палатки і з’їм своє смачне сало з чорним хлібом, чомусь забув його взяти із собою. Але поки я розводив вогонь, корова яка паслась поруч занюхала сальце і поки я повернувся до вогню залізла в палатку і з’їла моє сало разом з кульком – отакі в Гуті корови-салоїди!!! Прийшла власниця корови і довго сміялась, а от мені було вже не смішно їсти «пісну» мівіну. Заснути звісно не вдалось, пасли коні навколо палатки і дзвонили в дзвіночки на шиї безперестанку та і втома давалась взнаки – ноги просто не розгинались десь два дні). Отакий цікавий вийшов в мене День Незалежності 2019 року, задовго до карантину).

Проте саме такі моменти при виході із зони комфорту і роблять наше життя яскравим і насиченим. Особливо чітко це відчувається, коли два місяці сидиш на карантині! Щастя є і вйо до Горган!)

  1. Похід на Горган
  2. Вйо в Горгани: гора Ґрофа
  3. Піший похід на Горгани
  4. Вйо в Горгани: гора Ротило
  5. Вйо в Горгани: Ведмежик і Довбушанка
  6. Вйо в Горгани: з Буковелю на Синяк
  7. Вйо в Горгани: озеро Росохан, хребет Аршиця, озеро Аршиця
  8. Вйо в Горгани: Яйко Ілемське, Горган Ілемський, озеро Забуте
  9. Манявський водоспад (Горгани)
  10. Вйо в Горгани: Хом’як, Синяк, Малий Горган, Женецький водоспад
  11. Похід на гору Грегіт
  12. Похід на Чорний Грунь (через Ігрець)
  13. Біла Кобила
  14. Карпатський вулкан (Горгани)

Тарас ПАСИМОК.  Фото автора.